Постанова № 35845329, 04.12.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 919/914/13 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Видашенко Т.С.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Крічун М.М., довіреність № 02/08 від 02 вересня 2013 року (публічне акціонерне товариство "Севастопольський морський завод")

відповідача: Давітая Е.О., довіреність № 75 від 05 листопада 2013 року (військова частина А 0225 Міністерства оборони України)

відповідача: Стець В.М., довіреність № 74 від 05 листопада 2013 року (військова частина А 0225 Міністерства оборони України)

третьої особи: не з'явився (Міністерство оборони України)

третьої особи: не з'явився (Головне управління державної казначейської служби України у місті Севастополі )

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 31 жовтня 2013 року у справі № 919/914/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13, м. Севастополь, 99001)

до військової частини А 0225 Міністерства оборони України (вул. Соловйова, 12, м. Севастополь, 99007)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Міністерство оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, м. Київ 1, 01001)

2. Головне управління державної казначейської служби України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 153368,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2013 року публічне акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до військової частини А 0225 Міністерства оборони України про стягнення 153368,61 грн. (а.с. 3-5).

Позов мотивований неналежним виконанням військовою частиною А 0225 Міністерства оборони України умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 47 від 25 липня 2012 року щодо своєчасного розрахунку по договору, у зв'язку з чим позивач просить стягнути пеню та інфляційні втрати за прострочення грошового зобов'язання.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 31 жовтня 2013 року у справі № 919/914/13 позовні вимоги задоволенні частково (а.с. 85-90).

Стягнуто з військової частини А0225 Міністерства оборони України на користь публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" заборгованість за договором № 47 від 25 липня 2012 року про закупівлю послуг за державні кошти у розмірі 3897,31 грн. з яких: 2348,09 грн. інфляційного відшкодування за несвоєчасно виконання обов'язку по оплаті виконаних робіт відповідно до рахунків №643/9 від 06 грудня 2012 року та №635/9 від 07 грудня 2012 року по 2 та 3 етапам, 1535,22 грн. інфляційного відшкодування за несвоєчасну оплату виконаних робіт по 4 та 5 етапам відповідно до рахунків № 106/9 від 23 лютого 2013 року та №107/9 від 25 лютого 2013 року, 8 грн. пені за несвоєчасно виконання обов'язку по оплаті виконаних робіт відповідно до рахунків №643/9 від 06 грудня 2012 року та №635/9 від 07 грудня 2012 року по 2 та 3 етапам, 6 грн. пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт по 4 та 5 етапам відповідно до рахунків № 106/9 від 23 лютого 2013 року та №107/9 від 25 лютого 2013 року, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3067,37 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційного відшкодування, суд вказав на правомірність та обґрунтованість зазначених позовних вимог.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені, суд зазначив, що відповідачем було вжито всіх заходів щодо належного та своєчасного виконання обов'язку за договором, а тому, керуючись норами статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір заявленої до стягнення пені.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 149471,30 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції безпідставно застосовані норми статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України до правовідносин, в яких відсутня така обставина як значне перебільшення суми неустойки над реальними збитками позивача, а також виключні обставини. Крім того, рішення суду суперечить вимогам статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони самостійно встановлюють розмір неустойки.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів: головуючий суддя: Плут В.М., судді: Видашенко Т.С., Балюкова К.Г.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" прийнято до провадження.

За розпорядженням секретаря судової палати від 04 грудня 2013 року у зв'язку з хворобою судді Балюкової К.Г., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Плут В.М., судді: Видашенко Т.С., Волков К.В.

У судовому засіданні, яке призначено на 04 грудня 2013 року, представник публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представники військової частини А 0225 Міністерства оборони України заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Міністерство оборони України та Головне управління державної казначейської служби України у місті Севастополі явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомленні своєчасно та належним чином, про причину неявки не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26 грудня 2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа, може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Севастопольський морський завод" (Виконавець) та військовою частиною А 0225 Міністерства оборони України (Замовник) було укладено договір № 47 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надати послуги, зазначені у Відомостях ремонтних робіт, а Замовник - прийняти та оплатити отримані послуги (далі - Договір) (а.с.8-10).

Відповідно до пункту 1.2 Договору послугами за договором є доковий ремонт з виконанням окремих робіт, середній ремонт обслуговуючих систем та механізмів підйомно-опускаємого пристрою кабель буксирує мого ПОУ-КБ військового корабля проекту 1135.1 фрегату "Гетьман Сагайдачний".

Вартість Договору становить 7895316,77 грн. (пункт 3.1 Договору), з яких вартість послуг, наданих у 2012 році складає 4721394,89 грн. відповідно до Додаткового договору №2 від 24 грудня 2012 року до договору, а вартість послуг наданих у 2013 - 3173921,88 грн. відповідно до Додаткового договору № 3 від 22 лютого 2013 року про внесення змін до Договору (а.с. 12, 14).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунок проводиться шляхом попередньої оплати у розмірі 2368595,03 грн. та поетапної оплати Замовником наданих послуг протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акту приймання та здавання наданих послуг відповідного етапу та пред'явлення Виконавцем рахунку на оплату послуг.

Відповідно до пункту 6.1 Договору Замовник взяв на себе обов'язок своєчасно та у повному обсязі сплачувати надані йому послуги.

Додатковою угодою № 2 до договору строк дії Договору встановлений до 01 червня 2013 року (а.с.12).

На виконання умов Договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи у обсязі 1,2,3,4 та 5 етапів надані послуг, що підтверджується відповідними актами приймання та здавання наданих послуг (а.с.14-18).

У зв'язку з зазначеним позивачем відповідачу були пред'явленні рахунки №643/9 від 06 грудня 2012 року, №635/9 від 07 грудня 2012 року, №106/9 від 23 лютого 2013 року та №107/9 від 25 лютого 2013 року на оплату послуг за 2,3,4 та 5 етапів надані послуг.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось вище, пунктом 4.1 Договору сторони погодили що розрахунок проводиться шляхом попередньої оплати у розмірі 2368595,03 грн. та поетапної оплати Замовником наданих послуг протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акту приймання та здавання наданих послуг відповідного етапу та пред'явлення Виконавцем рахунку на оплату послуг

За актами приймання та здавання наданих послуг відповідач прийняв від позивача виконані у повному обсязі роботи та в подальшому отримав від останнього відповідні рахунки на оплату цих робіт.

Проте вартість виконаних за Договором робіт відповідачем була оплачена позивачу несвоєчасно, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- від 25 березня 2013 року № U69149 на суму 2348663,45 грн. та № U69151 на суму 4136,41 грн., 04 квітня 2013 року здійснено оплату за 2 та 3 етапи надання послуг відповідно до рахунків №643/9 від 06 грудня 2012 року та №635/9 від 07 грудня 2012 року про що міститься відмітка банка-одержувача з боку позивача (а.с. 27-28);

- від 10 червня 2013 року № U145141 на суму 81098,32 грн. 09 липня 2013 року здійснено часткову плату за 4 етап надання послуг відповідно до рахунку №106/9 від 23 лютого 2013 року про що міститься відмітка банка-одержувача з боку позивача;

- від 09 червня 2013 року № U142702 на суму 47811,33 грн. 08 липня 2013 року здійснено часткову плату за 4 етап надання послуг відповідно до рахунку №106/9 від 23 лютого 2013 року про що міститься відмітка банка-одержувача з боку позивача;

- від 16 червня 2013 року № U149422 на суму 284389,08 грн. 15 липня 2013 року здійснено остаточну плату за 4 етап надання послуг відповідно до рахунку №106/9 від 23 лютого 2013 року про що міститься відмітка банка-одержувача з боку позивача;

- від 10 червня 2013 року № U145234 на суму 59512,60 грн. 09 липня 2013 року здійснено часткову плату за 5 етап надання послуг відповідно до рахунку №107/9 від 25 лютого 2013 року про що міститься відмітка банка-одержувача з боку позивача;

- від 15 липня 2013 року № U149459 на суму 1002902,59 грн. 15 липня 2013 року здійснено часткову плату за 5 етап надання послуг відповідно до рахунку №107/9 від 25 лютого 2013 року про що міститься відмітка банка-одержувача з боку позивача;

- від 15 липня 2013 року № U149466 на суму 59512,60 грн. 15 липня 2013 року здійснено остаточну плату за 5 етап надання послуг відповідно до рахунку №107/9 від 25 лютого 2013 про що міститься відмітка банка-одержувача з боку позивача (а.с.28-34).

В матеріалах справи відсутні докази своєчасного виконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт. Вказаний факт відповідачем не оспорюється.

Проте, відповідач факт несвоєчасного виконання умов Договору обґрунтовує відсутністю можливості вплинути на перерахування Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Севастополі грошових коштів на розрахункові рахунки позивача. У зв'язку з цим просить звільнити його від відповідальності за порушення зобов'язання, згідно частини першою статті 617 Цивільного кодексу України внаслідок непереборної сили.

Однак зазначені доводи відповідача є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина друга зазначеної статті).

Відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Так, майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, будь - які застереження щодо несвоєчасного виконання зобов'язань за Договором з підстав, зазначених відповідачем в відзиві та наданих поясненнях, в Договорі відсутні, за наявності реальної можливості їх передбачення під час укладання зазначеного договору.

Згідно з частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина друга статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок інфляційного відшкодування. Судовою колегією перевірено наданий розрахунок та встановлено, що він є вірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційного відшкодування за Договором у загальному розмірі 3883,31 грн., з яких 2348,09 грн. за несвоєчасно виконання обов'язку по оплаті виконаних робіт відповідно до рахунків №643/9 від 06 грудня 2012 року та № 635/9 від 07 грудня 2012 року по 2 та 3 етапам та 1535,22 грн. за несвоєчасну оплату виконаних робіт по 4 та 5 етапам відповідно до рахунків № 106/9 від 23 лютого 2013 року та № 107/9 від 25 лютого 2013 року підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 81219,60 грн. пені за несвоєчасно виконання обов'язку по оплаті виконаних робіт відповідно до рахунків №643/9 від 06 грудня 2012 року та №635/9 від 07 грудня 2012 року по 2 та 3 етапам, 68265,70 грн. пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт по 4 та 5 етапам відповідно до рахунків № 106/9 від 23 лютого 2013 року та №107/9 від 25 лютого 2013 року.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції зазначені позовні вимоги задовольнив частково, на підставі норм статей 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до норм статей 3 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 231 Господарського кодексу України встановлена можливість передбачення розміру штрафних санкцій договором у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що у випадку затримки оплати у строк передбачений пунктом 4.1. Договору Замовник, за умов отримання рахунку Виконавця та підпису Акту приймання та здавання наданих послуг, сплачує на користь Виконавця пеню у за кожен день прострочення, яка обчислюється у відсотках (розмір подвійної облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.

Позивачем наданий розрахунок пені, який перевірений судовою колегією та встановлено, що він є вірним.

Як зазначалось вище, відповідач у своєму відзиві на позов вказує на відсутність можливості вплинути на перерахування Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Севастополі грошових коштів на розрахункові рахунки позивача, у зв'язку з цим просить звільнити його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Проте, вказаний довід не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобв'язання, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі.

Крім того, відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Отже, як підставу зменшення розміру штрафних санкцій законодавець вказує на штрафні санкції, які надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

З матеріалів справи вбачається, що розмір неустойки у розмірі 149471,30 грн. значно менше суми грошового зобов'язання у розмірі 2597641,71 грн. виконаного з прострочкою.

Отже, норми статті 233 Господарського кодексу України не можуть бути застосовані.

Також, пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що у випадку затримки оплати у строк передбачений пунктом 4.1. Договору Замовник, за умов отримання рахунку Виконавця та підпису Акту приймання та здавання наданих послуг, сплачує на користь Виконавця пеню у за кожен день прострочення, яка обчислюється у відсотках (розмір подвійної облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.

Вказаний пункт Договору відповідає вимогам статей 551, 627 Цивільного кодексу України та нормам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини справа "Терем ЛТД, Чечеткін Т.А., Юліус проти України" (заява № 70297/01) від 18 жовтня 2005 року та рішенні Європейського суду з прав людини справа „Войтенко проти України" (заява № 18966/02) від 29 червня 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів не може виправдати бездіяльність.

Тобто, відсутнісь бюджетних коштів не звідьняє від відповідальності.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що відсутні підстави для зменшення розміру пені, на підставі статті 233 Господарського кодексу України та пункту третього частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 81219,60 грн. пені за несвоєчасно виконання обов'язку по оплаті виконаних робіт відповідно до рахунків №643/9 від 06 грудня 2012 року та №635/9 від 07 грудня 2012 року по 2 та 3 етапам, 68265,70 грн. пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт по 4 та 5 етапам відповідно до рахунків № 106/9 від 23 лютого 2013 року та №107/9 від 25 лютого 2013 року підлягають задоволенню у повному обсязі. Як зазначалось вище, розрахунок пені, який зроблений позивачем є вірним.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно із пунктом четвертим частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, враховуючи вище викладене судова колегія вирішила, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" задовольнити, рішення господарського суду міста Севастополя від 31 жовтня 2013 року у справі № 919/914/13 скасувати частково та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 103 (пункт 2 частини 1), 104 (пункт 4 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 31 жовтня 2013 року у справі № 919/914/13 - скасувати частково, а саме, в частині стягнення пені у розмірі 8 грн. за несвоєчасно виконання обов'язку по оплаті виконаних робіт відповідно до рахунків №643/9 від 06 грудня 2012 року та №635/9 від 07 грудня 2012 року по 2 та 3 етапам, 6 грн. пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт по 4 та 5 етапам відповідно до рахунків № 106/9 від 23 лютого 2013 року та №107/9 від 25 лютого 2013 року, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3067,37 грн.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 81219,60 грн. пені за несвоєчасно виконання обов'язку по оплаті виконаних робіт відповідно до рахунків №643/9 від 06 грудня 2012 року та №635/9 від 07 грудня 2012 року по 2 та 3 етапам, 68265,70 грн. пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт по 4 та 5 етапам відповідно до рахунків № 106/9 від 23 лютого 2013 року та №107/9 від 25 лютого 2013 року - задовольнити.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя від 31 жовтня 2013 року у справі № 919/914/13 - залишити без змін.

5. Викласти резолютивну частину у наступній редакції:

„Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" задовольнити.

Стягнути з військової частини А0225 Міністерства оборони України (99011, м. Севастополь, вул. Соловьова, 12, ідентифікаційний код: 14302650 з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, ідентифікаційний код: 14312370) заборгованості за договором № 47 від 25 липня 2012 року про закупівлю послуг за державні кошти у розмірі 153368,61 грн., з яких: 2348,09 грн. інфляційного відшкодування за несвоєчасно виконання обов'язку по оплаті виконаних робіт відповідно до рахунків №643/9 від 06 грудня 2012 року та №635/9 від 07 грудня 2012 року по 2 та 3 етапам; 1535,22 грн. інфляційного відшкодування за несвоєчасну оплату виконаних робіт по 4 та 5 етапам відповідно до рахунків № 106/9 від 23 лютого 2013 року та №107/9 від 25 лютого 2013 року; 81219,60 грн. пені за несвоєчасно виконання обов'язку по оплаті виконаних робіт відповідно до рахунків №643/9 від 06 грудня 2012 року та №635/9 від 07 грудня 2012 року по 2 та 3 етапам, 68265,70 грн. пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт по 4 та 5 етапам відповідно до рахунків № 106/9 від 23 лютого 2013 року та №107/9 від 25 лютого 2013 року, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3067,37 грн.

6. Господарському суду міста Севастополя видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді Т.С. Видашенко

К.В. Волков

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001)

2. Військова частина А 0225 Міністерства оборони України (вул. Соловйова, 12,Севастополь,99007)

3. Міністерство оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6,Київ 1,03168)

4. Головне управління державної казначейської служби України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011)

5. Господарський суд міста Севастополя.