Рішення № 35845504, 02.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2013 р. Справа № 5015/2805/12

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Бортник О.Ю. - головуюча, суддів Деркача Ю.Б., Пазичева В.М. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому справу № 5015/2805/12 за позовом: Стрийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м.Київ,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій для дітей з батьками „Пролісок", м. Моршин, Львівська область,

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", м. Київ,

до відповідача 3: Виконавчого комітету Моршинської міської ради, м. Моршин, Львівська область

до відповідача 4: Виконавчого комітету Стрийської міської ради, м. Стрий,

за участю: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Комунального підприємства Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", м. Стрий,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2, Федерації професійних спілок України, м. Київ,

про визнання незаконними актів органу місцевого самоврядування, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, витребування із незаконного володіння нерухомого майна, визнання права власності

За зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ,

прокурор: Стрийський міжрайонний прокурор, м. Стрий

до відповідача 1: Фонду державного майна України, м. Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок", м. Моршин, Львівська область,

до відповідача 3: Виконавчого комітету Моршинської міської ради Стрийського району Львівської області, м. Моршин, Львівська область,

за участю: третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 за зустрічним позовом, Комунального підприємства Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», м. Стрий,

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, Федерації професійних спілок України, м. Київ,

про визнання незаконними і скасування рішень виконавчого комітету Моршинської міської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння

За участю представників:

від прокуратури - Леонтьєва Н.Т.,

від Фонду державного майна - Жуган І.О. -представник,

від ТзОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" - Бабкевич П.П., Куць В.В. - представники,

від ПАТ "ЛОЗ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - Шумейко Ю.О., Лисенко Я.О. - представники,

від Виконавчого комітету Моршинської міської ради - не з'явився,

від Виконавчого комітету Стрийської міської ради - не з'явився,

від КП ЛОР "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" - не з'явився,

від Федерації професійних спілок України - не з'явився.

Встановив: Стрийський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій для дітей з батьками „Пролісок", м. Моршин, до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", м. Київ, до відповідача 3: Виконавчого комітету Моршинської міської ради, м. Моршин, до відповідача 4: Виконавчого комітету Стрийської міської ради, м. Стрий. Позовні вимоги мотивовано нормами Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10 вересня 1991 р., Постанови Верховної ради України від 04.02.1994 р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», Постанови Верховної Ради УРСР «Про захист суверенних прав Української РСР» від 29 листопада 1990 р., ст. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної ради України від 7 липня 1992 р.

Відповідач 1 за первісним позовом проти позову заперечує, посилаючись на те, що санаторій матері і дитини «Пролісок» став юридичною особою з моменту його утворення, а саме з 14 вересня 1978 р. згідно з розпорядженням Центральної ради по управлінню курортами профспілок від 14.09.1978 р. № 478 та здійснював свою діяльність на підставі загального положення, затвердженого Постановою колегії центральної ради по управлінню курортами профспілок від 12 травня 1971 р. Санаторій був підпорядкований Центральній раді по управлінню курортами профспілок СРСР, як всесоюзна здравниця, а не Українській республіканській раді. В Українську республіканську раду входили санаторії, передані їй згідно постанови Ради міністрів Української РСР «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» від 23 квітня 1960 р. № 606. Адміністративний корпус санаторію згідно технічного паспорта - бувший житловий будинок, який збудовано у 1931 р. Рішенням Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 24.10.1991 р. № 506 «Про оформлення права власності будинків та будівель житлового фонду» право власності на цей будинок правомірно, на думку відповідача 1 за первісним позовом, оформлено за Санаторієм матері і дитини «Пролісок» та у подальшому законно переоформлено на його правонаступників.

Відповідач 2 за первісним позовом у відзиві просить задовольнити позовні вимоги Стрийського міжрайонного прокурора в частині визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Моршинської міської ради від 21.06.2002 р. № 96, від 23.01.2003 р. № 11, від 21.03.2007 р. № 65, визнати недійсними свідоцтва про право власності, видані на підставі цих рішень та скасувати державну реєстрацію права власності, проведену на підставі вищевказаних свідоцтв. У задоволенні позову щодо решти пзовних вимог просить відмовити. При цьому відповідач 2 за первісним позовом посилається на те, що спірне нерухоме майно належить йому, а не державі, на праві власності, виходячи з такого. XV з'їзд профспілок України, що відбувся у жовтні 1990 року, за рішенням делегатів перетворений в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України і прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР. Фактично зазначене означало вихід із складу профспілок СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. Постановою XIX з'їзду професійних спілок СРСР «Про власність профспілок» від 27.10.1990 р. вирішено питання щодо майна, яке належало професійним спілкам СРСР.

Згідно з Положенням про Федерацію незалежних професійних спілок України (в наступному змінено найменування на Федерацію професійних спілок України), яке затверджено 06.10.1990 р. установчим з'їздом незалежних професійних спілок України, перша є добровільним союзом республіканських галузевих та регіональних міжгалузевих профспілкових об'єднань, інших професійних організацій робітників.

22.11.1991 р. радою Федерації незалежних професійних спілок України прийнято постанову №ІІ-ІІ-І "Про створення Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофздравниця» на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України з акціонерним капіталом 1089384 тисяч карбованців. 04.12.1991 р. між Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця". 04.12.1991 р. радою Федерації професійних спілок України та Фондом соціального страхування підписано статут новоствореної юридичної особи, який зареєстровано 23.12.1991 р. Пунктом 1.7 статуту передбачено, що Акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця" є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, здравниць та господарств, об'єднань санаторно-курортних установ профспілок України.

