Постанова № 35847953, 21.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 р. Справа № 820/6462/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2013р. по справі № 820/6462/13-а

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

про стягнення коштів за податковим боргом,

ВСТАНОВИЛА:

Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - Ізюмська ОДПІ, позивач) звернулась до суду з поданням до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (далі за текстом - відповідач), в якому просила суд стягнути з відповідача готівкові кошти в розмірі 101306 грн. в рахунок погашення його податкового боргу

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2013р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Калініна, буд. 11, ідентифікаційний код 24673063) на користь бюджету через Ізюмську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області (64309, Харківська область, м. Ізюм, вул. Фрунзе, 32, ідентифікаційний код 37714776) заборгованість зі сплати податкового боргу з податку на додану вартість за червень 2013 року в розмірі 101306 (сто одна тисяча триста шість) грн. за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 87.2 ст. 87, ст. 88, п. 95.2 ст. 95, п. 96.2, п. 96.3 ст. 96, п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство (ідентифікаційний код 24673063) перебуває на обліку як платник податків з 07.05.1997 року, що підтверджується довідкою від 30.07.2013 року за вих. № 2297/10/15.1-29.

Відповідач має заборгованість перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість, що склалася в зв'язку з несплатою самостійно узгоджених податкових зобов'язань, визначених згідно податкової декларації № 9043500045 за червень 2013 року в сумі 101306,00 грн.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив із наявності у відповідача податкового боргу та дотримання позивачем при зверненні до суду із поданням порядку погашення податкового боргу відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2013 року відповідач подав до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість № 9043500045 за червень 2013 року, відповідно до якої задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 185510,00 грн. (а.с.7-8).

Ізюмська ОДПІ посилається на наявність податкового боргу з податку на додану вартість відповідача у розмірі 101306,00 грн., який після 31.07.2013р. було відображено в обліковій картці платника податку.

На підтвердження вжиття заходів щодо погашення відповідачем узгодженої суми податкового боргу по податковій декларації за червень 2013 року з податку на додану вартість №9043500045 від 19.07.2013 р. позивачем до матеріалів справи надано першу податкову вимогу № 1/47 від 16.10.2001 року, прийняту Ізюмською ОДПІ у Харківській області, та другу податкову вимогу № 2/107 від 21.11.2001 року, які були направлені Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству поштою та отримані останнім 25.10.2001 року та 27.11.2001 року, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 11-12).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №31496488 від 23.05.2011 р. на майно позивача зареєстровано податкову заставу згідно акту опису від 20.05.2011р. №1/24673063

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що податковим органом були вжиті всі можливі заходи з погашення податкового боргу ІКВ ВКП, що не призвело до сплати відповідачем відповідних сум до бюджету.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до статуту, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач є комунальним підприємством та перебуває у власності Ізюмської територіальної громади від імені якої діє Ізюмська міська рада Харківської області (а.с. 13, 37-50).

Згідно п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Колегія суддів зазначає, що надані до матеріалів справи податкові вимоги № 1/47 від 16.10.2001 року та № 2/107 від 21.11.2001 року не стосуються податкового боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивач просить стягнути податковий борг за декларацією за звітній період червень 2013 р., а податкові вимоги надані на підтвердження існування боргу, прийняті у 2001 році. Тому, на податковий борг який рахувався у відповідача за звітний період червень 2013 р. по податковій декларації №9043500045 від 19.07.2013 р. повинна була прийнята та надіслана платнику податків нова податкова вимога.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до матеріалів справи не надано доказів здійснення після набрання чинності Податковим кодексом України встановлених цим Кодексом України заходів, які дають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Щодо доводів податкового органу про відсутність підстав для направлення податкової вимоги, оскільки податковий борг не переривався та існував з 2001 року, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Між тим, колегія суддів зазначає, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який визначає інший порядок погашення податкового боргу.

Згідно п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому, відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, згідно з п. 58.3 Податкового кодексу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Ізюмська ОДПІ, звертаючись із поданням про стягнення з відповідача готівкових коштів, не надала до суду докази наявності готівки, що належить платнику податків

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем не дотримані норми ст.ст. 87, 88, 95 Податкового кодексу України, і звернення з поданням про стягнення коштів за податковим боргом за рахунок готівки є безпідставним.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення подання.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні подання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2013р. по справі №820/6462/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні подання Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення коштів за податковим боргом - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.