Постанова № 35855575, 11.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2013 року м. Київ 810/4536/13-а

11:59

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Рибак М.Л.,

від відповідача - Мацюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ЯВА»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним і скасування податкового

повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «ЯВА» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2013 № 0000222300 в частині збільшення податкового зобов'язання із сплати орендної плати за землю за період грудень 2011 року - грудень 2012 року на суму 67273,44 грн. і суму штрафних санкцій у розмірі 33636,72 грн. В іншій частині просив суд залишити вказане податкове повідомлення-рішення без змін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідач безпідставно і всупереч нормам чинного законодавства донарахував позивачу орендну плату за землю. Як зазначив позивач, з 2004 до листопада 2011 підприємство користувалось на правах оренди земельною ділянкою площею 2,508 га, яка розташована на території Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області для обслуговування і експлуатації виробничої бази по переробці сільськогосподарської продукції. У листопаді 2011 підприємством продано нерухоме майно - виробничу базу, яка була розташована на вказаній орендованій земельній ділянці, а право користування земельною ділянкою перейшло до нового власника майна. На думку позивача, підприємство припинило право користування даною земельною ділянкою з дати реєстрації права власності на придбане нерухоме майно покупцем, тому відповідачем неправомірно збільшено податкове зобов'язання з оплати орендної плати за земелю.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що позивачем не надано до перевірки Акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки орендодавцеві. При цьому, перевіркою виявлено, що ПП «ЯВА» не подано податкові декларації з плати за землю за 2011 і 2012 роки і не нараховано орендну плату за землю у сумі 93147,84 грн., у зв'язку з цим податковий орган просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

На думку відповідача спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Під час судового розгляду судом на підставі 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 07.07.2004 між позивачем і Музичанською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області укладено Договір оренди землі, предметом якого була оренда земельної ділянки загальною площею 2,5082 га на території Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до даного договору та Свідоцтва на право власності від 12.07.2001, на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - виробнича база по переробці сільськогосподарської продукції.

03.11.2011 між позивачем і громадянином ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ПП «ЯВА» продало виробничу базу, розташовану на орендованій земельній ділянці.

Згідно з даними Витягу про державну реєстрацію прав № 32129880, придбане нерухоме майно зареєстровано Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» за покупцем 22.11.2011.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову перевірку ПП «ЯВА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 11.07.2013 № 33/1-22-07-21522151 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки (сторінка 23) податковим органом зазначено, що угоди про розірвання (припинення) договору оренди землі від 07.07.2004 № 3931 зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди 30.07.2004 за № 137 до перевірки не надано. Відповідно до ст.34 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV «Про оренду землі» - у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Згідно п.16 договору оренди землі від 07.07.2004 № 3931, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди 30.07.2004 за № 137 - після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку за актом приймання-передачі. Акта приймання-передачі (повернення) земельної ділянки орендодавцеві до перевірки не надано.

За період з 01.07.2011 по 31.12.2012 суб'єктом господарювання задекларовано орендної плати за землю у сумі 0,00 грн.

Перевіркою повноти визначення орендної плати за землю встановлено не подання податкових декларацій з плати за землю за 2011 рік та 2012 рік, а також не нарахування і не сплату орендної плати за землю всього у сумі 93147,84 грн., у тому числі за липень 2011 в сумі 5174,88 грн., за серпень 2011 в сумі 5174,88 грн., за вересень 2011 в сумі 5174,88 грн., за жовтень 2011 в сумі 5174,88 грн., за листопад 2011 в сумі 5174,88 грн., за грудень 2011 в сумі 5174,88 грн., за січень 2012 в сумі 5174,88 грн., за лютий 2012 в сумі 5174,88 грн., за березень 2012 у сумі 5174,88 грн., за квітень 2012 в сумі 5174,88 грн., за травень 2012 в сумі 5174,88 грн., за червень 2012 в сумі 5174,88 грн., за липень 2012 в сумі 5174,88 грн., за серпень 2012 в сумі 5174,88 грн., за вересень 2012 в сумі 5174,88 грн., за жовтень 2012 в сумі 5174,88 грн., за листопад 2012 в сумі 5174,88 грн., за грудень 2012 в сумі 5174,88 грн.

На підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 № 0000222300, згідно з яким визначено плату за землю у сумі 139891,76 грн., з них 93147,84 грн. за основним платежем та 46743,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з статтею 1 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХIV "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХIV "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХIV "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю віднесена до загальнодержавних зборів.

Згідно зі статтею 19-1 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, до яких віднесений і відповідач, наділені функціями контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, єдиною юридичною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Цією ж статтею передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

З матеріалів справи і письмових заперечень на адміністративний позов відповідача слідує, що податковий орган визначив позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку у зв'язку з ненаданням до перевірки угоди про розірвання (припинення) договору оренди землі від 07.07.2004 укладеного з Музичанською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області і акта приймання-передачі (повернення) земельної ділянки орендодавцеві.

При вирішенні даного спору суд також враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з частиною другою статті 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Із наведених норма вбачається, що у разі набуття права власності або права користування на нерухоме майно, до нового власника переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташоване дане майно.

Таким чином, відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 03.11.2011 укладеного між ПП «ЯВА» і ОСОБА_3, до останнього перейшло право користування земельної ділянки в с. Музичі Києво-Святошинського району Київської області.

При цьому, слід звернути увагу, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, з наведеної правової норми слідує, що припинення права користування особою земельною ділянкою є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує припинення нарахування і сплати орендної плати за таку земельну ділянку цією особою.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.04.2013 К/9991/54238/12.

Тобто, у нового власника нерухомого майна виникає обов'язок зі сплати податку на землю з моменту державної реєстрації нерухомого майна. Аналогічний висновок викладений в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 у справі № 2а-18753/11/2670.

Як було зазначено судом, новий власник виробничої бази в с. Музичі зареєстрував майно 22.11.2011, про що свідчать дані Витягу про державну реєстрацію прав № 32129880 виданого Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області».

Таким чином, оскільки новий власник нерухомого майна зареєстрував його 22.11.2011, у ПП «ЯВА» припинився обов'язок сплати орендної плати за землю.

Та обставина, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати орендної плати за землю підтверджується також ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.06.2013 у справі № 2-4418/12 за позовом Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_3, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, третя особа: ПП «ЯВА» про стягнення боргу, 3% річних, пені, внесення та реєстрацію змін до договору оренди землі. Відповідно до даної ухвали судом встановлено, що з 01.01.2011 по 22.11.2011 згідно з рішенням Господарського суду Київської області, яке набрало законної сили, стягнуто з ПП «ЯВА» борг по орендній платі за користування вказаною земельною ділянкою в сумі 92028,46 грн. У свою чергу, борг з 23.11.2012 по 31.12.2012 підлягає стягненню з ОСОБА_3, оскільки за цей період зобов'язання по сплаті орендної плати за землю перейшли до нового власника виробничої бази - ОСОБА_3

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами обґрунтованість прийняття спірного рішення в частині нарахування орендної плати за період з грудня 2011 по грудень 2012 рік.

Як було зазначено судом, під час судового розгляду представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог від 07.08.2013, в якій просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 № 0000222300 в частині визначення податкового зобов'язання за період з грудня 2011 по грудень 2012 рік, тобто за період з моменту державної реєстрації новим власником нерухомого майна права власності у листопаді 2011. При цьому, представник відповідача в ході судового розгляду підтвердив, що сума заборгованості за період з грудня 2011 по грудень 2012 рік складає саме 67273,44 грн. за основним платежем та 33636,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 № 0000222300 в частині збільшення податкового зобов'язання із сплати орендної плати за землю за період грудень 2011 року - грудень 2012 року на суму 67273,44 грн. і суму штрафних санкцій у розмірі 33636,72 грн. прийнято відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 07.08.2013 № 0000222300 в частині збільшення податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю за період з грудня 2011 року по грудень 2012 року за основним платежем у розмірі 67273,44 грн. і штрафних санкцій у розмірі 33636,72 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 жовтня 2013 р.