Ухвала суду № 35851977, 15.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 р.Справа № 2а-5685/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-5685/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, у якому просив: скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 р. у задоволені позову було задоволено у повному обсязі позов, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0003302305 від 04 квітня 2012 р.; скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0003312305 від 04 квітня 2012 р.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Закону України «Про податок на додану вартість». Податковий кодекс України та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями податкового органу була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "Україна-Рибсервіс" з питань перевірки відомостей взаємовідносин із платником податків ФО-П ОСОБА_1 за грудень 2009 року, січень-липень 2010 року. За результатами перевірки був складений акт №229/2201/32030997 від 15.03.2012 року (а.с. 18-23).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено наступні порушення позивача: відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платником податків ФО-П ОСОБА_1 за грудень 2009 року, січень-липень 2010 року; п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп5.3.9, п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону Україні від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями, до призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 60746 гри., в тому числі за ІV квартал 2009 року на суму 6620 грн., за І квартал 2010 року на суму 16017 гри., за II квартал 2010 року на суму 29460 грн., за III квартал 2010 року на суму 8649 гри.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, в наслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 48597 грн., в тому числі за жовтень 2009 року у сумі 5296 грн., за січень 2010 року у сумі 4068 грн., ш лютий 2010 року у сумі 3673 гри., за березень 2010 року у сумі 5073 грн., за квітень 2010 року у сумі 9284 гри., за червень 2010 року у сумі 14284 грн., за липень 2010 року у сумі 6919 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення №0003312305 від 04.04.12р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку ПДВ у розмірі 48597,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -21647,50 грн. (а.с. 16);податкове повідомлення-рішення №0003302305 від 04.04.12 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток розмірі 60746,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30373,00 грн. (а.с. 17).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення обґрунтовані та прийняті на підставі діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Підставою для встановлення порушення стали висновки про відсутність реального вчинення господарської операцій між ТОВ "Україна-Рибсервіс" та ФО-П ОСОБА_1

Як вбачається з вищезазначеного акту перевірки висновки фахівців податкової інспекції

ґрунтувались не на підставі дослідження первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а на інформації відображеній в акті ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова 09.12.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_1, щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Промбудскло" за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з платником податків ПП "Промінком" за період з 03 грудня 2009 року по 31 березня 2010 року та з 01 вересня 2010 року по 21 грудня 2010 року.

У вищезазначеному акті відповідач зазначає, що інформація наведена у акті ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова свідчить, що з вересня 2010 по грудень 2010 року діяльність ФО-П ОСОБА_1 не підтверджена первинними документами щодо здійснення господарської діяльності, а отже має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операції (відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. зі спеціальною освітою); наявність в штаті тільки керівних посад; платник не знаходиться за місцезнаходженням.

Відповідно п.7.4 ст.7 до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, відповідно до положень пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Судовим розглядом встановлено, що податкові накладні, складені контрагентом позивача відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», а саме: містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Згідно пп. 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, а саме: - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Україна-Рибсервіс" були дотримані вимоги чинного законодавства та правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від контрагента, господарські операції реальні.

На підтвердження здійснених податкових операцій позивачем надані податкові накладні, а саме: податкові накладні №3112/7 від 31 грудня 2009 року; №3112/6 від 31 грудня 2009 року; №3112/5 від 31 грудня 2009 року; № 3112/5 від 31 грудня 2009 року; №3112/4 від 31 грудня 2009 року; №3101/4 від 31 січня 2010 року; №3101/3 від 31 січня 2010 року; №3101/2 від 31 січня 2010 року; №3101/1 від 31 січня 2010 року; №2802/8 від 28 лютого 2010 року; №2802/7 від 28 лютого 2010 року; №2802/6 від 28 лютого 2010 року; №2802/9 від 28 лютого 2010 року; №3004-3 від 30 квітня 2010 року; №3004-4 від зо квітня 2010 року; №3004-5 від 30 квітня 2010 року; №3004-6 від зо квітня 2010 року; №3103/11 від 31 березня 2010 року; №3103/10 від 31 березня 2010 року; №3103/9 від 31 березня 2010 року; №3103/8 від 31 березня 2010 року; № 3107-1 від 31 липня 2010 року; №3107-2 від 31 липня 2010 року; №3105 від 31 травня 2010 року; №3105-6 від 31 травня 2010 року; №3006-3 від 30 червня 2010 року; №3006-4 від 30 червня 2010 року; (а.с.28-53).

Акти виконаних робіт №3004-4 від 30 квітня 2010 року; №3004-5 від 30 квітня 2010 року; № 3004-6 від 30 квітня 2010 року; № 3004-3 від 30 квітня 2010 року; №3103/11 від 31 березня 2010 року; №3103/10 від 31 березня 2010 року; №3103/9 від 31 березня 2010 року; №3103/8 від 31 березня 2010 року; № 2802/9 від 28 лютого 2010 року; №2802/8 від 28 лютого 2010 року; № 2802/7 від 28 лютого 2010 року; № 2802/6 від 28 лютого 2010 року; №3101/1 від 31 січня 2010 року; №3101/2 від 31 січня 2010 року; №3101/2 від 31 січня 2010 року; №3101/4 від 31 січня 2010 року; №3107-2 від 31 липня 2010 року; №3107-1 від 31 липня 2010 року; № 3006-4 від 30 червня 2010 року; № 3006-3 від 30 червня 2010 року; №3005-7 від 31 травня 2010 року; №3105-6 від 31 травня 2010 року; №3112/7 від 31 грудня 2009 року; №3112/6 від 31 грудня 2009 року; № 3112/5 від 31 грудня 2009 року; №3112/4 від 31 грудня 2009 року; (а.с. 54-79).

Договір про надання послуг № 1405/1 від 14 травня 2007 року, специфікація №1 до договору №1405/1 від 14 травня 2007 року та додатковою угодою до договору №1405/1 від 14.05.2007 р.; (а.с.80-82, 113).

Звіт про дебетові та кредитові операції по рахунках ТОВ "Україна-Рибсервіс"; (а.с. 83-87).

Договори поставки товарів №01/01-2010/1 від 01.01.2010 р.; № б/н від 03.03.2009 р.; №139 від 01.01.2008 р.; №38/1-ДЗ від 01.01.2010 р.; №б/н від 05.01.2009 р.; №23/09-1 від 23.09.2009 р.; №197/05/09 від 01.09.2009 р.; №1/12/2007-1 від 01.12.2007 р.; №б/н від 01.01.2010 р.; №90/08 від 01.09.2008 р.(а.с.119-148).

За таких обставин, викладені фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у акті перевірки ТОВ "Україна-Рибсервіс" №229/2201/32030997 від 15.03.2012р. відомості та висновки не підтверджують відсутності факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

ТОВ "Україна-Рибсервіс" не було порушено пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від контрагентів фінансово-господарських операцій та правомірно сформовано податковий кредит, висновок відповідача, який міститься у податковому повідомленні - рішенні №0003312305 від 04.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, не ґрунтується на фактичних обставинах та вимогах чинного законодавства.

Відповідно до положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону №344/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону №344/94-ВР. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Крім того, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-5685/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2013 р.