Ухвала суду № 35859865, 02.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 грудня 2013 року Справа № 910/9254/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу першого заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Авдеєв П.В., Корсакова Г.В.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. (суддя Станік С.Р.)у справі№ 910/9254/13 Господарського суду міста Києваза позовомпершого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі: 1.Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця", 2. Міністерства інфраструктури України до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсистема" 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, 3. Фонду державного майна Українипровизнання недійсним договору,В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Полтавської області звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця" та Міністерства інфраструктури України з позовом про визнання недійсними договору №1-Ц/2004р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально-пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, договору про внесення змін № 2 до договору №1-Ц/2004 р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу промивально-пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, вилучення у Товариства з обмеженою відповідальінстю "Промсистема" цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально-пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці та передати органу управління залізничним транспортом - Укрзалізниці.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. у справі № 910/9254/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 1115 та частин першої та другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на ряд норм ЦК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про приватизацію державного майна" тощо, які скаржник наводить фактично на підтвердження позовних вимог. Однак скаржник не зазначає суті порушення або неправильного застосування конкретних норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи. При цьому скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що при вирішенні даного спору судами було невірно встановлено обставини справи щодо виділення майнового комплексу із структури Південної залізниці, та надано невірну оцінку доказам у справі, зокрема, наказу № 185Н від 20.05.2004 р., і фактично просить суд касаційної інстанції додатково встановити обставини справи та перевірити докази.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, участь у даній справі брала прокуратура Полтавської області, в той час як з касаційною скаргою звернувся перший заступник прокурора міста Києва, не обгрунтувавши підстав саме свого звернення.

Керуючись статтями 86, 111, пунктом 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Повернути першому заступнику прокурора міста Києва касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. та на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. у справі 910/9254/13 та додані до неї документи без розгляду.

Головуючий суддя Г.К. ПрокопаничсуддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков