Постанова № 35859877, 02.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року Справа № 910/8322/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроет"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р. (головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М.)та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 31.07.2013 р. (головуючий суддя Босий В.П., судді Ломака В.С., Літвінова М.Є.)у справі№ 910/8322/13 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроет"доОСОБА_6прозобов'язання вчинити дії,за участю представників:позивачаСупрун С.В.,відповідачаОСОБА_6,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Український інституту по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати акціонера ОСОБА_6 виконати свій обов'язок з надання розпорядження зберігачу ПАТ Комерційний банк "Надра" на зарахування придбаних ОСОБА_6 14383 акцій ПАТ "Укрнафтохімпроект" за реєстраційним номером випуску цінних паперів 221/1/2012-Т від 20.11.2012 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 р. у справі

№ 910/8322/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 29 Закону України "Про акціонерні товариства", ч. 3 ст. 5 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні", ЦК України, ст. 33, 34 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.09.2012 р. відбулись загальні збори Публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроет" (далі - Товариства), на яких було прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу на 8.122.044,00 грн. за рахунок додаткових внесків шляхом закритого (приватного) розміщення додаткових 32488176 штук простих іменних акцій існуючої номінальної вартості 0,25 грн. кожна.

Згідно з протоколом позачергових загальних зборів № 26 від 21.09.2012 р. акціонери Товариства користуються переважним правом на придбання акцій додаткового випуску у кількості, пропорційній частці належних їм акцій в статутному капіталі Товариства на 21.09.2012 р.; строк реалізації переважного права - з 29.10.2012 р. по 16.11.2012 р.

Вказане рішення було прийнято більш як 3/4 голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах, що підтверджується протоколом позачергових загальних зборів акціонерів Товариства № 26 від 21.09.2012 р.

Відповідачем як акціонером Товариства 11.10.2012 р. було подано заяву від 09.10.2012 р. про переважне право на придбання 14.383 простих акцій номінальною вартістю 0,25 грн.

Виходячи зі змісту ч. 1, ч. 3 ст. 27 Закону України "Про акціонерні товариства" переважним правом акціонерів визнається право акціонера - власника простих акцій придбавати розміщувані товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості простих акцій. Акціонер, який має намір реалізувати своє переважне право, подає акціонерному товариству в установлений строк письмову заяву про придбання акцій та перераховує на відповідний рахунок кошти в сумі, яка дорівнює вартості цінних паперів, що ним придбаваються.

Як встановлено сулами, відповідач 15.11.2012 р. повністю оплатив вартість придбаних 14.383 штук акцій на суму 3.595,75 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" умовою переходу права власності на оплачені акції Товариства кількістю 14.383 штук до відповідача є зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Для зарахування цінних паперів на рахунок у ПАТ "Комерційний банк "Надра" відповідач відповідно до положення "Про депозитарну діяльність", затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р. № 999, мав подати розпорядження на зарахування таких цінних паперів на свій рахунок.

Однак вказаний дій відповідачем зроблено не було.

У цьому зв'язку позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача виконати свій обов'язок з надання розпорядження зберігачу (ПАТ "Комерційний банк "Надра") на зарахування придбаних нам акцій.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що ані нормами чинного законодавства України, ані нормами Статуту товариства, ані умовами договору купівлі-продажу цінних паперів подання розпорядження про зарахування цінних паперів зберігачу не визначено як обов'язок покупця, а є лише умовою для переходу права власності на такі цінні папери. Також суди відзначили, що позивачем належним чином не доведено існування порушення прав позивача внаслідок нездійснення відповідачем визначених у позовні заяві дій (неподання розпорядження про зарахування цінних паперів зберігачу).

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також через неповне врахування норм права, що регулюють діяльність акціонерних товариств, з огляду на наступне.

Статтею 29 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що акціонери зобов'язані: дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів акціонерного товариства; виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю; оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом акціонерного товариства; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Статутом товариства може бути передбачена можливість укладення договору між акціонерами, за яким на акціонерів покладаються додаткові обов'язки, у тому числі обов'язок участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність за його недотримання. Акціонери можуть також мати інші обов'язки, встановлені цим та іншими законами.

Відповідно до п 6.6.5 Статуту товариства акціонер у строки та в порядку, що встановлені загальними зборами товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій, на придбання яких він подав заявку під час розміщення акцій. Наслідки несплати акціонером вартості таких акцій визначається умовами укладеного з ним договору купівлі-продажу акцій та рішенням загальних зборів. До моменту затвердження результатів розміщення акцій органом товариства, уповноваженим приймати таке рішення, розміщені акції мають бути повністю оплачені.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 23.02.2006 р. № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок":

емісія - установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів;

перший власник - особа, яка отримала цінні папери у власність безпосередньо в емітента (або в особи, що видала цінний папір) чи андеррайтера під час розміщення цінних паперів;

розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником.

З урахуванням наведених вимог законодавства та Статуту товариства судам слід було дослідити обставини укладення відповідачем відповідного договору купівлі-продажу цінних паперів та його умови.

Однак вказані обставини судами не досліджувались. Суди встановили лише те, що відповідач оплатив вартість придбаних акцій та обмежились зазначенням виключно дати та номеру договору купівлі-продажу цінних паперів № 637 від 26.11.2012 р. Його умов, в т.ч. щодо наявності положень про подання розпорядження на зарахування цінних паперів зберігачу, суди жодним чином не досліджували, як і обставин укладення та виконання цього договору.

Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача виконати свій обов'язок з надання розпорядження зберігачу (ПАТ "Комерційний банк "Надра") на зарахування придбаних нам акцій.

Акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств (ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акції існують виключно в бездокументарній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Таким чином, суди вірно відзначили, що умовою переходу права власності на оплачені акції Товариства кількістю 14.383 штук до відповідача є зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

При цьому суди безпідставно послались на п. 7 розділу IV положення "Про депозитарну діяльність", затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р. № 999 (далі - Положення № 999), яким урегульовано порядок зміни місця зберігання цінних паперів, що не має жодного відношення до суті спору.

Разом з тим, судами не взято до уваги, що відповідно ж до абз. 1 п. 1 глави 2 розділу V Положення № 999 обслуговування операцій з цінними паперами на рахунках у цінних паперах здійснюється депозитарними установами: за розпорядженнями депонентів, клієнтів чи керуючих рахунками депонентів, клієнтів. До розпоряджень, які подаються депозитарній установі, додаються оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому законодавством порядку, які підтверджують наявність підстав для проведення депозитарних операцій, і подані згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 глави 1 цього розділу.

Відповідно ж до п. 7 розділу VІ Положення № 999 зарахування цінних паперів на рахунок депонента зберігач здійснює за умови отримання: розпорядження про зарахування цінних паперів від депозитарію, яке депозитарій надає зберігачу протягом одного робочого дня з дати зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах цього зберігача в депозитарії; розпорядження про зарахування цінних паперів від депонента або уповноваженої ним особи та відповідних документів, що підтверджують наявність підстав для проведення цієї депозитарної операції.

Відтак, для зарахування цінних паперів на рахунок у ПАТ "Комерційний банк "Надра" відповідач мав подати розпорядження на зарахування таких цінних паперів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом, обґрунтовується певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.

У своїх позовних вимогах позивач посилався на те, що відповідно до ст. 16 Закону України "Про господарські товариства" товариство має право збільшувати розмір статутного капіталу. Згідно зі ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 29 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонери зобов'язані: дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів акціонерного товариства; виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю; оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом акціонерного товариства.

При цьому позивач зазначив, що, бажаючи завершити емісію та зареєструвати звіт про результати розміщення акцій товариства, він просив відповідача, котрий оплатив акції, дати відповідне розпорядження зберігачу, оскільки не має права сам подати таке розпорядження.

Однак суди попередніх інстанцій оцінку вказаним доводам позивача не надали.

Також судами під час правової оцінки обставин справи зовсім не враховано таке.

Частина 2 ст. 28 Закону України від 23.02.2006 р. № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлює чітку і обов'язкову послідовність дій емітента (етапи) у разі закритого (приватного) розміщення цінних паперів.

Частинами 2 і 5 ст. 32 Закону України від 23.02.2006 р. № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що емітент повинен закінчити закрите (приватне) розміщення цінних паперів у строк, передбачений рішенням про їх закрите (приватне) розміщення, але не пізніше ніж протягом двох місяців з дня початку розміщення.

Кожен інвестор у цінні папери має сплатити вартість цінних паперів у повному обсязі до затвердження результатів розміщення відповідного випуску цінних паперів.

Фактична кількість розміщених цінних паперів зазначається у звіті про результати закритого (приватного) розміщення цінних паперів, який затверджується органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, та подається Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Протягом 60 днів з дня завершення розміщення цінних паперів, зазначеного в проспекті емісії таких цінних паперів, орган емітента, уповноважений приймати відповідне рішення, повинен затвердити результати розміщення цінних паперів.

Під час дослідження наявності або відсутності порушення прав позивача судами не враховані й вимоги Порядку реєстрації випуску акцій при зміні розміру статутного капіталу акціонерного товариства, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 31.07.2012 р. № 1073, зокрема положення п. п. 3, 21, 23, 28 розділу І, інші норми цього Положення, які визначають обов'язкові (в т. ч. щодо строків) дії позивача як емітента цінних паперів.

Крім того, позивач в позовній заяві зазначав, що відповідно до п. п. 3.8, 3.9 Кодексу корпоративного управління Публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроет" акціонери товариства не повинні приймати ніяких заходів, які носять провокаційний характер, здатні підірвати довгострокову прибутковість та фінансову стабільність товариства; акціонери повинні враховувати інтереси усіх зацікавлених осіб, не порушувати права інших акціонерів, не завдавати навмисної шкоди товариству.

За висновком колегії суддів, суди вищевказаних обставин не дослідили, відповідних доказів, на які є посилання в позовній заяві, до матеріалів справи не долучили та не надали їм належної оцінки з урахування повноважень, наданих їм процесуальним законодавством.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" вказано, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій оцінку вказаним обставинам не надали, а представлені на їх підтвердження докази та пояснення належним чином не дослідили.

Отже, суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроет" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р. у справі № 910/8322/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков