Ухвала суду № 35855788, 01.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 р.Справа № 2а-1870/9959/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі № 2а-1870/9959/12

за позовом Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Шаім строй" , Товариство з обмеженою відповідальністю "БК-Альпром"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, в якому з урахуванням уточнень просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах від 02.10.2012 року №0000592250/0/47405 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 98522грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24630грн.50грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах від 02.10.2012 року №0000572250/0/47408 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8681грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2270грн.25коп., а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах від 02.10.2012 року №0000582250/0/47406 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету в сумі 41340грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10335грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", приписи Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 12.09.2012 року за результатами документальної планової виїзної перевірки КП „Сумижитло" СМР з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 13.05.2011 року до 31.03.2012 року ДПІ в м. Сумах складено акт №2689/2250/37654796/33 (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст.14, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 268 654грн., в тому числі: за 2-4 квартал 2011 року - 16 321грн., за 1 квартал 2012 року - 252 333грн.; підпунктів 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 98522грн., в тому числі: за жовтень 2011 року - на 66 929грн., за листопад 2011 року - 30323грн., за грудень 2011 року - 1270грн.; пункту 9 ст.69 Бюджетного кодексу України, в результаті чого до бюджету не сплачено чистий прибуток у сумі 41 340грн. та авансовий внесок з чистого прибутку у сумі 8681грн. (т.1, а.с.13-53).

02.10.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0000592250/0/47405 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 98522грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24630грн.50грн. (т.1, а.с.55);

-№0000582250/0/47406 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету в сумі 41340грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10335грн. (т.1, а.с.56);

-№0000572250/0/47408 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8681грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2270грн.25коп.(т.1, а.с.81-82).

За результатами розгляду скарги КП „Сумижитло" СМР від 15.10.2012 року №5580 (т.1, а.с.83-94) ДПС у Сумській області залишені без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 02.10.2012 року №0000582250/0/47406 та від 02.10.2012 року №0000592250/0/47405, а також скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 02.10.2012 року №0000572250/0/47408 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 268 654 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 63083грн.25коп. (т.1, а.с.95-103).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено судом, між ТОВ «Шаім Строй» та КП «Сумижитло» СМР укладено договір підряду №46 від 31.08.2011 року, згідно якого підрядник (ТОВ «Шаім Строй») прийняв на себе зобов'язання підготувати об'єкт та забезпечити виконання робіт з поточного ремонту за завданням замовника (КП «Сумижитло» СМР) з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити виконану роботу (т.4,а.с.29-30). Перелік об'єктів, на яких підрядник зобов'язався виконати роботи з поточного ремонту покрівлі, козирків балконів, водостічних труб, відмосток та встановлення жолобів зазначений в додаткових угодах №2 від 01.10.2011 року, №3 від 01.11.2011 року, №4 від 01.12.2011 року, №5 від 01.01.2012 року, №6 від 01.02.2012 року, №6/1 від 27.02.2012 року та №7 від 01.03.2012 року (т.4, а.с.34-43).

Крім того, між ТОВ «БК-Альмпром» та КП «Сумижитло» СМР укладено договір підряду №45 від 31.08.2011 року, згідно якого підрядник (ТОВ «БК-Альмпром») прийняв на себе зобов'язання підготувати об'єкт та забезпечити виконання робіт з поточного ремонту за завданням замовника (КП «Сумижитло» СМР) з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити виконану роботу (т.4, а.с.44-45). Перелік об'єктів, на яких підрядник зобов'язався виконати роботи з поточного ремонту стиків та козирків балконів зазначений в додаткових угодах №2 від 01.10.2011 року, №3 від 01.11.2011 року, №4 від 01.12.2011 року, №5 від 01.01.2012 року, №6 від 01.02.2012 року, №7 від 27.02.2012 року, №8 від 01.03.2012 року та №9 від 01.03.2012 року (т.4, а.с.49-60).

Факт виконання ремонтних робіт підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т.2, а.с.28-249, т.3, а.с.1-206, т.4, а.с.61-250, т.5, а.с.1-84), платіжними дорученнями (т.3, а.с.207-228), податковими накладними (т.3, а.с.229-250, т.4, а.с.1-28), копії яких залучені до матеріалів справи

Колегія суддів вважає хибними висновки апелянта про нікчемність правочинів, укладених ТОВ „БК Уровень", та, як наслідок, про нікчемність правочинів, укладених ТОВ „Шаім Строй" та ТОВ „БК Альпром", а тому, на думку ДПІ в у м. Сумах, КП „Сумижитло" СМР порушило вимоги ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 cт. 215, cт. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства та не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ ТОВ „Шаім Строй" та ТОВ „БК Альпром" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість як з операцій придбання, так і по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям, в тому числі і КП „Сумижитло" СМР, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем доказів нереальності даної господарської операції, що здійснена платником податку на додану вартість та доказів наявності умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суду не надано.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента Приватного підприємства "Фірма "Флінт-К" не встановлені.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент підписання відповідних актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, податкових накладних, юридичні особи ТОВ „Шаім строй", ТОВ „БК-Альмпром та КП „Сумижитло" СМР не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано (т.1, а.с.112-126, т.2, а.с.1-22).

