Постанова № 35859935, 05.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 914/2104/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяДроботова Т.Б.,суддіКостенко Т.Ф., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства Акціонерного-комерційного банку "Львів"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 рокуу справі№ 914/2104/13господарського судуЛьвівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерного-комерційного банку "Львів"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"простягнення 2 459 615, 67 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Львів" (далі за текстом - ПАТ АКБ "Львів") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (далі за текстом - ТОВ "Компанія "Лізинговий дім") про стягнення 2 462 661, 94 грн., з яких заборгованість по кредиту 1 474 482, 50 грн., заборгованість по процентах 816 257, 31 грн., пеня 171 922, 13 грн.

ПАТ АКБ "Львів" подало заяву від 10.07.2013 року про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, в якій просило суд стягнути з відповідача 2 459 615, 67 грн., з яких заборгованість по кредиту 1 474 482, 50 грн., заборгованість по процентах 816 257, 31 грн., пеня 168 875, 86 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.07.2013 року позовні вимоги (з урахуванням уточнень) задоволено: стягнуто з ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" на користь ПАТ АКБ "Львів" 1 474 482, 50 грн. заборгованості по кредиту, 816 257, 31 грн. заборгованості по процентах, 168 875, 86 грн. пені.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Львівської області від 17.07.2013 року в частині стягнення пені на суму 168 875, 86 грн. та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року у справі № 914/2104/13 апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 17.07.2013 року в частині стягнення з ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" 168 875, 86 грн. пені та 3 377,52 грн. судового збору - скасовано, в позові про стягнення з ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" 168 875, 86 грн. пені та в частині стягнення 3 377, 52 грн. судового збору - відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ АКБ "Львів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року, а рішення господарського суду Львівської області від 17.07.2013 року справі № 914/2104/13 залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 260, 261, 604 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.06.2008 року між закритим акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком "Львів", правонаступником якого є ПАТ АКБ "Львів", та ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" укладено кредитний договір № 83, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 1 750 127, 62 грн., під 20 % річних для придбання комплексного світлодіодного дисплея.

Пунктом 1.8. вказаного вище Договору сторони погодили, що термін погашення кредиту згідно графіку, але не пізніше 12.06.2012 року.

Положеннями п. 3.2.6. Договору закріплено, що позичальник зобов'язувався своєчасно в терміни, визначені кредитним договором, повернути банку кредит та плату (відсотки, комісії) за користування ним.

Відповідно до п. 4.1. Договору відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця за період з першого до останнього дня поточного місяця на суму фактичної заборгованості за кожен календарний день користування кредитом, з розрахунку річної процентної ставки, виходячи з фактичної календарної кількості днів у році. Річна процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена в п. 1.5. договору. Порядок зміни розміру відсотків за кредит встановлюється п. 5.1.6. цього договору. Позичальник самостійно сплачує банку щомісяця термін до останнього робочого дня місяця нараховані за цей місяць відсотки за користування кредитом. Повний розрахунок по сплаті відсотків здійснюється в день остаточного погашення заборгованості позичальника по кредиту.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що за несвоєчасне погашення кредиту або його частини плати за користування кредитом або її частини банк має право нарахувати, а позичальник в такому випадку, зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі. Наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), відсотків рахується першим після прострочки.

13.06.2008 року між сторонами укладено додаток № 1 до кредитного договору, в якому сторони узгодили графік погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджувалось судами, 07.10.2008 року між банком та позичальником укладено додаток № 2 до кредитного договору № 83 від 13.06.2008 року, відповідно до п. 1 якого додаток № 1 від 13.06.2008 року до кредитного договору № 83 від 13.06.2008 року втратив чинність за згодою сторін.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що позивач свої зобов'язання перед відповідачем згідно кредитного договору № 83 від 13.06.2008 року виконав в повному обсязі, надав ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" кредит в сумі 1 750 127, 62 грн., що підтверджується меморіальним ордером № TR.87305.1 від 13.06.2008 року та випискою про рух коштів по особовому рахунку позичальника за період з 13.06.2008 року по 31.05.2013 року.

07.10.2008 року між банком та позичальником укладено додаток № 2 до кредитного договору № 83 від 13.06.2008 року, відповідно до п. 1 якого, додаток № 1 від 13.06.2008 року до кредитного договору № 83 від 13.06.2008 року втратив чинність за згодою сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2012 року між банком та позичальником було укладено договір про порядок виконання кредитних зобов'язань щодо визначення порядку погашення протермінованої заборгованості, яка станом на 02.07.2012 року складає 2 286 053, 78 грн., з яких: 1 474 482, 50 грн. - заборгованість по поверненню основної суми кредиту; 811 571, 28 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Пунктом 1.1. договору від 02.07.2012 року закріплено, що боржник зобов'язується сплатити банку кредитну заборгованість в термін до 31.12.2012 року.

