Рішення № 35843865, 05.12.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 925/1712/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: не з’явився, відповідача: не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом фермерського господарства "Еко Світ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрозен Імпекс"

про стягнення 30 723 грн. 21 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 30 723 грн. 21 коп., зокрема 24 800 грн. за надані послуги відповідно до договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 2405-ТР від 24.05.2012, 4 914 грн. 23 коп. пені за прострочення розрахунку в період з 05.07.2012 по 15.10.2013 та 1 008 грн. 98 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в цей же період.

Відповідач не подав суду відзив на позов.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників сторін, без відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак не направив свого представника у жодне із трьох судових засідань, не направив суду відзив на позов, не подав заперечень проти позовних вимог позивача, не подав заяву про розгляд справи за участі представника відповідача. Після судового засідання 05.11.2013 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою його представника Бердишевої О,П., оскільки тільки вона володіє знаннями в області права та ознайомлена з позовною заявою, а розгляд справи у відсутність представника буде порушувати право відповідача на правову допомогу; також відповідач вказав, що заперечення проти позову у разі їх наявності будуть надані в судове засідання (а. с. 41). Відповідач не подав доказів знаходження представника у відпустці, не вказав, яка тривалість такої відпустки, однак, з часу подання вказаного клопотання пройшов місяць, у судове засідання 21.11.2013 відповідач не подав заперечень проти позову чи клопотань, хоча із поштового повідомлення вбачається, що ухвалу від 05.11.2013 він отримав 15.11.2013, а ухвала від 21.11.2013 була отримана 26.11.2013.

Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов’язку суду відкладати розгляд справи у разі відсутності представника сторони чи неподання витребуваних документів. За приписом частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. В процесі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що вона може бути розглянута за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності відзиву на позов. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов’язком.

Неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 05.12.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача у судовому засіданні 05.11.2013, суд встановив таке.

Між фермерським господарством "Еко Світ" (Перевізник за договором, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фрозен Імпекс" (Замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 2405-ТР від 24 травня 2012 року, далі - Договір, за умовами якого Перевізник зобов'язався у межах даного Договору доставити автомобільним транспортом довірений йому Відправником вантаж (згідно з транспортною накладною), відповідно до узгоджених сторонами Заявок, а також у відповідності до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, Статуту автомобільного транспорту України, правил перевезень вантажів, та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та міжнародному сполученні (пункт 2.1.), а Замовник зобов'язався своєчасно оплачувати надані Перевізником послуги відповідно до пункту 6.4. даного договору (пункт 5.2.9. Договору).

В пункті 3.1. Договору сторони вказали перелік послуг, які може надати Перевізник на підставі даного договору, серед яких є виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі відповідних заявок.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що вартість перевезення вказується в Заявці замовника, яка є невід'ємною частиною даного договору та розраховується відповідно до Додатку № 1 до договору. В цю суму включена винагорода Перевізника з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 6.4 Договору Замовник зобов'язаний оплатити надані Перевізником послуги в строк 15 банківських днів з моменту отримання від Перевізника оригіналу товарно - транспортної накладної (CMR), акта виконаних робіт і рахунка. У випадку, якщо в Заявці підписаній обома сторонами даного договору, вказаний інший строк, то вищу юридичну силу має строк, вказаний в Заявці.

Пункт 6.5 Договору передбачено, що документами, що підтверджують наднормативний простій і відхилення від наміченого маршруту, а також виконання додаткових робіт і послуг є товарно - транспортні накладні, картки перевезення, дані шляхових листів, завірені вантажоодержувачем, перевізником або/та ДАІ й іншими уповноваженими органами.

В пункті 6.6 Договору вказано, що здавання - приймання послуг підтверджується актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами.

Відповідно до пункту 8.13 Договору за порушення строків оплати наданих Перевізником послуг Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Сторонами підписана та скріплена печатками Заявка № 108 від 24 травня 2012 року до договору № 2405 - ТР і додаткові угоди № 1 і № 2 до Заявки № 108, за умовами яких визначено, зокрема: маршрут перевезення м. Пинчув Польща - м. Дніпропетровськ, Україна, дата завантаження 25 травня 2012 року, найменування вантажу: заморожена ягода, адреса митного оформлення: м. Київ, с. Проліски; час прибуття на розмитнення 28 травня 2012 року, на вивантаження 29 травня 2012 року; вартість фрахту 24 500 грн., а згідно додаткової угоди № 2 вартість складає 27 000 грн.; сторони домовились вважати норматив на завантаження 48 год. На замитнення/розмитнення 48 годин. Понаднормативний простій 800 грн. за добу.

Згідно міжнародної товарно - транспортної накладної А№ 804392 СМR автомобіль прибув на Київську обласну митницю 29 травня 2012 року, про що свідчить штам митниці під митним контролем, а товар був розмитнений 01 червня 2012 року, тобто, за доводами позивача, виходячи із даних у вказаній накладній зафіксовано факт понаднормативного простою автомобіля - одна доба.

На виконання умов Договору позивач склав та надіслав на адресу відповідача 06.06.2012 та 08.06.2012 такі документи: оригінал міжнародної товарно - транспортної накладної А №804392 СМR, акт виконаних робіт (надання послуг) №ОУ-0000005 від 02.06.2012 та рахунок - фактуру №СФ-0000004 від 02.06.2012, які відповідач згідно повідомлень про вручення рекомендованих листів від 06.06.2012 та 08.06.2012 отримав 13.06.2012.

За доводами позивача, відповідно до умов Заявки № 108, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу 27 000 грн. за надані послуги перевезення вантажу та 800 грн. боргу у зв'язку з понаднормативним простоєм автомобіля, а всього 27 800 грн.

Відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 3 000 грн. по платіжному дорученню № 46 від 12.02.2013, відповідно залишок заборгованості відповідача перед позивачем станом на 15.10.2013 складає 24 800 грн. Позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу 4 914 грн. 23 пені за період з 05.07.2012 по 15.10.2013 та 1 008 грн. 98 коп. три проценти річних за цей же період.

Суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

За своєю правовою природою договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 2405-ТР від 24 травня 2012 року відноситься до договорів перевезення вантажу.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - це перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.), до якої приєднана Україна відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006, визначено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до умов Договору, всі істотні умови кожного конкретного перевезення визначаються у Заявках Замовника, які є невід’ємною частиною Договору.

Із умов Договору та Заявки № 108 від 24 травня 2012 року (а.с. 33) і додаткових угод № 1 і № 2 до неї вбачається, що позивач зобов’язався доставити вантаж автомобільним транспортом та видати його замовнику - ТОВ "Фрозен Імпекс"; вартість фрахту 27 000 грн.; маршрут перевезення: із завантаженням у м. Пинчув Польща та вивантаженнями у м. Київ і смт. Ювілейне Дніпропетровської області, вул. Радгоспна, 98.

Відповідно до Заявки № 108 час прибуття на розмитнення - 28 травня 2012 року, час прибуття на вивантаження - 29 травня 2012 року (пункт 15). Відповідно до умови пункту 18 Заявки сторони домовились вважати норматив на завантаження/ розвантаження 48 год., на замитнення/ розмитнення 48 годин. Понаднормативний простій 800 грн. за добу.

Оскільки дане перевезення вантажу є міжнародним, тому позивач подав належним чином оформлену міжнародну товарно-транспортну накладну № А №804392 СМR, із якої вбачається, що автомобіль прибув на Київську обласну митницю 29.05.2012 (штамп митниці під митним контролем) та був розмитнений 01.06.2012. На накладній проставлена відмітка відповідача про отримання товару.

З огляду на умови Договору і Заявки № 108 та на викладене вище, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що понаднормативний простій автомобіля складає одну добу і встановлена у Заявці сума 800 грн. є заборгованістю відповідача, яка повинна бути оплачена відповідно до умови пункту 6.4. Договору - не пізніше 05.07.2012.