На виконання постанови президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України № П-11-1 від 22.11.1991 року «Про створення Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та положень вищевказаних установчих документів, 24.01.1992 р. між Федерацією незалежних професійних спілок України та акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» був укладений Акт приймання-передачі майна територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів тощо, підвідомчих колишній Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок, що разом були визначені як вклад до статутного фонду акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Відповідно до Переліку територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно-допоміжних об'єктів, що передані ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (станом на 01.01.1992 р.) серед іншого майна до статутного фонду відповідача був переданий цілісний майновий комплекс та інше майно Санаторію для дітей з батьками «Пролісок», на балансі якого знаходилося, зокрема, нерухоме майно: один санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання і один адміністративний корпус.

Відповідач 2 за первісним позовом зазначає, що положення постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 4 лютого 1994 року не поширюється на профспілкові організації Федерації професійних спілок України, оскільки вони ще у жовтні 1990 року вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації - ВЦРПС. Акціонерне товариство „Укрпрофоздоровниця" зареєстроване па підставі рішення Ленінського райвиконкому міста Києва від 23 грудня 1991 року № 971. Спірне Майно передане йому при створенні на підставі постанови Президії ради Федерації Незалежних Профспілок України (ФНПУ) від 22.11.1991р. «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Факт передачі Майна підтверджується актом прийому-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 24.01.1992 р. Відповідно до статті 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками.

Крім того, право власності ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на спірне майно, в тому числі нерухоме майно, права на які є предметом судового захисту є безумовними і не потребують доказування, оскільки засновані як на законі, так і відповідних рішеннях суду. Рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року у справі № 137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації незалежних профспілок України та Фонду соціального страхування та АТ «Укрпрофоздоровниця» ( на даний час ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»), яке набрало законної сили, встановлено: АТ «Укрпрофоздоровниця» створене на базі майна, переданого Радою Міністрів УРСР Укрпрофраді, правонаступником якої є Рада Федерації незалежних профспілок України, а з огляду на відсутність законних обмежень для створення Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування на базі санаторного майна акціонерного товариства судом було зроблено висновок про те, що установчі документі Товариства цілком відповідають закону. Зокрема Вищим Арбітражним Судом України встановлено, що установчий договір і статут відповідають вимогам статей 1-4, 24-40 Закону України «Про господарські товариства» та Закону України «Про підприємництво», майно, внесене до статутного капіталу відповідача, з моменту його передачі профспілкам у встановленому порядку державою не вилучалося, посилання Фонду державного майна України на те, що він є органом управління майна АТ "Укрпрофоздоровниця" не грунтується на законі і суперечить фактичним обставинам справи. Це рішення перевірено колегією по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого Арбітражного Суду України і постановою від 17.06.1997 р. № 041/18А-137/7-7/30 залишено без змін.

Тоді як Постанова № 506 передбачає введення мораторію на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління. Федерація професійних спілок, яка передала майно санаторно-курортних закладів у власність акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», не є органом державної влади, а тому дія зазначеної постанови на неї не розповсюджується. Згадана постанова встановлює мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна. В свою чергу Закон України «Про підприємства, установи, та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» встановлює, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. XV з'їзд профспілок України, що відбувся в жовтні 1990 року і за рішенням делегатів був перетворений в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР. З'їзд також прийняв Положення про Федерацію незалежних профспілок України, яким зокрема передбачено, що Рада Федерації незалежних профспілок України є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідні для виконання цілей та завдань Федерації незалежних профспілок України, становлять її власність і охороняються законом. Зазначений факт встановлено у постанові Вищого господарського суду України від 27.05.2010 року у справі № 2/89.

Постановою Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.1992 зобов'язано Кабінет Міністрів України до 15.03.1992 визначити перелік об'єднань, підприємств і установ та організацій, які уклали майнові договори, пов'язані із зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, встановленого Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 «Про захист суверенних прав власності Української РСР», та вжити заходів щодо приведення зазначених договорів у відповідність із цим Законом. Ані Федерація незалежних профспілок України, ані ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» до переліку об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, віднесені не були.

Судовими рішеннями Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. у справі №137/7 та Господарського суду міста Києва від 09.09.2008 р. у справі № 48/202-20/191(яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2009 р.) встановлено, що майно ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», яке є предметом спору, у віданні Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок чи будь-якої іншої загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР ніколи не перебувало та з моменту його передачі профспілкам України у встановленому порядку державою не вилучалося.

На спростування доводів прокуратури та позивача про те, що спірне майно на момент його передачі (24.01.1992 р.) Федерацією незалежних профспілок України у власність АТ «Укрпрофоздоровниця» не належало на праві власності Федерації і перебувало у загальнодержавній власності, відповідачем 2 за первісним позовом подано суду витяг з Договору про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р. Відповідно до цього договору, на думку відповідача 2 за первісним позовом, Федерація набула право власності на спірне майно ще у 1990 р.

