Ухвала суду № 35847826, 24.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 р.Справа № 820/5393/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013р. по справі № 820/5393/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" (далі за текстом - ТОВ "ТП "Агронафтопродукт") звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі за текстом - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова), в якому просив суд скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 04.03.13 № 0000762210, від 04.03.13 № 0000782210, від 04.03.13 № 0000772210, від 01.06.13 № 0001992210.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013р. адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000762210 від 04.03.13р., № 0000772210 від 04.03.13р., № 0001992210 від 01.06.13р.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме вимог п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено суму податкового кредиту та витрат, відображених у податковому обліку за результатами господарських відносин з контрагентами у перевіряємому періоді у зв'язку з порушенням контрагентами правил ведення господарської діяльності та відсутністю адміністративно-господарських можливостей на виконання правочинів постачальниками ТОВ "ТП "Агронафтопродукт".

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельне підприємство "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" (код 31149289) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю „Афінас -11" (код ЄДРПОУ 37363847) за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 (за квітень 2011 року) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Експортком" (код ЄДРПОУ 37766274) за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року (за січень 2012 року), про що складено акт № 654/2201/31149289 від 19.02.2013 року.

У висновках акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість в розмірі 728584 грн., в тому числі: - у січні 2012 року на суму 728584 грн. та завищення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 73425 грн., в тому числі за квітень 2011 року в розмірі 73425 грн.; п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством було занижено суму податку на прибуток в розмірі 850922 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 84439 грн. та за 1 кв. 2012 року в сумі 766483 грн.

На підставі висновків акту перевірки №654/2201/31149289 від 19.02.2013 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення-рішення від 04.03.13 року № 0000762210 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73425,00 грн., від 04.03.13 року № 0000782210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1233222,50 грн. (за основним платежем -849 981,00 грн., за штрафними санкціями - 383 241,50 грн.) та від 04.03.13 року № 0000772210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1092876,00 грн. (за основним платежем - 728 584,00 грн., за штрафними санкціями - 364 292,00 грн.).

Також судом встановлено, що позивач з прийнятим рішенням не погодився та звернувся в межах адміністративного оскарження зі скаргою на прийняті податкові повідомлення - рішення. Рішенням ДПС у Харківській області від 18.05.13 року № 2526/10/10.2-17 було скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 04.03.13 року №0000782210 у загальному розмірі 1481,0 грн. (основний платіж - 746,0 грн., штрафні санкції - 735,0 грн.), в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення та податкові повідомлення - рішення від 04.03.13 року №0000762210, №0000772210 залишено без змін.

З урахуванням результатів розгляду скарги відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.13 року № 0001992210 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на зменшену суму 1231741,50 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20.06.13 № 5242/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0000762210 від 04.03.13р., № 0000772210 від 04.03.13р., № 0001992210 від 01.06.13р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що висновки про заниження ТОВ "ТП "Агронафтопродукт" сум податку на додану вартість ґрунтуються на доводах відповідача про безпідставне завищення податкового кредиту січня 2012 року на суму 728584 грн. та завищення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 73425 грн. за квітень 2011 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Афінас-11" та ТОВ "Експортком" .

Виходячи з позиції контролюючого органу, операції контрагентів позивача ТОВ "Афінас-11" та ТОВ "Експортком" не підтверджуються наявністю об'єктів оподаткування, мають ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності ; правочини, вчинені вказаними контрагентами позивача не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є такими, що порушують публічний порядок.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт,послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ТП "Агронафтопродукт" (як покупцем) та ТОВ "Афінас-11" (як постачальником) було укладено договір поставки товару №21/03 від 21.03.2011 року.

Згідно п. 1 договору предметом договору є котел водогрійний підлоговий газовий Q 99 Квт PROTHERM за ціною без НДС 29442,74 грн. за штуку в кількості 4 штуки; котел сталевий герметичний водогрійний автоматизований 0,5 МВт REX 50 за ціною без ПДВ 110554,07 грн. за штуку в кількості штук; насос рециркуляційний UPS 32-120 GRUNDFOS за ціною без ПДВ 13566,82 грн. за штуку в кількості 2 штуки; плитка керамічна глазурована за ціною без ПДВ 143,68 за 1м2 в кількості 7,74123 м2. Ціна договору складає 440550 грн . 00 коп. , в т.ч. ПДВ - 73425 грн. (п. 2 договору). Розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника суми договору на протязі 3- х банківських днів після постачання продукції (п. 3 договору).

На підтвердження реальності вчинення вказаної господарської операції позивачем були надані наступні первинні документами, а саме: договір №21/03 від 21.03.2011 року; видаткову накладну № 000245 від 5 квітня 2011р.; податкову накладну від 5 квітня 2011 р № 29; товарно-транспортну накладну від 5 квітня 2011 р., № 032902 та від 5 квітня 2011 р. № 032901; виписку з оборотної відомості по р. 201 за 2 квартал 2011р., паспорти на вказану продукцію, журнал реєстрації довіреностей.

Транспортування товару за договором поставки №21/03 від 21.03.2011 року здійснювалось ФОП ОСОБА_1 на підставі договору № 03/06 від 3 січня 2011 р. про надання транспортних послуг.

Факт надання послуг з транспортування товару підтверджується актом наданих послуг від 05.04.2011 року.

Товар було отримано ОСОБА_2 згідно довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей. (а.с. 38 т.2)

Також, між позивачем (як замовником) та ТОВ "Експортком" (як підрядником) було укладено договір підряду № 30/12 від 30.12.2011 року.

Згідно п.1 договору підряду замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з реконструкції майнового комплексу під ХЦПТО ДСЗ з розміщенням додаткових будівель за адресою Харківська обл., м. Дергачі, вул. Артема, 1. Договірна вартість робіт за вказаним договором складає 4371504,00 грн. , з урахуванням ПДВ 20%-728584 грн. (п. 6.1 договору).Роботи виконуються із матеріалів підрядника за винятком тих матеріалів, які надає замовник (п. 3.1 договору).Підрядник власними силами та засобами виконує усі роботи в обсягах та в терміни передбачені даним договором і здає роботи замовнику згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (п. 4.1 договору). Замовник оплачує підряднику роботи на умовах даного договору (п. 5.1 договору). Оплата за виконані роботи здійснюється згідно виставлених підрядником рахунку-фактури, актів здачі-приймання робіт (п. 7.1 договору). Підрядник зобов'язується виконати роботи у повному обсязі у строк до 31 грудня 2012 року (п. 8.1 договору). Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 рудня 2012 року, але у будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (п. 9.1 договору).

Актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 р. №1 на суму 4371504,00 грн. (в тому числі ПДВ -728584,00 грн.), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року, договірною ціною а також податковою накладною від 30 грудня 2012 р. № 262 на суму 4371504,00 грн., у тому числі ПДВ - 728584,00 грн., підтверджується виконання зобов'язань за договором підряду № 30/12 від 30.12.2011 року.

На підставі вищевказаних податкових накладних позивачем включено суми ПДВ до складу податкового кредиту у відповідні податкові періоди.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до акту перевірки № 654/2201/31149289 від 19.02.2013 року основним видом діяльності ТОВ "ТП "Агронафтопродукт" є будівництво будівель (а.с. 16 т.1) Згідно ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області серії АВ №512806 позивачем надано дозвіл на господарську діяльність , пов'язану із створенням об'єктів архітектури за переліком робіт згідно з додатком.

Придбаний у ТОВ "Афінас-11" товар був використаний при виконанні робіт за договором підряду № 16/11/2010 від 16 листопада 2010 р., укладеного з Харківським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року № 4-4 від 26.04.2011р., № 4-5 від 26.04.2011р. (а.с. 204-215 т.1)

Отримані від ТОВ "Експортком" послуги (роботи) було використано при виконанні робіт за договором підряду -№ 03/06/2011 від 08 червня 2011 р., укладеного з Харківським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року № 4 від 31.01.2012р. (а.с. 115-136 т.1)

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6.3.8. договору № 03/06/2011 від 08 червня 2011 р. підрядник зобов'язаний інформувати замовника про укладення договорів субпідряду по виконанню робіт даного договору та забезпечує контроль за ходом виконання цих робіт. На виконання вимог п. 6.3.8. вказаного договору позивач повідомив Харківський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості про намір укласти договір субпідряду з ТОВ "Експортком" (а.с. 216)

Згідно Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом - Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом -Ліцензійні умови № 47) моменту видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

ТОВ "Експортком" має відповідну ліценцію на будівельну діяльність серії АВ № 589950 від 10.08.2011р. (а.с. 105 т. 1).

Таким чином, зазначене підприємство має право здійснювати вказану діяльність та наявність такої ліцензій підтверджує відповідність його організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам. Доказів скасування зазначеної ліцензій відповідачем до суду не подано.

Враховуючи викладене, з наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам спірних договорів та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

З письмових пояснень позивача вбачається, що розрахунки за отримані товари та послуги на момент розгляду справи у суді не проведені, оскільки наразі ведуться розрахунки з контрагентами, укладення договорів з якими передувало взаємовідносинам з ТОВ "Афінас-11" та ТОВ "Експортком", погашення заборгованості позивача здійснюється в порядку черговості.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969, тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними відсутні.

Факт реєстрації контрагентів позивача ТОВ "Афінас-11" та ТОВ "Експортком" платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства на момент складання на адресу позивача податкових накладних були зареєстровані органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 внаслідок завищення податкового кредиту не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого, виходячи з позиції податкового органу, занижено суму податку на прибуток в розмірі 850922 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 84439 грн. та за 1 кв. 2012 року в сумі 766483 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

За приписами п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування витрат обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Афінас-11" та ТОВ "Експортком" повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в Копії наявних в матеріалах справи первинних документів, що були складені під час здійснення господарських операцій не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Тобто, позивачем доведено, що всі витрати, які були включені позивачем до складу податкового кредиту та витрат по операціях з вищезазначеним контрагентом, є документально підтвердженими та пов'язаними із провадженням господарської діяльності позивача.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними первинними документами було підтверджено правомірність формування податкового кредиту та витрат по господарським операціям з ТОВ "Афінас-11" та ТОВ "Експортком".

Посилання відповідача на акти перевірок та акти неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат, колегія суддів відхиляє та вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності змісту і обсягу господарських операцій, відомостей про конкретні результати виконаних робіт (послуг), оскільки в акті приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 р. №1 чітко визначено зміст і обсяг будівельних робіт за переліком

Отже, первинні документи, якими була оформлена вищевказана господарська операція містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством для надання їм юридичної доказовості.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту та витрат не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень №0000762210 від 04.03.13р., №0000772210 від 04.03.13р., №0001992210 від 01.06.13р

З урахуванням викладеного, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013р. по справі №820/5393/13-а в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.