Постанова № 35860361, 03.12.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року м. Полтава Справа № 816/6659/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дрижирук М.І.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2013 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.12.2013) до Полтавського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - Полтавський РВ УМВС України в Полтавській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УМВС України в Полтавській області) про зобов'язання нарахувати та виплатити заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 16.02.2013 по 08.11.2013 з розрахунку середнього розміру грошового забезпечення за останньою перед незаконним звільненням посадою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі №816/1106/13-а скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2013 про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про поновлення на публічній службі та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази УМВС України в Полтавській області від 11.02.2013 №163 та №63о/с в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, а також зобов'язано УМВС України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області. Однак фактично постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 в частині його поновлення на роботі виконана УМВС України в Полтавській області лише 08.11.2013. При розгляді справи про поновлення на публічній службі судом питання виплати заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалось, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16.02.2013 по 08.11.2013.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Полтавський РВ УМВС України в Полтавській області в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду заяву, у якій просив провести розгляд даної справи за відсутності уповноваженого представника райвідділу.

Третя особа - УМВС України в Полтавській області в судове засідання явку свого уповноваженого представника також не забезпечило, будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи. Третьою особою направлено до суду клопотання про розгляд даної справи за відсутності уповноваженого представника управління.

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом УМВС України в Полтавській області від 11.02.2013 №63 о/с "По особовому складу" лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області з 11 лютого 2013 року за пунктом 64 "є" (у запас за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 28).

Наказом УМВС України в Полтавській області від 15.04.2013 №154 о/с "По особовому складу" внесені зміни до наказу УМВС України в Полтавській області від 11.02.2013 №63 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 в частині дати його звільнення, а саме - ОСОБА_1 вважати звільненим з органів внутрішніх справ 21.02.2013 (а.с. 29).

Не погоджуючись з наказом УМВС України в Полтавській області від 11.02.2013 №63 о/с в частині свого звільнення з органів внутрішніх справ, ОСОБА_1 оскаржив його до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2013 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УМВС України в Полтавській області про скасування наказів та поновлення на публічній службі відмовлено (а.с. 30-34).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі №816/1106/13-а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази УМВС України в Полтавській області від 11.02.2013 №163 та №63о/с в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, а також зобов'язано УМВС України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області (а.с. 8-9).

Як свідчать матеріали справи, відповідно до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі №816/1106/13-а наказом УМВС України в Полтавській області від 08.11.2013 №530 о/с "По особовому складу" лейтенанта міліції ОСОБА_1 поновлено в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області 16.02.2013 (а.с. 27).

Оскільки при розгляді справи про поновлення на публічній службі судом питання виплати заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалось, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16.02.2013 по 08.11.2013. Позивач посилається також на те, що в результаті його несвоєчасного поновлення на службі на виконання постанови суду апеляційної інстанції, йому фактично збільшено період вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу". Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію", Закон України від 22.02.2006 №3460-ІV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 31.12.2007 року №499.

Згідно положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (пункт 1.6).

При виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (пункт 1.7).

Грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (пункт 1.12).

Як слідує з матеріалів справи, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі №816/1106/13-а скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2013 та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази УМВС України в Полтавській області від 11.02.2013 №163 та №63о/с в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, а також зобов'язано УМВС України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області (а.с. 8-9).

Вказана постанова, у відповідності до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набрала законної сили з моменту її проголошення, а саме - 29.08.2013.

Питання про стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в ході розгляду справи №816/1106/13-а про поновлення його на роботі в органах внутрішніх справ судом не вирішувалось.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, судовий акт, що набрав законної сили або який належить виконати негайно, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Судом встановлено, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013, яка набрала законної сили 29.08.2013, фактично виконана УМВС України в Полтавській області 08.11.2013, що підтверджується наказом УМВС України в Полтавській області від 08.11.2013 №530 о/с "По особовому складу", яким ОСОБА_1 поновлено в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області 16.02.2013.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Аналогічна норма викладена також в частині 2 статті 235 Кодексу законів про працю України.

Аналіз наведених норм права не дає підстав для висновку, що вирішення питання про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу можливе лише одночасно з поновленням на роботі (посаді). Така вимога може бути вирішена і окремо, залежно від волевиявлення позивача.

Враховуючи те, що Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.08.2013 про зобов'язання УМВС України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішив, суд вважає, що ОСОБА_1 обґрунтовано звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з положеннями пунктів 1.18, 1.19 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

При призначенні особи рядового чи начальницького складу на іншу посаду грошове забезпечення виплачується за новою посадою з дня призначення на посаду, указану в наказі про особовий склад. Якщо в наказі про особовий склад дата призначення на посаду не зазначена, грошове забезпечення виплачується з дня підписання цього наказу.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання нарахувати та виплатити на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16.02.2013 по 08.11.2013 підлягають частковому задоволенню. Так, за висновком суду, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання нарахувати та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.02.2013 по 07.11.2013, оскільки згідно наказу УМВС України в Полтавській області від 15.04.2013 №154о/с про внесення змін до наказу від 11.02.2013 №63о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ звільнено 21.02.2013, а поновлено на останню перед незаконним звільненням посаду - 08.11.2013. Тобто періодом вимушеного прогулу ОСОБА_1 є період з 22.02.2013 по 07.11.2013 включно, оскільки 21.02.2013 було останнім робочим днем позивача, а 08.11.2013 - першим робочим днем в зв'язку з прийняттям УМВС України в Полтавській області наказу від 08.11.2013 №530 о/с про його поновлення, який являється виконаним з моменту його прийняття.

Відповідно до наявної у справі довідки Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області, грошове забезпечення ОСОБА_1 з часу його звільнення не виплачувалось (а.с. 17).

Згідно інформації Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Полтавській області, Полтавський РВ УМВС України в Полтавській області є окремою юридичною особою та має статус розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно нарахування та виплата грошового забезпечення і заробітна плата особовому складу райвідділу проводиться безпосередньо в Полтавському РВ (а.с. 23).

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Полтавський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.02.2013 по 07.11.2013 з розрахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за останньою перед незаконним звільненням посадою - оперуповноваженого сектору карного розшуку Полтавського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду в межах суми стягнення грошового забезпечення за один місяць.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2013 року.

Суддя О.В. Гіглава