З вищенаведених підстав, а також на підставі Договорів оренди № 4 від 10 червня 1993 р. та б/н від 30.04.2004 р., які укладено між відповідачем 1 та відповідачем 2 за первісним позовом, Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» 11.10.2012 р. подано зустрічний позов. Ухвалою суду від 16.10.2012 р. зустрічний позов прийнято частково до спільного розгляду з первісним позовом в частині вимог про: визнання незаконними і скасування рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради від 21.06.2002р. № 96 "Про переоформлення права власності на будівлю на правонаступника", на підставі якого за орендним підприємством "Пролісок"було оформлено право власності на будівлю адміністративного корпусу; визнання незаконними і скасування рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради від 23.01.2003р. № 11 "Про переоформлення права власності на будівлі правонаступника", за яким право власності на будівлю адміністративного корпусу було переоформлене за товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"; визнання незаконними і скасування рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради від 21.03.2007р. № 65 "Про оформлення та реєстрацію права власності", за яким право приватної власності на лікувально-діагностичний корпус було оформлене за товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"; визнання недійсним свідоцтва про право власності серії АА № 01083 від 08.07.2002р.; визнання недійсним свідоцтва про право власності серії АА № 012227 від 28.01.2003р.; визнання недійсним свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 777639 від 27.04.2007р.; скасування державної реєстрації права власності, проведеної на підставі вищевказаних свідоцтв на право власності; визнання за приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: санаторний корпус, який складається з спального корпусу, лікувально-діагностичного корпусу та харчоблоку (інвентарний №01-02), розташований за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова,8, адміністративний корпус (який згідно рішення виконкому Моршинської міської ради №310 від 23.09.2005 року був перепрофільований на лікувально-діагностичний корпус) (інвентарний №05), розташований за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 10; витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"основних засобів, що належать приватному акціонерному товариству "Укрпрофоздоровниця", зобов'язавши повернути позивачу об'єкти нерухомого майна, а саме: санаторний корпус, який складається з спального корпусу, лікувально-діагностичного корпусу та харчоблоку (інвентарний №01-02), розташований за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова,8, адміністративний корпус (який згідно рішення виконкому Моршинської міської ради №310 від 23.09.2005 року був перепрофільований на лікувально-діагностичний корпус) (інвентарний №05), розташований за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 10. Згодом позивачем за первісним позовом (03.04.2013 р.) подано заяву про уточнення позовних вимог, якою доповнено позовні вимоги за зустрічним позовом вимогою про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю серії САЕ № 122389 від 30.09.2011 р.

Ухвалою суду від 03.10.2012 р. в зв'язку з складністю справи призначено колегіальних розгляд справи № 5015/2805/12 у складі трьох суддів.

Причини призначення повторних розподілів членів колегії суддів та причини відкладення розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи інформаціях, розпорядженнях керівника апарату суду та ухвалах суду.

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з такого.

Спір у справі фактично виник щодо права власності позивачів за первісним та зустрічним позовами на два об'єкти: Санаторний корпус, збудований у 1979 р., який знаходиться по вул. Проліскова, 8 (колишня вул. ВЦСПС) у м. Моршин, та Лікувально-діагностичний корпус (колишній Адміністративний корпус), збудований у 1931 р., який знаходиться по вул. Проліскова, 10 (колишня вул. ВЦСПС) у м. Моршин.

Стрийський міжрайонний прокурор, подаючи позов в інтересах Фонду державного майна України, посилається на те, що вказані об'єкти належали профспілковій організації загальносоюзного підпорядкування. Відтак, відповідно до норм Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 р. та постанов Верховної Ради УРСР від 29 листопада 1990 р. та Верховної Ради України від 04.02.1994 р. право власності на ці об'єкти належить державі. ПрАТ ЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» подало зустрічний позов, в якому просить визнати за ним право власності на вищезгадані об'єкти. При цьому позивач за зустрічним позовом посилається на те, що спірне майно первинно належало не профспілковій організації загальносоюзного підпорядкування, а Федерації незалежних профспілок України. Право власності Федерації незалежних профспілок України виникло на підставі Договору «О закреплении прав по владению, пользованию и распоряжению профсоюзным имуществом» від 18 листопада 1990 р.

Позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в частині визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8, у м. Моршин Львівської області 1979 року побудови та витребування його з незаконного володіння ТзОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» та ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з таких підстав.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи завдання на розробку проекту будівництва санаторію для матері з дитиною на 500 місць в селищі Моршин Львівської області (Санаторний корпус, збудований у 1979 р., який знаходиться по вул. Проліскова, 8 (колишня вул. ВЦСПС) у м. Моршин, а також з акта приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченої будівництвом будівлі житлово-громадського призначення від 1 листопада 1979 р., будівництво цього корпусу розпочато на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР від 3 січня 1973 р. № 12 «Про використання коштів, отриманих в результаті проведення Всесоюзного комуністичного суботника 15 квітня 1972 р.» та Постанови президії ВЦРПС. Проектна документація будівництва затверджувалась постановою Секретаріату ВЦРПС від 18 вересня 1973 р. Загальновідомо, що Всесоюзна центральна рада професійних спілок (ВЦРПС) - це центральний орган професійних спілок, який здійснював керівництво діяльністю усіх профспілкових організацій в Радянському Союзі з 1918 р. по 1990 роки. Розпорядженням Центральної ради по управлінню курортами профспілок ВЦРПС від 14 вересня 1978 р. № 473 в зв'язку з закінченням будівництва на курорті Моршин санаторію для матері з дитиною на 500 круглорічних ліжок нововведеному санаторію присвоєно назву «Пролісок» та встановлено передпусковий період з 1-го січня 1979 р. і відкрито розрахунковий рахунок. Наведене свідчить про те, що санаторний корпус круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8, у м. Моршин Львівської області 1979 року побудови збудовано за загальносоюзні кошти за рішенням центрального органу загальносоюзного значення (ВЦРПС). Вказаний об'єкт використовувався санаторієм союзного підпорядкування, який був створений всесоюзною профспілковою організацією. Докази прийняття уповноваженими органами держави рішень чи інших розпорядчих актів, спрямованих на закріплення та передачу цього об'єкту за часів існування СРСР у власність Української РСР чи Українській республіканській раді профспілок у матеріалах справи відсутні та особами, які беруть участь у справі суду не подані. Не включено згаданого об'єкта й до Переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській Раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР на підставі Постанови Ради Міністрів Української РСР від 23 квітня 1960 р. за № 606.

З матеріалів справи та матеріалів реєстраційної і інвентаризаційної справ, які оглядались у судових засіданнях, вбачається, що станом на день вирішення справи судом права власності на санаторний корпус по вул. Проліскова, 8, у м. Моршин Львівської області 1979 року побудови не зареєстровано за жодною юридичною чи фізичною особами. Згідно з ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10 вересня 1991 р. майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Згідно з ст. 1 Тимчасового Положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 р., Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

За таких обставин, спірна нежитлова будівля є державною власністю, уповноваженим органом управління якою є Фонд державного майна України. Позовні вимоги прокуратури в інтересах позивача в частині визнання права власності та витребування цього об'єкта у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача 2 за первісним позовом на те, що право власності на спірне майно Федерації незалежних профспілок України, яка є правонаступником Української республіканської ради профспілок, виникло на підставі Договору про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню майном від 18 листопада 1990 р. необґрунтовані. Згідно з ст. 128 ЦК Української РСР, який діяв станом на 18.11.1990 р., право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Докази такої передачі майна на підставі згаданого договору (акт приймання-передачі тощо) у матеріалах справи відсутні та особами, які беруть участь у справі, суду не надані. При вирішенні спору у цій частині суд також виходить з того, що вказаний Договір не свідчить про наявність волі держави чи уповноваженого нею органу на передачу спірного майна у власність Федерації незалежних профспілок України, оскільки його укладено без волевиявлення держави. Більше того, цей договір, як зазначено у його тексті, укладено у відповідності до Статуту Всезагальної Конфедерації профспілок СРСР та Постанови ХІХ з'їзду професійних спілок СРСР «Про власність профспілок СРСР» від 27 жовтня 1990 р. Однак, згідно з п.п. 36, 45 Статуту Всезагальної Конфедерації профспілок СРСР порядок володіння, користування та розпорядження власністю професійних спілок СРСР визначає Рада Конфедерації, яка є юридичною особою, має свою печатку, штамп і рахунки в банку. Саме Рада Конфедерації профспілок СРСР, а не Всезагальна Конфедерація профспілок СРСР, визначена як правонаступник ВЦРПС щодо її коштів та майна. Відтак, право розпорядження належним профспілкам СРСР на той момент майном належало саме Раді Конфедерації, а не Всезагальній Конфедерації профспілок СРСР в особі її голови. Такий висновок суду підтверджується й постановою ХІХ з'їзду професійних спілок СРСР «Про власність профспілок СРСР » від 27 жовтня 1990 р., про яку згадується у Договорі. Так, у п. 2 цього документа постановлено, що для урегулювання питань, пов'язаних з правом володіння, користування і розпорядження власністю ВКП, доручається Раді Конфедерації створити комісію. У склад комісії включити представників усіх професійних спілок країни і республіканських міжсоюзних профоб'єднань. Результати роботи комісії розглянути на засіданні Ради ВКП у І кварталі 1991 р. Докази розгляду результатів роботи згаданої комісії у матеріалах справи відсутні та особами, які беруть участь у справі, суду не подані, як і не згадується про ці результати у самому Договорі від 18.11.1990 р. Оцінюючи згаданий договір, суд бере до уваги також ту обставину, що у ньому йдеться про закріплення на праві власності майна згідно з додатком. Тоді як позивачем за первісним позовом надано суду копію договору, яка містить не один, а декілька додатків. При цьому підписами та печатками сторін договору скріплено лише додаток, котрий містить згідно з наскрізною нумерацією лише 48 об'єктів. Тоді як Санаторій «Пролісок» зазначено під 188 номером.

Посилання відповідача 2 за первісним позовом, як на підставу своїх заперечень, на рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. у справі № 137/7 та на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2008 р. у справі № 48/202-20/191 (яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2009 р.), якими, на його думку, встановлено правомірність набуття права власності на спірне майно відповідачем 2, судом до уваги не беруться. Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. У вказаних справах не брали участі ті самі сторони. Більше того, згадані рішення прийнято у спорах щодо визнання недійсними установчих документів. Підставою прийняття рішення у справі № 137/7 була, у тому числі, й та обставина, що право власності профспілок на майно, на якому створене АТ «Укрпрофоздоровниця», не оспорювалось на момент прийняття рішення. Тоді як у постанові Вищого господарського суду України у справі № 48/202-20/191 чітко зазначено, що спірне майно є державною власністю. Постанова Вищого господарського суду України від 27.05.2010 р. у справі № 2/89, як зазначає сам відповідач 2 за первісним позовом, стосується майна Укрпрофради.

Таким чином, право власності Федерації незалежних профспілок України на спірне майно, а відтак і право розпоряджатись цим майном, у тому числі шляхом передачі його Акціонерному товариству лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» , наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується, як і не підтверджується право власності на це майно ТзОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок».

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що нерухомим майном, розташованим за адресою: вул. Проліскова, 8 у м. Моршин, володіють та користуються станом на день вирішення справи судом відповідач 1 та відповідач 2 за первісним позовом. Відтак, позовні вимоги за первісним позовом в частині витребування спірного майно з незаконного володіння відповідачів 1 та 2 за первісним позовом підлягає задоволенню.

Решта позовних вимог за первісним позовом з підстав, зазначених у первісній позовній заяві, задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

У позовній заяві прокурор в інтересах позивача як на підстави позовних вимог посилається на те, що на час прийняття спірного рішення № 506 від 24.10.1991 р. Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» не був юридичною особою. Вперше цей санаторій зареєстровано як юридичну особу 20.02.1992 р., а саме: як колективне орендне підприємство «Пролісок». Відтак, санаторій станом на 24.10.1991 р. не мав цивільної правоздатності, не міг набувати права власності на нерухоме майно. Крім цього, спірні рішення та свідоцтва, на думку прокуратури та позивача, суперечать нормам Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10 вересня 1991 р., Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», Постанови Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав Української РСР» від 29 листопада 1990 р., ст. 1 Тимчасового Положення Про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної ради України від 7 липня 1992 р.

Однак, посилання у первісному позові на те, що станом на 24.10.1991 р. Санаторій «Пролісок» не мав статусу юридичної особи спростовуються нормами п. 5 Типового положення про санаторій профспілок для дорослих (затверджено постановою колегії Центральної ради по управлінню курортами профспілок від 12.05.1971 р. № 5, п. 2), на підставі якого діяв у цей час санаторій профспілок. З Розпорядження Прикарпатської територіальної ради по управлінню курортами профспілок № 16 від 13 березня 1979 р. (том справи ІІІ, а.с. 47-48) вбачається, що санаторій створено на підставі розпорядження Центррадкурорту № 473 від 14.09.1978 р., яким присвоєно йому назву «Пролісок» та призначено його головного лікаря - Бабкевича П.П., з правом першого підпису на усіх банківських та інших документах санаторію. Головному лікарю встановлено відкрити до 25 березня 1979 р. розрахунковий рахунок санаторію в Стрийському відділенні Держбанку.

Як вбачається з матеріалів справи, первинним з оспорюваних рішень, яким вперше вирішено оформити право власності на будинок по вул. Проліскова, 10, у м. Моршин Моршинському санаторію «Пролісок» є рішення № 506 від 24.10.1991 р. Усі, прийняті у подальшому, рішення органів місцевого самоврядування стосувались переоформлення цього права власності на правонаступників Моршинського санаторію та оформлення права власності на будівлю, реконструйовану з адмінкорпусу на лікувально-діагностичний корпус. Матеріали реєстраційної та інвентаризаційної справ на будинок по вул. Проліскова, 10 (колишня ВЦСПС, 10), в м. Моршині, а також технічний паспорт (том справи І, а.с. 71-73) свідчать, що станом на 11.05.1985 р. цей будинок 1931 року побудови за своїм правовим статусом належав до житлових будинків державного житлового фонду. У ньому було 14 квартир, у тому числі - 12 однокімнатних, 2 - трикімнатні, всього 18 житлових кімнат. Згідно з Довідкою Виконавчого комітету Моршинської міської ради за № 2362 від 24 вересня 2012 р. та Книгою обліку ордерів цього ж виконавчого комітету у 80-х роках 20 століття видавались ордери на вселення у житловий будинок по вул. Пролісковій, 10 (колишня ВЦСПС, 10) в м. Моршин. Останній ордер № 22 видано згідно з відомостями зазначеної довідки та Книги обліку ордерів громадянці Штеменко Валентині Олекс. на підставі рішення № 86 від 17.07.1984 р. того ж дня на вселення у квартиру № 5. Докази переведення зазначеного житлового будинку у період з другого півріччя 1985 р. по 24.10.1991 р. (дата прийняття спірного рішення № 506) з житлового фонду у нежитловий у матеріалах справи та у матеріалах інветаризаційної і реєстраційної справ на вказану будівлю КП «Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» відсутні та особами, які беруть участь у справі, суду не подані. Спірне рішення № 506 від 24.10.1991 р. згідно з його назвою стосувалось безпосередньо оформлення права власності на будинки та будівлі житлового фонду. Про вказане зазначено й у його назві.

