Ухвала суду № 35847799, 21.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 р.Справа № 818/3822/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_10

представника відповідача Гончарова С.А.

представника відповідача Голуб. А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп", Державної фінансової інспекції в Сумській області на Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 818/3822/13-а

за позовом Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп"

до Державної фінансової інспекції в Сумській області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Лебединське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Лебединський агролісгосп" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- скасувати п. 2.2, п.2.3, п.2.10, п.2.15, п.2.19, п.2.20 вимоги №05-14/48 від 11.01.13 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. зазначений позов задоволено частково.

Скасовано п. 2.2, 2.14 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №05-14/48 від 11.01.2013 р.

Скасовано п.2.3 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №05-14/48 від 11.01.2013 р. в частині в іншому випадку шкоду в сумі 6545,46 грн. покрити за рахунок осіб, винних у не проведенні претензійно - позовної роботи по поверненню коштів у порядку та розмірі, встановленого ст. ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Скасовано п.2.10 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №05-14/48 від 11.01.2013 р. в частині в іншому випадку шкоду в сумі 6545,46 грн. покрити за рахунок осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати у порядку та розмірі, встановленого ст. ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення судом вимог п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 65 Господарського кодексу України, ст.ст. 204, 207, 218, 639 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 2, 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 7, 8, 9, 11, 69, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам і матеріалам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги віфдповідача, просить в задоволенні апеляційної скарги Державної фінансової інспекції в Сумській області відмовити, а постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування п. 2.2, 2.14 Вимоги та п.2.3, 2.10 Виоомги щодо покриття за рахунок осіб, винних у не проведенні претензійно-позовної роботи по поверненню коштів - залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 08.10.2012 р. по 21.12.2012 р. відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи на IV квартал 2012 року відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" за період з 01 січня 2010 р. по 30 вересня 2012 р., за результатами якої складено акт ревізії від 28 грудня 2012 р. №05-20-03/211 (а. с. 17-62 том 1).

11 січня 2013 р. Державною фінансовою інспекцією в Сумській області за результатами проведеної перевірки складено вимогу №05-14/48 про усунення порушень бюджетно-фінансової дисципліни (а. с. 63-70 том 1)

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з протиправності п.2.2 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо відшкодування за рахунок ПП "Бронкс" коштів в сумі 38691,00 грн., або повернути вибракувані пиломатеріали на суми 38691,00 грн. в тому числі шляхом проведення претензійно - позовної роботи або в іншому випадку шкоду в сумі 38691,00 грн. покрити за рахунок осіб винних у безоплатній передачі пиломатеріалів, у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2011 року ПП "Бронкс" укладено із Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" договір поставки товару №3, згідно умов якого позивач зобов'язаний поставити брус чотирьохкантний (т. 1 а.с. 155-159).

На виконання вимог умов договору поставки товару №3 від 04 січня 2011р. ДП "Лебединський агролісгосп" відвантажено згідно видаткової накладної №А-369 від 19 жовтня 2011р. ПП "Бронкс" пиломатеріали (брус) на загальну суму 70371,00грн. Доставка бруса від ДП "Лебединський агролісгосп" до ПП "Бронкс" (до м.Маріуполь) проводилася залізничним транспортом, що підтверджується накладною №230 залізниці від 19 жовтня 2011р. та накладною від 19 жовтня 2011р.

В той же час при проведенні приймання пиломатеріалів (бруса) ПП "Бронкс" встановлено, що його частина (42,99м3) і вартістю 38691,00грн. не відповідає встановленим вимогам, про що було складено акт приймання продукції по якості від 24 жовтня 2011р.

У зв'язку з цим позивачем досягнуто домовленості з ПП "Бронкс" про повернення вибракуваної частини брусу для його подальшої переробки.

Зазначені пиломатеріали (брус) в кількості 42,99м3 перевезено до міста Харкова, що підтверджується товарно-транспортними накладними серія 02 ААА №044292 від 05 грудня 2011р. на суму 15480,00грн. та серія 02 ААА №044294 від 13 грудня 2011р. на суму 23211,00грн.. а всього на суму 38691,00грн. (а.с. 71-72).

Після отримання даних пиломатеріалів (бруса) вони були перероблені в інші пиломатеріали, про що було складено акт від 23 березня 2012р.

Перероблені пиломатеріали (брус), в результаті яких був отриманий брус менших розмірів, згідно видаткової накладної №150 від 23 березня 2012р. на суму 29430.00грн. був направлений до ПП "Бронкс".

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що зазначені матеріали були повернуті Лебединському дочірньому агролісогосподарському підприємству "Лебединський агролісгосп".

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування п.2.2 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області, є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи .

Згідно з п. 49 Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 року, у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб

Відповідно до ст.130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за не одержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував в стані крайньої необхідності.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

За приписами абзацу 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 29.12.1992 року №14 під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Відповідно до ст. 130 Кодексу законів про працю України не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що виявлені відповідачем порушення фінансової дисципліни не призвели до заподіяння позивачеві прямих збитків, відшкодування яких має здійснюватися за рахунок винних матеріально-відповідальних осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Лебединського дочірнього агролісподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" про скасування п.2.3 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №05-14/48 від 11.01.2013 р. в частині в іншому випадку шкоду в сумі 6545,46 грн. покрити за рахунок осіб, винних у не проведенні претензійно - позовної роботи по поверненню коштів у порядку та розмірі, встановленого ст. ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України та скасування п.2.10 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №05-14/48 від 11.01.2013 р. в частині в іншому випадку шкоду в сумі 6545,46 грн. покрити за рахунок осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати у порядку та розмірі, встановленого ст. ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання неправомірним п. 2.3 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області в частині відшкодування за рахунок ДП "Роменський агролісгосп" коштів в сумі 6545,46 в тому числі шляхом проведення претензійно - позовної роботи, виходячи з такого.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що ревізією наявності дебіторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, встановлено, що станом на 01.10.2012 року по бухгалтерському обліку Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками" рахується дебіторська заборгованість за надані в 2009 році послуги ДП "Роменський агролісгосп" в сумі 6545,46 гривень.

Відповідачем під час ревізії направлено письмовий запит ДП "Роменський агролісгосп" щодо підтвердження факту отримання матеріальних цінностей від Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" та наявної заборгованості.

Довідкою про стан розрахунків ДП "Роменський агролісгосп" підтверджено заборгованість перед Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп", термін позовної давності якої минув, станом на 01.01.2010року, 01.01.2011року, 01.01.2012 року та 30.09.2012 року в сумі 6545,46 гривень.

В обґрунтування неправомірності оскаржуваної вимоги позивач посилається на неможливість фактичного виконання зазначеної вимоги, внаслідок відсутності первинних документів які б підтвердили зазначену заборгованість, пропущення строку звернення до господарського суду та понесення додаткових витрат шляхом сплати судового збору за звернення до суду.

Між тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками позивача.

Так, відповідно до ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

За приписами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Між тим, позивачем не надано жодного доказу щодо неправомірності оскаржуваної вимоги. Зазначені ним обставини лише зазначають про складність виконання оскаржуваної вимоги, що не є доказами у розумінні ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України щодо визнання неправомірною зазначеної вимоги.

Крім того, згідно ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Таким чином, підприємством не забезпечено повного та своєчасного проведення претензійно-позовної роботи з боржником.

Дебіторську заборгованість, термін позовної давності якої минув, з ДП "Роменський агролісгосп" в сумі 6545,46 грн., відображено у формі фінансової звітності "Баланс" за 9 місяців 2012 року, що є порушенням п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року № 237 та, як наслідок, завищення розміру активів у рядку 280, що є порушенням ч. 1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87.

Таким чином, Лебединському дочірньому агролісогосподарському підприємству "Лебединський агролісгосп" завдано матеріальної шкоди (збитки) в сумі 6545,46 гривень.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що п.2.3 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області в частині відшкодування за рахунок ДП "Роменський агролісгосп" коштів в сумі 6545,46 в тому числі шляхом проведення претензійно - позовної роботи, прийнятий на підставі у межах та у спосіб визначені ч.2 ст.19 Конституції України.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування п. 2.10 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області в частині вжиття заходів щодо повернення коштів в сумі 2190,00 грн., що зайво нараховані та сплачені працівникам ДП "Лебединський агролісгосп", шляхом утримання із заробітної плати згідно поданої заяви та провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти в сумі 816,87 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказів директора ОСОБА_10 нараховано та виплачено директору ОСОБА_10:

- 04.03 2010 року № 51 ОД премію до свята 8 Березня в сумі 100,00 грн.;

- 04.03.2011 року № 61 ОД премію до свята 8 Березня в сумі 300,00 грн.;

- 07.03.2012 року № 64 ОД премію свята 8 Березня в сумі 300,00 грн.;

- відповідно до наказу в.о. директора Гордієнка М.І. від 16.09.2011 року № 101 ОД виплачено директору ОСОБА_10 премію за високі виробничі показники та особливий внесок у розвиток лісового господарства в сумі 500,00 грн.;

- 27.12.2011 року № 125 ОД винагороду за виробничі результати в сумі 990,00 грн.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 року № 859 "Про умови і розмір оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств" надати керівникам центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівникам місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, у тому числі казенних, та об'єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, підприємств, які належать Автономній Республіці Крим, підприємств, заснованих на комунальній власності, право встановлювати умови, показники та розміри преміювання. При цьому максимальний розмір премії не може перевищувати розміру посадового окладу керівника підприємства (об'єднання державних підприємств).

У разі погіршення якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни премія зменшується або скасовується у тому звітному періоді, коли виявлено порушення (за окремим рішенням).

Згідно до п. 3.1. Положення про преміювання керівників госпрозрахункових підприємств спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням 41 сесії Сумської обласної ради п'ятого скликання від 23.04.2010 року зазначено, що преміювання є недопустиме без наказу вищестоящої установи за погодженням з головою Сумської обласної ради

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що директором ОСОБА_10 нараховувалися зазначені виплати без відповідного погодження.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що факт неправомірного нарахування та виплати керівником ДП «Лебединський агролісгосп» премій до свята та доплати за виробничі результати роботи спростовується прийняттям судового рішення про припинення провадження у справі про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-2 КУпАП, оскільки не притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність самого факту неправомірного нарахування премій та доплат.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що п.2.10 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області в частині вжиття заходів щодо повернення коштів в сумі 2190,00 грн., що зайво нараховані та сплачені працівникам ДП "Лебединський агролісгосп", шляхом утримання із заробітної плати згідно поданої заяви та провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти в сумі 816,87 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів), прийнято на підставі у межах та у спосіб визначені ч.2 ст.19 Конституції України.

Також колегія, вважає, що п.2.14 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок щодо сум єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти в сумі 27863,73 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) підлягає скасуванню.

Так, з матеріалів справи встановлено, що підставою прийняття зазначеної вимоги є висновок відповідача, що підприємством здійснювались нарахування особам за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року та сплачено компенсації за невикористану відпустку в сумі 75481,13 грн., які на момент нарахування цих виплат не перебували у трудових відносинах з установою.

Між тим, колегія суддів не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Стаття 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.2.1. Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010р. №21-5 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010р. за №994/18289 дає визначення осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному -страхуванню.

Відповідно до п.1 ч.1. ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає перелік осіб, які є платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9-14 цієї частини.

Згідно п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004р. №5,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004р. за №114/8713 визначено, що оплата за невідпрацьований час це:

- оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством;

- оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору;

- оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток;

- оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

- суми, нараховані особам, які проходять навчання (підготовку) для роботи на щойно введених у дію підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва;

- оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім;

- оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час;

- оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові, або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки;

- оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні;

- оплата простоїв не з вини працівника.

Отже, колегія суддів зазначає, що норми, на які зроблено посилання в Акті ревізії від 28 грудня 2012р. та вимозі, ніяким чином не регулюють порядок нарахування та сплату страхових внесків.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недотримання позивачем вимог листа Пенсійного фонду України від 18 жовтня 2011р. №22373/03-20 оскільки, зазначеним листом роз'яснюється порядок утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми виплаченої компенсації за невикористану відпустку вже звільненим працівникам (як прикладом за рішеннями судів). В той же час ДП "Лебединський агролісгосп" проводилася виплата компенсації за невикористану відпустку працівникам при їх звільненні, тобто з якими ще існували трудові відносини.

Крім того, що лист Пенсійного фонду України від 18 жовтня 2011р. №22373/03-20 не є нормативно правовим актом, а тому не може встановлювати права, обов'язки для ДП "Лебединський агролісгосп".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховано компенсацію за невикористану відпустку працівникам у місяці, протягом якого вони перебували у трудових відносинах з підприємством, а тому нарахування страхових внесків та єдиного внеску здійснювалося згідно з чинним законодавством.

Крім того, відповідачем не зазначено які саме вимоги чинного законодавства було порушено позивачем під час нарахування та сплати страхових внесків.

Таким чином висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування п.2.14 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок щодо сум єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти в сумі 27863,73 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) є правомірними.

В обґрунтування неправомірності п. 2.15 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо відображення в бухгалтерському обліку ДП "Лебединський агролісгосп" перед ОКАП "Сумиоблагроліс" дебіторську заборгованість на суму 425934,00 грн. та відшкодувати кошти в сумі 425934,00 грн. за рахунок ОКАП "Сумиоблагроліс" в т.ч. шляхом проведення претензійно - позовної роботи, позивач посилається на те що, угода про відрахування Лебединським агролісгоспом на користь Обласного підприємства на здійснення ним координаційної та методичної роботи підвідомчих структур є такою, що укладена в письмовій формі (зафіксована в наказах генерального директора ОКАП "Сумиоблагроліс" від 12 березня 2010р. №1, від 27 травня 2011р. №27, від 27 квітня 2012року №22) із погодженим протоколом ради директорів, затвердженим кошторисом видатків по ОКАП "Сумиоблагроліс").

Кодегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи позивача, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що протягом 2010-2012 року Лебединським агролісгоспом здійснювалося перерахування коштів до Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" на утримання його апарату.

Протягом 2010 року Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" до Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" перераховано коштів в сумі 135648,00 грн., протягом 2011 року - 231440,00 грн. та за січень-вересень 2012 року - 58846,00 гривень. Всього за період з 2010 по 2012 рік Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" перераховано 425934,00 гривень.

Станом на 01.01.2010року, 01.01.2011року, 01.01.2012 року та 30.09.2012 року по даних бухгалтерського обліку Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" дебіторської чи кредиторської заборгованості за Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс" не значилося.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Між тим, судом встановлено відсутність документального підтвердження планових сум витрат на утримання Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс".

Окрім цього, в ході зустрічної звірки встановлено, що Статутом Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" передбачено, що джерелами формування коштів "Сумиоблагроліс" є, у тому числі, відрахування від прибутків підпорядкованих йому дочірніх підприємств.

Обсяги перерахувань розраховано Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс" на основі погоджених протоколами спільних засідань представників керівництва ОКАП "Сумиоблагроліс" та директорів дочірніх агролісогосподарських підприємств, затверджених кошторисом витрат на утримання Обласного підприємства та наказів, підписаних генеральним директором Обласного підприємства.

До зустрічної звірки надано розрахунки частки відрахувань до Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс".

Дану частку обчислено на основі співвідношення планових показників обсягів випуску товарної продукції Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" до загальної суми аналогічних показників по всіх дочірніх підприємствах. На основі даної частки обраховано розмір перерахувань у відсотковому співвідношенні до загальних видатків на утримання Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс", згідно кошторису. Інших документів до зустрічної звірки не надано.

Згідно даних бухгалтерського обліку Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року на утримання Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" перераховано Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" коштів в загальній сумі 421574,00 грн.

Таким чином, різниця між даними бухгалтерського обліку Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" та Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" щодо перерахованих коштів за 2011 рік складає - 4360,00 гривень.

Так, кошти в сумі 4360,00 грн. були перераховані Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" Сумському обласному комунальному агролісогосподарському підприємству "Сумиоблагроліс" на ремонт орендованого ОКАП "Сумиоблагроліс" автомобіля.

Відповідно до 3 ст. 62 Господарського кодексу України зазначено, що підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту.

Згідно п. 5.4 Статуту Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп", зазначено, що порядок, розмір та періодичність відрахувань визначаються щорічним договором.

Матеріалами справи підтверджено, що жодного договору, укладеного між Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" та Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс", до ревізії та до суду надано не було.

Отже, Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" безпідставно перераховано кошти до Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" на утримання його апарату без укладання відповідної угоди, як це передбачено п.5.4. Статуту.

Враховуючи викладене, Лебединському дочірньому агролісогосподарському підприємству "Лебединський агролісгосп" завдано матеріальної шкоди (збитки) в сумі 425934,00 гривень

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що п.2.15 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо відображення в бухгалтерському обліку ДП "Лебединський агролісгосп" перед ОКАП "Сумиоблагроліс" дебіторську заборгованість на суму 425934,00 грн. та відшкодувати кошти в сумі 425934,00 грн. за рахунок ОКАП "Сумиоблагроліс" в т.ч. шляхом проведення претензійно - позовної роботи прийнято на підставі у межах та у спосіб визначені ч.2 ст.19 Конституції України.

В обґрунтування неправомірності п. 2.19 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо проведення звірки розрахунків з ПП "Бронкс", складення актів звірки взаєморозрахунків, зменшення дебіторську заборгованість перед ПП "Бронкс" в сумі 14381, 64 грн., позивач посилається на проведення звірки розрахунків з ПП "Бронкс", складення акту звірки взаєморозрахунків, зменшити дебіторську заборгованість перед ПП "Бронкс" в сумі 14381, 64 грн. ще в жовтні 2012 року.

Між тим, колегія суддів вважає необґрунтованими такі пояснення позивача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" відповідно до договору поставки товару від 01.01.2012 року № 1-Б, по видатковій накладній від 29.08.2012 року № 236, ПП "Бронкс" відписано 71,96 м. куб пиломатеріалів на загальну суму 65242,90 гривень. Матеріальні цінності відвантажено залізничним транспортом, накладною №44793610 вагон № 65251860.

Між тим, ПП "Бронкс" вибракувано неякісний пиломатеріал в кількості 71,96 м куб.

Судом першої інстанції встановлено, що до ревізії ПП "Бронкс" надано копію акту від 13.09.2012 року № 444 вибраковки неякісної продукції в кількості 71,96 м. куб, складений в присутності представника Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" Шаповала А.М.

ПП "Бронкс" було виставлено рахунок від 14.09.2012 року № 1 та нараховані штрафні санкції в сумі 14381,64 гривень. По бухгалтерському обліку Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" акт вибраковки та рахунок не проведений.

До ревізії надано лист Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" від 18.09.2012 року № 402 за підписом в.о. директора Гордієнка М.Г, адресований директору ПП "Бронкс" Шевченко М.І., з проханням погасити штрафні санкції в сумі 14381,64 грн. відповідно до рахунку від 14.09.2012 року № 1 взаємозаліком продукцією.

Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином, позивачем по бухгалтерському обліку Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" не було проведено первинні документи своєчасно, тобто в тому звітному періоді, в якому вони були складені, що призвело до завищення дебіторської заборгованості за ПП "Бронкс" в сумі 14381,64 гривень.

Допущене порушення призвело до завищення у формі фінансової звітності "Баланс" за 9 місяців 2012 року рядка 190 на суму 14381,64 грн., що є порушенням ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.10, 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що п.2.19 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо проведення звірки розрахунків з ПП "Бронкс", скласти акти звірки взаєморозрахунків, зменшити дебіторську заборгованість перед ПП "Бронкс" в сумі 14381, 64 грн., прийнято на підставі у межах та у спосіб визначені ч.2 ст.19 Конституції України, а тому підстави для скасування вимоги відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог для скасування п.2.20 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо зобов'язання позивача провести звірку розрахунків КП "Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради", скласти акти звірки взаєморозрахунків, відобразити в бухгалтерському обліку ДП "Лебединський агролісгосп" кредиторську заборгованість перед КП "Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради" в сумі 2259, 91 грн., виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що проведеною зустрічною звіркою в Комунальному підприємстві "Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради" з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" встановлено, що на Комунальному підприємстві "Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради" станом на 01.10.2012 року обліковується дебіторська заборгованість за Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" в сумі 3132,32 гривень.

В обґрунтування неправомірності оскаржуваної вимоги позивач посилається на відсутність первинних документів, про підтвердження заборгованості позивача перед КП "Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради за 2008 рік та отримання зазначених документів тільки в квітні 2013 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками позивача, виходячи з наступного.

Згідно змісту акту перевірки по бухгалтерському обліку Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" станом на 01.10.2012 року значиться кредиторська заборгованість в сумі 872,41 гривень.

Розбіжність, що виникла внаслідок не відображення по бухгалтерському обліку Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" послуг, наданих Комунальним підприємством "Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради" за користування міським звалищем у 2008 році складає 2259,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені .

Таким чином, Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" внаслідок не відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій із КП "Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради" занижено кредиторську заборгованість в сумі 2259,91 гривень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що п.2.20 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо зобов'язання позивача провести звірку розрахунків КП "Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради", скласти акти звірки взаєморозрахунків, відобразити в бухгалтерському обліку ДП "Лебединський агролісгосп" кредиторську заборгованість перед КП "Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради" в сумі 2259,91 грн. прийнято на підставі у межах та у спосіб визначені ч.2 ст.19 Конституції України.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп", Державної фінансової інспекції в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 818/3822/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 25.10.2013р.