Ухвала суду № 35846000, 04.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р.Справа № 2а-8815/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві ДПС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2011р. № 0000480040, від 11.11.2011р. № 000049004,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 11 листопада 2011 року № 0000480040 та № 0000490040.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснено перевірку з порушенням вимог п.6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок, а саме на підтвердження наведених в акті відомостей не наведено належних доказів, не залучено усі необхідні документи. Висновок про порушення позивачем норм п. 4.1 cт. 4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-BP «Про податок на додану вартість», п.188.1 cт. 188 Податкового кодексу України ґрунтується на припущеннях, а не на фактах.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 11 листопада 2011 року № 0000480040 та № 0000490040.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві ДПС в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що 26.10.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві оформлено результати перевірки ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ», що проводилась з 22.08.2011 по 19.10.2011р.р., з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.04.2010 по 30.06.2011., Актом № 961/140/34539925.

Як вбачається з висновків акту перевірки, було встановлено: «порушення ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» п. 4.1 cт. 4 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-BP «Про податок на додану вартість», п. 188.1 cт.188 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, внаслідок чого: занижено ПДВ, що підлягає сплаті на суму 7 535 818 грн. (у зв'язку із застосуванням звичайних цін), у т. ч. : травень 2010року - на суму 4 189 746 грн.; червень 2010 року-на суму 2 114 500 грн.; вересень 2010 року-на суму 121 810 грн.; травень 2011 року - на суму 279 483 грн.; червень 2011 року - на суму 463 665 грн. Завищено суму бюджетного відшкодування на суму 2 248 587 грн., у т. ч.; травень 2010року - на суму 50 грн.; листопад 2010 року - на суму 2 248 537 грн.

11 листопада 2011 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення: №0000480040, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання із застосуванням звичайних цін з податку на додану вартість на 9 233 987,50 гривень, у тому числі за основним платежем - на 7 535 818 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 1698169,5 гривень, а також №0000490040, згідно з яким СДПІ зменшено сум бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін на 2 248 587 гривень та нараховані штрафні санкції у сумі 1 124 293,5 гривень.

Як вбачається з акту перевірки та доводів апеляційної скарги суть порушення на думку відповідача полягає в тому, що позивач більше ніж на 20 відсотків занизив ціни продажу цукру власного виробництва в порівнянні із середньою ринковою ціною на внутрішньому ринку України, що призвело до заниження бази оподаткування операцій. Відповідно до пп. 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання».

Постановами КМУ від 04.02.09 №63 від 03.02.10 № 96 встановлена мінімальна ціна на цукор - тобто нижня межа ціни при укладанні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла у відповідних податкових періодах) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України щодо оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Відповідно до пункту 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України стаття 39 цього Кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Поняття «звичайні ціни» наведено у пункті 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який відповідно до підпункту 2 пункту 2 Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України діє до 1 січня 2013 року.

Так, зазначеною нормою передбачено, що якщо цим пунктом (1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи з наведеного вище при здійсненні операцій з реалізації цукру звичайна ціна визначається виходячи з рівня справедливих ринкових цін згідно з укладеними договорами, але вона має бути не нижчою за мінімальну ціну, встановлену відповідними нормативними актами, що регулюють ціни на загальнодержавному рівні.

Згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладенні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

В силу наведених норм законодавства, колегія суддів зазначає, що при визначенні рівня звичайних цін податковий орган діяв не у спосіб, визначений пунктом 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а прирівняв звичайну ціну до собівартості продукції.

Як встановлено судом першої інстанції, під час перевірки фахівцями відповідача інформація про укладені на момент продажу цукру Позивачем договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах не використовувала. Порядку доведення податковим органом невідповідності ціни договору рівню звичайної ціни законом не встановлено.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та заперечень відповідача, підставою для висновків про заниження Позивачем податкових зобов'язань був лист Головного управління статистики у Миколаївській області від 13.09.2011 № 466/12-09 «Про рівень середніх ринкових цін по Миколаївській області та Україні за період з 01.04.10 по 30.06.11 року».

Як вбачається з наданої відповідачем копії зазначеного листа він містить інформацію про рівень середніх споживчих цін на цукор, які склалися в Миколаївській області та Україні з квітня 2010 року по червень 2011 року з врахуванням в ціні цукру 20 % ПДВ. Термін середня споживча ціна означає те, що це ціна за якою споживачі придбавали цукор у мережі роздрібної торгівлі.

Згідно з підпунктом 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється на процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Однак відповідачем ні в акті перевірки ні під час судового засідання не було пояснено суду яким саме не прямим методом він користувався при здійсненні розрахунку з донарахування податкових зобов'язань позивачеві.

Згідно нормами пунктів 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом від 22.12.2010р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки актів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається зі змісту акту перевірки № 961/40/34539925 фахівцями відповідача не було досліджено економічну обґрунтованість та доцільність операцій з продажу цукру-піску або збитковість даних операцій.

Однак, акт перевірки містить висновок про економічну необґрунтованість, недоцільність та збитковість операцій з продажу цукру, що дає підстави зробити висновок про необ'єктивність, безпідставність таких висновків, що ґрунтуються виключно на припущеннях.

Таким чином відповідачем порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205.

Як вбачається з додатку 7 до Акту перевірки відповідачем було фактично здійснено порівняння цін, за якими Позивач продавав цукор власного виробництва торговим підприємствам або підприємствами харчової промисловості за оптовою ціною, без урахування податку на додану вартість з середніми споживчими цінами на цукор по Україні.

Відповідно до Методичних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року №519 (надалі - Методичні положення), споживча ціна (тариф) - фактична ціна (тариф) на товар (послугу), реалізовані у вільному продажу в базових підприємствах з урахуванням ПДВ.

Як випливає з Методичних положень поняття «споживча ціна» використовується для розрахунку індексу споживчих цін, який характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Внаслідок такого порівняння відповідачем безпідставно занижено ціну на цукор, встановлену Товариством, на суму ПДВ, тобто мінімум на 20%, та зроблено неправомірний висновок про відхилення ціни на цукор, встановленої Товариством, від звичайної ціни більш ніж на 20%.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем було видано наказ від 21.10.2011 року, яким було вирішено застосовувати при визначенні податкових зобов'язань позивачеві при проведенні планової перевірки звичайні ціни, а перевірку було закінчено раніше, а саме 19.10.2011 року. Копія наказу до суду відповідачем надана не була, однак даний факт відповідачем в судовому засіданні не заперечувався та не був спростований в процесі розгляду справи у суді першої інстанції жодними доказами .

Отже суд першої інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та з огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві ДПС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.