Постанова № 35843536, 06.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.12.13 р. справа №913/2194/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А. при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А.від позивача:Ляшенко Н.С. - довіреність від 29.12.2012 року №3445від відповідача :Бугайов А.В. - довіреність від 28.12.2012 року №695розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод», м. Київна рішення господарського суду Луганської області від14.10.2013 року у справі№ 913/2194/13 (Суддя: Василенко Т.А.)за позовною заявою Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод», м. Київдо відповідачаДержавного підприємства «Луганськвугілля»,м. Луганськпростягнення 619416 грн. 00 коп., в тому числі: 552960 грн. 00 коп. - збитки за пошкоджені залізничні вагони, 3600 - витрати за послуги з оцінки пошкоджених вагонів та 62856 грн. 00 коп. - недоодержаний прибуток (втрачена вигода).

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Дарницький вагоноремонтний завод» (далі - ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою пор стягнення з Державного підприємства «Луганськвугілля» (далі - ДП «Луганськвугілля», відповідач) 619416 грн. 00 коп., з яких (з урахуванням уточнень, а.с. 70) 552960 грн. 00 коп. - збитки за пошкоджені залізничні вагони, 3600 - витрати за послуги з оцінки пошкоджених вагонів та 62856 грн. 00 коп. - недоодержаний прибуток (втрачена вигода).

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.10.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду по даній справі, ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу , в якій просить згадане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На думку заявника апеляційної скарги:

- судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи;

- має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справ;

- судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін

Представник позивача у судовому засіданні 04.12.2013 року надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.12.2013 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 27.06.2012 між ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» та ДП «Донецька залізниця» укладений агентський договір № Д/М-1203/НЮ-ДОХ. Відповідно до умов договору комерційний агент (ДП «Донецька залізниця») за агентську винагороду зобов'язується надати довірителю (ДП «Дарницький вагоноремонтний завод») послуги із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок Довірителя укладення договору від імені Довірителя про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами Довірителя на під'їзних коліях та коліях загального користування, в тому числі за час затримки з вини вантажовласника на станціях призначення чи на підходах до них клієнтами (вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками або користувачами під'їзних колій, портами, організаціями, установами, експедиторами, тощо).

На виконання умов вищевказаного договору між ДП «Донецька залізниця» та ДП «Луганськвугілля» укладено договір від 12.09.2012 № 218/05 про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами.

14.12.2012 року локомотив,що належить на праві власності ВП «Луганськвантажтранс» ДП «Луганськвугілля» серії ТГМ 6А № 985 з піввагонами, що належать на праві господарського відання ДП «Укрспецвагон» та ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», завантажені вугіллям, втратив контроль управління гальмами у зв'язку з чим було втрачено управління з вагонами та відбулося зіткнення з потягом, що спричинило схід з колії локомотиву серії ТГМ 6А № 985 та пошкодження піввагонів №№ 60616976, 67358218, 67703603.

Зазначені вагони були передані Укрзалізницею на баланс ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» згідно наказу №565 від 14.10.2011 року, актів приймання передачі основних засобів (а.с. 82-85).

Згідно актів форми ВУ-25м від 26.12.2012 року було зафіксовано факти пошкодження вагонів: №6 - вагону №60616976, №7 - вагону №67358218, №10 - вагону № 67703603.

17.02.2012 року по вказаному факту було проведено оперативну нараду при начальнику станції Слов'яносербськ Донецької залізниці з розслідування обставин і причин сходу вагонів 1.12.2012 року на під'їзній колії ВП «Луганськвантажтранс» ДП «Луганськвугілля», про що складений протокол від 17.12.2012 року.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що згадані акти підписані начальником вагонного депо, ревізором із безпеки руху поїздів та автотранспорту у вагонному господарстві ревізорської дільниці та в.о. директора ДП «Луганськвугілля», та що під час наради обговорювалась вказана пригода та була підтверджена наявність вини ДП «Луганськвугілля» у сході локомотива та пошкоджені відповідних вагонів.

Але, як вбачається з матеріалів справи, вищевказані акти №№6,7 та 10 про пошкодження вагону ревізором із безпеки руху поїздів та автотранспорту у вагонному господарстві ревізорської дільниці не підписані, та в кожному з них лише констатовано той факт, що відповідний спірний вагон підлягає вилучено з інвентарного парку.

