Ухвала суду № 35860717, 27.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/4769/13-а

27.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/4769/13-а за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 03.10.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ ДІМ" (вул. Гагаріна, 11, смт.Красногвардійське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Кр,97000)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Дзержинського, буд. 30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ ДІМ" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів в АР Крим від 29 січня 2013 року №0000092200, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ ДІМ", про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ ДІМ" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 71 копійок.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що 26.11.2012 року посадовими особами Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ ДІМ" по взаємовідносинам з БВП "Строітель-Плюс" за грудень 2009 року. На підставі висновків акту перевірки Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення №0000092200 від 29.01.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5000,00 гривень.

На думку апелянта, висновки, викладені в акті перевірки позивача є обґрунтованими та засновані на нормах діючого законодавства, а отже й прийняті податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 замінено Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби на Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ ДІМ" є юридичною особою, зареєстрованою 14.12.2000 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №431820.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ ДІМ" зареєстроване як платник податку на додану вартість з 06.08.1997 року, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №00961346.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів тістечок нетривалого зберігання; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, роздрібними і молюсками; роздрібна торгівля неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

26.11.2012 року посадовими особами Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ ДІМ" по взаємовідносинам з БВП "Строітель-Плюс" за грудень 2009 року.

Зазначені порушення були встановлені внаслідок не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з зазначеним контрагентом. Реальність здійснення господарських операцій із зазначеним суб'єктом господарювання не підтверджена з посиланням на акти від 11.04.012 року про неможливість проведення зустрічних звірок з БВП "Строитель-Плюс" з питань правомірності проведених господар ських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ ДІМ" знайшли своє відображення у Акті № 3623/22-00/35692981 від 30.11.2012 року (а.с. 8-21).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначений правочин має ознаки нікчемності та є нікчемним - в силу пропису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність реальних поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено віє мне значення податку на додану вартість в декларації з ПДВ за січень 2010 року на загальну суму 5000,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення №0000092200 від 29.01.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5000,00 гривень (а.с.7).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ ДІМ" (Замовник) та БВП "Строітель-Плюс" (Виконавець) укладено договір № 34/2420 від 01.10.2009 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати автотранспорт з водієм, а Замовник зобов'язується оплатити послуги Виконавця (а.с.45).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-241, відповідно якому вартість робіт (послуг) складає 21000,00 гривень, у тому числі ПДВ 3500,00 гривень (а.с.47);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-284, відповідно якому вартість робіт (послуг) складає 9000,00 гривень, у тому числі ПДВ 1500,00 гривень (зв.бік а.с.47);

- податкова накладна №5284-284 від 28.12.2009 року на суму 9000,00 гривень, у тому числі ПДВ 1500,00 гривень (а.с.46);

- податкова накладна №5241/1-241 від 25.12.2009 року на суму 21000,00 гривень у тому числі ПДВ 3500,00 гривень (зв.бік а.с.46);

- рахунок-фактура №284 від 28.12.2009 року на суму 9000,00 гривень, у тому числі ПДВ 1500,00 гривень (а.с. 48);

- рахунок-фактура №241 від 24.12.2009 року на суму 21000,00 гривень, у тому числі ПДВ 3500,00 гривень (а.с. 48).

Придбані роботи (послуги) були у повному обсязі в сумі 30000,00 гривень оплачені ТОВ "ХЛІБНИЙ ДІМ" шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ "БВП "Строитель-Плюс", що підтверджується виписками банку від 24.12.2009 року (а.с.49) та 28.12.2009 року (зв.бік а.с.48).

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Використання придбаних у "БВП "Строитель-Плюс" робот (послуг) у своєї господарської діяльності, а саме використання автотранспорту БВП "Строітель-Плюс" для постачання товарів, підтверджується наступними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов угод з вищезазначеними контрагентами, а також включення суми ПДВ. Отриманий товар був оплачений позивачем у безготівковій формі, що також було встановлено перевіркою.

Окрім того, судова колегія зазначає наступне.

Станом на 2009-2010 роки вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ТОВ "БВП "Строитель-Плюс" робіт (послуг), використання їх в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів та робіт до валових.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Судова колегія зазначає, що первинні документи ТОВ "ХЛІБНИЙ ДІМ", підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від ТОВ БВП "Строитель-Плюс" робіт (послуг), та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ "ХЛІБНИЙ ДІМ" та ТОВ БВП "Строитель-Плюс", є протиправними, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ БВП "Строитель-Плюс".

Згідно з висновком № 15/13 судово-економічної експертизи від 09.09.2013 року, що проведена судовим експертом Москаленко Л.О. (а.с. 90-103) висновки акту Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби № 3623/22-00/35692981 від 30.11.2012 року, щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 5000,00 гривень, первинними документами податкового та бухгалтерського обліку ТОВ "ХЛІБНИЙ ДІМ" не підтверджується.

Фактичне придбання робіт та товарів ТОВ "ХЛІБНИЙ ДІМ" від контрагента підтверджується первинними документами ТОВ БВП "Строитель-Плюс" на суму 30000,00 гривень, у тому числі ПДВ 5000,00 гривень.

Висновком експерта встановлено що, реальність господарських операцій позивача з придбання робіт (послуг) у контрагента ТОВ "БВП "Строитель-Плюс" та їх використання в господарській діяльності підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами ТОВ "ХЛІБНИЙ ДІМ" (актами прийняття-здачі робіт, платіжними дорученнями, виписками банку, головними книгами, журналами-ордерами) з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІ\/ (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення № 88.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Окрім того, судова колегія, відносно доводів апеляційної скарги, щодо встановлення фіктивності угод позивача з контрагентом вироком Київського районного суду по кримінальній справі № 123/3318/13-к від 10.04.2013 року у відношенні ОСОБА_4, зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що вирок по кримінальній справі № 123/3318/13-к від 10.04.2013 року у відношенні ОСОБА_4 не може встановлювати фактичних обставин відносно операцій позивача з контрагентом.

Окрім того, судова колегія зазначає, що безтоварність операцій позивача взагалі не була предметом розгляду по зазначеній кримінальній справі.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.13 у справі № 801/4769/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко