Постанова № 35853898, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р. Справа № 818/873/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виробничо-комерційної фірми "Аліде" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 818/873/13-а

за позовом Виробничо-комерційної фірми "Аліде"

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Виробничо-комерційна фірма «Аліде» звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби та просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012р. за №0000862311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в загальному розмірі 37537,50грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити - скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.12.2012р. за №0000862311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в загальному розмірі 37537,50грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача - Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби до суду не прибув, надавши до суду заперечення проти апеляційної скарги та клопотання про розгляд справи за своєї відсутності.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа та з 04.12.1996р. взятий на податковий облік в органах державної податкової служби.

У період з 13.11.2012 р. по 15.11.2012 р. посадовими особами Конотопської ОДПІ проведено позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності формування податкового кредиту за грудень 2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Остін трейд». За наслідками перевірки складено акт від 19.11.2012 року за №219/22-3/23998337, згідно якого виявлено порушення вимог пп.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 25025,00 грн., в тому числі за грудень 2011р. в сумі 25025,00грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Остін трейд».

За результатами розгляду вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення за №0000862311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 37537,50грн. (в тому числі за основним платежем 25025,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12512,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в договорі, на видаткових та податковій накладній, виписаних ТОВ «Остін трейд», за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит з ПДВ, значаться підписи ОСОБА_1.

Суд першої інстанції врахував, що згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, вказана фізична особа, яка є громадянином Російської Федерації у період 2009р.-2011р. на територію України в'їжджав лише двічі - 22.03.2011р. та 30.05.2011р. та в ті ж дні повертався до Російської Федерації (м. Москва). Отже, за висновками суду першої інстанції, на час підписання договору між ТОВ «Остін трейд» та ВКФ «Аліде», видаткових накладних та податкової накладної в грудні 2011р. ОСОБА_1 не перебував на території України та не міг їх підписувати; згідно його особистих пояснень, наданих правоохоронним органам, йому не відомо про те, яким чином було створено ТОВ «Остін трейд» та він не має відношення до вказаної фірми, не є її директором, засновником або бухгалтером.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 від імені ТОВ «Остін трейд» не підписував документи щодо реалізації товарів та податкову і видаткові накладну, первинні документи та, зокрема, податкову накладну, виписану ТОВ «Остін трейд» по вказаній операції не можна вважати належним чином оформленими, що виключає право позивача на включення суми 25025грн. до складу податкового кредиту.

Проте колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пункт 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Судовим розглядом в суді першої інстанції та при апеляційному перегляді справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Остін Трейд» 23.12.2011 року було укладено договір поставки (а.с. 20), за умовами якого ТОВ «Остін Трейд» (за договором - постачальник) зобов'язувався на умовах, визначених в даному договорі, передати у власність позивача (за договором - покупець) цеглу рядову 250Х120Х65. На підтвердження реального виконання вказаного договору в матеріалах справи містяться копії рахунку-фактури, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, а також банківських виписок про перерахування коштів, з яких встановлено, що позивачем від ТОВ «Остін Трейд» отримано за договором обумовлений сторонами товар, за який здійснено оплату у повному обсязі, в тому числі з урахуванням податку на додану вартість.

Наявність вказаного договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, видаткових та товарно-транспортних накладних, а також податкової накладної сторонами при розгляді справи в суді першої інстанції не заперечувалось.

В подальшому позивачем використано придбаний у ТОВ «Остін Трейд» товар (цеглу) при виконанні робіт в межах раніше укладеного договору № 61 від 20.10.2011р. з Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, за умовами якого позивач виконував будівельні роботи в Григорівській ЗОШ Бахмацького району Чернігівської області.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність укладених між позивачем та ТОВ «Остін Трейд» спірної угоди, оскільки первинні документи складені обґрунтовано та на підставі діючого законодавства, які за формою та змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», яка визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доводи відповідача про те, що особа, яка підписала первинні документи обліку та договір, не могла цього зробити з огляду на те, що перебувала за межами України, з якими погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими.

При цьому колегія суддів зауважує, що з наданих до суду першої інстанції доказів в обґрунтування наведених доводів, зокрема копії Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 4539/5/07-6016 (а.с. 112-113) неможливо дійти вичерпного висновку про неналежність підпису особи, визначеної в первинних документах за спірною операцією саме цій особі. Так само відповідачем до суду не було надано переконливих доказів того, що ОСОБА_1 непричетний до господарської діяльності ТОВ «Остін Трейд», зокрема, відповідного судового вироку, яким встановлено здійснення фіктивної підприємницької діяльності ТОВ «Остін Трейд» .

Таким чином матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні спірної угоди дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом першої інстанції, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Факт наявності податкової накладної, яка за формальними ознаками складена згідно приписів чинного законодавства, а також факт належної оплати за товар сторонами у справі не заперечується.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини справи, неналежним чином дослідив наявні докази, надавши їм неналежну оцінку, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу виробничо-комерційної фірми "Аліде" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 818/873/13-а скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов виробничо - комерційної фірми "Аліде" до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення.

Скасувати податакове повідомлення - рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби від 04 грудня 2012 р. № 0000862311 про визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 37 537 гривень 50 копійок, в тому числі 25025 гривень -основний платіж, 1251 гривень 50 копійок - штрафна (фінансова) санкція.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.

Повний текст постанови виготовлений 27.05.2013 р.