Відповідно до норм ст.ст. 4, 31, 32, 33, 35 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про власність» від 7 лютого 1991 року N 697-XII, в редакції яка діяла станом на 24.10.1991 р., та у подальших його редакціях, власність в Українській РСР виступала в таких формах: індивідуальна (згодом приватна), колективна, державна (загальнодержавна і комунальна). Всі форми власності були рівноправними. Власник на свій розсуд володів, користувався і розпоряджався належним йому майном, мав право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він міг використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечувались рівні умови здійснення своїх прав. Суб'єктами права комунальної власності були адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснювала відповідно Верховна Рада Української РСР і місцеві Ради народних депутатів Української РСР, а також уповноважені ними державні органи. До об'єктів права комунальної власності на той час належало майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. Аналогічні правові норми закріплено у ст.ст. 4, 31-35 Закону України «Про власність» від 14.10.1992 р. та у подальших його редакціях, які діяли до 01.08.2003 р. і далі. Тимчасовим положенням «Про Фонд державного майна України», затвердженим постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 р., яка втратила чинність згідно із Законом України від 9 грудня 2011 року N 4107-V, до відання позивача не віднесено питання розпорядження об'єктами права комунальної власності. За таких обставин у суду відсутні докази того, що станом на 24.10.1991 р. та 21.06.2002 р. житловий будинок по вул. Проліскова, 10 у м. Моршин належав до сфери відання Фонду державного майна України, а не відповідної місцевої Ради народних депутатів, а відтак і докази порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, в зв'язку з прийнятим рішенням № 506.

Відповідно до матеріалів справи, рішення № 506 про оформлення права власності будинків та будівель житлового фонду від 24.10.1991 р. є рішенням органу місцевого самоврядування про зміну правового статусу будинку по вул. Проліскова, 10 у м. Моршин, з житлового будинку на адміністративний корпус Моршинського санаторію «Пролісок» та оформлення права власності вказаної юридичної особи на цю будівлю. Враховуючи наведене, житловий будинок по вул. Проліскова, 10 у м. Моршин станом день прийняття рішення № 506 від 24.10.1991 р., належав до комунальної власності та не входив до складу майна підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, майнових комплексів, що були загальнодержавною власністю. Моршинський санаторій «Пролісок» станом на 24.10.1991 р. був підприємством профспілок, які згідно з ст. 20 Закону Української РСР «Про власність» належали до суб'єктів права колективної власності. Вказаним майном розпорядився орган місцевого самоврядування, який додатково був визначений і Постановою Кабінету Міністрів України Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю від 05.11.1991 р. Тому посилання позивача на те, що рішення № 506 прийняте 24.10.1991 р. з порушенням норм ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» безпідставні. Крім цього, норми Постанови Верховної Ради Української РСР від 29 листопада 1990 р. «Про захист суверенних прав Української РСР» щодо мораторію на зміну форм власності на державне майно поширюються лише на ті випадки, коли були наявними у сукупності обидві умови: ініціатива і участь органів державного управління. Вказаний висновок суду відповідає положенням Постанови Верховної Ради України від 7 липня 1992 р. № 2553-ХІІ Про тлумачення Постанови Верховної Ради Української РСР від 29 листопада 1990 р. «Про захист суверенних прав Української РСР». Тоді як рішення № 506 прийнято після розгляду клопотання санаторію «Пролісок» та на виконання рішення облвиконкому від 28.02.1991 р. № 80 Про проведення технічної інвентаризації та реєстрації будинків. У тексті рішення № 80 вказано, що така інвентаризація проводилась з метою встановлення власника комунального об'єкта державних установ, кооперативних і громадських організацій, підприємств, які зарахували на свій баланс і користуються будинками в населених пунктах області без оформлення відповідних інвентаризаційних матеріалів, без проведення їх правової реєстрації. Технічну інвентаризацію та реєстрацію будинків мали проводити за замовленнями та за рахунок зацікавлених організацій відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСРС від 11.03.1985 р. № 105 Про порядок державного обліку житлового фонду. Надання замовлень зацікавлених організацій не встановлювалось згаданим рішенням імперативно, оскільки керівників підприємств, установ і організацій попереджено, що будинки непроінвентаризовані та не зареєстровані в зазначений рішенням термін будуть визнані комунальною власністю відповідної ради народних депутатів. Таким чином, орган місцевого самоврядування на власний розсуд розпорядився житловим будинком, вирішивши 24.10.1991 р. оформити право власності на нього саме Моршинському санаторію «Пролісок», а не будь-якій іншій особі. Ця житлова будівля відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про власність» та згідно з Постановою КМ України № 311 від 5 листопада 1991 р. була об'єктом комунальної власності адміністративно-територіальної одиниці. Суб'єктами права комунальної власності згідно з ст. 32 Закону України «Про власність» були адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Вирішуючи спір у справі в цій частині суд бере до уваги також те, що згідно з листом Міністерства юстиції України № 10897-0-4-11/8.1. від 25.10.2011 р., на який посилається прокурор у позовній заяві, після 24 серпня 1991 року і на даний час майно загальносоюзних громадських об'єднань (організацій) колишнього Союзу РСР, розташоване на території України, було і залишається державною власністю. Однак, у наступному абзаці цього листа Міністерство юстиції України звернуло увагу на те, що висловлена позиція стосується виключно майна, яке було передано у відання, володіння та/або користування громадським організаціям колишнього Союзу РСР за рішенням органів державної влади колишнього Союзу РСР та Української РСР станом на 24 серпня 1991 року. Тоді як рішення № 506 було прийнято 24.10.1991 р. Постанова Верховної Ради України від 04.02.1994 р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» на той час ще не була прийнята. Станом на 20 лютого 1992 р. Виконкомом Стрийської міської ради народних депутатів уже зареєстровано Статут колективного орендного підприємства «Пролісок».

