Ухвала суду № 35845844, 04.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р.Справа № 821/280/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт-Херсон" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт-Херсон" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки контролюючого органу про заниження підприємству валового доходу в сумі 429578,00 грн. внаслідок порушення позивачем порядку застосування звичайних цін при реалізації на експорт товару не мають правового підґрунтя. Позивач вказував, що з огляду на приписи пп. 1.20.10 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутність законодавчо визначеної методики визначення податкових зобов'язань за непрямими методами виключає можливість донарахування зобов'язань за результатами застосування звичайних цін. Щодо висновку ДПІ про зменшення підприємству валового доходу в сумі 15996,00 грн. внаслідок нікчемності угод з його контрагентами ТД «Паладиум» та ПП «Алекс» ЛТД щодо придбання ПММ, то позивач вказував, що вказаним господарським операціям була надана правова оцінка Херсонським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №2а-1975/12/2170, за результатами якої визнано незаконними дії ДПІ стосовно визначення цих правочинів нікчемними визнано незаконними, а податкове повідомлення рішення про донарахування ПДВ за вказаними угодами скасовано, що свідчить про незаконність донарахування податку на прибуток за тими самими правочинами. Щодо дій податкового органу по донарахуванню ПДВ в сумі 30743,00 грн. в наслідок не застосування звичайних цін при надані послуг з грануляції висівок пшеничних підприємствам протягом жовтня - грудня 2011 року та січня 2012 року, то позивач стверджував про відсутність у податкового законного права на встановлення порушення позивачем п. 188.1. ст. 181 Податкового кодексу України, оскільки у вказаній нормі є посилання на ст. 39 Податкового кодексу України, яка згідно з пунктом 1 розділу XIX Податкового кодексу України набирає чинності з 01.01.13 року, а спірні операції були вчинені позивачем до моменту набрання її чинності.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 року №0000302200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 445574,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 року №0000312200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 30743,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15371,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт-Херсон" (ідентифікаційний код 33590624) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродукт - Херсон" зареєстроване юридичною особою 23.06.2005р. Виконавчим комітетом Херсонської міської ради із 06.07.2005р. перебуває на обліку платників податків та зареєстрований платником ПДВ.

19.11.12 р. по 21.12.12 р. фахівцями ДПІ у м. Херсоні на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1. ст. 75, п. 77.4. ст. 77 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VІ та наказу ДПІ у м. Херсоні від 23.10.12 р. № 1121, від 22.11.12 р. №1257, відповідно до плану-графіка проведена виїзна перевірка ТОВ «Агропродукт-Херсон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11 р. по 30.09.12 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11 р. по 30.09.12 р., за результатами якої складено акт від 28.12.2012 р. за № 3227/22-1/33590624 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено заниження податку на прибуток в сумі 445574,00 грн. внаслідок порушення пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 розділу ІІІ Податкового кодексу України та порушення п.138.2, ст.138 Податкового кодексу України, а також заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 30743,00 грн. внаслідок порушення п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки ДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 11.01.2013 року, зокрема -

- податкове повідомлення-рішення №0000302200, яким з посиланням на п.138.2 ст.138, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153, п. 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 445574,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000312200, яким з посиланням на пункти 54.3, ст. 54 та пункт 58.1 ст. 58, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 30743,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15371,00 грн.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт-Херсон", виходячи з наступного.

Основним видом діяльності ТОВ «Агропродукт - Херсон» у перевіряємий період було виробництво висівок пшеничних гранульованих, надання послуг з їх грануляції, а також здійснення експортних операцій щодо продажу висівок пшеничних гранульованих.

В ході перевірки повноти визначення доходу за період з 01.07.11 р. по 30.09.12 р. та з наданих до матеріалів справи документів було встановлено, що 29.03.10 р. ТОВ «Агропродукт - Херсон» уклав з нерезидентом - компанією "VESMA LLC" (США) експортний контракт №0603-1/2010 на реалізацію висівки пшеничні гранульовані. Як зазначено на стор. 11 акту перевірки, то за перевірений період ТОВ "Агропродукт - Херсон" реалізовував на експорт висівки пшеничні гранульовані пов'язаній особі нерезиденту - компанії "VESMA LLC" (США) за цінами, які відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари на загальну суму 1867729,00 грн., що підтверджується цінами з сайту АПК-Інформ (http:www.apk-inform.com.ru) та розрахунком, наведеному в акті перевірки у додатках 2.6, 2.7. до нього.

ДПІ встановлено, що ТОВ "Агропродукт - Херсон" у 2011 році надавало послуги по грануляції висівок пшеничних ПП "Єврокомерш Україна" (ціна переробки 1 т. висівки 125,00 грн.) ТОВ "Агросервіс" (ціна переробки 1 т. висівки 119,00 грн., 124 грн.), ТОВ "Агрохолдінг" (ціна переробки 1 т. висівки 105 грн.). В акті перевірки на стор. 20 податковий орган зазначив, що ТОВ "Агрохолдінг" та ТОВ " Агропродукт - Херсон" є пов'язаними підприємствами, оскільки директор, головний бухгалтер, засновники ТОВ "Агрохолдінг" та ТОВ "Агропродукт - Херсон" є ті ж самі особи.

