Ухвала суду № 35846056, 04.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р.Справа № 2а-4577/12/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Грінтур-Екс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 травня 2012 року №0000170260 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 1 910 450 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції (штраф) у розмірі 955 225 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки відповідач дійшов висновку про завищення товариством суми бюджетного відшкодування ПДВ, у зв'язку з чим, було прийнято оскаржуване рішення. В свою чергу, цей висновок ґрунтується на твердженнях податкового органу про безтоварність господарських операцій товариства з певними контрагентами-постачальниками. На думку позивача, вказані висновки суперечать чинному законодавству.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» подало апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 12 по 20 квітня 2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2012 року у розмірі 13 273 401 грн., заявленою до відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних періодів, за результатами якої складено акт від 20 квітня 2012 року №16/26/25380435.

Згідно з актом, перевіркою встановлені порушення:

- п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого ТОВ «Грінтур-Екс» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2012 року у розмірі 1 910 450 грн.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2012 №0000170260, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 1 910 450 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 955 225 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з контрагентами ПП «Тісона», ТОВ «Агросейл», ТОВ «Індастрі Девелопмент Менеджмент Груп», ТОВ «АК «Аля», ТОВ «Квартон», ТОВ «Рофф», ПП «Лист-Юг»,ТОВ «Дарінет-Сервіс».

За результатами перевірки було встановлено, що у всіх контрагентів ТОВ «Грінтур-Екс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та підприємства не знаходяться за юридичною адресою.

Також, на підставі вказаного акту перевірки було складено податкове повідомлення-рішення №0000070260 від 13 квітня 2012 року, яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на 1 910 450 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року (залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду) у справі №2а-4216/12/1470 в задоволені позову було відмовлено.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у вищенаведеній справі №2а-4216/12/1470 судами було встановлено, що господарські операції позивача з його контрагентами: ПП «Тісона», ТОВ «Агросейл», ТОВ «Індастрі Девелопмент Менеджмент Груп»,ТОВ «АК «Аля», ТОВ «Квартон», ТОВ «Рофф», ПП «Лист-Юг»,ТОВ «Дарінет-Сервіс» є безтоварними і, тому, згідно з ч.1 ст. 72 КАС України, це не потребує доказування. Таким чином, на думку суду першої інстанції вказані обставини повністю підтверджують правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі ТОВ «Грінтур-Екс» вказується, що судом першої інстанції помилково застосована норма ч.1 ст. 72 КАС України. Так, апелянт зазначив, що згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року №2379/12/13-12:

«… звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається».

На думку апелянта, суд першої інстанції, не врахував роз'яснення, надані в наведеному листі ВАСУ, та в порушення норми ст. 11 КАС України не дослідив надані позивачем належні та допустимі докази (первинна документація, листи, письмові пояснення тощо) в якості спростування преюдиційних обставин, встановлених в справі №2а-4216/12/1470, та не дав їм належної правової оцінки.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянта, виходячи за наступного.

Предмет розгляду даної справи пов'язаний з вирішенням питання: «Завищив чи ні позивач суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2012 року на 1 910 450 грн.?».

Предмет розгляду справи №2а-4216/12/1470 пов'язаний, зокрема, з вирішенням питання: «Завищив чи ні позивач від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 1 910 450 грн., в т.ч. за грудень 2011 року?».

Таким чином, дана справа лише формально є іншою справою ніж справа №2а-4216/12/1470 (в частині оскарження податкового повідомлення-рішення №0000070260 від 13 квітня 2012 року), а фактично, вона є похідною від цієї справи, адже оскаржуване тепер податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2012 року №0000170260 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 910 450 грн. ґрунтується на тих самих правовідносинах та логічно обумовлено податковим повідомленням-рішенням №0000070260 від 13 квітня 2012 року щодо зменшення розміру від`ємного значення ПДВ на 1 910 450 грн. (оскарженого у справі №2а-4216/12/1470).

В даній справі, також як і в справі №2а-4216/12/1470, позивач наводить доводи (про необґрунтованість висновків податкового органу про безтоварність його господарських операцій з: ПП «Тісона», ТОВ «Агросейл», ТОВ «Індастрі Девелопмент Менеджмент Груп», ТОВ «АК «Аля», ТОВ «Квартон», ТОВ «Рофф», ПП «Лист-Юг»,ТОВ «Дарінет-Сервіс»), які вже були проаналізовані судами у справі №2а-4216/12/1470.

Наведене свідчить, що не в касаційному порядку, а в межах даної справи позивач фактично наполягає на перегляді вирішених судом правовідносин, у зв'язку з чим, його правова позиція не може вважатися обґрунтованою.

Крім того, колегія суддів зазначає про наступне.

У вищенаведеному Листі Вищого адміністративного суду України, який цитує позивач, вказується, що для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що це не означає, що учасник адміністративного процесу має обмежитися поданням суду тих саме документів, які він подавав суду, що встановив преюдиційні обставини, з очікуванням від «нового» суду протилежних висновків внаслідок нової оцінки «старих» доказів, проте він повинен надати суду нові належні та допустимі докази, які по певним причинам були залишені поза увагою суду, що встановив преюдиційні обставини.

Отже, якщо позивач стверджує, що справа №2а-4216/12/1470 є лише справою, в якій помилково встановлені преюдиційні обставини для даної справи, то він повинен був представити суду нові належні та допустимі докази, які б спростовували докази, досліджені у справі №2а-4216/12/1470.

Натомість, вбачається, що позивач надає суду ті самі докази, які він надавав у справі №2а-4216/12/1470 та які вже були відхилені судами у вказаній справі.

Так, наприклад, суди у справі №2а-4216/12/1470 відхилили посилання позивача на наявність товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ПП «Тісона», прийнявши до уваги ту обставину, що водії та власники транспортних засобів, вказані у товарно-транспортних накладних, пояснили, що транспортування сої від ПП «Тісона» до ТОВ «Грінтур-Екс» ними не здійснювалось, а також, прийнявши до уваги відсутність у ПП «Тісона» основних фондів, необхідних для постачання позивачу сої в таких обсягах, у зв'язку з чим, дійшли висновку про нереальність угод з придбання позивачем сої у цього підприємства.

У даній справі, позивач знов обґрунтовує товарність своїх господарських операцій з ПП «Тісона» наявністю товарно-транспортних накладних, однак, жодного доказу на спростування зазначених пояснень водіїв або доказу наявності у ПП «Тісона» основних фондів не представляє.

Таким чином, колегія суддів не вбачає про яке спростування преюдиційних обставин стверджує позивач.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність врахування в даній справі в повному обсязі тих обставин, які були встановлені постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року (залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року) у справі №2а-4216/12/1470.

Більш того, колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст. 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, вказана норма Закону чітко встановлює, що в межах даної справи позивач не має права на оспорювання обставин, встановлених Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у справі №2а-4216/12/1470.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог та відхиляє доводи апеляційної скарги як необґрунтовані.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 09 грудня 2013 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець