Рішення № 35845460, 26.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17588/13 26.11.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»До Державної установи «Київський міський лабораторний центр держсанепідемслужби України»Простягнення 26 882,69 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Кучкова Ю.В.- за дов.

від відповідача Берченко С.А.- за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Державної установи «Київський міський лабораторний центр держсанепідемслужби України» 19 998,80 грн. основного боргу, 5663,34 грн. пені, 1220,55 грн. 3% річних, а всього 26882,69 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2013 № 1532598.

09.10.2013р. Позивачем подано Заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої Позивач довів, що 12.08.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Державною установою «Київський міський лабораторний центр держсанепідемслужбою України» було укладено договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді) № 1532598, який укладено на виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», який є новою редакцією договору на постачання теплової енергії у горячій воді від 01.01.2013р. №1532598.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 09.10.2013р. № 1616. Крім того, відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% та відстрочення виконання рішення на вересень 2014 року.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Державною установою «Київський міський лабораторний центр держсанепідемслужбою України» було укладено договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді) № 1532598, який укладено на виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», який є новою редакцією договору на постачання теплової енергії у горячій воді від 01.01.2013р. №1532598.

Пунктом 1.1 Договору №1532598 від 12.08.2013р. сторони погодили, що додатки до Договору на постачання теплової енергії у горячій воді від 01.01.2013р. №1532598 передбачені п.2.1 Договору є невідємною частиною даного Договору №1532598 від 12.08.2013р., а отже нарахування Учаснику за теплову енергію здійснюється, відповідно до Звернення-доручення про укладення Договору від 01.01.2013р. №1532598 та пп 5.1 цьогож договору, по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, які можуть змінюватись в період дії договору (п.3 до Договору №1532598 від 12.08.2013р.).

На підставі п.2 Додатку 4 до договору Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду та рахунок куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору, а також відповідно до законодавства України, Позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно до Додатку 1 Договору, а Відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.2.3.1. договору, Споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої енергії.

Додатком 1 до договору визначені обсяги постачання теплової енергії.

Відповідно до п.4 додатку 4 до договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Проте свої зобов'язання за Договором Відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого за період з 01.01.2013р. по 01.09.2013р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2013р. становить 19 998,80 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картами (табуляграмами) та розрахунком основного боргу за спожиту теплову енергію.

Пунктом 4.5. додатка 4 до договору передбачено, що на суму фактичного боргу позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день до моменту його погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав:

Договір 12.08.2013р. № 1532598 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання теплової енергії у гарячій воді відповідно до умов Договору Відповідачу, використовування теплової енергії Відповідачем, а також існування заборгованості Відповідача перед Позивачем за спожиту теплову енергії в розмірі 19 998,80 грн. за період з 01.01.2013р. по 01.09.2013р.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4 додатку 4 до договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2 Додатку 4 до Договору відповідач повинен був сплачувати за спожиту теплову енергію у гарячій воді, не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів за надані послуги у розмірі 19998,80 грн. на підставі Договору, за період з 01.01.2013р. по 01.09.2013р. Відповідачем вказана заборгованість визнана частково у сумі 17 913,20грн., доказів її погашення не надано, і тому сума заборгованості у розмірі 19998,80 грн. має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1220,55 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України та розрахунку Позивача, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 5 663,34 грн. задовольняється судом частково з наступного.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Законом та цим Договором.

Пунктом 4.5. додатка 4 до договору передбачено, що на суму фактичного боргу позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день до моменту його погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Але, судом при перевірці розрахунку позивача встановлено, що позивачем не вірно розрахована пеня та суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому пені підлягає стягненню в сумі 1483,75 грн. (від суми несплаченої заборгованості в розмірі 19998,80 грн.) за період з 01.01.2013р. по 01.07.2013р. в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який розрахована пеня, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". В решті частині пені слід відмовити.

Оскільки, обидві сторони є суб'єктами господарювання, при вирішенні питання про стягнення пені, суд керувався положеннями Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому, з Відповідача підлягає стягненню 1483,75 грн. пені.

Відповідач просить суд, відповідно до ст. 233 ГК України максимально зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки в даному випадку не завдано збитків Позивачу. Відповідач є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, та на даний час фінансування не дозволяє сплатити весь борг, але сплату можливо буде здійснити в серпні - вересні 2014 року.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках (якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора) зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; це ж питання врегульовано і в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань».

Господарський суд, вирішуючи питання про стягнення розміру неустойки (пені, штрафу), яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, прийняв до уваги, що Відповідач є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, вважає за можливе зменшити штрафні санкції до 50%, тобто до 741,88 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині основного боргу, 3% річних та пені у сумі 741,88 грн.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в розмірі 19 998,80 грн. основного боргу, 741,88 грн. пені та 1220,55грн. річних В іншій частини стягнення пені суд відмовляє з підстав вказаних вище.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Клопотання про відстрочку виконання рішення подане Відповідачем в судовому засіданні не розглядалося в судовому засіданні 26.11.2013р. при прийнятті рішення, оскільки заявлено в порушення ст. 121 ГПК України.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою Господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Судом встановлено, що при поданні позову позивачем платіжним дорученням № 20505 від 13.08.2013р., сплачено 1891,77 грн. судового збору. Проте для розгляду даної справи у судовому порядку, зважаючи на ціну позову сумою 26882,69 грн., необхідно сплатити 1720,50 грн. судового збору, згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 2% від ціни позову.

Таким чином, 171,27 грн. судового збору сплачено позивачем надмірно.

З цих підстав судовий збір у сумі 171,27 грн. сплачений Публічним акціонерним товариством «Київенерго» платіжним дорученням №20505 від 13.08.2013р. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи «Київський міський лабораторний центр держсанепідемслужби України» (04053, м. Київ, вул. Некрасовська, 10/8, код ЄДРПОУ 38518296) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго») 19 998 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 80 коп. основного боргу, 741 (сімсот сорок одну) грн.. 88 коп. пені, 1220 (одну тисячу двісті двадцять) грн. 55 коп. 3% річних, 1410 (одну тисячу чотириста десять) грн. 24 коп. судового збору.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 171 (сто сімдесят одну) грн. 27 коп. Оригінал платіжного доручення № 20505 від 13.08.2013р. знаходиться в матеріалах справи № 910/17588/13.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 03.12.2013р.