На підставі вказаних даних ДПІ дійшло висновку, що ТОВ "Агропродукт - Херсон" надавав послуги по грануляції висівок пшеничних ТОВ "Агрохолдінг" за цінами, нижчими за звичайні, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ.

Однак з даною позицією погодитись не можна, оскільки згідно з пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. При цьому справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Таким чином, за загальним правилом звичайною ціною товару є ціна договору, котрий був укладений між взаємно незалежними (як юридично, так і фактично) сторонами, за наявності у сторін добровільного наміру досягти згоди з істотних умов договору, за умови можливості реального виконання зобов'язань за договором без докладання сторонами значних додаткових зусиль (в тому числі й витрат).

Якщо податковий орган не згодний із ціною договору, то він зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом., а не дійти висновку на підставі власних міркувань.

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у однакових умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, при наданні оцінки правильності нарахування податкових зобов'язань при визначенні рівня звичайних цін, податковий орган мав діяти з дотриманням вищенаведених приписів пп. 1.20.2 Закону.

У відповідності до п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пп.14.1.71. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пп.14.1.219. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Між тим, ДПІ не було надано доказів в підтвердження проведення ним повного аналізу цін на аналогічну продукцію, використання при визначенні звичайної ціни інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами інших продавців-резидентів, умови яких є співставними умовам експортного контракту, укладеному між позивачем та компанією "VESMA LLC" (США).

Таким чином, ДПІ не доведено факт порушення позивачем .138.2 ст.138, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153, п. 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Також, ДПІ посилається на заниження податку на прибуток в сумі 445574,00 грн. внаслідок нікчемності взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Паладіум» та ПП «Алекс », що є порушенням п.138.2, ст.138 Податкового кодексу України, та як наслідок до завищення валових витрат за 4 квартал 2011 року на загальну суму 69548,33 грн.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно договору від 28.10.11 р. № 28/10-1, укладеному з ТОВ "Торговий дім "Паладіум" (постачальник), позивач придбав у жовтні 2011 року паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо) у кількості 4 850 л. за ціною 7,29 грн. на загальну суму 35365,00 грн. без ПДВ 7042,92 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.10.2011 р. за №РН-000590 та податковою накладною від 28.10.2011 р. за №119, та на підставі яких ТОВ "Агропродукт-Херсон" до складу валових витрат віднесено витрати з придбання ПММ у 4 кварталі 2011 року в сумі 35365,00 грн. Розрахунки з ТОВ «ТД «Палладіум» проводились у безготівковій формі, заборгованість відсутня.

У жовтні 2011 року позивач мав договірні взаємовідносини з ПП "Алекс ЛТД" на підставі договору від 13.10.11 р. №49, на виконання якого ПП "Алекс-ЛДТ" було поставлено на адресу ТОВ "Агропродукт-Херсон" дизельне паливо у кількості 4 715 л. за ціною 7,25 грн. на загальну суму 34184,00 грн., крім того ПДВ - 6836,75 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.10.2011 р. за №205 та податковою накладною від 13.10.2011 р. за № 20, та на підставі яких ТОВ "Агропродукт-Херсон" до складу валових витрат віднесено витрати з придбання ПММ у 4 кварталі 2011 року в сумі 34184,00 грн. Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку. Позивачем до матеріалів справи додаткового надано докази перевезення вантажу, а саме ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №А-1320-2 від 13.10.2012 року, згідно якої вбачається що перевезення дизельного палива від ПП "Алекс-ЛДТ" проводилось найманим автотранспортом ТОВ "Агропродукт-Херсон", а саме ФОП ОСОБА_1 в особі водія ОСОБА_2, автомобілем держ. № НОМЕР_1.

Дизельне паливо, отримане ТОВ "Агропродукт-Херсон" від ПП "Алекс-ЛДТ" та ТОВ "ТД "Палладіум", в подальшому були використані у господарській діяльності позивача, що підтверджується актами списання товарів №786 від 31.10.2011 року, №788 від 31.10.2011 року, №790 від 31.10.2011 року.

Таким чином, отримане за договорами поставки дизельне паливо було направлено на забезпечення експлуатації автотранспорту, що використовується у господарській діяльності позивача.

Як вбачається з акту перевірки позивача, неправомірність формування валових витрат внаслідок придбання дизельного палива у ТОВ "ТД "Палладіум" ґрунтується на акті ДПІ у м. Херсоні від 06 січня 2012 року №101/7/15-211 "Про надання інформації та матеріалів перевірки по ТОВ «ТД «Палладіум», відповідно до якого встановлено, що у ТОВ "ТД "Палладіум" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, угоди, укладені між постачальниками та покупцями за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року мають ознаки нікчемності відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, що свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам. Даним актом податковий орган стверджує, що оскільки не було операцій із придбання товару ТОВ "ТД "Паладіум", то відповідно не було його подальшої реалізації позивачу.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Отже, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.