Постанова № 35859947, 05.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 914/1665/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)прокуратуриБоднарчук В.М., посв. №023013 від 22.11.13розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТДна постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.13у справі№914/1665/13 господарського суду Львівської областіза позовомПрокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТДпростягнення заборгованості в сумі 839 212,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шевченківського району міста Львова звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТД про стягнення 839212,60 грн. заборгованості. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про сплату інвестиційного внеску та обґрунтовано приписами статей 11, 202, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.06.2013 (суддя Деркач Ю.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 (судді: Краєвська М.В. - головуючий, Галушко Н.А., Орищин Г.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТД на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради 839212,60 боргу. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що відповідачем не подано доказів сплати інвестиційних внесків у розмірі, встановленому у договорі №167 від 08.12.2008, що, з огляду на приписи статей 525, 526, 530, 599, 626 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, Закону України "Про планування і забудову територій", є підставою для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТД звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про планування і забудову територій". Заявник вважає, що на момент укладання договору, позивач не мав правових підстав та необхідних документів для проведення розрахунку інвестиційного внеску та укладання з інвестором відповідного договору.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника прокуратури, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.12.2008 між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТД було укладено договір № 167 про сплату інвестиційного внеску за умовами якого відповідач зобов'язався сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова у сумі 1099015,74 грн., зокрема: 50000,00 грн. до початку будівництва (реконструкції, перепрофілювання) до 25.12.2008; 209803,15 грн. до 25.12.2009; 209803,15 грн. до 25.12.2010; 209803,15 грн. до 25.12.2011; 209803,15 грн. до 25.12.2012; 209803,15 грн. до 25.12.2013.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТД заборгованості за договором про сплату інвестиційного внеску №167 від 08.12.2008 у сумі 839212,60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з доведеності та обґрунтованості позовних вимог. Зокрема, судами зазначено, що свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, розмір заборгованості за договором станом на день розгляду спору складає 839212,60 грн.

Втім, зазначений висновок судів попередніх інстанцій визнається колегією суддів передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами статті 271 Закону України "Про планування і забудову територій" у редакції, чинній на момент укладання договору, створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування. Розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт. Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про планування і забудову територій", постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються до розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів", ухвали міської ради від 24.06.2004 №1493 "Про цільовий фонд розвитку соціальної інфраструктури м. Львова" ухвалою Львівської міської ради від 03.04.2008 №1697 затверджено Положення про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова". Пунктом 1.3 вказаного Положення визначено, що інвестиційний внесок - розрахована згідно з вимогами цього Положення сума коштів, яка підлягає сплаті інвестором за право реалізації свого проекту будівництва (реконструкції) на території м. Львова та з метою відшкодування витрат міського бюджету на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Згідно з пунктом 2.2 Положення, якщо інше не встановлено законодавством України, граничний розмір інвестиційного внеску з врахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, відповідає 20 відсоткам вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення).

Однак, судами залишено поза увагою, що в матеріалах справи наявний лише здійснений позивачем попередній розрахунок інвестиційного внеску, у якому зазначено, що у зв'язку з необхідністю розробки та погодження інвестором (замовником, забудовником) у встановленому порядку робочого проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками (у тому числі площею об'єкту) розмір інвестиційного внеску буде відкориговано згідно з поданими підставовими документами. Не досліджувались судами також і листи Департаменту економічної політики, наявні в матеріалах справи, зокрема, лист від 23.04.2012, яким на звернення відповідача щодо проведення перерахунку пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова при реконструкції складських будівель та будівництво адміністративного корпусу по вул. Шевченка, 321-б повідомлено, що відповідно до ухвали Львівської міської ради від 03.04.2008 №1697 проведено перерахунок пайового внеску, що складає 398670,88 грн., у тому числі виходячи із фактичних техніко-економічних показників - 3472,70 кв. м. площі І-ої черги об'єкта будівництва.

Відтак, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення розміру пайового внеску, узгодженого на підставі фактичних техніко-економічних показників, а отже і встановлення фактичної суми заборгованості з урахуванням приписів Закону України "Про планування і забудову територій" та Положення про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Втім, зазначено обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і при вирішенні спору суд має з'ясовувати і оцінювати усі обставини, у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Поза увагою судів залишились також доводи та заперечення відповідача, чим порушено приписи статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона" ЛТД задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.13 у справі №914/1665/13 господарського суду Львівської області та рішення господарського суду Львівської області від 04.06.2013 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова