Ухвала суду № 35859891, 05.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 грудня 2013 року Справа № 910/10700/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вір К"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 р. (головуючий суддя Рєпіна Л.О., судді Тищенко А.І., Тарасенко К.В.)на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. (суддя Джарти В.В.)у справі№ 910/10700/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вір К"до1. Державної пенітенціарної служби України, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська деревня",третя особаДержавна казначейська служба України,провизнання недійсними результатів процедури закупівлі та договору,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. у справі № 910/10700/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 р., відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вір К" у задоволенні позову про визнання недійсними результатів процедури закупівлі та договору.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити:

- визнати недійсним рішення Державної пенітенціарної служби України від 17.04.2013 р., оформлене протоколом комітету з конкурсних торгів № 8 від 17.04.2013 р., про відхилення пропозицій конкурсних торгів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вір К" та акцепт пропозиції конкурсних торгів Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська деревня";

- визнати недійсним договір від 08.05.2013 р. про закупівлю борошна пшеничного І гатунку в кількості 22000,00 тонн на загальну суму 83.600.000,00 грн., укладений між відповідачами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України "Про судовий збір".

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду:

- позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- касаційної скарги касаційної скарги на рішення суду у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, у разі подання позовної заяви немайнового характеру.

Скаржник звернувся з касаційною скаргою, в якій оскаржує рішення та постанову судів в частині всіх немайнових вимог, в т.ч. визнання недійсним рішення про відхилення пропозицій конкурсних торгів, визнання недійсним договору.

Відповідно до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, заявник за подання касаційної скарги у даній справі мав сплатити судовій збір за кожну вимогу немайнового характеру, які ним оскаржуються, що загалом складає 1.605,80 грн.

Однак скаржником згідно з платіжним дорученням № 287 від 29.03.2013 р. сплачено судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 802,90 грн.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно з п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано платіжне доручення 287 від 29.03.2013 р., у графі "Призначення платежу" якого зазначено: "22030004 Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070) символ звітності 254.

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення не містить відомостей про те, в якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене, додане до касаційної скарги платіжне доручення № 287 від 29.03.2013 р. не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Отже, в порушення частини 4 статті 111 ГПК України, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 1115 та частин першої та другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на ст.ст. 22 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", ст.ст. 8, 18, 42 Закону України "Про здійснення державний закупівель", ст.ст. 203, 215 ЦК, однак скаржник не зазначає суті порушення або неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи. При цьому скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що при вирішенні даного спору судами обох інстанції було надано невірну оцінку доказам у справі, зокрема експлуатаційним дозволам, та фактично просить суд касаційної інстанції додатково перевірити докази.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вір К" касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 р. у справі 910/10700/13 та додані до неї документи без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вір К" (61177, м. Харків, вул. Юннатів, 1, кв. 114, код ЄДРПОУ 381588978) 802 (вісімсот дві) грн. 90 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 287 від 29.03.2013 р.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков