Рішення № 35843025, 02.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14931/13 02.12.13За позовом: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна"

До Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Мітько Юрія Степановича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київська міська державна адміністрація

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 48 484,58 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача Кравченко Р.Ю. - пред. за довір.

від відповідача Залунін К.В. - пред. за довір.

від третьої особи 1 не з'явився

від третьої особи 2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 48 484,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.10.2010 року на вул.А.Барбюса у м.Києві через прорив металевої труби тепломережі, яка знаходиться на балансі ПАТ "Київенерго" було пошкоджено автомобіль марки «Тойота», д.н. АА 0603 ЕА, який належить Мітько Ю.С. Позивач виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором (полісом) страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250506275.10 від 08.07.2010р., укладеним з Мітько Юрієм Степановичем, виплатив суму страхового відшкодування в розмірі 48 484,58 грн., у зв'язку з чим, на підставі ст.1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» позивач набув права вимоги у межах фактичних витрат до відповідача, як до особи відповідальної за заподіяний збиток.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.13р. порушено провадження у справі №910/14931/13, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Мітько Юрія Степановича, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київську міську державну адміністрацію, розгляд справи призначено на 02.09.13р.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 року справу №910/14931/13 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Капцової Т.П. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.13р. справу №910/14931/13 прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В. та призначено розгляд справи на 07.10.13р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 16.09.2013р. справу передано для розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.13р. справу №910/14931/13 прийнято до свого провадження суддею Капцовою Т.П.

У судове засідання 07.10.13р. з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з одночасним призначенням до розгляду на цю дату великої кількості справ у судах різних інстанціях.

Представник третьої особи 1 у судове засідання не з'явився про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

Представник третьої особи 2 у судове засідання не з'явився через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.13р. відкладено розгляд справи на 11.11.13р.

У судове засідання 11.11.13р. з'явились представник позивача та представник відповідача. Представником позивача долучено до матеріалів справи додаткові документи.

Через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказав на те, що відповідальність за завдану позивачу шкоду через порив металевої труби тепломережі повинен нести власник пошкодженої тепломережі - Київська міська державна адміністрація.

Представник третьої особи 1 у судове засідання не з'явився про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

Представник третьої особи 2 у судове засідання не з'явився через канцелярію суду представником третьої особи2 подано клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Представниками сторін заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.13р. продовжено строк розгляду спору у справі № 910/14931/13 відкладено розгляд справи на 02.12.13р.

У судове засідання 02.12.13 р. з'явилися представники сторін. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Мітько Ю.С. та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Київської міської державної адміністрації, у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи судом були повідомлені ухвалою суду від 11.11.13р., про що в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень Мітьку Ю.С. 16.11.13, та Київській міській державній адміністрації 18.11.13р.

Згідно п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті, треті особи були повідомлені про розгляд справи судом, а представником третьої особи 2 заявлялося клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи 2, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників третіх осіб.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти заявлених позовних заперечував з підстав наведених у відзиві.

В судовому засіданні 02.12.2013р. відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст.81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2010р. між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (страховик) та Мітько Юрієм Степановичем (страхувальник) укладено Поліс страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250506275.10 від 08.07.2010р. (далі- Поліс), у відповідності до умов якого страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

Згідно з п.2 Полісу предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Тойота», д.н. АА 0603 ЕА. Страховим випадком за Полісом є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок ДТП, пожежі, самозаймання, попадання каміння, падіння предметів, протиправних дій 3-х осіб, стихійних явищ, угон.

Строк дії Полісу з 18.07.2010 по 17.07.2011.

29.10.2010 року на перехресті вул.Ковпака та вул. А.Барбюса у м.Києві близько 13 год. 05 хв. стався прорив металевої труби тепломережі внаслідок чого, було пошкоджено автомобіль марки «Тойота», д.н. АА 0603 ЕА, який належить Мітько Ю.С., що підтверджується довідкою Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві від 02.11.10 № 1/3155 та протоколом огляду транспортного засобу від 04.11.2010.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 11/11 від 09.11.10 розмір матеріального збитку спричиненого власнику автомобіля «Тойота», д.н. АА 0603 ЕА склав 41064,29 грн. Відповідно до ремонтної калькуляції № 11-11 від 09.11.10 скденої за допомогою комп'ютерної програми «АUDATEX» вартість ремонту транспортного засобу склала 56 281,40 грн. з ПДВ.

16.11.2010 власник застрахованого транспортного засобу «Тойота», д.н. АА 0603 ЕА, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивачем 18.11.10р. був складений та підписаний страховий акт № 55110, згідно з яким пошкодження транспортного засобу «Тойота», д.н. АА 0603 ЕА, внаслідок попадання каміння, падіння предметів, що спричинено аварією тепломережі, визнано страховим випадком та на підставі калькуляції ТОВ «Автосаміт ЛТД» № с-19227 від 04.11.10, призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 48 484, 58 грн.

На виконання зобов'язань за Полісом та відповідно до поданої страхувальником заяви, позивач виплатив ТОВ «Автосаміт ЛТД» страхове відшкодування у розмірі 48484,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12072 від 16.12.10.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, до позивача перейшло право вимоги до винної особи, відповідальної за завдані збитки, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак, їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Оскільки, пошкоджена труба перебуває на балансі ПАТ "Київенерго" позивач звернувся до відповідача з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, пошкодження транспортного засобу, який належить Мітьку Ю.С. та застрахований позивачем, сталося через аварію тепломережі по вул.А.Барбюса у м. Києві, внаслідок якої відбулося падіння каміння та бруду на «Тойота», д.н. АА 0603 ЕА (постанова Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.11.2010).

Вказана труба теплопостачання знаходиться у володінні та користуванні відповідача, що ним не заперечується, на підставі Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001.

Як встановлено судом, на підставі рішень Київради від 21.12.2000 №№128/1105, 129/1106 та 131/1108, Київська міська державна адміністрація (Адміністрація) та Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (Енергопостачальник), правонаступником якої є відповідач, уклали Угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001 (далі - Угода). В подальшому, сторонами були укладені Додаток № 1 до Угоди від 27.09.2001 щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 25.11.2002, додаткова угода про внесення змін та доповнень до Угоди від 28.09.2006, додаткова угода про внесення змін та доповнень до Угоди від 29.11.2006 та додаткова угода про внесення змін і доповнень до Угоди від 30.04.2007.

Додатковою угодою про внесення змін і доповнень від 30.04.2007, сторони узгодили, що Угода набуває чинності з моменту її підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 року.

Доказів на підтвердження припинення Угоди сторонами та третіми особами суду не надано, а отже, на час виникнення спірних правовідносин, вона є чинною та обов'язковою для третьої особа2 та Енергопостачальника (відповідача).

Згідно п. 1.1 Угоди (в редакції додаткової угоди про внесення змін і доповнень до Угоди від 30.04.2007) Адміністрація передає Енергопостачальнику, а Енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї Угоди (надалі - майно), у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї Угоди та вимог діючого законодавства. Майно, що є предметом цієї Угоди, обліковується на балансі Енергопостачальника.

Пунктом 2.1.4 Угоди сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснювати ефективні дії щодо експлуатації, відновлення та збереження майна, завершення будівництва об'єктів незавершеного будівництва в терміни, визначені проектно-кошторисною документацією. Розмір грошових коштів, необхідних для здійснення вищезазначених дій, визначається відповідно до розрахунків на кожний наступний календарний рік, що проводиться спільно з Адміністрацією. Енергопостачальник не відповідає за погіршення майна, якщо це сталося внаслідок його нормального зношення, згідно вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 2.1.5, 2.1.7, 2.1.8 Угоди, Енергопостачальник зобов'язується забезпечувати надійність виробництва, транспортування, розподілу і постачання енергоносіїв, нести повну відповідальність за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна, відповідно до чинного законодавства відшкодовувати за рахунок власних коштів збитки, якщо майну заподіяна шкода з вини Енергопостачальника.

