Постанова № 35853223, 05.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 р. Справа №805/16465/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:30

Донецький окружний адміністративний суд в складі : головуючого судді Аканова О.О., при секретарі Кушнерьовій К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта 1/3 "Новогродівська" до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення № 14 від 14.08.2013 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у сумі 64050,22 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта 1/3 "Новогродівська" звернулось до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення № 14 від 14.08.2013 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у сумі 64050,22 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що згідно акту Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області від 26.07.2013 №20 про результати позапланової перевірки позивача встановлено порушення вимог ч. 6 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме подано недостовірні індивідуальні відомості про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку на ОСОБА_2.

На підставі вказаного акту начальником Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області винесено рішення № 14 від 14.08.2013 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у сумі 64050,22 грн.

Позивач посилається на те, що відповідач не мав права застосовувати фінансову санкцію до позивача на підставі ч.9 ст.106 Закону України №1058, оскільки на даний час вказана норма виключена із Закону.

Також, позивач посилається на застосування приписів ст. 238, ст. 250 Господарського кодексу України і на постанову Верховного суду України від 04.06.2013 №21-170а13.

Таким чином, позивач вважає, що спірне рішення відповідача підлягає скасуванню.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно довідки АБ №214729 з ЄДРПОУ Державне підприємство "Селидіввугілля" є юридичною особою, ідентифікаційний код 33426253. В своєму складі має відокремлений підрозділ "Шахта 1/3 "Новогродівська" без права юридичної особи, ідентифікаційний код33621589, який взятий на облік відповідачем 17.06.2005року

Актом Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області від 26.07.2013 №20 про результати позапланової перевірки позивача встановлено порушення вимог ч. 6 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме подано недостовірні індивідуальні відомості про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку на ОСОБА_2.

Про факт вищевказаного порушення представник позивача у судовому засіданні не заперечував.

На підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Управлінням Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області прийнято рішення № 14 від 14.08.2013 на суму 64050,22 грн. про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Вказане рішення оскаржено позивачем до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, але спірне рішення відповідача залишено без змін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідач в своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, наказами та розпорядженнями Пенсійного фонду України та іншими нормативно-правовими актами.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV.

Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011, було передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із набранням чинності Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт "й" пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).

Водночас відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Проаналізувавши наведені норми права, суд дійшов висновку, що надання недостовірних відомостей що використовуються в системі персоніфікованого обліку спричинило недоотримання страхових внесків у 2007 територіальним органом Пенсійного фонду, а відтак і накладені штрафні санкції, за правопорушення, яке вчинено у 2007, можуть бути застосовані і після 1 січня 2011, оскільки зазначене правопорушення і штрафні санкції виникли в період дії пункту 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV.

Дана правова позиція викладена у постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 15.10.2013 № 21-318а13, від 19 лютого та 26 березня 2013 у справах № № 21-432а12, 21-71а13 відповідно.

Частиною 1 статті 244-2 КАС України встановлено, що Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З приводу посилання представника позивача на застосування ст. ст. 238, 250 ГК України, суд зазначає наступне.

Частинами 6, 10 статті 20 Закону № 1058-IV встановлено порядок обчислення та сплати страхових внесків.

Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 15 статті 106 Закону № 1058-IV встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У розумінні Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" рішення органу ПФУ не є виконавчим документом, тому недоїмка, штраф та пеня стягуються в судовому порядку. Оскільки строки стягнення не є предметом регулювання Закону № 1058-IV, то частину 15 статті 106 цього Закону в контексті положень частини 14 цієї ж статті треба розуміти як непоширення строків давності не лише на стягнення недоїмки, пені та штрафів у судовому порядку, а й на прийняття рішення органом ПФУ про їх застосування.

Таким чином, суд надає перевагу спеціальній нормі, у даному випадку частині 15 статті 106 Закону № 1058-IV, а не статті 250 ГК, норми якої є загальними щодо спірних відносин.

Отже, суд вважає, що відповідач правомірно застосував до позивача фінансові санкції за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Дана правова позиція викладена у постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 04.11.2011 № 12-160а11, від 25 червня 2011 року № 21-146а11.

Частиною 1 статті 244-2 КАС України встановлено, що Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, позовна заява позивача не підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як вбачається із платіжного доручення № 3192 від 30 вересня 2013 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640,50 грн.

Таким чином, з урахування положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з позивача підлягає стягненню сума у розмірі 1080 грн. = (1,5 розміру мінімальної заробітної плати 1720,50 грн. грн. - 640,50 грн. сплачено при поданні позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову Державного підприємства "Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта 1/3 "Новогродівська" до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення № 14 від 14.08.2013 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у сумі 64050,22 грн. - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Селидіввугілля" судовий збір у розмірі 1080 грн. на користь Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 05.12.2013 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 09.12.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аканов О.О.