Положеннями п. 4. договору про порядок виконання кредитних зобов'язань сторони погодили, що цей договір не є окремим, новим зобов'язанням, а укладений на врегулювання погашення заборгованості за кредитним договором № 83 від 13.06.2008 року Договори (угоди), укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 83 від 13.06.2008 року зберігають свою чинність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання, не сплативши заборгованість в термін до 31.12.2012 року, у зв'язку з чим станом на 28.05.2013 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 83 від 13.06.2008 року із врахуванням договору про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012 року становить 1 474 482, 50 грн. - заборгованість по кредиту та 816 257, 31 грн. заборгованість по процентах.

Так, 03.01.2013 року позивач надіслав позичальнику лист-вимогу вих. № 1/0-12, в якій просив в 30-ти денний термін, з дати отримання даної вимог погасити всю заборгованість по кредитному договору № 83 від 13.06.2008 року, однак ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" залишило її без належного реагування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України закріплено, що в разі коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв'язку з невиконанням відповідачем свої зобов'язань за кредитним Договором сторони уклали договір про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012 року, яким відповідач фактично визнав наявність боргу по тілу кредиту в сумі 1 474 482, 50 грн. та по процентах в сумі 816 257, 31 грн., сторони узгодили, що відповідач зобов'язувався сплатити банку кредитну заборгованість в термін до 31.12.2012 року, проте відповідач порушив свої зобов'язання та кредитну заборгованість в термін до 31.12.2012 року не сплатив.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій досліджено, що заборгованість по кредиту відповідача перед позивачем становить 1 474 482, 50 грн. та 816 257,3 1 грн. по процентах.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи вищевикладене, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу по тілу кредиту та заборгованості про процентах, а тому підлягає задоволенню.

Львівський апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені в розмірі 168 875, 86 грн. та відмовляючи в задоволенні даних позовних вимог зазначив, що угодою від 02.07.2012 року сторони визначили суму боргу та відсотків та визначили їх погодженими, однак, нарахування пені за прострочення повернення тіла кредиту та відсотків за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року та заявлена в заяві від 10.07.2013 року вимога, яку місцевий господарський суд прийняв та задовольнив, суперечить ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, та не може бути задоволена з підстав неправомірності та така, що суперечить закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок апеляційного господарського суду помилковим з огляду на наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України закріплено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України закріплено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 4.3. кредитного Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини банк має право нараховувати, а позичальник в такому випадку зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі. Наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), відсотків рахується першим днем прострочки.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що для врегулювання спору у позасудовому порядку 02.07.2012 року між банком та позичальником було підписано договір про порядок виконання кредитних зобов'язань, в якому визначено розмір та порядок погашення протермінованої кредитної заборгованості за кредитним договором № 83 від 13.06.2008 року, яка станом на 02.07.2012 року складає 2 286 053, 78 грн., з яких: 1 474 482, 50 грн. - заборгованість по поверненню основної суми кредиту; 811 571, 28 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Згідно п. п. 1.1., п. 1.2. вказаного договору боржник бере на себе зобов'язання сплатити банку кредитну заборгованість в термін до 31.12.2012 року та в термін до 31.12.2012 року сплатити нараховані банком на суму кредитної заборгованості проценти.

Положеннями п. 4.3. кредитного Договору закріплено, що наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), відсотків рахується першим днем прострочки.

Таким чином, Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що пеня правомірно нараховувалася позивачем відповідно до п. 4.3. кредитного Договору на тіло кредиту та на нараховані проценти в межах шести місяців відповідно до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, починаючи з 01.01.2013 року до 30.06.2013 року, тому позовна вимога згідно із заявою про уточнення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача 168 875, 86 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими посилання суду апеляційної інстанції стосовно неправильного тлумачення початку перебігу строку давності щодо пені з огляду на те, що відповідно до п. 4 договору про порядок виконання кредитних зобов'язань сторони підтвердили, що цей договір не є окремим, новим зобов'язанням, а укладений на врегулювання погашення заборгованості за кредитним договором № 83 від 13.06.2008 року, згідно з п. п. 1.1., 1.2. якого позичальник зобов'язався сплатити Банку кредитну заборгованість в термін до 31.12.2012 року та в цей же термін сплатити нараховані банком на суму кредитної заборгованості проценти.

Крім того, місцевим господарським судом вірно зазначено, що заборгованість в сумі 2 286 053, 78 грн. не є новим зобов'язанням, що підтвердили сторони в п. 4 договору про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012 року, але в ньому передбачено новий строк виконання зобов'язання, у зв'язку з порушенням якого позивач правомірно нарахував пеню в сумі 168 875, 86 грн. за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Львівської області від 17.07.2013 року у справі № 914/2104/13 залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерного-комерційного банку "Львів" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року у справі № 914/2104/13 задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року у справі № 914/2104/13 скасувати.

3. Рішення господарського суду Львівської області від 17.07.2013 року у справі № 914/2104/13 залишити без змін.

Головуючий суддяТ.Б. Дроботова СуддіТ.Ф. Костенко О.В. Яценко