За умовами Договору та Заявки № 108 відповідач повинен сплатити позивачу за отриману послугу кошти в сумі 27 800 грн. Однак, відповідач сплатив кошти позивачу частково в сумі 3 000 грн. по платіжному дорученню № 46 від 12.02.2013. При перерахуванні коштів відповідач вказав, що це оплата за транспортні послуги Польща-Дніпропетровськ, та послався на рахунок № СФ-0000004 від 02.06.2012. Суду не поданий акт виконаних робіт, вказаний у пункті 6.6. Договору, однак, вказане не може спростувати факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується, зокрема, міжнародною ТТН № 804392 із відмітками відповідача про прийняття вантажу, часткова оплата відповідачем вартості послуг з перевезення із посиланням на рахунок від 02.06.2012, у якому вказаний маршрут перевезення вантажу, що відповідає Заявці відповідача № 108.

Таким чином, борг відповідача по даному Договору складає 24 800 грн.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що борг відповідача в сумі 24 800 грн. за надані позивачем послуги та за понаднормативний простій підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 24 800 грн. боргу є законною і обґрунтованою, тобто, підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання і не сплатив борг, тому позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1 008 грн. 98 коп. за період з 05.07.2012 по 15.10.2013 із врахуванням сплаченої 12.02.2013 суми 3000 грн. Однак, розрахунок трьох процентів річних позивачем виконаний невірно, оскільки невірно визначено кількість днів прострочення на кожну із сум (до та після перерахування відповідачем 3000 грн.), а також позивачем не враховано 366 днів у 2012 році. Тому вимога позивача про стягнення трьох процентів річних підлягає до часткового задоволення в сумі 1 007 грн. 57 коп., виходячи із розрахунку:

27800 х 180 днів (05.07.2012-31.12.2012) х 3 : 366 :100 = 410, 16;

27800 х 42 дні (01.01.2013-11.02.2013) х 3 : 365 :100 = 95,97 грн. ;

24800 х 246 днів (12.02.2013 -15.10.2013) х 3 : 365: 100 = 501,44 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В статті 549 ЦК України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено договором або законом.

В пункті 8.13 Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати наданих Перевізником послуг Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Із аналізу вказаної умови Договору вбачається, що сторони домовилися про сплату Замовником Перевізнику пені за порушення строків оплати наданих Перевізником послуг. Оскільки відповідно до пункту 3.1. Договору та умови Заявки № 108 понаднормативний простій не відноситься до послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом, вказаної у Договорі та Заявці, тому нарахування пені на суму 800 грн. за понаднормативний простій є безпідставним, так як письмова угода сторін про сплату пені за таке порушення відсутня.

Крім цього, позивач нарахував пеню за останні 8 місяців перед пред’явленням позову, не врахувавши положення частини першої статті 261 ЦК України, в якій вказано, що початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Тобто, відповідно до вимоги вказаної норми, початок перебігу позовної давності у даній ситуації починається із 05.07.2012, тобто, із дня початку прострочення сплати відповідачем боргу за надані позивачем послуги перевезення. Відповідно до припису частини 6 статті 232 ГК України про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та враховуючи, що інше Договором не встановлено, тому нарахування пені припиняється 04.01.2013. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором), він повинен застосовуватися судом без заяви сторони. Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за період, який розпочинається після можливої кінцевої дати нарахування пені, тому вимога позивача про стягнення пені є безпідставною і не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, виходячи із часткового задоволення позову, з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 445 грн. 22 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фрозен Імпекс" (20731, Черкаська область, Смілянський район, селище Холоднянське, вул. Ржевська, 24-Б, ідентифікаційний код 36779481) на користь фермерського господарства "Еко Світ" (44813, Волинська область, Турійський район, с. Кульчин, вул. Миру, 37, ідентифікаційний код 36717268) - 24 800 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот гривень) боргу, 1 007 грн. 57 коп. (одну тисячу сім гривень 57 копійок) три проценти річних, 1 445 грн. 22 коп. (одну тисячу чотириста сорок п'ять гривень 22 копійки) судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.12.2013.

Суддя А.Д. Пащенко