Ухвала суду № 35862059, 04.12.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"04" грудня 2013 р. Справа № 806/5657/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю представників позивача Колодюк В.А., Підгорна Я.Г.,

за участю представника відповідача Шафранський Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" жовтня 2013 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Золотий каравай" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ПАТ "Золотий каравай" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 17.05.2013 року № 000112222.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 000112222 від 17.05.2013 року.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятого рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В період з 16.04.2013 року по 18.04.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Карбо" та ТОВ "Аверс плюс ЛТД" за лютий 2011 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт № 2130/222/34774998/0100 від 22.04.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 176.1, п. 176.2 ст. 176, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2011 року в сумі 13975,00 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 17.05.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №000112222, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20963,00 грн. з яких 13975,00 грн. - основний платіж та 6988,00 грн. - фінансова санкція.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення, в ході розгляду якої було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Карбо» за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №61/222/34774998/0100 від 26 червня 2013 року у якому зафіксовано порушення пунктів 176.1, 176.2 статті 176, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні ПАТ «Золотий каравай» податкового кредиту за лютий 2011 року в сумі 13975, 00 грн.

Підставою для висновків податкового органу, про порушення позивачем вимог податкового законодавства, стало невизнання господарських операцій позивача з ТОВ «Карбо» за лютий 2011 року.

Надаючи правову оцінку господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Карбо», колегією суддів встановлено.

6 січня 2011 року між ТОВ «Карбо» (Постачальник) та позивачем (Покупець) було укладено договір поставки №01/12, відповідно до умов якого ТОВ «Карбо» зобов'язується поставити та передати у власність позивача товар (партію товару) (цукор-пісок) на загальну суму 83850, 00 грн., в тому числі ПДВ, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору.

На виконання вказаного договору ТОВ «Карбо» здійснило 8 лютого 2011 року та 23 лютого 2011 року поставку вказаного товару.

Факт виконання договору за вказаний період підтверджуються, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами та доказами подальшого використання позивачем, придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені документи, підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «Карбо», містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Посилання податкового органу на нікчемність укладених договорів між позивачем і ТОВ «Карбо» є також безпідставними.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Угода, укладена між позивачем та ТОВ «Карбо» спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Висновки податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджених первинними документами.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" жовтня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "04" грудня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне акціонерне товариство "Золотий каравай" вул.Радонова, 11,м.Житомир,10005

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014