Постанова № 35843990, 05.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа№ 910/13749/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Штифурко Ю.І.

від відповідача - Скопич Ю.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення грошових коштів та штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Інтерпайп Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Укргазвидобування» про стягнення заборгованості за договором поставки.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9777,79 грн. пені, 6970,61 грн. інфляційних втрат та 80367,37 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ПАТ «Укргазвидобування» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення по справі, а тому просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2013 року колегією судді прийнято до провадження апеляційну скаргу і призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва без змін.

Представники сторін в судове засідання з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

30.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (постачальником) та Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» (покупцем) укладено договір поставки № УГВ6687/11-12.

Відповідно до п. 1.1 договру постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 2 додатку до договору сторони визначили, що поставка товару має відбутися на умовах DDP (Інкотермс-2000).

Згідно з п. 4 додатків до договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, що в свою чергу спростовую доводи відповідача, проте, що позивачем не вірно було визначено дату поставки товару.

У період з 30.11.2012 року по 28.02.2013 року позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 11124863,18 грн., що підтверджується підписаними сторонами накладними та залізничними накладними, наданими в матеріали справи.

Як зазначено в позовній заяві, відповідачем не були виконані належним чином умови договору поставки стосовно оплати отриманого товару, а тому станом на 15.04.2013 року він має заборгованість перед позивачем.

Представником відповідача в судових засіданнях не заперечувався факт несвоєчасної оплати отриманого від позивача товару за договором поставки від 30.11.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до якої, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

За змістом ст.526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу положень ч.1 ст. 903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до п. 7.11 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем за період з 31.12.2012 року до 15.04.2013 року, колегія суддів знаходить його обґрунтованим та арифметично вірним, а отже з відповідача підлягає стягненню 9777,79 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 80367,37 грн. та інфляційні витрати в сумі 6970,61 грн.

Перевіривши наданий розрахунок, колегія суддів вважає його вірним та обґрунтованим.

Колегією суддів не приймається до уваги зауваження представника відповідача, здійснене в апеляційній скарзі стосовно того, що позивачем по справі невірно визначено дату поставки товару, а отже і надлишково нараховано штрафні санкції за неналежне виконання відповідачем умов договору, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, пунктом 5.3 договору встановлено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представником відповідача не надано суду апеляційної інстанції доказів того, що видаткові накладні зі сторони останнього були підписані в іншій день ніж це зазначено позивачем, а отже представником позивачем вірно визначений строк, з якого починають нараховуватися штрафні санкції.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна», а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року у справі № 910/13749/13- без змін.

2. Матеріали справи № 910/13749/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко