Постанова № 35854776, 28.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

9.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2013 року Справа № 812/9003/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Шембелян В.С.

за участю секретаря судового засідання: Черніковій Я.В.

за участю сторін:

представника позивача - Захарової Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження №3372 від 26.09.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 29 жовтня 2013 року звернулось Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Лугань» з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження №3372 від 26.09.2013 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказаним рішенням зобов'язано позивача усунути порушення законодавства у сфері надання фінансових послуг, а саме: обов'язку страховика прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Вважають зазначене рішення відповідача безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачем щодо заяв від 04.09.2012 року про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням майна та здоров'я ОСОБА_2 останньому 13.02.2013 року надано вмотивовані відповіді про відмову у виплаті сум страхового відшкодування на підставі п.32.1 ст.32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На думку позивача, за обставин дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02.09.2012 року за участю двох транспортних засобів: застрахованого ПАТ «СК«Оранта-Лугань» автомобілю, що належить ОСОБА_3, який їм керував, та автомобілю, що належить ОСОБА_4, яким керував ОСОБА_2, цивільна відповідальність настає на підставі п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Оскільки в Постанові Первомайського міського суду Луганської області від 26.10.2012 року про закриття провадження в справі у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення судом не встановлено вини ОСОБА_3 в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підстави для настання цивільної відповідальності, а відтак і для виплати страхового відшкодування відсутні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових додаткових поясненнях, наявних в матеріалах справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях та додаткових поясненнях, наявних в матеріалах справи. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а відтак вважає оскаржуваний Припис законним.

Зокрема, відповідно до письмових заперечень та пояснень відповідач вважає, що ПАТ «СК«Оранта-Лугань» безпідставно та неправомірно відмовило у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2, чим порушило вимоги чинного законодавства України, а саме пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та не виконало свого обов'язку як страховика за страховим полісом - здійснити виплату страхового відшкодування після отримання передбачених договором документів.

Дослідивши матеріали, суд встановив наступні обставини справи.

ПАТ «СК«Оранта-Лугань», ідентифікаційний код: 02305867, як юридична особа зареєстрована 14.09.1994 року, свідоцтво про державну реєстрацію Серії А01 №611841 (а.с.56).

Позивач займається страховою діяльністю згідно із статутом підприємства (а.с.27-54).

Відповідач не оспорює право позивача на зайняття страховою діяльністю, що підлягає ліцензуванню, а також його статусу страховика відповідно до умов страхового полісу №АВ/5097903, що укладений із страхувальником ОСОБА_3 щодо страхування його цивільної відповідальності в дорожньо-транспортній пригоді (а.с.22). Тому суд вважає ці обставини такими, що не підлягають доказуванню.

04.09.2012 року страхувальник ОСОБА_3 повідомив страховика про ДТП, що сталося за його участі 02.09.2012 року (а.с.24).

Одночасно, 04.09.2012 року, до страховика звернувся ОСОБА_2 з заявами про відшкодування шкоди, що завдана його здоров'ю та його автомобілю (а.с. 24,25).

Відповідно до Постанови Первомайського міського суду Луганської області від 26.10.2012 року в справі №3-789/12 дорожньо-транспортна пригода сталася за участю двох транспортних засобів: забезпеченого полісом транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 та іншого, під керуванням ОСОБА_2 Вина ОСОБА_3 в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за вказаною постановою не встановлена, провадження в справі закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с.26).

Листами №02-07/214 та №02-07/215 від 13.02.2013 року позивач страховик повідомив ОСОБА_2 про відмову у виплаті йому сум страхового відшкодування з підстав недоведеності вини страхувальника ОСОБА_3 у заподіянні шкоди завданої заявникові в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с.16-17).

За скаргою ОСОБА_2 щодо неналежного виконання зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/5097903 відповідачем було проведено перевірку та складено Акт про правопорушення законодавства у сфері фінансових послуг ПАТ «СК«Оранта-Лугань» від 13.08.2013 року №811/13-10/13/6 (надалі Акт про правопорушення)(а.с.13-14).

За вказаним Актом про правопорушення встановлено факт порушення позивачем обов'язку страховика протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, а саме: вимог п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається з зазначеного Акту про правопорушення відповідачу було відомо про відмову позивача у виплаті ОСОБА_2 сум страхового відшкодування з підстав недоведеності вини страхувальника ОСОБА_3, відповідно до листів від 13.02.2013 року. Однак, він вважав таку відмову безпідставною, цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 доведеною, оскільки в судовому засіданні він визнав свою вину в дорожньо-транспортній пригоді, а факт порушення страхувальником Правил дорожнього руху України зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення.

На підставі вказаного Акту про правопорушення відповідачем було прийняте оскаржене розпорядження №3372 від 26.09.2013 року, яким приписано позивачу усунути порушення законодавства про фінансові послуги, а саме: п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та повідомити їх про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 31.10.2013 року (а.с.10-11).

Вирішуючи справу, в межах заявлених позовних вимог, суд керується наступними нормами чинного законодавства.

Правові основи діяльності Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 року № 1070 та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та пунктом 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, передбачено, що Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Пунктом 8 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, передбачено, що Нацкомфінпослуг як колегіальний орган та її апарат становлять систему органів Нацкомфінпослуг, яку очолює голова Нацкомфінпослуг.

Згідно з пунктами 5, 6 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Ринком фінансових послуг є сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках страхових послуг.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про страхування», уповноважений орган має право проводити тематичні перевірки діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», уповноважений орган, може застосовувати заходи впливу, в тому числі - зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Положенням про застосування Нацкомфінпослуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі -Положення), що затверджене Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319, передбачено порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Згідно з п.1.5. Положення Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, які можуть міститися в тому числі у зверненнях громадян.

Одним із заходів впливу, що передбачені п. 2.1 Положення є зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення.

За п. 1.11. Положення посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення.

Пункт 4.2. регламентує, що виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акта. Акт про правопорушення, складений посадовою особою Нацкомфінпослуг, повинен містити документи, дані та інформацію, які підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги. Такі документи, дані та інформація долучаються до акта про правопорушення.

Відповідно до п.п. 1.6, 1.7 Положення Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.

Рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим, ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення.

Згідгно з п.2.2 Положення рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

Письмове розпорядження (припис) Нацкомфінпослуг повинно містити, крім іншого

зміст виявленого порушення законодавства про фінансові послуги; строк усунення особою порушення законодавства про фінансові послуги та повідомлення Нацкомфінпослуг про усунення порушення законодавства про фінансові послуги.

Невиконання вимог письмового розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4.4 Положення справу про правопорушення не може бути порушено, а наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю в разі, якщо не доведено факт вчинення особою порушення законодавства про фінансові послуги.

Тому, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржене рішення стосовно позивача діяв на підставі та в межах повноважень, а також відповідно до порядку, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача, а також з Акту про правопорушення, Нацкомфінпослуг, перевіривши інформацію за скаргою громадянина ОСОБА_2, встановив, що ПАТ «СК«Оранта-Лугань» безпідставно та неправомірно відмовило у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2, чим порушило вимоги чинного законодавства України, а саме пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та не виконало свого обов'язку як страховика за страховим полісом - здійснити виплату страхового відшкодування після отримання передбачених договором документів.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до умов страхового полісу №АВ/5097903, що укладений із страхувальником ОСОБА_3 щодо страхування його цивільної відповідальності, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Зазначене поняття страхового випадку передбачене статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон). Тобто, страхове відшкодування має місце за умови настання цивільної відповідальності страхувальника щодо відшкодування шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди.

За встановлених Первомайським міським судом Луганської області обставин дорожньо-транспортної пригоди, що викладені в Постанові від 26.10.2012 року в справі №3-789/12 подія ДТП сталася за участю двох транспортних засобів, а саме: транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 (забезпеченого полісом) та іншого, під керуванням ОСОБА_2

Тому суд погоджується з висновками страховика, що до встановлених правовідносин мають бути застосовані вимоги п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Оскільки вина ОСОБА_3 в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за вказаною Постановою не встановлена, то для настання його цивільної відповідальності вину в заподіянні вказаної шкоди треба встановлювати в судовому порядку в межах цивільного судочинства.

Відповідно до п.32.1 статті 32 вказаного Закону страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Згідно з п.36.2 ст.36 зазначеного Закону страховик не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Тому суд вважає, що позивач правомірно відмовив ОСОБА_2 у здійсненні страхового відшкодування, оскільки на час його звернення вина ОСОБА_3 в заподіянні шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, здоров'ю та майну заявника в судовому порядку не доведена, підстав для настання цивільної відповідальності страхувальника, а відтак і страховика не було.

Відповідно до п. 36.7 ст.36 Закону рішення страховика про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Однак, суд вважає за необхідне зауважити, що позивач прийняв рішення щодо відмови у здійсненні страхового відшкодування з порушенням строків, що передбачені п.36.2 ст.36 зазначеного Закону, тобто після спливу 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Проте, на думку суду, це порушення є таким, що не можна усунути.

За таких обставин, суд вважає оскаржене розпорядження №3372 від 26.09.2013 року, яким приписано позивачу усунути порушення законодавства про фінансові послуги, а саме: п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та повідомити їх про усунення порушень, необґрунтованим, таким що суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати розпорядження №3372 від 26.09.2013 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» суму судового збору в розмірі 68,82 гривні.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 4 грудня 2013 року.

Суддя В.С. Шембелян