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ТОВ „Шаім строй", ТОВ „БК-Альмпром" та КП „Сумижитло" СМР були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у перелічених юридичних осіб умислу на укладення вказаних правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 98 522грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ „Шаім строй", ТОВ „БК-Альмпром" . На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ „Шаім строй" та ТОВ „БК-Альмпром" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних (т.1, а.с.233, т.2, а.с.2).

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 98 522грн. віднесена КП „Сумижитло" СМР до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України.

Несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ „Шаім строй" та ТОВ „БК-Альмпром" податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року №0000592250/0/47405 - безпідставним та неправомірним в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 98 522 грн. та штрафної санкції у розмірі 24 630грн.50коп.

Також слід відзначити, що у висновках акта перевірки від 12.09.2012 року №2689/2250/37654796/33 ДПІ у м. Сумах взагалі не зазначило про порушення КП „Сумижитло" СМР п.187.10 ст.187 ПК, тобто, дане питання не досліджувалося під час проведення перевірки (т.1, а.с.53), тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року №0000592250/0/47405 виносилося не за порушення позивачем п.187.10 ст.187 ПК України, а за порушення, на думку ДПІ у м. Сумах, інших норм ПК України, що безпосередньо вбачається з його змісту (т.1, а.с.55).

Отже, суд не погоджується із доводами представника відповідача про порушення позивачем вимог п.187.10 ст.187 ПК України під час формування податкового кредиту, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та висновках самої ж перевірки.

З приводу правомірності винесення ДПІ у м. Сумах від 02.10.2012 року №0000572250/0/47408 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8681грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2270грн.25коп. колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З системного аналізу вищевказаних норм права вбачається, що витрати позивача на суму 8681грн. за правочинами з ТОВ „Шаім строй" та ТОВ „БК-Альмпром" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність мотивів акту перевірки про порушення позивачем підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст.14, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 ПК України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року №0000572250/0/47408 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8681грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2270грн.25коп. - неправомірним.

При цьому, за результатами розгляду скарги КП „Сумижитло" СМР від 15.10.2012 року №5580 (т.1, а.с.83-94) ДПС у Сумській області скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 02.10.2012 року №0000572250/0/47408 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 268 654 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 63083грн.25коп. (т.1, а.с.95-103).

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах від 02.10.2012 року №0000582250/0/47406 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету в сумі 41340грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10335грн. колегія суддів зазначає, що Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями визначений постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2011 N 138 (Постанова N 138) (далі по тексту - Порядок N 138) на підставі статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Відповідно до пункту 3 Порядку N 138 (Постанова N 138) частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) (Наказ N 285) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Наказом ДПА України від 16.05.2011 N 285 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями» (Форма N 285), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2011 за N 346/19381, затверджено форму Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (Наказ N 285) (Розрахунок).

Відповідно до пункту 9 ст.69 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать, в тому числі і частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами.

Таким чином, порядок вилучення частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами, а форма Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджетів за результатами щоквартальної діяльності встановлюється ДПС України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає їх вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до п.8.1 ст.8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Нормами ст. 9 та ст.10 ПК України визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів.

До загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (ст.9 Податкового кодексу України).

До місцевих податків та зборів належать: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір (ст.10 Податкового кодексу України).

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що в переліку загальнодержавних податків (зборів), встановлених у статях 9 та 10 Податкового кодексу України, відсутній такий податок (збір) як «частина чистого прибутку (доходу)».

Отже, в умовах дії Податкового Кодексу України «частина чистого прибутку (доходу)» не є податковим платежем.

З огляду на те, що Податковий кодексу України не містить норм, які б регулювали порядок сплати державними підприємствами частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності, тому, колегія суддів вважає безпідставним притягнення до відповідальності позивача за порушення правил сплати (перерахування) податків, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняте ДПІ у м. Сумах податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року №0000582250/0/47406 є протиправним та підлягає скасуванню

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року по справі № 2а-1870/9959/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі № 2а-1870/9959/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.