Ухвала суду № 35860235, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К/800/2646/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2012

у справі № 2а-12710/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік"

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2012, позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000632340/0/25183/23-9 від 19.10.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1793585,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань за червень 2010 року за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні 2010 року та за липень 2010 року за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні, червні 2010 року, складено акт № 533/23-4/20831737 від 12.10.2010, в якому зафіксовано порушення п.1.3, п.1.7, п.1.8, п.1, пп.7.2.1 п. 7.2, пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення заявленої до відшкодування суми ПДВ за червень 2010 року на 815 552,00 грн. та завищення значення р. 26 за червень 2010 року на 1 993 427,00 грн., за липень 2010 року завищення на 978 033,00 грн. та завищено значення р. 26 за липень 2010 року на 1 152 532,00 грн.

Підставою для наведеного висновку стали дані «Системи автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ на рівні ДПА України» про те, що ПП ВКФ «Солтіс» має стан платника 9 (відсутність за місцезнаходженням). Підприємство у звітному періоді декларує податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту. Декларація з податку на прибуток за перше півріччя з нульовими показниками, з відміткою «недійсна». У квітні 2010 року основним постачальником є ТОВ «Триллиум», яке визнано банкрутом, податкова декларація якого за квітень 2010 року подана з нульовими показниками з відміткою «недійсна». Фактично не має доказів, що ПП ВКФ «Солтіс» здійснювало поставку товарів позивачу.

На підставі акта перевірки, 19.10.2010 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000632340/0/25183/23-9, відповідно до якого сума завищення бюджетного відшкодування становить 1 793 585,00 грн. (за червень - 815 522,00 грн., липень - 978 033,00 грн.).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2010, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( пп. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП ВКФ «Солтіс» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку: видатковими та податковими накладними. Товари, придбані позивачем у ВКФ «Солтіс», перевозилися власним транспортом на склад, розташований за адресою м. Одеса, вул. Моторна, 8/17, що використовується за договором оренди № 19/09 від 01.01.2009.

Листом від 18.01.2011 року Філія АБ «Південний» у м. Львові підтвердило, що з поточного рахунку ТзОВ «Тропік» за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 було здійснено проплати на суму 47 370 978,89 грн. на ПП ВКФ «Солтіс», що підтверджується банківською випискою.

Судами встановлено, що в р. 16 декларації з ПДВ позивачем відображено коригування податкового кредиту на суму ПДВ 1 026 097,00 грн. за рахунок отриманих із запізненням податкових накладних. До складу податкового кредиту включено суму ПДВ 998160,57 грн. згідно вказаних вище податкових накладних, отриманих від ПП ВКФ «Солтіс». Тому, за рахунок від'ємного (позитивного) значення з ПДВ заявило бюджетне відшкодування з ПДВ за червень та липень 2010 року, що відобразило у декларації з ПДВ за відповідні періоди.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.10.2010, ПП ВКФ «Солтіс» знаходиться за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 13. В графі «статус відомостей про юридичну особу» вказано - «підтверджено».

Доводи відповідача про відсутність відповіді податкового органу щодо проведення зустрічної перевірки контрагента позивача, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), так само як і інші закони, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, який був постачальником товарів (послуг), так і зокрема тим, який не був постачальником товарів (перевірка по ланцюгу), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Крім того, порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" контрагентом позивача породжує негативні наслідки саме для цього підприємства і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

За наведених обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ в ціні товару, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені продавцем, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо помилкових доводів відповідача про непідтвердження позивачем права на бюджетне відшкодування на суму 1 793 585,00 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль