Постанова № 35851622, 03.12.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 2-30/2708.1-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРКА";

відповідача: Півошенко Юлія Миколаївна, довіреність №2 від 02.01.13, Державне підприємство "Кримські генеруючі системи";

органу примусового виконання рішень: не з'явився, Залізничний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Кримські генеруючі системи"

на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя А.Р.Ейвазова) від 22 жовтня 2013 року у справі №2-30/2708.1-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРКА" (вул. Промислова,4, м. Київ, 01013)

до Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" (вул. Монтажна, 1, м. Сімферополь, 95000)

про стягнення 319 626,28 грн.

за зустрічним позовом Державного підприємства "Кримські генеруючі системи"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРКА"

про визнання договорів недійсними

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРКА"

на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 серпня 2010 року, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2010 року, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „АРКА" задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства „Кримські генеруючі системи" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „АРКА" 177 250,00 грн. заборгованості, 76 324,52 грн. інфляційних витрат, 19 791,15 грн. річних, 2 733,66 грн. державного мита та 112,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В інший частині позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства „Кримські генеруючі системи" відмовлено (т.4 а.с.89-94, 135-148).

Постановою Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 серпня 2010 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2010 року залишені без змін (т.4 а.с. 183-188).

03 листопада 2010 року на виконання рішення уданій справі виданий наказ (т.4 а.с. 156).

27 серпня 2013 року до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „АРКА" на бездіяльність Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції щодо виконання рішення, прийнятого у даній справі.

20 серпня 2013 року - до розгляду поданої скарги по суті до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „АРКА" на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції при виконанні рішення у даній справі, а саме щодо зупинення виконавчого провадження постановою від 16 червня 2013 року, яка ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2013 року об'єднана зі скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „АРКА" від 22 серпня 2013 року за вих. №10/1 (т.5 а.с.49-52,61-62).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2013 року у справі №2-30/2708.1-2010 (суддя Ейвазова А.Р.) скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРКА" на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2013 року за вих.№10/1 задоволено частково, від 17 вересня 2013 року за вих №6/2 повністю.

Не погодившись з ухвалою суду, Державне підприємство "Кримські генеруючі системи" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРКА" в задоволенні вимог викладених в скаргах від 22 серпня 2013 року за вих.№10/1, від 17 вересня 2013 року за вих №6/2.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги наполягає, що виконавчі провадження зупиненні на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що Державне підприємство „Кримські генеруючі системи" внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Після закінчення строку визначеної Законом процедури, як зазначає орган Держаної виконавчої служби, винесено постанову про відновлення виконавчих проваджень щодо боржника - Державного підприємства „Кримські генеруючі системи" та накладено арешт на грошові кошти боржника, а 16 червня 2013 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, у зв'язку з продовженням процедури, визначеної відповідним Законом (т.5 а.с.88-89).

Отже, Державне підприємство "Кримські генеруючі системи" наполягає на тому, що дії органу примусового виконання рішень були законними, здійсненими у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з дотриманням прав та законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „АРКА".

До початку судового засідання, 18 листопада 2013 року, від Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника.

18 листопада 2013 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРКА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він з її доводами не погоджується та заперечує проти їх задоволення та клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання, призначене до слухання на 19 листопада 2013 року, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 03 грудня 2013 року.

У судове засідання, призначене на 03 грудня 2013 року, представник позивача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників третіх осіб.

Представник відповідача підтримав вимоги заявлені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні, представник органу примусового виконання рішень також з ним погодився.

Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в порядку статей 99, 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, яким необхідно керуватися при примусовому виконанні судових рішень.

Згідно преамбулі Закону, він визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини першої статті 3 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, за судовими наказами.

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 13 Закону України „Про державну виконавчу службу" та статті 6 Закону України „Про виконавче провадження" дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами Закону.

Пунктом 13 постанови №14 від 26 грудня 2003 року Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Виходячи зі змісту Закону України „Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.

Акт державного органу це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Тобто, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця, оформлені відповідною постановою.

Згідно із статтею 19 Закону України „Про виконавче провадження" державний

виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа,

зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника

про примусове-виконання рішення.

За умовами статті 25 вказаного нормативно-правового акту державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбачений цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Так, судом першої інстанції було встановлено, за наказом суду, виданим на виконання рішення у даній справі, постановою від 18 березня 2011 року Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження (т.5 а.с.90), яке у подальшому постановою від 08 квітня 2011 року - зупинено на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження", зважаючи на включення відповідача - боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які приймають участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (т.5, а.с.92).

Поновлено відповідне виконавче провадження постановою від 08 січня 2013 року Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, враховуючи завершення строку відповідної процедури, встановленої вказаним Законом (т.5 а.с. 93).

У подальшому, постановою Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції від 16 червня 2013 року зупинене виконавче провадження №25360136, порушене на підставі наказу №2-30/2708.1-2010, виданого на виконання рішення у даній справі, на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження", зважаючи на продовження процедури, визначеної Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

У поданій скарзі стягувач, товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „АРКА" оскаржує законність дій органу Державної виконавчої служби щодо прийняття такої постанови.

Так, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідні дії с незаконними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Положенню відповідної норми надано офіційне тлумачення Конституційним Судом України.

Так, як вбачається з рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рн/2012 у справі №1-26/2012, обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого І функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до статті 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Зазначене рішення опубліковано у Офіційному віснику України, 2012, №98 (29 грудня 2012 року), ст. 3973.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість, яка стягувалась з відповідача у даній справі, є заборгованістю з оплати наданих юридичних послуг.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що заборгованість, яка підлягає стягненню у даній справі з відповідача, який включений до відповідного Реєстру (т.5, а.с. 27, зворот), не є тією заборгованістю, про яку йдеться у вказаному рішенні Конституційного Суду України, тому виконавче провадження щодо виконання рішення у даній справі на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження" зупинено безпідставно, у зв'язку з чим відповідна постанова Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції від 16 червня 2013 року про зупинення виконавчого провадження підлягає скасуванню із задоволенням вимог скаржника щодо зобов'язання орган Державної виконавчої служби поновити виконавче провадження та здійснити дії на виконання рішення у даній справі (постанови Вищого господарського суду України від 19 грудня 2012 року №6/195, від 25 грудня 2012 року №54/234, від 23 січня 2013 року №42/87, від 06 березня 2013 року №5010/533/2012-11-28/38, від 04 квітня 2013 року №5006/44/9/2012, Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21 січня 2013 року №01-06/77/2013).

При цьому, слід зазначити, що, згідно частини 3 статті 39 Закону України „Про виконавче провадження", постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом.

Такий самий строк для оскарження встановлено у частині 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Так, судом першої інстанції неодноразово витребовувались у органу Державної виконавчої служи докази направлення копії оскаржуваної постанови стягувачу - ухвалами від 23 вересня 2013 року, 24 вересня 2013 року, 10 жовтня 2013 року (т.5 а.с.61-62,66-67,83-85), однак, такі докази суду не надані. При цьому, скаржник зазначає, що дізнався про наявність такої постанови лише в судовому засіданні 10 вересня 2013 року, у якому копія такої постанови надана боржником, що не спростовано органом Державної виконавчої служби. Зважаючи на вказані обставини, а також враховуючи те, що зміст попередньої скарги та вчинені позивачем дії надають можливість стверджувати, що стягувачу - позивачу у справі про наявність такої постанови до 10 вересня 2013 року не було відомо, відповідний строк має обраховуватись саме з відповідної дати і на момент подання скарги до суду - здана відділенню зв'язку №175 м. Києва 17 вересня 2013 року, такий строк не є пропущеним.

Також, скаржник просив визнати неправомірною бездіяльність начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції щодо розгляду його скарги від 31 травня 2013 року на бездіяльність державного виконавця при виконанні рішення у даній справі.

Розглядаючи відповідні вимоги, судом першої інстанції правомірно було встановлено, що відповідна скарга направлена позивачем органу Державної виконавчої служби ще 31 травня 2013 року, про що свідчить опис вкладення у цінний лист та повідомлення про його вручення (реєстровий №0102412826733, т.5 а.с.8-9), та отримана 06 червня 2013 року Залізничним відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції.

В силу частини 8 статті 82 Закону України „Про виконавче провадження", скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження; за результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.

Отже, відповідна скарга мала бути розглянута в строк до 17 червня 2013 року включно (зважаючи на те, що 16 червня 2013 року - останній день строку - неробочий день).

Згідно частини 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Таким чином, саме після спливу строку для розгляду скарги мас обраховуватись строк, встановлений частиною 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, для оскарження бездіяльності органу Державної виконавчої служби щодо розгляду поданої скарги.

Між тим, на момент звернення до суду першої інстанції, що мало місце 22 серпня 2013 року (заява здана відділенню зв'язку №24 м. Києва для відправлення до господарського суду, т.5 а.с.15), такий строк товариством з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „АРКА" пропущений і клопотань про його відновлення не подано.

Встановлений у частині 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому, відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України, може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску.

Однак, оскільки таких клопотань не надходило, відсутні підстави вважати, що відповідний строк пропущено товариством з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „АРКА" з поважних причин, тому підстави для його відновлення відсутні.

Зважаючи на пропущення строку звернення з даною вимогою до суду, відповідна вимога має бути залишена без розгляду незалежно від того чи є викладені у ній доводи обґрунтованими (пункт 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Кримські генеруючі системи" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2013 року у справі №2-30/2708.1-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРКА" (вул. Промислова, 4, Київ, 01013)

2. Державне підприємство "Кримські генеруючі системи" (вул. Монтажна, 1, Сімферополь, 95000)

3. Залізничний відділ Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 81, Сімферополь, 95034)

4. Господарський суд Автономної Республіки Крим