Ухвала суду № 35856688, 09.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. справа № 2а/0470/4270/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року по справі № 2а/0470/4270/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-ЛТД" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮС-ЛТД" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська: №0000302302 від 27 березня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 468045 грн. та №0000312302 від 27 березня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 184998 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 46249,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, помилковістю висновків, викладених в акті перевірки, щодо нікчемності угод, укладених позивачем з контрагентами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС - ЛТД" задоволені.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська, звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, судом не враховані докази укладення між сторонами угод з метою ухилення від сплати податків і зборів без мети настання реальних наслідків.

У судовому засіданні представник апелянта просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, наказом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 27.02.2012 за №219 службовими особами відповідача у період з 27 лютого 2012 року по 02 березня 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з купівлі-продажу сировини (бітум) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкара" за період 01 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за наслідками якої складений Акт від 06 березня 2012 року за №550/23-2/33183468. За результатами розгляду Акту перевірки, 27 березня 2012 року Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Дніпропетровська прийняті податкові повідомлення-рішення №0000302302 від 27 березня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 468045 грн. та №0000312302 від 27 березня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 184998 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 46249,50 грн.

style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень - рішень , які прийняті при відсутності порушень податкового законодавства з боку відповідача. Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо недійсності угоди, укладеної з ТОВ «Байкара», яка, нібито не спричинила настання реальних наслідків. При цьому, суд зазначив, що висновки відповідача щодо порушень ТОВ «ЮС-ЛТД» ґрунтуються на актах перевірок, проведених щодо контрагентів ТОВ «Байкара» - ТОВ» Доміно-2010», ТОВ «Креатив-бюро «Краб», які не можуть бути покладені в основу відповідальності позивача, зважаючи на її персоніфікований характер.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає, що статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) - ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також не доводить умислу позивача, спрямованого на порушення публічного порядку, та того, в чому таке порушення полягає.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії первинних документів по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Байкара", такі як товаро-транспортні накладні на поставку нафтопродуктів, договори та інші бухгалтерські відомості, на підставі яких судом встановлено як рух активів у процесі здійснення своєї господарської діяльності, так і спеціальна податкова правосуб'єктність контрагентів позивача, а також встановлений зв'язок між фактом надання послуг позивачем і безпосередньою господарською діяльністю позивача. (а.с.11-19). При цьому, податковим органом не доведено, яким саме вимогам щодо форми та змісту не відповідають зазначені вище первинні бухгалтерські документи. Посилання відповідача на акти, складені іншими податковими органами щодо, не є, на думку колегії суддів, беззаперечними доказами неможливості виконання укладеної угоди. Крім того, у справі «Булвес» АД проти Болгарії (п. 71 рішення) Європейський суд з прав людини визнав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. У справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії Європейський суд з прав людини ще раз підтвердив свої висновки, викладені у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної, а відтак - позивач правомірно сформував податковий кредит по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт отримання послуг за договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо того, що акт перевірки відповідача не містить доказів порушення позивачем при укладенні угоди з контрагентом та його виконанні публічного порядку, як підстави недійсності за законом (нікчемності). При наявності ж об'єктивних даних щодо недодержання вимог відповідності правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, їх недійсність має встановлюватись виключно судом із застосуванням визначених законом наслідків.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року по справі № 2а/0470/4270/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна