Рішення № 35843467, 28.11.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 р. Справа № 923/1350/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс", с.Піщане Кременчуцького району Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-ТАВРІЇ", м. Нова Каховка Херсонської області

про стягнення 13 392,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-ТАВРІЇ" (відповідач) 13392,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за усним правочином щодо поставки газобетонних блоків. Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст.ст. 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 220, 224 Господарського кодексу України та твердженнями про те, що відповідач не здійснив поставку позивачеві товару після здійснення позивачем попередньої оплати товару та не повернув позивачеві суму попередньої оплати за непоставлений товар, після отримання відповідної вимоги позивача.

Сторони належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи.

Присутнього 14.11.2013р. у судовому засіданні представника позивача повідомлено судом про час і дату наступного судового засідання, а саме, 28.11.2013р. об 11-30 год., про що зазначено у протоколі судового засідання від 14.11.2013р. Також, ухвалу суду від 14.11.2013р. про відкладення розгляду справи на 28.11.2013р. направлено позивачеві простим листом за вказаною у позовній заяві адресою позивача.

Представник позивача у судове засідання 28.11.2013р. не прибув. Через канцелярію суду 28.11.2013р. позивач надіслав до суду факсимільним зв'язком клопотання від 27.11.2013р. про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи на один тиждень. Тобто, фактично, два клопотання. У задоволенні цих клопотань позивачу відмовлено з підстав, які наведено у мотивувальній частині даного рішення.

Відповідачеві ухвали суду від 01.10.2013р. про порушення провадження у справі, від 24.10.2013р. та 14.11.2013р. про відкладення розгляду справи, надіслано відповідно до ст.64 ГПК України, за вказаною у позовній заяві адресою відповідача. Першу з вказаних ухвал - рекомендованим листом з повідомленням, дві інші - рекомендованими листами. До суду повернулося та залучене до матеріалів справи поштове повідомлення про вручення за вказаною у позовній заяві адресою відповідача ухвали суду від 01.10.2013р. про порушення справи (а.с.25). Рекомендовані ж листи з ухвалами суду від 24.10.2013р. та 14.11.2013р. про відкладення розгляду справи не поверталися, без вручення відповідачеві, до суду.

Відповідач не проявив свого відношення до позовних вимог, відзиву на позовну заяву та витребуваних від нього судом згідно з ухвалами по даній справі документів не надав, представника в судові засідання 24.10.2013р. та 28.11.2013р. не направив. Про причини цього відповідача суду не повідомив.

Від відповідача не надходило заяв та клопотань щодо судового засідання 28.11.2013р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представників сторін не унеможливлює розгляд справи №923/1350/13. Розгляд справи за відсутності представників сторін, яких належно повідомлено про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав сторін.

Відповідно до ст. 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Через канцелярію суду 28.11.2013р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КреМікс", надіслав до суду факсимільним зв'язком клопотання від 27.11.2013р. № 2711, за підписом представника позивача, наступного змісту: "В провадженні господарського суду Херсонської області знаходиться справа № 923/1350/13 за позовом ТОВ "КреМікс" до ТОВ "БЕТОН-ТАВРІЇ" про стягнення коштів, яка призначена на 28 листопада 2013 р. на 11 год. 30 хв. На дане судове засідання представник позивача - Пінтійська Н.І. з'явитися не має можливості, через відсутність у касах залізничних квитків як у напрямку міста Херсона, так і у зворотному напрямку. На підставі викладеного, прошу суд продовжити строк розгляду справи та перенести судове засідання по вищевказаній справі на один тиждень для того, щоб позивач мав змогу з'явитись у судове засідання та надати пояснення по справі, а саме, в частині визначення строку поставки товару".

У задоволенні цього клопотання, в частині продовження строку розгляду справи, судом відмовлено з огляду на наступне. Позовна заява, за якою порушено провадження у даній справі, надійшла до суду 30.09.2013р. Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України справа має бути розглянута господарським судом у двомісячний строк. Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках, за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Двомісячний строк розгляду даної справи спливає 02.12.2013р., оскільки 30.11.2013р. субота - вихідний день. Виходячи з приписів ч. 3 ст. 69 ГПК України та з урахуванням положень п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами та доповненнями, продовження строку розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, й повинно мати місце у винятковому, за оцінкою суду, випадку при розгляді справи (складності справи, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів та ін.). Позивачем не доведено винятковості обставин, з існуванням яких позивач пов'язує наявність підстав для продовження строку розгляду справи. За оцінкою суду такі виняткові обставини при розгляді даної справи відсутні. З інших підстав, ніж ті, що вказані у ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовження строку розгляду справи цим Кодексом не передбачено.

У задоволенні клопотання позивача, в частині відкладення строку розгляду справи, судом відмовлено з огляду на наступне. Відповідно до п. 3.9.2 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суд представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника. Неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК України). Вказане відповідачем не доведено. Так, позивачем не доведено неможливості надання суду письмових пояснень, про необхідність надання яких стверджується позивачем у клопотанні, з доказами на їх підтвердження, 28.11.2013р. у той самий спосіб, у який до суду 28.11.2013р. надійшло клопотання позивача (факсимільним зв'язком), або раніше під час розгляду даної справи поштою. Також, відмовляючи у задоволенні цього клопотання суд врахував, що явку представників сторін в судове засідання 28.11.2013р. не було визнано судом обов'язковою. Крім цього, відмовляючи у задоволенні цього клопотання суд врахував, що при відсутності, за висновком суду, підстав для продовження строку розгляду справи понад встановлений ст. 69 ГПК України двомісячний строк, відкладення розгляду справи на дату, яка знаходиться поза межами такого двомісячного строку, не відповідає приписам ГПК України.

Також, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-ТАВРІЇ" (надалі - відповідач) в липні 2013 року була досягнута усна домовленість про купівлю - продаж товару, а саме, про купівлю позивачем у відповідача, газобетонних блоків у кількості 34,2 куб. м., загальною вартістю 21 204,00 грн.

Після чого, відповідачем був виставлений позивачу рахунок № 198 від 26.07.2013р. на оплату товару, газобетонних блоків у кількості 34,2 куб. м., загальною вартістю 21 204,00 грн. У цьому рахунку, зокрема, вказано про наступні умови поставки товару та строки оплати товару: "Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов'язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товару на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р Постачальника (відповідача - примітка суду), самовивозом за наявності довіреності та паспорта." Також, у рахунку вказано, що він є дійсним до сплати протягом 3 (трьох) днів.

З метою часткової оплати вказаного рахунку відповідача позивачем було оформлено платіжне доручення № 932 від 29.07.2013р. на суму 133 93,00 грн., з призначенням платежу "За газобетонний блок зг. рах. № 198 від 26.07.2013р. в тч ПДВ 2232,00 грн." Фактично, згідно з відміткою банку на наданому суду позивачем примірнику цього платіжного доручення, вказані у дорученні грошові кошти перераховано відповідачеві лише 16.08.2013р.

02.08.2013р. позивачем складено листа № 130 до відповідача, згідно з яким позивач просить відповідача повернути на розрахунковий рахунок позивача сплачені позивачем згідно з платіжним дорученням № 932 від 29.07.2013р. на користь відповідача грошові кошти у сумі 13 392,00 грн. Доказів надсилання відповідачеві у будь-який спосіб (поштою, кур'єрською службою, факсимільним зв'язком) або вручення представнику відповідача цього листа позивачем не надано.

23.08.2013р. позивач надіслав відповідачеві поштою (цінним листом з описом вкладення) вимогу № 137 від 22.08.2013р. про повернення відповідачем позивачеві 13392,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Станом на час подання позивачем до суду позовної заяви, за якою порушено провадження у даній справі, відповідач відповіді на вказану претензію позивача не надав, вартість вказаного товару, повністю або частково, позивачеві не сплатив.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому, відповідно до п. 2 та п. 3 ст. 180 цього ж Кодексу, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основ цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, із змінами та доповненнями (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналогічне визначення терміну "первинний документ" містить у собі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону та п. 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підставі вказаних встановлених судом фактичних обставин та наведених правових норм суд дійшов висновку про те, що між сторонами фактично було укладено усну угоду про купівлю-продаж товару, що підтверджується письмовими доказами. Відповідно до цієї угоди відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач, в свою чергу, зобов'язався оплатити та прийняти товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу. Згідно ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона - продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони - покупця, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із ч. 1 та ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що при встановленні договором обов'язку покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу України у випадку, коли продавець одержав суму попередньої оплати товару, але не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язань. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше, зокрема, не встановлено договором. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сплату позивачем відповідачеві спірної грошової суми у розмірі 13 392,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 932 від 29.07.2013р. було здійснено, саме, на підставі рахунку відповідача від 26.07.2013р. № 198. Даний факт підтверджується зазначеним позивачем у платіжному дорученні № 932 від 29.07.2013р. призначенням платежу, а також, тим, що це платіжне доручення було оформлено у вказаний у рахунку відповідача від 26.07.2013р. №198 триденний строк.

Таким чином, за висновком суду, доведеним є той факт, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про купівлю - продаж товару (газобетонних блоків) саме, у кількості 34,2 куб. м., та саме, загальною вартістю 21 204,00 грн., з умовами поставки та оплати цього товару згідно вказаних у рахунку відповідача від 26.07.2013р. №198 умов поставки та оплати товару. А саме, строк поставки вказаного у цьому рахунку товару - за фактом надходження коштів на розрахунковий рахунок відповідача (постачальника за договором), порядок доставки (умови поставки) товару - самовивіз, порядок отримання товару - за довіреністю, при наявності паспорту.

Доказів того, що позивачем та відповідачем було узгоджено будь-які інші умови поставки товару, ніж вказані у рахунку відповідача від 26.07.2013р. № 198 умови поставки товару, позивач не надав суду.

Також, суду не надано будь-яких доказів наявності у позивача намірів на отримання товару на умовах укладеного між позивачем та відповідачем договору, після проведення позивачем часткової попередньої оплати товару. Зокрема, позивачем не надано суду доказів видачі позивачем своїм працівникам (або його представникам) довіреності на отримання товару від відповідача, доказів відрядження працівників позивача (або його представників) та автотранспорту за отриманням товару, або ж доказів укладання договору на доставку товару з транспортним підприємством.

При цьому, позивачем не надано суду доказів відмови відповідача видати товар, у кількості відповідно до розміру попередньої оплати за товар, після 16.08.2013р., дати проведення банком платежу на суму 13392,00 грн. згідно з платіжним дорученням позивача № 932 від 29.07.2013р.

Також, позивачем не надано доказів надсилання відповідачу у період після оформлення позивачем платіжного доручення № 932 та до звернення позивача до суду письмової вимоги про здійснення позивачем поставки оплаченого товару на умовах поставки згідно рахунку відповідача від 26.07.2013р. № 198 або ж на інших умовах.

Доказів того, що позивачем та відповідачем було узгоджено будь-які інші умови оплати товару, ніж вказані у рахунку відповідача від 26.07.2013р. № 198 умови оплати товару, позивач не надав суду. Проте, згідно з цим рахунком позивача передбачено здійснення попередньої оплати 100 % вартості товару, що складає 21204,00 грн., а позивачем було здійснено лише часткову оплату вартості товару, у сумі 13 392,00 грн. У зв'язку із цим, за висновком суду, навіть при пред'явленні позивачем до відповідача вимоги, саме, про поставку товару у кількості відповідно до розміру попередньої оплати за товар, а не про повернення попередньої оплати за товар, на підставі приписів ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України відповідач мав право зупинити виконання свого обов'язку щодо поставки товару.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та наведених правових норм суд дійшов висновку про те, що твердження позивача про порушення відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару вказаного у рахунку відповідача від 26.07.2013р. № 198, зокрема, про порушення строків передачі попередньо оплаченого позивачем товару, є необґрунтованими. У зв'язку із чим, підстави для стягнення з відповідача 13392,00 грн. спірних грошових коштів, відповідно до приписів ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу України, відсутні.

Позовні вимоги є необґрунтованими, в їх задоволенні має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 2 %, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. При цьому, ставки судового збору визначаються виходячи із встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати, у місячному її розмірі, станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р. становив 1147,00 грн.

Позивач у вересні 2013 року подав до господарського суду позовну заяву з вимогами про стягнення 13 392,00 грн., сплативши за її подання 1721,00 грн. судового збору згідно з платіжним дорученням № 1351 від 06.09.2013р. Таким чином, у відповідності до наведених положень ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання цієї позовної заяви позивач повинен був сплатити 1720,50 грн. (1 720,50 грн. = 1,5 х 1147,00 грн.), а фактично сплатив 1721,00 грн. судового збору.

Різниця між фактично сплаченою позивачем сумою судового збору та сумою судового збору, яка підлягала сплаті позивачем за подання позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 13 392,00 грн. у відповідності до п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", становить (1721,00 - 1720,50) грн. = 0,50 грн. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Таким чином, зайве сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 0,50 грн. підлягає поверненню позивачеві.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі при відмові в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, а також п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" суд, -

в и р і ш и в:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (місцезнаходження - 39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул.Польовий стан, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи - 30748505) зі спеціального рахунку державного бюджету (р/р31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ - 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонській області) 0 (нуль) грн. 50 коп. сплаченого згідно з платіжним дорученням № 1351 від 06.09.2013р.

Оригінал платіжного доручення № 1351 від 06.09.2013р. знаходиться у матеріалах судової справи № 923/1350/13.

Суддя К.В. Соловйов