Ухвала суду № 35846012, 03.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р.Справа № 1570/7092/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ДПІКошельник М.В. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Розатекст» на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Розатекст» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення від 28.09.2012 року №0001402301, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення від 28.09.2012 року №0001402301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ зареєстроване та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків (т.1 а.с.27-28, 31, 32).

В період з 18.07.2012 року по 31.07.2012 року ДПІ була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ з питань дотримання вимог формування податкового кредиту за квітень-травень 2011 року по операціях з ПП «Сталвіс».

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №1144/22-0/35829981 від 21.08.2012 року, яким було встановлено порушення ТОВ п.1 ст.203, п.1 ст.215, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 ЦК України, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України (далі ПК), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 309528 грн. (в тому числі за квітень 2011 року на суму 119903 грн., за травень 2011 року на суму 189625 грн.). (т.1 а.с.18-25).

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем було включено за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року у податковий кредит ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Сталвіс» на загальну суму 309528 грн.. Разом з тим, в ході проведення перевірки вказаного підприємства було встановлено відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, а тому ТОВ не мало права відносити ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту у перевіряємому періоді.

На підставі цього акту перевірки №№1144/22-0/35829981 від 21.08.2012 року, ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року №0001402301, яким ТОВ збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 309529 грн., в тому числі за основним платежем 309528 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. (т.1 а.с. 26).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що з метою здійснення господарської діяльності 01.03.2011 року ТОВ уклало з ПП «Сталвіс» договір №15/03/11 купівлі-продажу товарів та здійснювало розрахунки за ці товари, що підтверджується відповідними первинними документами, а саме вказаним договором, видатковими та податковими накладними, у зв'язку з чим ТОВ правомірно віднесло ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту (т.1 а.с. 88-89, 90-220).

З матеріалів справи (в тому числі з акту спірної перевірки) вбачається, що основним видом діяльності ТОВ є оптова та роздрібна торгівля одягом, посередництво в торгівлі текстильними виробами, одягом, взуттям та шкіряними виробами, оптова торгівля хутряними виробами та доповненням до одягу (т.1 а.с.29-30).

З акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №1318/233/37005711 від 04.08.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Сталвіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року» вбачається, що останнє відсутнє за місцем реєстрації, не має адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, основних фондів, кількість працюючих складає 0 осіб, і в ході цієї перевірки встановлено відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання господарських зобов'язань (т.2 а.с. 21-41).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.4. цієї статті якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п.198.6. цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що право платника податку на включення ним ПДВ до свого податкового кредиту виникає за наявності відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, належним чином оформленої податкової накладної з ПДВ, та наявності зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника.

Не зважаючи на неодноразові пропозиції суду першої інстанції, позивачем не було надано жодного доказу того, що договір купівлі-продажу товарів (одягу) з ПП «Сталвіс» укладався ТОВ з метою здійснення ним господарської діяльності, а отримані від вказаного контрагента товари (одяг) якимсь чином використовувалися ТОВ у власній господарській діяльності.

Позивачем також не було надано до суду належних доказів отримання ним товарів за договором купівлі-продажу №15/03/11 від 01.03.2011 року між ТОВ та ПП «Сталвіс», обліку цих товарів та їх використання у господарської діяльності ТОВ (в тому їх реалізації), перевезення цих товарів від ПП «Сталвіс», яке зареєстроване у м. Дніпропетровськ.

Отже, є обґрунтованими викладені в акті перевірки висновки ДПІ про відсутність у ТОВ права на включення до складу податкового кредиту ПДВ по операціям з ПП «Сталвіс», оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи (видаткові та податкові накладні , в яких взагалі відсутні прізвища осіб, які їх підписали), на які посилався позивач в обґрунтування позову, не можуть вважатися належними доказами здійснення цих господарських операцій та їх зв'язку з основною діяльністю ТОВ, і тому судом до уваги не приймаються, а інших, заслуговуючих на увагу доказів на підтвердження заявлених вимог в цій частині позивачем надано суду не було.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Отже, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року №0001402301, яким ТОВ збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 309529 грн., в тому числі за основним платежем 309528 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн., відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ про визнання протиправним та скасування цього спірного рішення не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи позивача про те, що вказані первинні документи були отримані від ПП «Сталвіс» правомірно і вони не визнані недійсними, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки на думку суду вказані документи можуть бути прийняті до уваги за умови складання цих документів у встановленому поряду та підтвердження здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом і їх зв'язку з господарською діяльністю ТОВ, що позивачем ані в ході перевірки, ані в ході судового розгляду справи доведено не було.

Також позивачем не було надано суду будь-якого обґрунтування неправомірності дій ДПІ щодо проведення перевірки, і в ході розгляду справи судом не було встановлено порушень ДПІ вимог законодавства підчас перевірки, у зв'язку з чим також не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач не довів ні суду першої ні суду апеляційної інстанції ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Розатекст», - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року по справі № 1570/7092/2012, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 04 грудня 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль