Постанова № 35859926, 05.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 910/12875/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.10.13у справі№ 910/12875/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Персей-Безпека"доПриватного акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС" простягнення 21 811,64 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Майоров С.В. (дов від 08.01.13),

відповідача: Холодов О.В. (дов. від 07.02.13).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Персей-Безпека" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС" про стягнення 19 984,50 грн. основного боргу, 1 487,62 грн. пені, 299,56 грн. 3% річних та 39,96 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з охорони № 110 від 31.01.11 в частині оплати наданих послуг. Водночас позивач просив стягнути 7 200 грн. витрат на правову допомогу. При цьому позивач посилався на приписи статей 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 216 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.13, ухваленим суддею Підченко Ю.О., позов задоволено повністю. Вмотивовуючи оскаржуване рішення суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за спірним договором у заявленій до стягнення сумі. Водночас місцевий господарський суд відмовив у стягненні 7 200 грн. адвокатських витрат з огляду на їх неспіврозмірність з заявленою сумою позову, задовольнивши їх у сумі 2 181,16 грн. з урахуванням розумної необхідності витрат для цієї справи. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 232, 343 Господарського кодексу України, статей 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, статей 4, 12 Закону України "Про адвокатуру".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мальченко А.О. - головуючого, Жук Г.А., Остапенка О.М., постановою від 14.10.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне акціонерне товариство "Автомобільна група "ВІПОС" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині стягнення з відповідача 2 181,16 грн. адвокатських витрат та відмовити в цій частині. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на недоведеність того, що спірна сума є адвокатськими витратами, пов'язаними з розглядом даної справи. При цьому посилається на порушення судами приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України, пункту 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей-Безпека" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей-Безпека" до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС" про стягнення 19 984,50 грн. основного боргу, 1 487,62 грн. пені, 299,56 грн. 3% річних та 39,96 грн. інфляційних втрат. Водночас, позивач просив стягнути 7 200 грн. витрат, пов'язаних з оплатою адвокатських послуг. Ухвалюючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог у розмірі 2 181,16 грн. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржником оскаржуються судові акти у справі лише в частині стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката. Відтак, рішення і постанова переглядаються в оскарженій частині. Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Господарські суди, дослідивши усі обставини справи, установили факт надання позивачеві адвокатських послуг адвокатом Петрощуком А.В.,що підтверджується договором про надання правової допомоги № 4/02/13 від 21.02.13, а також виставленим позивачеві рахунком-фактурою № СФ-5 від 02.07.13 на суму 7 200 грн. за надані послуги по супроводу позову до ПАТ "Автомобільна група "ВІПОС", платіжним дорученням № 265 від 02.07.13 та актом здачі-прийняття наданих послуг № 2 від 02.07.13 щодо оплати цих послуг на вказану суму. При цьому, суди установили, що Петрощук А.В. є адвокатом згідно з свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2782 від 18.01.07; що спірна сума є саме витратами, пов'язаними з оплатою послуг адвоката у цій справі (оскільки, як вже зазначалося, вона була сплачена позивачем за платіжним дорученням № 265 від 02.07.13 на виконання договору від 21.02.13). Водночас господарським судом був оцінений і акт здачі-прийняття наданих послуг № 2 від 02.07.13 та встановлено співрозмірність винагороди за адвокатські послуги обсягу наданих послуг в межах даної справи. Відтак, враховуючи викладене та приписи статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у спірній сумі. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк не спростовують викладеного та установленого судами. Крім того, вони стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. В іншій частині судові акти скаржником не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.13 у справі № 910/12875/13 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець