Ухвала суду № 35844578, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3153/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Горячевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської митниці Міндоходів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.13р. у справі 825/3153/13-а за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Чернігівської митниці від 17.07.2013 №291-к в частині звільнення позивача з посади інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці, поновлення позивача на посаді інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці Міндоходів та стягнення з Чернігівської митниці Міндоходів середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 23.07.2013.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.13р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Чернігівської митниці від 17.07.13р. №291-к в частині звільнення позивача з посади інспектора митного поста «Прилуки», відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із скороченням штатної чисельності митниці; поновлено позивача на посаді інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці Міндоходів з 24.07.13р. та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.07.13р. по 04.09.13р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що позивача було звільнено у порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством України, з дотримання встановленої процедури, зокрема по спливу двох місяців з моменту ознайомлення позивача з попередження про наступне вивільнення, з урахуванням усіх обставин та показників продуктивності праці позивача на займаній ним посаді.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Апелянт та його представник у судовому засіданні заперечили доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 з лютого 2003 року перебував на службі в митних органах та з січня 2012 року був призначений на посаду інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки.

Наказом голови комісії з проведення реорганізації Чернігівської митниці від 17.07.13 №291-к «Про особовий склад» позивача звільнено з посади інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці 23.07.13р. відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із скороченням штатної чисельності митниці.

Задовольняючи адміністративний позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено процедуру звільнення позивача із займаної ним посади та звільнено без врахування істотних обставин, що дають йому переважне право на залишення на посаді.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно зі статтями 9 і 30 Закону №3723-XII правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII (далі - КЗпП України).

Порядок та умови проходження служби в митних органах регулюються Конституцією України та Митним кодексом України.

Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями (частина 1 статті 569 Митного кодексу України).

Так, згідно частини 1 статті 30 Закону №3723-XII державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також з підстав, визначених цією статтею.

До загальних підстав звільнення державних службовців належать підстави, передбачені, зокрема, статтею 40 КЗпП України, розірвання договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Отже, з урахуванням положень статті 49-2 КЗпП України звільнення працівника на підставі частини 1 статті 40 КЗпП України можливо не раніше ніж через два місяці після персонального попередження його про звільнення.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, позивач ознайомився з попередженням про наступне звільнення 28.05.2013, що підтверджується його особистим підписом на попередженні, в той час, як звільнений був з 23.07.13р., тобто з недодержанням установленого строку, який передує звільненню.

Крім того, частиною 2 статті 49-2 КЗпП України встановлено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації та особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що переважне право на залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації виникає у більш кваліфікованих працівників, які мають тривалий безперервний стаж роботи на відповідному підприємстві, установі, організації та працівникам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

Разом з тим, відповідач звільняючи ОСОБА_2 із займаної ним посади не врахував переважне його право на залишенні на роботі, зокрема: тривалий безперервний стаж позивача (10 років) в митних органах, постійне підвищення останнім кваліфікації, що підтверджується свідоцтвами про підвищення кваліфікації від 30.05.03р. №СПК№158273 та від 24.10.08р. 12СПК 547908, витягом з електронної бази даних Чернігівської митниці від 05.06.13р., наявними в матеріалах справи (а.с.21-23).

Крім того, позивача було звільнено без врахуванням особливостей його сімейного стану, зокрема: відсутністю інших членів сім'ї з самостійним заробітком, перебування дружини у декретній відпустці по догляду за дитиною, важкого стану матері.

Доводи відповідача щодо наявності у позивача дисциплінарних стягнень є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції до позивача дисциплінарні стягнення, у вигляді зауваження та догани застосовувались відповідними наказами у 2010 та у 2011 роках.

Відповідно до частини 1 статті 151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Таким чином, відповідно до вказаної норми, дисциплінарні стягнення на момент виникнення спірних правовідносин є погашеними, а відтак позивач вважається таким, що не мав дисциплінарних стягнень.

Щодо позбавлення позивача у 2013 році премії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позбавлення премії не є видом дисциплінарного стягнення у розумінні статті 147 КЗпП України.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Вказаною нормою визначено обов'язок власника або уповноваженого ним органу, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Тобто, під поняттям «запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації» розуміється відсутність штатної одиниці (посади), на якій робітник перебував до змін в організації виробництва і праці, а саме, в зв'язку з її скороченням.

Однак, відповідачем не було запропоновану позивачу іншої посади, що у свою чергу свідчить про ухилення відповідача від виконання імперативної норми КЗпП України в частині переведення позивача на відповідну посаду в Чернігівську митницю Міндоходів.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення відповідачем процедури звільнення ОСОБА_2 з займаної ним посади, а відтак позовні вимоги задоволені обґрунтовано .

Покликання апелянта на своєчасне повідомлення позивача про наступне вивільнення, зокрема у двомісячний строк не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються попередженням про вивільнення (а.с.40), з яким позивач ознайомлений 28.05.13р., оригінал якого оглянутий та завірений судом першої інстанції.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Чернігівської митниці Міндоходів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.13р. у справі 825/3153/13-а - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.13р. у справі 825/3153/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 29.11.13р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.