У матеріалах справи відсутні та особами, які беруть участь у справі суду не подані докази скасування або визнання недійсними у встановленому законом порядку нормативно-правових актів, на підставі яких відповідач 1 став правонаступником Моршинського санаторію «Пролісок» щодо усіх його прав та обов'язків. Спірні рішення не заперечуються на не оспорюються Прокуратурою і позивачем у позовній заяві з цих підстав. Зав про зміну підстав позову на адресу суду не надходило. Докази визнання недійсними установчих документів, рішень відповідних органів про створення юридичної особи, розпорядження голови райдержадміністрації № 768 від 27.12.2002 р. про перереєстрацію однієї юридичної особи в іншу тощо відсутні. Як згадувалось вище, у позовній заяві лише зазначено, що Моршинський санаторій «Пролісок» на час прийняття рішення № 506 від 24.10.1991 р. не мав статусу юридичної особи та не міг у зв'язку з цим набути права власності на нерухоме майно. Вперше, на думку прокуратури та позивача, Санаторій набув статусу юридичної особи 20.02.1992 р., коли було прийнято рішення міської ради № 122 про реєстрацію Статуту колективного орендної підприємства «Пролісок». Вказане спростовується, як зазначено вище, нормами п. 5 Типового положення про санаторій профспілок для дорослих (затверджено постановою колегії Центральної ради по управлінню курортами профспілок від 12.05.1971 р. № 5, п. 2), на підставі якого діяв у цей час санаторій; розпорядженням Центральної ради по управлінню курортами профспілок № 473 від 14.09.1978 р., яким новозбудованому санаторію присвоєно назву «Пролісок» та відкрито окремий рахунок; розпорядженням Прикарпатської територіальної ради по управлінню курортами профспілок № 16 від 13.03.1979 р., яким призначено головного лікаря санаторія з правом підпису усіх банківських та інших документів. Головний лікар санаторію брав участь у прийманні у експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом санаторію Матері з дитиною на 500 місць, підписував від імені санаторію «Пролісок» Акт приймання від 01.11.1979 р. У матеріалах справи містяться копії документів, датовані 1985-1986 роками, засвідчені круглою печатко санаторію для дітей з батьками «Пролісок». Санаторій здійснював покладені на нього функції та надавав послуги громадянам з моменту введення його у експлуатацію, тобто з 1979 р. З наявної у матеріалах справи виписки з протоколу № 5 загальних зборів колективу «Пролісок» вбачається, що рішення про створення орендного підприємства «Санаторій «Пролісок» приймалось на загальних зборах колективу Санаторію «Пролісок». У п. 1 Статуту колективного орендного підприємства «Пролісок» вказано, що воно створено на власності громадських організацій 14.09.1978 р. розпорядженням Центральної ради по управлінню курортами профспілок № 473. Як зазначено відповідачем 1 за первісним позовом у відзиві (том справи ІІ, а.с.70), ТзОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» перереєстроване з орендного підприємства «Санаторій «Пролісок», про це було прийнято відповідне розпорядження Стрийської районної державної адміністрації від 27.12.2002 р. за № 768. Крім цього, законодавством України станом на 1992 р. не заборонялось правонаступництво юридичними особами прав та обов'язків відокремлених структурних підрозділів інших юридичних осіб.

Заява ТзОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» про застосування позовної давності. Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20 грудня 2011 року за № N 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду зокрема з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Крім цього, про те, що згадане товариство та позивач за зустрічним позовом вважають спірне майно своєю власністю позивач довідався з отриманого Стрийським міжрайонним прокурором листа № 1677 від 08.06.2012 р. Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації та у ході судового розгляду справи з пояснень відповідача 1 за первісним позовом від 05.11.2013 р. та зустрічного позову ПрАТ ЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Така юридична особа як Фонд державного майна України не приймала участі у розгляді справи № 24/135. Як вбачається з ухвали суду від 08.11.2007 р., спір у цій справі про повернення основних засобів, що були передані в оренду, виник на підставі договору оренди № 4600123/2004-19 від 30.04.2004 р., предметом якого були основні засоби, які складають частину цілісного майнового комплексу санаторію «Пролісок» в м. Моршин Львівської області по вул. Пролісковій, 10.

Що стосується зустрічного позову, то він задоволенню не підлягає повністю, виходячи з вищенаведеного, та додатково ще й з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для розробки проекту будівництва корпусу, завершеного будівництвом у 1979 році (вул. Проліскова, 8), була постанова Ради Міністрів СРСР від 3 січня 1973 р. № 12 «Об использовании средств, полученных в результате проведения Всесоюзного коммунистического субботника 15 апреля 1972 г.». Проектно-кошторисна документація на будівництво цього корпусу, згідно з актом його приймання в експлуатацію від 1 листопада 1979 р., затверджувалась протоколом № 17 п. 20 від 18 вересня 1978 р. постановою Секретаріату ВЦСПС. Докази побудови цього корпусу за кошти незалежних профспілок України чи профспілкових організацій колишньої Української РСР чи СРСР або позивача за зустрічним позовом у матеріалах справи відсутні. Оригінал договору «О закреплении прав по владению, пользованию и распоряжению профсоюзным имуществом» від 18 листопада 1990 р. відсутній та на вимоги ухвал суду не поданий. Відповідачем 1 за первісним позовом ставиться під сумнів існування цього договору з додатками як таких. Не надано оригінал вказаного договору з додатками чи їх архівну копію й відповідною архівною установою на запит прокуратури. Вказаний факт та неподання оригіналу Договору від 18.11.1990 р. з додатками для огляду не дає можливості суду дійти обґрунтованого висновку про те, що він чи його додатки існують та їх дійсно укладено між Всезагальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України. У згаданому Договорі йдеться про майно згідно додатком. Тоді як позивачем за зустрічним позовом надано суду декілька додатків до цього договору. При чому форма додатку, у якому вказано санаторій «Пролісок» не відповідає формі додатка, під яким є підписи сторін договору. У додатку вказано, невірну адресу санаторію (вул. ВЦСПС (теперішня Проліскова), 12). У матеріалах справи відсутні належні докази того, що згаданий санаторій станом на дату укладення договору знаходився на вул. ВЦСПС (теперішня Проліскова) під номером 12. Згідно з Схемами назв вулиць і нумерації будинків с.м.т. Моршин Стрийського району Львівської області та м. Моршин станом на 1987 р. Санаторій «Пролісок» знаходився на вул. ВЦСПС під номером 8, а станом на 1997 р. - по вул. Проліскова, 8. Більше того, будівля по вул. Проліскова, 10, у м. Моршин, станом на 18.11.1990 р. ще перебувала у володінні, користуванні та розпорядженні місцевої ради народних депутатів, а відтак, не могла нікому передаватись Всезагальною Кофедерацією Профспілок СРСР. Станом на 18.11.1990 р. вул. ВЦСПС у селищі Моршин уже була перейменована на Проліскову згідно з рішенням Виконавчого комітету Моршинської селищної ради народних депутатів Львівської області від 17 квітня 1990 р. № 56 (том справи VІ, а.с. 165). Згідно з наявними у матеріалах справи листами Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації № 805 від 05.04.2013 р.№ 966 від 16.04.2013 р., Архівного відділу Моршинської міської ради Львівської області № 14/08-11 від 15.04.2013 р. схема нумерацій будинків в смт. Моршин на період 1987 р. (у матеріалах справи знаходяться два примірники вказаної схеми, які містять суперечливу інформацію щодо колишнього номера будинку по вул. Проліскова, 8) не має статусу офіційного документа.

Крім цього, акт приймання-передачі майна за цим Договором у матеріалах справи відсутній та особами, які беруть участь у справі суду не поданий. Тоді як згідно з ст. 128 ЦК Української РСР право власності станом на 1990 рік виникало з моменту передачі речі. Згідно з ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Позивачем за зустрічним позовом не опорюється та не ставиться під сумнів законність первинного Рішення Виконавчого комітету Стрийської міської ради № 506 від 24.10.1991 р., яким вперше органом місцевого самоврядування вирішено оформити право власності на житловий будинок по вул. Проліскова, 10 за санаторієм. При вирішенні зустрічного позову суд також виходить з того, що згідно з ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Позивач за первісним позовом прав та охоронюваних законом інтересів відповідача 2 за первісним позовом не порушив ще й тому, що оспорюваних рішень виконавчого комітету Моршинської міської ради не приймав та свідоцтв і дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно не видавав, спірне майно у його незаконному володінні не перебуває.

Відомості технічного паспорта, матеріалів реєстраційної та інвентаризаційної справ на будівлю по вул. Проліскова, 10 (колишня ВЦСПС), свідчать, що зазначений будинок збудовано у 1931 р. і у подальшому він був лише реконструйований. Реконструкцією є перебудова з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни площі тощо, пов'язана із зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, зміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників. Отже, проведення реконструкції виключає можливість відокремлення таких поліпшень без шкоди майна. За таких обставин, визначення особи, яка здійснювала фінансування робіт по реконструкції спірного майна станом на 1980-1989 роки не впливає на визнання права власності на нього та існування підстав для витребування майна з огляду на приписи Цивільного кодексу Української РСР в цілому та ст. 272 цього кодексу зокрема, оскільки поліпшення у формі проведення реконструкції не можуть бути відокремлені без шкоди для майна (первісної будівлі, яка була реконструйована).

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за первісним та зустрічним позовом. При вирішенні питання про розподіл судових витрат за первісним позовом суд бере до уваги пояснення відповідача 1 від 5 листопада 2013 р. за № 1-03/359, в якому він зазначає, що будівлю по вул. Проліскова, 8, у м. Моршин вважає своєю власністю, а також звернення головного лікаря санаторію, датоване 15.04.1991 р. за № 1-03/172, до Начальника Стрийського бюро технічної інвентаризації, у якому він просить провести реєстрацію санаторію, збудованого у 1979 році. Суд також виходить з відомостей Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно ІА № 484770 (том справи VІ, а.с. 232), згідно з якою загальна вартість нерухомого майна - нежитлової будівлі по вул. Проліскова, 10 у м. Моршин, рішення про реєстрацію права власності на яку прийнято 05.10.2011 р., становить 138721 грн.

Керуючись ст.ст. 33,43, 49, 75, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити частково.

Визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) на нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області.

Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 10, ідент. код 20772638) та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ідент. код 02583780) нерухоме майно: нежитлову будівлю санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області.

2. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 10, ідент. код 20772638) в доход Державного бюджету 25123,58 грн. судового збору за розгляд первісного позову.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ідент. код 02583780) в доход Державного бюджету 25123,58 грн. судового збору за розгляд первісного позову.

5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

6. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 06.12.2013 р.

Суддя Бортник О.Ю.,

Суддя Деркач Ю.Б.,

Суддя Пазичев В.М.