Рішення № 35843842, 05.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р.Справа № 922/2996/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аріт К.В.

судді: Макаренко О.В. , Доленчук Д.О.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (м.Харків) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Харків) про стягнення 37241,90 гривень за участю представників:

позивача - Падалки О.О. (довіреність №38-4425/395 від 23 листопада 2010 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (Відповідача) про стягнення вартості за спожиту теплову енергію у розмірі 37241,90 гривень. В обґрунтування позовних вимог, Позивач вказує на те, що між ним та Відповідачем не було укладено договір постачання теплової енергії на потреби опалення по приміщенню по пр-ту П'ятидесятиріччя ВЛКСМ, 51-Г, тобто останній користувався тепловою енергією без достатніх правових підстав, у зв'язку з чим, у нього утворилась відповідна заборгованість.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 липня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду (суддя Денисюк Т.С.). Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 серпня 2013 року.

05 серпня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№28309), в якому просив суд відмовити у задоволенні відповідного позову, посилаючись на його необґрунтованість. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 серпня 2013 року було відкладено розгляд справи на 04 вересня 2013 року.

30 серпня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду заяву (вх.№31668), в якій просив суд застосувати термін позовної давності щодо вимог Позивача про стягнення 9391,44 гривень вартості спожитої теплової енергії за період з грудня 2006 року по серпень 2010 року.

У відкритому судовому засіданні 04 вересня 2013 року було оголошено перерву до 11 вересня 2013 року.

Розпорядженням керівника апарату суду №1082 від 11 вересня 2013 року дану справу було передано до розгляду судді Аріт К.В., у зв'язку із хворобою судді Денисюк Т.С.

Відповідно до п.3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розгляд справи починається заново в разі зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

У відкритому судовому засіданні 11 вересня 2013 року було оголошено перерву до 02 жовтня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2013 року та Розпорядженням в.о. голови господарського суду Харківської області №1281 від 01 жовтня 2013 року, беручи до уваги складність даної справи та рішення зборів суддів від 06 січня 2011 року, до розгляду справи №922/2996/13 було призначено колегію у складі головуючої судді Аріт К.В., судді Доленчука Д.О., судді Денисюк Т.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2013 року було відкладено розгляд справи на 11 листопада 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 листопада 2013 року було відкладено розгляд справи на 18 листопада 2013 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 18 листопада 2013 року, у зв'язку із хворобою судді Денисюк Т.С. було змінено склад колегії та призначено колегію у складі головуючої судді Аріт К.В., судді Доленчука Д.О, судді Макаренко О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 листопада 2013 року було відкладено розгляд справи на 26 листопада 2013 року.

У відкритому судовому засіданні 26 листопада 2013 року було оголошено перерву до 03 грудня 2013 року.

У відкритому судовому засіданні 03 грудня 2013 року було оголошено перерву до 05 грудня 2013 року.

04 грудня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду додаткові письмові пояснення (вх.№45009), на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані пояснення та долучено до матеріалів справи.

04 грудня 2013 року представник Відповідача надав до суду заяву про відвід колегії суддів (вх.№131).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 грудня 2013 року Відповідачу було відмовлено у задоволенні заяви про відвід колегії суддів.

Також, 04 грудня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду заяву (вх.№45102), в якій просив суд відкласти розгляд справи на 18 грудня 2013 року, у зв'язку з неможливістю прибути у призначене судове засідання, оскільки з 27 листопада 2013 року по 16 грудня 2013 року він перебуває на сесії в Інституті економіки і права. Судом було прийнято дану заяву до розгляду.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 05 грудня 2013 року проти відповідної заяви заперечував.

Колегія суддів, розглянувши відповідну заяву Відповідача, зазначає наступне.

За приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо). Проте, нових доказів Відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в заяві Відповідача не зазначено.

Судова колегія також зазначає, що згідно із ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань, спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного, та того, що до відповідної заяви не додано жодних доказів перебування на сесії представника Відповідача, колегія суддів вважає дану заяву необґрунтованою та такою, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами, а тому відмовляє в її задоволенні.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 05 грудня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 05 грудня 2013 року свого представника не направив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про дату наступного судового засідання, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що в межах наданих їм повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача, за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, судова колегія, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановила наступне.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" на підставі розпоряджень Харківського міського голови "Про початок та кінець опалювального сезону" 2006-2007 років, 2007-2008 років, 2008-2009 років, 2009-2010 років, 2010-2011 років, 2011-2012 років та 2012-2013 років у місті Харкові, здійснювало постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: місто Харків, проспект П'ятидесятиріччя ВЛКСМ, 51-Г, в якому знаходяться нежитлові приміщення Відповідача (загальною площею 111,6 м.кв.), на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28 грудня 2006 року (а.с.14). Система опалення приміщення Відповідача є невід'ємною частиною системи опалення житлового будинку за адресою: місто Харків, проспект П'ятидесятиріччя ВЛКСМ, 51-Г.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів обстеження системи теплоспоживання об'єкту, саме, акту №ОКТ/509 від 16 квітня 2008 року (а.с.19), акту №ОКП/530 від 03 червня 2008 року (а.с.20) та акту №175/8530 від 05 листопада 2012 року (а.с.21), у приміщенні Відповідача за адресою: місто Харків, проспект П'ятидесятиріччя ВЛКСМ, 51-Г зафіксовано використання теплової енергії без укладання відповідного договору з енергопостачальною організацією. Вищезазначені акти підписані та скріплені печаткою уповноваженого представника Позивача та Відповідачем особисто.

Відповідно до наданих під час розгляду справи учасниками судового процесу пояснень, та як свідчать матеріали справи, до теперішнього часу між сторонами відповідного договору про постачання теплової енергії на потреби опалення до приміщення Відповідача так укладено й не було.

Факт споживання Відповідачем теплової енергії без достатніх підстав за період з грудня 2006 року по квітень 2011 року та за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року підтверджується наявними в матеріалах справи наступними актами про підключення та про відключення споживача від джерела теплової енергії (а.с.28-33): №175/3363 від 23 жовтня 2006 року, №175/3528 від 17 квітня 2007 року, №175/6530 від 17 жовтня 2007 року, №175/7303 від 08 квітня 2008 року, №175/10164-В від 15 жовтня 2008 року, №175/9189-В від 13 квітня 2009 року, №175/14625-В від 16 жовтня 2012 року, №175/11880-В від 14 квітня 2013 року, №175/17155 від 09 квітня 2012 року, №175/16473 від 15 жовтня 2011 року та №175/13105-В від 09 квітня 2012 року.

Вищевказані Акти на включення та відключення опалення у приміщенні Відповідача були підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками Позивача та балансоутримувачем житлового будинку за адресою: місто Харків, проспект П'ятидесятиріччя ВЛКСМ, 51-Г.

Вищевказані Акти складені на підставі розпоряджень Міського голови про початок та закінчення опалювального сезону спірних періодів, та в них зафіксований факт підключення та відключення теплової енергії до житлового будинку за адресою: пр.П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, 51-Г.

Невід'ємність опалювальної системи всього будинку за вказаною адресою, факт якої зафіксовано в актах обстеження системи теплоспоживання обєкта, підтверджує постачання теплової енергії саме до нежитлових приміщень 1-го поверху, які належать відповідачу.

Таким чином, сума вартості спожитої Відповідачем теплової енергії без достатніх правових підстав за опалювальні періоди з грудня 2006 року по квітень 2011 року складає 9391,44 гривень, а з жовтня 2011 року по квітень 2012 року складає 27850,46 гривень.

У зв'язку з існуючою заборгованістю, Позивач направив на адресу Відповідача наступні листи-вимоги: №268/юр від 19 березня 2013 року (а.с.22), №998 від 22 червня 2012 року (а.с.24-25) та №802/17 від 25 травня 2013 року (а.с.27), проте наявна заборгованість з боку Відповідача залишилась не сплаченою.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 9391,44 гривень вартості спожитої теплової енергії за період з грудня 2006 року по квітень 2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9 ст.129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду справи однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09 квітня 2012 року (суддя Жиляєв Є.М.) по справі №5023/775/12, з Відповідача на користь Позивача було стягнуто 25505,20 гривень вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з грудня 2006 року по квітень 2011 року та 1609,50 гривень судового збору. Вказане рішення суду набрало законної сили 06 листопада 2012 року.

Колегія суддів, дослідивши у судових засіданнях матеріали справи №5023/775/12, встановила, що Позивачем не було заявлено у позовній заяві вказаної справи додатково 9391,44 гривень вартості спожитої теплової енергії за період з грудня 2006 року по квітень 2011 року, однак підставами відповідного позову є однакові рахунки-фактури, що направлялися до сплати Позивачем на адресу Відповідача, які містяться як у матеріалах справи №5023/775/12, так і у матеріалах справи №922/2996/13. Отже, судовою колегією встановлено, що на момент подання позову по справі №5023/775/12, Позивач не скористався правом на стягнення 9391,44 гривень, хоча мав для цього всі правові підстави.

З урахуванням викладеного, колегія суддів, перевіривши рахунки-фактури у вищевказаних справах та дослідивши інші докази, покладені в обґрунтування відповідної вимоги Позивача, вважає факт безпідставного споживання Відповідачем теплової енергії на суму 9391,44 гривень за період з грудня 2006 року по квітень 2011 року преюдиційним, а тому дійшла висновку, що Позивач не позбавлений права на стягнення 9391,44 гривень вартості спожитої Відповідачем теплової енергії.

Щодо заяви Відповідача про застосування терміну позовної давності за безпідставно спожиту теплову енергію за період з грудня 2006 року по серпень 2010 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовна давність щодо стягнення 9391,44 гривень вартості спожитої Відповідачем теплової енергії за період з грудня 2006 року по квітень 2011 року була перервана 16 лютого 2012 року шляхом подання Позивачем позову про відповідне стягнення, а тому судова колегія не вбачає правових підстав для застосування терміну позовної давності.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 27850,46 гривень вартості спожитої теплової енергії за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, суд зазначає наступне.

Законом України "Про теплопостачання" встановлено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначила, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави на набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються, згідно п.4 ч.З ст.1212 Цивільного кодексу України, і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно із ст.1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом страви про повернення майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, колегія суддів вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача вартості спожитої теплової енергії у розмірі 37241,90 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Також, колегія суддів звертає увагу Відповідача на те, що він не здійснив передбачених чинним законодавством дій щодо укладання відповідного договору про постачання теплової енергії, а також на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про безпідставність нарахування вартості спожитої теплової енергії в розмірі 37241,90 гривень з боку Позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, колегія суддів керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.11, 257, 261, 264, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №260333012313 у ВАТ "Держаний ощадний банк України" м.Харкова, МФО 351823) 37241,90 гривень заборгованості за спожиту теплову енергію та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Суддя Суддя Аріт К.В. Доленчук Д.О. Макаренко О.В.

Справа №922/2996/13