Постанова № 35843505, 03.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа№ 910/10436/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Риков О. О. - представник за довіреністю № 1 від 02.01.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013

у справі № 910/10436/13 (суддя Якименко М. М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про стягнення 28 637,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 28 637,21 грн., яку позивачем як страховою організацією за умовами договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, № 046.0259459.145 від 31.07.2010 виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Пежо 206», державний номерний знак АА 1085 НС, який належить Курило Юрію Володимировичу, внаслідок ДПТ, що сталася з вини Новацької Натальї Миколаївни - власника автомобіля «Фольцваген Поло», державний номерний знак АА 23955 КТ, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2013, повний текст якого підписаний 06.09.2013, у справі № 910/10436/13 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено страхове відшкодування в сумі 24 990 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем щодо збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, проте позивачем при зверненні до суду не враховано, що ліміт відповідальності відповідача як страховика цивільно-правова відповідальність Новацької Натальї Миколаївни - власника автомобіля «Фольцваген Поло», державний номерний знак АА 23955 КТ, за шкоду, заподіяну майну, становить 25 500 грн., та те, що розмір заявленої до стягнення суми підлягає зменшенню на франшизу, що її передбачено умовами укладеного між відповідачем та Новацької Н. М. полісу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 по справі № 910/10436/13 шляхом зменшення розміру позовних вимог, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при вирішені спору по суті не врахував, що зі змісту договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, № 046.0259459.145 від 31.07.2010 слідує, що зазначений договір складається з частини І та частини ІІ, які є його невід'ємними частинами та не діють окремо одна від одної, в той час як суд першої інстанції, виносячи оспорюване рішення, не дослідив частину ІІ вказаного договору, а отже, висновок про часткове задоволення позовних вимог був передчасним.

Також відповідач зазначив про те, що з розділу 7 договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, № 046.0259459.145 від 31.07.2010 слідує те, що ринкова вартість та страхова сума автомобіля «Пежо 206», державний номерний знак АА 1085 НС, станом на 31.07.2010 становить 88 000 грн., та те, що ринкова вартість автомобіля була визначена на умові п. 5.2 частини ІІ вказаного договору страхування, в той час як в звіті про оцінку вартості матеріального збитку № 165 від 21.09.2010 експертом було визначено ринкову вартість вказаного автомобіля у розмірі 93 014,94 грн., тобто через 2 місці після укладення вказаного договору страхування ринкова вартість автомобіля «Пежо 206», державний номерний знак АА 1085 НС, збільшилась, що є алогічним та свідчить про те, що вказаний автомобіль на момент укладення договору страхування було недостраховано, а відповідачем позивачу було не в повному об'ємі сплачено страхову премію, що вимагало застосування пропорції при визначенні розміру страхового відшкодування та, відповідно, страхова виплата підлягала корегуванню позивачем в сторону зменшення.

Крім того, відповідач зауважив на тому, що судом першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення не було дотримано вимоги п. 9 постанови Пленуму Верхового суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якою, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, в той час як суд першої інстанції, присудивши до стягнення з відповідача 24 990 грн., не вирішив питання щодо передачі відповідачу запчастин, що були замінені, на чому наполягав відповідач в судовому засіданні, яке мало місце 03.09.2013, оскілки відповідні запчастини одночасно мали залишкову вартість (навіть у стані металобрухту).

Незважаючи на належне повідомлення про час та місце кожного судового засідання, представник позивача в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

В судовому засіданні 03.12.2013 представник відповідача відмовився від раніше поданого клопотання про продовження строків для розгляду апеляційної скарги.

Крім того, відповідач зазначив про те, що не може виконати вимоги ухвал суду від 05.11.2013 та від 26.11.2013 через невиконання позивачем вимог, зазначених ухвал в частині надання тексту Частини ІІ Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, № 046.0259459.145 від 31.07.2010.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Як слідує з матеріалів справи, предметом розгляду в даній справі є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 28 637,21 грн., яку позивачем як страховою організацією за умовами договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, № 046.0259459.145 від 31.07.2010 виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Пежо 206», державний номерний знак АА 1085 НС, який належить Курило Юрію Володимировичу, внаслідок ДПТ, що сталася з вини Новацької Натальї Миколаївни - власника автомобіля «Фольцваген Поло», державний номерний знак АА 23955 КТ, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. (п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування, а підставами - прострочення відповідачем строку виконання обов'язку з оплати страхового відшкодування, право на стягнення якого позивач набув, відшкодувавши збитки своєму страхувальнику Курилу Юрію Володимировичу на підставі укладеного з ним 31.07.2010 договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, № 046.0259459.145 (далі Договір).

Зі змісту Договору (розділ 10) слідує, що Договір складається з Частини І і Частини ІІ, які є його невід'ємними складовими та не діють окремо одна від одної.

Посилання на п. 5.2 частини ІІ Договору містяться також у розділі 7 частини І Договору.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом до позовної заяви додано лише І частину Договору (а.с. 6).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції зазначені обставини залишились судом першої інстанції не досліджувались.

Проте, згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт укладення сторонами Договору має бути підтверджений самим договором, який, згідно його змісту, діє лише при наявності частини І та частини ІІ, в той час як наявна в матеріалах справи копія частини І Договору не може вважатися належним доказом на підтвердження факту дії такого договору.

За відсутності спірного Договору у повному обсязі, суд за будь-яких умов позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи та визначити правовідносини сторін у спорі.

Розділом ХІІ ГПК України (ст. 99) визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Ухвалами суду апеляційної інстанції від 05.11.2013 та від 26.11.2013 позивача, серед іншого, було зобов'язано надати суду оригінал (для огляду в судовому засіданні) та належним чином засвідчену копію Частини ІІ Договору.

Вказані вимоги ухвал суду позивачем виконані не були, жодних пояснень щодо неможливості їх виконання суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 було прийнято до розгляду ухвалою від 08.10.2013, розглянути апеляційну скаргу по суті апеляційний суд, з врахуванням вихідних днів, має в строк до 09.12.2013 включно.

Водночас частиною 3 ст. 69 ГПК України встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи, те, що відповідач від поданого ним 26.11.2013 клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги відмовився, а позивач до суду з відповідним клопотанням не звертався та те, що чинним процесуальним законодавством суд не наділений повноваженнями продовжити строк розгляду справи за власною ініціативою, суд апеляційної інстанції в будь-якому випадку має розглянути по суті апеляційну скаргу в строк по 09.12.2013 включно

Згідно строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за № 1383/14650, строк пересилання рекомендованої кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) для даного випадку (направлення рекомендованої кореспонденції в межах міста Києва) становить день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку та чотири дні (п.п. 4.1, 4.2).

Враховуючи, що останнім днем строку розгляду апеляційної скарги є 09.12.2013, у випадку відкладення розгляду даної скарги до цієї дати, суд позбавлений можливості належним чином повідомити сторін про час та місце судового засідання.

За обставин, що склалися, колегія суддів не вважає за можливе втретє відкласти розгляд цієї справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що неподання позивачем без поважних причин витребуваних судом матеріалів, які в даному випадку необхідні для вирішення спору, унеможливлює розгляд справи по суті і є підставою для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевказані обставини, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 у справі № 910/10436/13 підлягає скасуванню, позов залишається без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольняється частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 81, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 у справі № 910/10436/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 у справі № 910/10436/13 скасувати.

3. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» залишити без розгляду.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 30968986) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний код 22945712) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10436/13.

Повний текст постанови складено: 09.12.2013

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна