Постанова № 35853930, 03.12.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5681/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пехоті М.О.

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ілюшенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А- 1356 про визнання пункту наказу недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А- 1356 про визнання пункту 25 наказу командира військової частини А 1356 №165 від 09 серпня 2013 року неправомірним, зобов'язання виплатити розмір щомісячної додаткової грошової винагороди з 24 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що перебуває на посаді оперативного чергового - офіцера з бойового управління командного пункту штабу військової частини А-1356. З 24 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2012 року (далі постанова КМУ №889). Наказом командира в/ч А-1356 від 09 серпня 2013 року № 165 були скасовані п. 20 наказу командира частини від 18 грудня 2012 року № 280, п. 17 наказу командира частини від 24 січня 2013 року №16, п.11 та 13 наказу командира частини від 19 лютого 2013 року №34, якими призначались виплати зазначеної щомісячної додаткової грошової винагороди. Підставою слугував Наказ Міністра оборони України №370 від 07 червня 2013 року (далі Наказ №370), яким позивачу надавалось право на щомісячну додаткову грошову винагороду тільки з 01 квітня 2013 року. У зв'язку з цим, виплачені протягом жовтня 2012 року - лютого 2013 року грошові кошти були з ОСОБА_1 утримані. Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, надав пояснення з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засідання позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач займає штатну посаду в/ч А-1356 з подвійним найменуванням - "оперативно черговий - офіцера з бойового управління", яка не передбачена Додатком 1 до Інструкції про розміри і порядок виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям збройних сил, затвердженої Наказом Міністра оборони від 15.10.2010 року №595. До даного наказу були внесені зміни Наказом №370, а саме зазначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу на посадах з подвійним найменуванням мають право отримувати винагороду, дія якого поширюється на період з 01 квітня 2013 року". Таким чином позивач отримав право на отримання такої винагороди лише з 01 квітня 2013 року, а не раніше. З цих підстав відповідач вважає наказ від 09 серпня 2013 року №165 правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Крім того, в своїх запереченнях відповідач стверджує про пропущення позивачем строку звернення адміністративного суду, вбачаючи в даних правовідносинах спір з приводу проходження ОСОБА_1 публічної служби.

Суд заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши заперечення відповідача та матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч А 1356 на посаді оперативного чергового командного пункту штабу - оперативного чергового-офіцеру з бойового управління командного пункту штабу згідно витягу з наказу № 279 від 10 грудня 2007 року (а.с.5).

Відповідно до п. 20 наказу командира частини від 18 грудня 2012 року № 280, п.17 наказу командира частини від 24 січня 2013 року № 16, п. 11 та 13 наказу командира частини від 19 лютого 2013 року №34 щодо виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, що не перевищує місячне грошове забезпечення за період з 24 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року позивач отримав зазначену допомогу за вказаний період у загальній сумі 11 995,38 грн., а саме:

за жовтень 2012 року - 950,13 грн.;

за листопад 2012 року - 3 681,75 грн.;

за грудень 2012 року - 3 681,75 грн.;

за січень 2013 року - 3 681,75 грн.

Наказом Командира в/ч А-1356 від 09 серпня 2013 року №165, а саме пунктом 25, було скасовано п. 20 наказу командира частини від 18 грудня 2012 року №280, п.17 наказу командира частини від 24 січня 2013 року №16, п. 11 та 13 наказу командира частини від 19 лютого 2013 року №34 щодо виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, що не перевищує місячне грошове забезпечення за період з 24 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року.

На підставі вищевказаного наказу з ОСОБА_1 утримано щомісячну додаткову грошову винагороду за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року в загальній сумі 11 995,38 грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку Наказу командира військової частини А-1356 в оскаржуваній частині, суд приходить до наступних висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 08 жовтня 2012 року в редакції, що діяла з 24. жовтня 2012 року встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби; особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій.

Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством надзвичайних ситуацій та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Наказом Міністра Оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 затверджено "Інструкцію про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних силУкраїни, щомісячної додаткової грошової винагороди". НА час розгляду справи дана Інструкція діяла в редакції наказу Міністра Оборони від 15 листопада 2012 року №825 (далі - Інструкція).

Пункт 2 Інструкції зазначає, що виплата винагороди здійснюється в розмірах до 100% місячного грошового забезпечення на місяць, а п. 2.3 Інструкції передбачає посади військовослужбовців, які мають право на виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, а саме військовослужбовці, які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділів Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил за переліком посад військовослужбовців - наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділів Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил.

У відповідності з Додатком 1 до Інструкції посада позивача передбачена п.37 ("оперативний черговий", цифрове позначення військової облікової спеціальності (ВОС) 0627, код посади 0846) та п. 39 ("офіцер бойового управління" цифрове позначення військової облікової спеціальності 0627, код посади 1687).

Оскільки ОСОБА_1 займає посаду і оперативного чергового і офіцера бойового управління, кожна з яких окремо входять до Переліку, то він має право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди. Той факт, що позивач обіймає обидві посади одночасно не може обмежувати його права на отримання такої грошової винагороди. Таким чином, позивач правомірно отримував щомісячну додаткову грошову допомогу з 24 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року, передбачену постановою КМУ від 22 вересня 2012 року №889.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що щомісячна додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу з 24 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року, згідно постанови КМУ від 22 вересня 2012 року №889.

З цього слідує, що відповідач визнавав право ОСОБА_1 на таку винагороду, незважаючи на відсутність в Переліку подвійної посади останнього.

З-поміж іншого, право позивача на отримання цієї винагороди було підтверджене рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року у справі №816/4248/13-а за позовом ОСОБА_1 до ВЧ А-1356, яким було зобов'язано ВЧ А-1356 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду за січень та лютий 2013 року.

У вказаній справі відповідач, протиправно не сплачуючи винагороду ОСОБА_1 за січень, лютий місяці 2013 року, виходив з того твердження, що право на неї позивач отримав тільки з 01 квітня 2013 року, згідно Наказу МО України №370, з огляду на наявність в Переліку кожної з посад, які займає позивач, і які дають йому право на отримання такої винагороди.

У зазначеній адміністративній справі було встановлено протиправність такої позиції відповідача, ВЧ А-1356, та, задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_1 мав право на отримання щомісячної грошової винагороди ще до винесення Міністерством оборони України наказу № 370, тобто, до 01 квітня 2013 року - в силу зайняття ним посад оперативного чергового та офіцера бойового управління, які входили до Переліку посад, визначених Постановою КМУ № 889 (а.с.10-11).

Виходячи з тих же підстав, військова частина, сплачувала ОСОБА_1 вказану винагороду з 24 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року у справі №816/4248/13-а залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року було встановлено, що наказ МО України № 370 від 07 червня 2013 року не є підставою для обмеження ОСОБА_1 у праві на отримання щомісячної грошової допомоги до квітня 2013 року.

Аналогічно у даній справі, виносячи наказ № 165 від 09 серпня 2013 року та утримуючи з позивача кошти раніше виплаченої допомоги, ВЧ А-1356 керувалася тими ж положеннями Наказу МО України № 370 від 07 червня 2013 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного пункту 25 наказу № 165 від 09 серпня 2013 року в частині, що стосується виплати допомоги ОСОБА_1 При цьому суд не вбачає необхідності у скасуванні цього пункту, оскільки реалізація його вже відбулася і наслідком визнання його протиправності та належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ВЧ А-1356 повернути правовідносини до попереднього стану. Тобто, зобов'язання вчинити зворотні дії - нарахувати й виплатити безпідставно утриману з ОСОБА_1 допомогу за період з 24 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року.

Доводи відповідача про пропущення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду суд не приймає до уваги, оскільки предметом спору у даній справі є щомісячна грошова матеріальна допомога, що слід розцінювати як частину заробітної плати, на вимоги щодо якої строки давності не поширюються.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати пункт 25 наказу командира військової частини А1356 № 165 від 09 серпня 2013 року в частині, що стосується виплати щомісячної додаткової грошової допомоги ОСОБА_1 протиправним.

Зобов'язати Військову частину А-1356 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету міністрів України від 22 вересня 2012 року № 889 за період з 24 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко