Рішення № 35862134, 04.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20689/13 04.12.13

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «М'ясокомбінат «Ятрань» доПриватного акціонерного товариства «Швидко-Україна»простягнення 10 132,98 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Спориш О.В.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «М'ясокомбінат «Ятрань» (надалі - ТДВ «М'ясокомбінат «Ятрань») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Швидко-Україна» (надалі - ПАТ «Швидко-Україна») про стягнення 10 132,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №32/10 від 01.01.2010 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9 057,90 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 137,82 грн., штрафу у розмірі 905,79 грн. та 3% річних у розмірі 31,47 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.12.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 20-22-п/п-с-1, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17520367 від 06.11.2013 р., матеріалами справи та вказана в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «М'ясокомбінат «Ятрань», правонаступником якого є ТДВ «М'ясокомбінат «Ятрань», (постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Швидко-Україна», правонаступником якого є ПАТ «Швидко-Україна» (покупець) було укладено договір поставки №32/10 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується систематично, по замовленню покупця, постачати і передавати покупцю продовольчі товари, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити вартість товару у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних, що виписуються на кожну партію товару.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна товару погоджується сторонами у специфікації, або в накладних, в національній валюті України - гривні.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що оплата кожної партії товару здійснюється по факту поставки.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на суму 9 057,90 грн., що підтверджується видатковими накладними №17810 від 03.09.2013 р. та №18872 від 16.09.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 9 057,90 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №17810 від 03.09.2013 р. та №18872 від 16.09.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 9 057,90 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що оплата кожної партії товару здійснюється по факту поставки.

Таким чином суд приходить до висновку, що сторонами не було погоджено встановленого строку для оплати поставленої продукції.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобов'язання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.2.2012 р. у справі №5002-8/481-2011 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.

Договором не було встановлено строку відстрочення оплати грошового зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар на наступний день після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Отже, у відповідача існує заборгованість у розмірі 9 057,90 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПАТ «Швидко-Україна» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТДВ «М'ясокомбінат «Ятрань» про стягнення з ПАТ «Швидко-Україна» заборгованості у розмірі 9 057,90 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 137,82 грн., штрафу у розмірі 905,79 грн. та 3% річних у розмірі 31,47 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 04.09.2013 р. по 22.10.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що за прострочення платежу окремої партії товару, покупець сплачує штрафну пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6.3 Договору у випадку, якщо прострочення платежу становить 7 днів, покупець крім пені сплачує штраф за неналежне виконання своїх зобов'язань в розмірі 10% від вартості несплаченого товару.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання оплати товару більше ніж на 7 днів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 905,79 грн. (9 057,90 грн.*10%).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 137,82 грн. та 3% річних у розмірі 31,47 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «Швидко-Україна» на користь ТДВ «М'ясокомбінат «Ятрань» заборгованості у розмірі 9 057,90 грн., штрафу у розмірі 905,79 грн., пені у розмірі 137,82 грн. та 3% річних у розмірі 31,47 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «М'ясокомбінат «Ятрань» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Швидко-Україна» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 20-22-п/п-с-1; ідентифікаційний код 30178041) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «М'ясокомбінат «Ятрань» (25005, м. Кіровоград, вул. Братиславська, 82; ідентифікаційний код 05507073) заборгованість у розмірі 9 057 (дев'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 90 коп., штраф у розмірі 905 (дев'ятсот п'ять) грн. 79 коп., пеню у розмірі 137 (сто тридцять сім) грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.2013 р.

Суддя В.П. Босий