Суд, з посиланням на п. 24 «Правил користування вагонами та контейнерами», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 15 березня 1999 за № 165/34586, яким встановлено, що у разі втрати або пошкодження вагона до стану, що не підлягає ремонту, винна сторона зобов'язана надати відповідний вагон. У разі відсутності у винної сторони відповідного вагона вона зобов'язана відшкодувати його вартість, визначену згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» , також зазначив, що позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогами щодо заміни пошкоджених вагонів та відмови останнього від надання вагонів аналогічних пошкодженим, а також, не надано відомостей щодо обсягів відновлювального ремонту пошкодження вагонів або їх знищення.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому відповідачем реальних збитків в розмірі 619416 грн. 00 коп. з вини останнього.

Судова колегія звертає увагу на наступне.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способом захисту права. У спірному випадку спосіб захисту права є відшкодування збитків.

Підстава позову - це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаюсться сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт вищевказаної аварії, перелічені акти про пошкодження вагону, зазначений протокол оперативної наради, висновки Товариства з обмеженою відповідальністю «Адептес» «Про розмір збитків, спричинених пошкодженням майна», згідно якого загальний розмір реальних збитків, спричиненням пошкодженням спірних вагонів, становить 460000 грн. 00 коп. (без ПДВ), а розмір упущеної вигоди становить 52380 грн. 00 коп. (без ПДВ). Ще 3600 грн. 00 коп. - це оплата на користь ТОВ «Адептес» за проведену оцінку пошкоджених вагонів. В нормативне обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на:

- приписи п. 24 «Правил користування вагонами і контейнерами», затверджених Наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 року №113;

- ст. 124 Статуту залізниць України;

- «Порядок визначення розміру збитків розкрадання, нестачі, знищення (ппсування) матеріальних цінностей», відповідно до якого розмір збитків визначається шляхом проведення незалежної оцінки, (далі - Порядок);

- ст. 103, 104 «Методики оцінки майна», затвердженої Постановою КМУ від 10.12.2003 року №1891;

- ст.ст. 224, 225 Господарського Кодексу України.

У згаданому протоколі оперативної наради від 17.12.2012 року йдеться лише про обставини аварії та фіксацію пошкодження спірних вагонів і не встановлена вина саме відповідача у цій аварії.

Позивач зазначає, що аварія, про яку йдеться у даному випадку, пов'язана з виконанням сторонами вище обумовлених договорів, на які позивач, як на підставу позову, не посилається.

Порядок, про який вказує позивач, затверджений Постановою КМУ від 22.01.1996 року №116 на виконання розпорядження Президента України від 10.02.1995 року №35 «Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією і організованою злочинністю» та з метою вдосконалення правової бази боротьби з економічною злочинністю.

Судова колегія вважає, що у даному випадку, посилання позивача на цей Порядок в обґрунтування позовних вимог, є безпідставним.

Висновки ТОВ «Адептес» не можуть вважатись належними та допустимими доказами позовних вимог при вирішенні спору по даній справі, оскільки відбір суб'єкта оціночної діяльності здійснено позивачем самостійно.

Судова колегія відзначає, що у спірному випадку необхідно керуватись спеціальними нормами права, які регулюють взаємовідносини сторін у галузі господарської діяльності, пов'язаної з використанням залізничного транспорту.

Цивільного Кодексу України, за якою майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частині 2 статті 11 Цивільного Кодексу України, деліктна відповідальність вимагає для її застосування наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам Закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського Кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також недоодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського Кодексу України до складу збитків включається вартість втраченого, пошкодженого, або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, недоодержаний прибуток (втрачена вигода).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та шкодою полягає передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

В свою чергу відсутність вини у заподіяній шкоді доводиться особою, що вчинила порушення; винна поведінка порушника має місце тоді, якщо він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачав його негативні наслідки, бажав їх настання, або коли порушник, передбачаючи настання негативних наслідків, розрахував на їх відведення, чи не передбачав настання таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Таким чином, для настання відповідальності, передбаченою статтею 1166 Цивільного Кодексу України необхідні всі чотири елементи складу правопорушення.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, надані позивачем акти, протокол нарад та висновки не є в розумінні норм ст.ст.33, 34, 36 Господарського процесуального Кодексу України належними засобами доказування спричинення збитків позивачу відповідачем в даному випадку.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню в силі за мотивами, викладеними цій постанові.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» на рішення господарського суду Луганської області від 14.10.2013 року у справі №913/2194/13 - залишити без задоволення.

2)Рішення господарського суду Луганської області від 14.10.2013 року у справі №913/2194/13- залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова