Постанова № 35845686, 27.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 9104/3981/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У серпні 2011 року позивач ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Галицькому районі м. Львова (на даний час ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №000024341/11225 від 29.07.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 272037 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн..

В обґрунтування позовних вимог покликався позивач на те, що оскаржене ППР винесено на підставі необґрунтованих висновків податкової перевірки, яка була проведена відповідачем в період з 05.07.2011 р. по 11.07.2011 р. з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень, квітень та травень 2011 року. Вважав позивач, що Товариством правомірно заявлено до відшкодування в квітні 2011 року 963099 грн. ПДВ, а висновки акту перевірки № 2252/23-409/30823262 від 18.07.2011 р. та оскаржене ППР від 29.07.2011 р. суперечать п. 192.1 ст. 192, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України.

Відповідач ДПІ у Галицькому районі м. Львова позовних вимог не визнав, подав у суді першої інстанції заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 000024341/11225 від 29.07.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 237065,23 грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач ДПІ у Галицькому районі м. Львова не погодився з постановою суду першої інстанції та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду, в частині скасування ППР, винесена із неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального права, а тому постанова суду від 12.12.2011 р. підлягає скасуванню із підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт ДПІ у Галицькому районі м. Львова посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводів відповідача про те, що оскаржене ППР від 29.07.2011 року винесене на підставі обґрунтованих висновків податкової перевірки, що оформлені Актом перевірки від 18.07.2011 року про порушення позивачем вимог п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2011 року на суму 272037 грн.. Вказує апелянт, що сума податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, не може перевищувати наявної різниці значень податкового кредиту і податкових зобов'язань кожного окремого звітного періоду. Розрахунок суми бюджетного відшкодування позивачем зроблено з порушенням норм податкового законодавства, Додаток 2 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року містить недостовірні дані, де різниця складає 272037 грн..

За наслідками апеляційного розгляду апелянт ДПІ у Галицькому районі м. Львова просить скасувати постанову суду першої інстанції від 12.12.2011 р. і прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» також не погодився з постановою суду першої інстанції та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду, в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог, винесена із неповним з'ясуванням обставин справи, а тому постанову суду від 12.12.2011 р. слід змінити, із підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» посилається на те, що суд першої інстанції правильно вказав, що відображення в Додатку 2 до податкової декларації звітних періодів лютий 2011 року та березень 2011 року, в яких виникла сума залишку від'ємного значення ПДВ відповідно 269349 та 693750 грн. не вплинуло на правильність визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Суд правильно по суті вирішив справу, проте у зв'язку з помилками в розрахунках невірно застосував норми права. Так, задовольняючи позовні вимоги суд помилково взяв до уваги податкові накладні з розділу II «Коригування податкового кредиту» Додатку-1 до податкової декларації за березень 2011 року, а не податкові накладні з розділу І «Коригування податкових зобов'язань» цього Додатку.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» просить змінити постанову суду першої інстанції від 12.12.2011 р. і повністю задоволити позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційних скарг, вважає, що обидві апеляційні скарги слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що відповідачем ДПІ в Галицькому районі м. Львова в період з 05.07.2011 року по 11.07.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні, грудні 2010 року, за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2011 року, за травень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в квітні 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 2252/23-409/30823262 від 18.07.2011 року, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено вимоги п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2011 року на суму 272037 грн. (а.с. 7-16 Т.1).

На підставі вказаного вище Акту перевірки відповідачем прийнято відносно позивача податкове повідомлення-рішення № 000024341/11225 від 29.07.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 272037 грн. за квітень 2011 року та застосовано штрафну фінансову санкцію в розмірі 1 грн. (а.с. 5 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності висновків ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства та щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення від 29.07.2011 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст.200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4. ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пункту 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Із змісту акту перевірки від 18.07.2011 року та матеріалів справи видно, що згідно поданої Товариством податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 р. та розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства складає 963099 грн.. Згідно довідки щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2 до податкової декларації з ПДВ), залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду складається з сум ПДВ, які виникли в період за лютий, березень 2011 року.

Проведеною податковою перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за квітень 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в березні 2011 р., підтверджено різницю між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за березень 2011 р. в розмірі 963099 грн. та встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на 272037 грн. в результаті невірного заповнення Додатка 2 та Додатка 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р..

Судом першої інстанції вірно враховано, що відображення в Додатку 2 до податкової декларації звітних періодів лютий 2011 року та березень 2011 року, в яких виникла сума залишку від'ємного значення ПДВ відповідно 269349 грн. та 693750 грн. не вплинуло на правильність визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

В декларації за березень 2011 року Товариство мало від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду 963099 грн.. Із цієї суми : 693750 грн. виникло в березні 2011 року, а 269349 грн. в лютому 2011 року. Суми ПДВ оплачені в ціні товару та послуг контрагентам та митним органам при імпорті товарів, що підтверджується матеріалами справи.

Податковою перевіркою підтверджено заявлену до відшкодування ПДВ за березень 2011 року суму 691062,00 грн., із заявленої суми 693750 грн.. Різниця із якою не погодилась ДПІ за березень 2011 року виникла по підприємству ТзОВ «Форте Альта Україна». Тут судом першої інстанції вірно встановлено, що фактично оплачена сума становить 71059,40 грн., а не 66666,66 грн., а тому підтверджується право Товариства на відшкодування різниці 4392,74 грн..

Також судом першої інстанції зроблено правильні висновки про те, що від'ємне значення в декларації за березень 2001 р. збільшилося за рахунок коригування.

Однак, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції помилково взяв до уваги податкові накладні з розділу II «Коригування податкового кредиту» Додатку-1 до податкової декларації за березень 2011 року по розрахунках з ДП «Електротехізоляція» - 232666,67 грн. та ПАТ «Львівський хімічний завод» - 5,82 грн., а не податкові накладні з розділу І «Коригування податкових зобов'язань» цього Додатку.

Суд апеляційної інстанції враховує, що коригування податкових зобов'язань Товариства відбувалося у зв'язку з отриманням передоплати в лютому 2011 року від ФОП ОСОБА_3 та ЗАТ «Львівський ізоляторний завод» на загальну суму 1625424 грн. (в т.ч. 270903,99 грн. ПДВ). Внаслідок отримання передоплати позивачем було виписало податкові накладні ФОП ОСОБА_3 № 71 від 15.02.2011 року на суму 207,33 грн. та ЗАТ «Львівський ізоляторний завод» № 50 від 02.02.2011 року на суму 180530 грн., № 61 від 10.02.2011 року на суму 23333,33 грн., № 85 від 23.02.2011 року на суму 66833,33 грн.. Загальна сума ПДВ по цих накладних 270903,99 грн. включена до складу податкового зобов'язання, внаслідок цього розмір від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, який виник в лютому та підлягав відшкодуванню позивачу в березні 2011 року зменшився на суму 270903,99 грн.. У березні 2011 року позивачем було повернено отриману попередню оплату на суму 1625424 грн. (в т.ч. 270903,99 грн. ПДВ) і відповідно до п. 192.1 ПК України проведено коригування податкового зобов'язання на цю суму, в результаті чого від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту березня 2011 року збільшилося на 270903,99 грн.. Із цієї суми до відшкодування в квітні 2011 року позивачем включено 269349 грн., тобто в межах відкоригованої суми.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, тобто лише на суму 237065,23 грн..

У зв'язку із наведеним вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржену постанову суду від 12.12.2011 року слід скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» - задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» - задоволити.

Визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 000024341/11225 від 29.07.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.11.2013 року.