Ухвала суду № 35851987, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р.Справа № 2а-6421/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-6421/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мтр-Групп"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МТР ГРУПП", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 р. позов задоволено, а саме: скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 27 січня 2012 року № 0000122303 та № 0000112303, від 20 квітня 2012 року № 0000142212.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, КАС України та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенні не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями податкового органу проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ "МТР ГРУПП" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 р. відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатми якої був складений акт №9/23-03-05/34630992 від 10.02.2012 року (т.1, а.с.121-т.2.а.с.108).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ТОВ "МТР ГРУПП" при здійсненні господарської діяльності, а саме: заниження податку на прибуток в сумі 5393629 грн. внаслідок порушення п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 "Податкового кодексу України", п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п. 138.10.2 г) п.п138.10 ст.138. п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 "Податкового кодексу України", п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п. 138.10.2 д) п.п138.10 ст.138. п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 "Податкового кодексу України; завищення-податку на додану вартість на суму 4663448 грн. та порушенням вимог п.п.7.2.1, п,п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7,2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та «Порядку заповнення податкових накладних», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року з врахуванням змін до «Порядку...», п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 "Податкового кодексу України"; Неподання податкових декларацій екологічного податку за: 1 квартал 2011 р. по строку 10 травня 2011 року, 2 квартал 2011 р. по строку 09 серпня 2011 р., що є порушенням п.250.2 ст.250 розд.VIII Податкового Кодексу України; п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1612,30 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення: № 0000112303, яким ТОВ "МТР ГРУПП", збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 6 517 886 грн. з яких 5393629 грн. - основний платіж, 1124257 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (т.1,а.с.14); № 0000122303, яким ТОВ "МТР ГРУПП", збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5 560 144 грн. з яких 4663448 грн. - основний платіж, 896696 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (т.1,а.с.15).

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте залишені податковим органом без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач - ТОВ "МТР ГРУПП", мав господарські взаємовідносини з підприємствами ПП «Мегалот ЛТД», ПП «Лайн Лімітед», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Віва - Авто», ТОВ «Проспецконсалтинг», ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», ТОВ «Промтехноопт», ПП «Артаніа», ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Хармарт», ТОВ «Промбуд-монтажінвест», що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами.

Від 01 грудня 2010 року №255 укладеного між ТОВ "МТР ГРУПП"-(покупець) та ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс»-(постачальник) передати офісну техніку, устаткування, меблі (т.2.а.с.168-169), виконання якого підтверджується податковими та видатковими накладними, довідкою про рух грошових коштів та платіжними дорученнями.

Від 01 квітня 2010 року укладеного між ТОВ "МТР ГРУПП"- (покупець) та ПП «Лайн Лімітед» - (постачальник) передати одяг, взуття, аксесуари в асортименті (т.2.а.с.176-177), виконання якого підтверджується податковими накладеними, довідкою про рух грошових коштів та платіжними дорученнями.

Крім того, на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог господарське зобов'язання щодо оплати товару у сумі 3203887,07 грн., яке виникло на підставі Договору поставки від 01.04.2010 року частково припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги - вимоги ТОВ «МТР ГРУПП» до ПП «Лайн Лімітед» про оплату товару у сумі 3040107,76 грн., яка виникла на підставі Договору поставки №93 від 01 червня 2010 року (т.2.а.с.174).

Від 01 січня 2010 року укладеного між ТОВ "МТР ГРУПП"- (покупець) та ПП «Мегалот ЛТД»-(постачальник) передати одяг, взуття, аксесуари в асортименті (т.2.а.с.181-182), виконання якого підтверджується податковими накладеними, довідкою про рух грошових коштів, платіжним дорученнями. Крім того, на підставі повідомлення про відступу права вимоги від 07 травня 2010 року ПП «Мегалот ЛТД» відступило ПП «Лайн-Лімітед» право вимоги стягнення заборгованості за договором від 01 січня 2010 року, укладеним ТОВ «МТР ГРУПП» (т.2.а.с.183).

Від 01 лютого 2011 року №27 укладеного між ТОВ "МТР ГРУПП"-(покупець) та ТОВ фірма «Ліон»-(постачальник) передати одяг, взуття, аксесуари в асортименті (т.2.а.с.185-186), виконання якого підтверджується податковими накладеними, довідкою про рух грошових коштів, платіжним дорученнями. На підставі повідомлення про відступу права вимоги від 02 вересня 2011 року, ТОВ фірма «Ліон» відступило ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» право вимоги про стягнення заборгованості за Договором № 27 від 01 лютого 2011 року, укладеним ТОВ «МТР ГРУПП» та первісним кредитором (т.2.а.с.187).

Від 01 вересня 2010 року укладеного між ТОВ "МТР ГРУПП"-(покупець) та ТОВ «Віва - Авто» - (постачальник) передати одяг, взуття, аксесуари в асортименті (т.2.а.с.190-191), виконання якого підтверджується податковими накладеними, довідкою про рух грошових коштів, платіжним дорученнями. На підставі угоди від 23 листопада 2010 року про заміну грошового зобов'язання на вексельне (новації) до Договору поставки від 01 вересня 2010 року, ТОВ «МТР ГРУПП»-(покупець) та ТОВ «ВІВА-АВТО»-(постачальник) домовилися замінити грошове зобов'язання у сумі 5000000,0 грн. зобов'язанням покупця видати прості векселя постачальнику на суму заборгованості (т.2.а.с.192). Прийом - передача векселів у кількості 16 штук загальною номінальною вартістю проводилася згідно акту від 23 листопада 2010 року (т.2,а.с.193).

Від 01 квітня 2011 року №68 укладеного між ТОВ "МТР ГРУПП" - (покупець) та ПП «ОВД-Трейд» - (постачальник) передати одяг, взуття, аксесуари в асортименті (т.2.а.с.195-196), виконання якого підтверджується податковими накладеними, довідкою про рух грошових коштів, платіжним дорученнями.

Від 01 вересня 2010 року укладеного між ТОВ "МТР ГРУПП"-(покупець) та ТОВ «Проспецконсалтинг»-(постачальник) передати одяг, взуття, аксесуари в асортименті (т.2.а.с.226-227), виконання якого підтверджується податковими накладеними, довідкою про рух грошових коштів, платіжним дорученнями.

Від 01 червня 2011 року №93 укладеного між ТОВ "МТР ГРУПП"-(покупець) та ПП «Артаніа»-(постачальник) передати одяг, взуття, аксесуари в асортименті (т.3.а.с.27-28), виконання якого підтверджується податковими накладеними, довідкою про рух грошових коштів, платіжним дорученнями.

Від 01 липня 2011 року №99 укладеного між ТОВ "МТР ГРУПП"-(покупець) та ПП «Хармарт»-(постачальник) передати одяг, взуття, аксесуари в асортименті (т.3.а.с.31-32), виконання якого підтверджується податковими накладеними, довідкою про рух грошових коштів, платіжним дорученнями.

Від 01 травня 2011 року №74 укладеного між ТОВ "МТР ГРУПП"-(покупець) та ТОВ «Трубопласт Україна»-(постачальник) передати одяг, взуття, аксесуари в асортименті (т.3.а.с.35-36), виконання зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою про рух грошових коштів, платіжним дорученнями.

На підставі повідомлень про відступу права вимоги від 04 липня 2011 року, ТОВ «Трубопласт Україна» відступило ПП «ОВД-Трейд» та ТОВ Будівельна компанія «Уровень» право вимоги стягнення заборгованості за договором №74 від 01 травня 2011 року укладеним між ТОВ «МТР ГРУПП» (т.3.а.с.37-38).

15 квітня 2011 р. між ТОВ "МТР ГРУПП"-(замовник) та ПП «ОВД-Трейд»-(виконавець) укладено договір від 15.04.2011 року по наданню послуг на управління консалтингом, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику консультаційні послуги з використання і управління брендом торгової марки - brandbook toss coin (т.2.а.с.197-198).

Виконання умов зазначеного договору підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, довідкою про рух грошових коштів (а.с. 223-224 т. 2).

Відповідно до умов договору від 16 травня 2011 року №16/05-11 на виконання робіт, укладеного між ТОВ "МТР ГРУПП"-(замовник) та ТОВ «Промстрой-монтажінвест»-(виконавець), останній зобов'язується в строк до 27 травня 2011 року виконати будівельні роботи з ремонту приміщення магазина роздрібної торгівлі одягу «МОТОР» (т.2.119-121), виконання якого підтверджується актом приймання виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, підсумкова відомомсть, локальний кошторис, розрахунок (т.2.а.с.122-163).

На підставі договору по наданню маркетингових послуг від 01 грудня 2010 року, укладеного між ТОВ "МТР ГРУПП"-(замовник) та ТОВ «Промтехноопт»-(виконавець), останній зобов'язується на завдання замовника надавати послуги з маркетингового дослідження споживчого ринка товарів торгової марки «Motor Jeans» (т.2.а.с.229-230), виконання якого підтверджується технічним завданням, протоколом погодження договірної ціни, звітом про результати маркетингового дослідження за І квартал 2010 року, актом здачі прийняття робіт (надання послуг), довідкою про рух грошових коштів (т.2.а.с.231-т.3.а.с.26).

Розрахунки за вказаним договором здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується довідкою про рух грошових коштів від (т.4.а.с.14-93).

Судовим розглядом встановлено, що податкові та видаткові накладні внесені в реєстр вданих та отриманих податкових накладених за звітній податковий період ( т. 5 та а.с. 1-244 т. 6).

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що матеріалами справи підтверджений факт списання безготівкових коштів з рахунків позивача, доказів їх повернення, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи відсутні.

Також відповідачем, не надано доказів відсутності товару, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з тим , що судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання відповідача в акті перевірки на неправомірність формування витрат та податкового кредиту в податковому обліку, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача про неправомірність формування витрат та податкового кредиту є акти інших органів ДПІ.

Відповідно до ст. 70 КАС України, доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стосовно висновків акту перевірки, щодо порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2 п.138.4, п.138.8.1 п.138.8, п.п.138.10.2 г) п.п.138.10.3 д) п.п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та п.п.7.2.1, п,п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7,2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, П.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України,колегія суддів важає їх неогрунтованим з наступних підстав.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Доказів втрати статусу платників ПДВ контрагентів позивача на час виписуванн податкових накладених та існування недоліків та неналежного складання податкових накладних відповідачем не надано.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робіт, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ".

Відповідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Під час судовому розгляду справи підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

У ході судового розгляду справи ТОВ «МТР ГРУПП» належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де указано, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)ю

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У матеріалах справи знаходиться в матеріалах справи знаходиться висновок експертного економічного дослідження №802,Харківським НДІСЕ ім. заслуженого професора М.С.Бокаріуса відповідно до якого висновки акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №9/23-03-05/34630992 від 10.01.2012 року щодо заниження податку на прибуток в сумі 5.393.629,00 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 4.663.448,00 грн. є необґрунтованими та не підтверджуються наданими на дослідження документами (т.1.а.с.65-78).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-6421/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.