Постанова № 35852472, 28.11.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. 15 год. 20 хв.Справа № 821/3379/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Мірошніченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними дії та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.03.2013р. №№ 0001111702, 0001121702, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 5 394,75 грн., у тому числі за основним платежем на 5 195,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 199,75 грн., та з податку на доходи фізичних осіб на 6 272,78 грн., у тому числі за основним платежем на 5 510,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 761,86 грн.

У зв'язку з проведенням реорганізації в органах державної податкової служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" суд допустив процесуальне правонаступництво та замінив сторону у справі - Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач).

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги, пояснила, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийняті спірні рішення. Позивач не погоджується з висновками акта перевірки, вважає, що податковим органом надано необґрунтовану оцінку господарським відносинам між ним та ПП "Компанія ТОП", яка полягає у визнанні нікчемними договорів поставок між ними. Такі висновки зроблені у зв'язку з визнанням нікчемним правочину між ПП "Компанія ТОП" та його постачальником - ТОВ "Воннер груп". Позивач стверджує, що він не мав господарських відносин з ТОВ "Воннер груп". В свою чергу, господарські відносини між ним та ПП "Компанія ТОП" підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що не заперечується податковим органом в акті перевірки. Крім того, у відповідача відсутні повноваження для визначення недійсності договорів.

Представник відповідача позов не визнав, заперечення на позов обґрунтовує тим, що грошові зобов'язання позивача з податку на додану вартість обчислені за рахунок зменшення податкового кредиту по відносинам з ТОВ "Компанією ТОП". Вважає, що позивач не мав права включати до складу витрат та податкового кредиту результати господарських операцій з цим підприємством, оскільки за результатами перевірки податковим органам визнано нікчемним правочин цього суб'єкта господарювання з ТОВ "Воннер груп", який не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На обчислення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб вплинуло оподаткування податком суми перевищення граничного розміру отриманих доходів за 2010 рік під час перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Відповідач вважає правомірним обчислення грошових зобов'язань з ПДВ та з податку на доходи фізичних осіб за спірними податковими повідомленнями-рішеннями і просить суд відмовити у позові про їх скасування.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 01.03.2013 р. № 1399/17-2/НОМЕР_3, складеного за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. (далі - акт перевірки № 1399).

За актом перевірки на збільшення грошових зобов'язань позивача з податку на додану вартість вплинуло виявлення порушень стосовно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за 2010-2011 роки.

Під час розгляду заперечень позивача на акт перевірки відповідачем у формі відповіді (лист від 26.03.2013р. за №5143/10/17-223) щодо результатів розгляду заперечень на акт перевірки № 1339 переглянуто висновки акта та викладено порушення законодавства з ПДВ у новій редакції.

У відповіді на заперечення до акта перевірки податковим органом порушень порядку формування податкових зобов'язань за перевірені податкові періоди не встановлено. За уточненими даними відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту на 4858,00 грн., у тому числі за червень 2011 року по відносинам з ПП "Компанія ТОП" на суму 4063,00 грн. та за лютий 2012 року по відносинам з ТОВ "Віват Трейдинг" на суму 794,53 грн.

Таким чином, уточнені висновки акта перевірки № 1399 (відповідь податкового органу на заперечення від 26.03.2013р.) не підтверджують розмір обчислених грошових зобов'язань з ПДВ за спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001111702. Під час розгляду справи відповідач не зміг пояснити за рахунок яких саме порушень податкового законодавства сформоване спірне податкове повідомлення-рішення, його пояснення та заперечення стосуються лише визнання нікчемними (недійсними) правочинів з придбання товарів у ПП "Компанія ТОП". Вказані операції вплинули і на додаткове обчислення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням № 0001121702.

Висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з ПП "Компанія ТОП" відповідачем зроблено на підставі матеріалів перевірки цього постачальника, здійсненої податковим органом за місцем податкової реєстрації цього суб'єкта господарювання.

У акті перевірки ПП "Компанія ТОП" від 05.06.2012р. № 597/224/30961781 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська посилається на акт перевірки ТОВ "Воннер груп" від 01.08.2011 р. № 1267/233/36961703 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська. За цим актом ДПІ у Ленінському районі стверджує, що у ТОВ "Воннер груп" були відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності (технічний персонал, виробничі активи, основні фонди та інше) і тому це підприємство не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань у січні-червні 2011 року, згідно зі ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України правочини ТОВ "Воннер груп" з контрагентами мають ознаки нікчемності, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Податковий орган стверджує, що у ході перевірок не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару. Внаслідок цього, за висновками відповідача, первинні документи, складені від імені ТОВ "Воннер груп", ПП "Компанія ТОП" у червні 2011 року, не мають юридичної сили і доказовості у зв'язку з тим, що складені внаслідок нікчемного правочину.

В акті перевірки позивача, відповідач зазначає, що в ході даної перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця покупцю, тому що ПП "Компанія ТОП" не мала необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності (реалізації товарів), договори поставок товарів ПП "Компанія ТОП" на адресу ФОП ОСОБА_3 є нікчемними. Діяльність ФОП ОСОБА_3 спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України для формування податкового кредиту з ПДВ та витрат для обчислення податку на доходи фізичних осіб головними підставами є належне документальне підтвердження операцій з придбання товарів, нарахування при цьому ПДВ та зв'язок такого придбання з оподатковуваною господарською діяльністю платника податків.

Як видно із документів, наданих позивачем та наявність яких на момент перевірки не заперечувалась відповідачем, операції позивача с ПП "Компанією ТОП" підтверджені договором, видатковими та податковими накладними. Надані документи доводять зв'язок цих операцій з оподатковуваною господарською діяльністю позивача. Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у безготівковому порядку. Таким чином, позивачем виконано всі формальні вимоги податкового законодавства України для включення операцій з ПП "Компанією ТОП" до складу витрат та податкового кредиту за червень 2011 року.

Висновки податкових органів стосовно операцій з поставки товарів від ПП "Компанія ТОП" до позивача зроблено на підставі одностороннього вивчення обставин здійснення господарської діяльності з продажу товарів, помилкою податкових органів є те, що ними повністю ігнорується можливість здійснення торгівельної діяльності із залученням орендованих основних фондів та персоналу інших суб'єктів господарювання.

Чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості придбаних товарів, призначених для використання у господарській діяльності, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та витрат, то, відповідно, він має право на відображення таких операцій у податковій звітності.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку висновку відповідача про визнання нікчемними правочинів між позивачем та ПП "Компанією ТОП".

В акті перевірки відповідач зазначає, що діяльність ФОП ОСОБА_3 була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди. Відповідно, дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ч. 1, 2 ст. 215 Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом. Згідно з вимогою ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити, зокрема моральним засадам суспільства. Вочевидь, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

З огляду на викладені обставини суд вважає, що висновки відповідача про фіктивність правочинів за участю позивача як таких, що спрямовані на отримання податкової вигоди, ґрунтуються лише на припущеннях. Належних доказів про те, що ці правочини порушують публічний порядок, відповідачем суду не надано.

Що стосується посилання відповідача на ч. 5 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то суд звертає увагу, за змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків (про що фактично веде мову відповідач), є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Тобто, зазначений правочин є оспорюваним і він може бути визнаний недійсним лише судом, а не податковим органом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних.

Надаючи правову оцінку спірним правочинам, відповідач перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність цих правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки ДПІ у м. Херсоні, викладені в акті перевірки щодо зазначених правочинів є протиправними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно збільшив позивачу податкові зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням № 0001111702 і тому це рішення підлягає скасуванню.

За актом перевірки № 1399 іншою обставиною збільшення грошових зобов'язань позивача з податку на доходи фізичних осіб було оподаткування за підсумками 2010 року доходу від продажу товарів (послуг), який перевищує граничний розмір виручки (доходу), що дає право для застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності у 2010 році.

Як зазначає відповідач у акті перевірки № 1399, за підсумками 2010 року позивач отримав доходи від здійснення підприємницької діяльності у сумі 602 644,84 грн. Вказану суму доходу позивачем відображено у звітності з єдиного податку за 2010 року, сума отриманого доходу не спростована позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" (далі - Указ №727) система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно з п. 6 Указу № 727 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.

Виходячи з цього, суд вважає, що позивач звільнявся від обов'язків нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб виключно у період, що дає право застосувати спрощену систему оподаткування, тобто з доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності в межах 500 тис. грн., сума перевищення граничного розміру отриманого доходу підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

Позиція податкового органу стосовно оподаткування податком на доходи фізичних осіб суми перевищення граничного рівня доходів за 2010 рік не спростовувалась позивачем ні у позовній заяві, ні у ході розгляду справи.

За актом перевірки № 1399 грошові зобов'язання з податку на доходи за основним платежем за податковим повідомленням-рішенням № 0001121702 збільшено на 2 463,48 грн. у зв'язку з оподаткуванням суми перевищення та на 3 047,44грн. - у зв'язку із визнанням нікчемними правочинів позивача з придбання товарів у ПП "Компанія ТОП". Штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням №0001121702 відповідачем обчислені щодо донарахованих грошових зобов'язань у зв'язку із визнанням нікчемними правочинів позивача з придбання товарів у ПП "Компанія ТОП".

В зв'язку з цим, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001121702 належить задовольнити частково та скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 3 809,30 грн., в тому числі за основним платежем на 3 047,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 761,86 грн.

Що стосується вимог позивача про визнання дій ДПІ у м. Херсоні протиправними, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, позивач не зазначає, які саме дії відповідача належить визнати неправомірними, в чому ці дії не відповідають законодавчим приписам.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які свідчили б про протиправність дій податкового органу при призначенні перевірки, її проведенні, оформленні результатів та прийнятті податкових повідомлень рішень.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги частково.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 29.03.2013 р. № 0001111702.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 29.03.2013 р. № 0001121702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 3 809,30 грн., в тому числі за основним платежем на 3 047,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 761,86 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір у сумі 57,64 грн. (п'ятдесят сім гривень шістдесят чотири копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 грудня 2013 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.8