Ухвала суду № 35844333, 04.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року справа №805/11689/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача:Стапанова А.В., Котенєвої О.О.,

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013р. по справі № 805/11689/13-а (головуючий І інстанції Мозговая Н.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетсістемс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення за №0001762202 від 29.07.2013року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення за №0001762202 від 29.07.2013року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013р. позов задоволено, внаслідок чого скасовано податкового повідомлення-рішення за №0001762202 від 29.07.2013року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивачем не доведено реальності здійснення господарських операцій з отримання будівельних послуг у ПП «Міоком» .

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питання законності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Міоком» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 12.07.2013р. №17/22-02/35537520 та прийнято повідомлення-рішення №0001762202 від 29.07.2013року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 120067 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн..

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2011р. у сумі 120067 грн.

Згідно висновків акта, перевіркою не встановлено факту реального здійснення позивачем господарських операцій з отримання будівельних послуг у ПП «Міоком» за договором підряду №09-12/10-10 від 09.12.2010року.

У п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Міоком» було укладено договір підряду за №09-12/10 від 09.12.2010року, предметом якого є капітальний ремонт в торговому залі, офісному приміщенні і складі ТРМ «Пластилін» м. Черкаси та м. Луганськ.

Факт отримання позивачем послуг від ПП «Міоком» підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні), які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Оплата отриманих послуг підтверджується відповідними виписками банку за особовим рахунком позивача та актом приймання - передання векселів від 14.04.2011р.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26лютого 2013р. по справі № 2а/0570/9816/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26лютого 2013р. по справі № 2а/0570/9816/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 грудня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 06 грудня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі..

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок