Постанова № 35854677, 26.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7721/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Олив» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Олив» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.02.2013 року №0000632260 та №0000622260 в частині, яка була залишена без змін рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 19.04.2013 року №3635/10/12-1-03, та податкове повідомлення - рішення від 18.05.2013 року №0001472260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.06.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 11.06.2010 року по 30.09.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 28.01.2013 року №324/22-621-37144050.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 229563,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року на 19174,00 грн., 2011 рік - 72201,00 грн., 9 місяців 2012 року - 138188,00 грн.;

- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за січень 2011 року на загальну суму 558,00 грн.; п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 5549873,00 грн.

13 лютого 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000632260, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 120546,00 грн., у тому числі за основним платежем 114405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6141,00 грн.;

- №0000622260, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1503149,00 грн., у тому числі за основним платежем 1202588,00 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) 300561,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у м. Києві; за наслідками розгляду скарг позивача рішенням ДПС у м. Києві від 19.04.2013 року №3635/10/12-1-03 скасовано податкове повідомлення - рішення від 13.02.2013 року №0000622260 в частині донарахування зобов'язань у розмірі 1500000,00 грн., у тому числі за основним платежем 1200000,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 300000,00 грн., та залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 13.02.2013 року №0000632260.

У зв'язку із частковим скасування податкового повідомлення - рішення від 13.02.2013 року №0000622260, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 18.05.2013 року №0001472260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3149,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 2588,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 561,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з Фермерським господарством «Мир», ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт», ТОВ «Трансавтолюкс».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року в частині вирішених позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.02.2013 року №0000632260 колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено колегією суддів, 01 березня 2011 року між позивачем (поклажедавець) та ФГ «Мир» (збергіач) укладено договір схову №05/03-11, відповідно до якого останній зобов'язується на умовах, встановлених даним договором, за винагороду зберігати передані йому нафтопродукти. Також, умовами договору визначено, що зберігач зобов'язується прийняти товар на склад, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Монастирищенський район, с. Аврамівна, вул. Леніна, 152 і видати поклажедавцю акт приймання на зберігання.

На виконання умов договору позивачем надані акти здачі - прийняття робіт, відповідно до яких позивач отримав послуги зберігання нафтопродуктів, послуги Ж/Д.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, в зазначених актах не вказано який саме представник позивача брав участь у складанні актів та підписував дані акти. Також, позивачем не надано жодних податкових накладних.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було видано довіреність Огилку Павлу Миколайовичу на здійснення від імені товариства дій щодо укладення та підписування угод (договорів, контрактів тощо) та інших документів пов'язаних з ними на продажу, придбання, перевезення і зберігання (схову) товару, проте, в наявних в матеріалах справи актів здачі - прийняття робіт не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

За змістом вищезазначених приписів, наявні в матеріалах справи акти здачі - прийняття робіт не містять зміст та обсяг господарської операції; так само, позивачем не надано податкові накладні.

Також, колегія суддів приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки на те, що основним видом діяльності ФГ «Мир» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння, олійних культур.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальні картки, залізничні накладні, оскільки останні не пов'язані з господарськими операціями позивача з ФГ «Мир».

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірне формування податкових зобов'язань на підставі документів, які не можуть бути розцінені як первинні.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в цій частині ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року в частині вирішених позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.02.2013 року №0000622260 в частині, яка була залишена без змін рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 19.04.2013 року №3635/10/12-1-03, та податкового повідомлення - рішення від 18.05.2013 року №0001472260, колегія суддів виходить з наступного.

Так, підставною для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували висновки щодо нікчемності правочинів укладених з ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт» та з ТОВ «Трансавтолюкс».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт» та з ТОВ «Трансавтолюкс», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

На думку відповідача позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Трансавтолюкс», ТОВ «МК-Брок Груп» та ТОВ «Євробізнес Консалт», оскільки за результатами співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що податковий кредит позивача більший за податкові зобов'язання вказаних контрагентів. Відповідачем зазначено, що розбіжність виникла на підставі наступних актів:

- ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ ДПС від 06.04.2011 року №323/233-36726403 «Про результати перевірки дотримання податкового та валютного законодавства ТОВ «Трансавтолюкс», яким зменшено суми задекларованих податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Індустрія олив» за грудень 2010 року на загальну суму 558,00 грн.;

- ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МК-Брок Груп» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за липень та серпень 2011 року» від 14.09.2012 року №825/22-08/36356425, яким зменшено суми задекларованих ТОВ «МК-Брок Груп» податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Індустрія олив» за липень і серпень 2011 року на загальну суму ПДВ 1680,00 грн.;

- ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 12.07.2011 року №873/2306/37403507 «Про результати перевірки дотримання податкового та валютного законодавства ТОВ «Євробізнес Консалт», яким зменшено суми задекларованих ТОВ «Євробізнес» Консалт» податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Індустрія олив» за березень 2011 року на загальну суму ПДВ 350,00 грн.

На підтвердження виконання отриманих послуг від ТОВ «Трансавтолюкс» позивачем надані податкова накладна від 10 грудня 2010 року №1542, відповідно до яких останній отримав транспортні послуги на загальну суму 3348,80 грн., у тому числі ПДВ 558,13 грн., акт виконаних робіт від 08.12.2010 року №1542, виписку по рахунку у банку. На підтвердження реалізації отриманих послуг позивачем надано видаткову накладну від 10.12.2010 року №ІМ-232, відповідно до якої останній поставив ПП «Апрель» товар - Оливу М-10Г2к.

На підтвердження отримання від ТОВ «Євробізнес Консалт» позивачем надано податкову накладну від 31.03.2011 року №312 на загальну суму 2100,00 грн., у тому числі ПДВ 350,00 грн., акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2011 року №ОУ-033106, відповідно до якого позивач отримав транспортно - експедиційні послуги: м. Рівне - м. Івано - Франківськ, рахунок - фактуру від 31.03.2011 року №СФ-033106, виписку по рахунку у банку. На підтвердження реалізації отриманих послуг надано видаткову накладну від 31.03.2011 року №ІМ-452, відповідно до якої позивач поставив ВАТ «Івано - Франківськ цемент» товар - оливу М-14В2.

Також, на підтвердження отриманих послуг по оформленню ВМД в режимі ІМ-40 та оформлення погодження «Екологія» позивачем надані податкові накладні від 29.07.2011 року №49 на загальну суму 5040,00 грн., у тому числі ПДВ 840,00 грн., від 26.08.2011 року №36 на загальну суму 5040,00 грн., у тому числі ПДВ 840,00 грн., рахунки - фактури від 26 серпня 2011 року №СФ-0000303, від 29 липня 2011 року №СФ-0000266, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 26 серпня 2011 року №ОУ-0000302, від 29 липня 2011 року №ОУ-0000265, виписку по рахунку у банку. На підтвердження реальності отриманих послуг, позивачем надані вантажно митні декларації, які були предметом договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки та про проведення перевірки, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочину, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, не надано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови в цій частині позовних вимог неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Олив» задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 13.02.2013 року №0000622260 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3149,00 грн., у тому числі за основним платежем 2588,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 561,00 грн. та податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.05.2013 року №0001472260.

В інший частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 02.12.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.