Відповідно до п. 2.1.13 Угоди, Енергопостачальник також зобов'язався застрахувати майно та інші ризики, пов'язані з управлінням ним, у встановленому чинним законодавством порядку, на термін дії цієї Угоди на користь Адміністрації.

Таким чином, з огляду на умови Угоди, приймаючи майно, відповідач взяв на себе обов'язок ефективно його експлуатувати, відновлювати, зберігати та поліпшувати, а також нести повну відповідальність (перед Київською міською державною адміністрацією) за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна і застрахувати майно та інші ризики, пов'язані з управлінням ним.

На виконання умов Угоди Київська міська державна адміністрація передала, а відповідач прийняв майно. До складу майна, що передана відповідачу за Угодою також увійшла мережа теплопостачання (труба), що знаходиться на розі вул. А.Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві.

Дана обставина також встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.13 у справі № 27/230 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київенерго» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», треті особи Бауер А.О., Київська міська державна адміністрація, Київська міська рада про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 36 814,91 грн., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.13 у справі № 27/230 та постановою Вищого господарського суду України від 16.09.13 у справі № 27/230 та набрало законної сили.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, обсяг та межі права господарського відання визначаються нормами Цивільного кодексу України (глави 23 - 29), Господарського кодексу України та іншими законами.

Так, статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом

Як було встановлено вище, приймаючи майно за Угодою, відповідач зобов'язався його ефективно експлуатувати, відновлювати, зберігати та поліпшувати, а також нести повну відповідальність (перед Київською міською державною адміністрацією) за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна, тобто взяв на себе тягар з його утримання.

Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи, яка проведена у справі № 27/230 за а позовом Приватного акціонерного товариства «Київенерго» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» треті особи Бауер А.О., Київська міська державна адміністрація, Київська міська рада про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 36 814,91 грн., технічною причиною пориву подавального водопроводу тепла магістралі ТМ-3 від ТЕЦ-5 між тепловими камерами ТК-330 та ТК-330а на перехресті вулиць А.Барбюса та С.Ковпака є корозійне потоншення стін труби за рахунок локального зовнішнього корозійного зносу стін трубопроводу діаметром 720х10,0 мм, яке привело до зменшення товщини стінки труби на 50-80% і, як наслідок, втрати її механічної міцності. При цьому, корозійний знос теплопроводу в місці аварії стався внаслідок довготривалої експлуатації, яка перевищила термін нормативно-гарантованої безаварійної експлуатації (38 років замість 25 років).

Як вказано в п.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

При підготовці справи до розгляду суд ухвалою про порушення провадження у справі від 05.08.13. зобов'язав Судовий експертно-консультаційний центр «Будівельник» при Київському національному університеті будівництва та архітектури надати суду копія висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.12.12., який був складений на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.12 про призначення судової будівельно-технічної експертизи по справі № 27/230.

З огляду на те, що висновок будівельно-технічної експертизи, яка проведена у справі № 27/230 містить відповіді, які виникли під час вирішення даного спору, а саме, містить відомості про причини аварії, що сталася 29.10.2010 року на перехресті вулиць А.Барбюса та С.Ковпака він приймається судом до уваги.

В той же час, у висновку експерт на основі розгляду та аналізу документів, наявних в матеріалах справи, припустив, що відсутність фінансування з боку КМДА не дозволило ПАТ "Київенерго" завчасно виконати заявлені роботи з реконструкції ділянки теплової магістралі ТМ-3 між тепловими камерами ТК-328 та ТК-337, до якої входить аварійна ділянка, що і призвело до аварійної ситуації.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Як встановлено вище, аварія трубопроводу сталась внаслідок довготривалої експлуатації, яка перевищила термін нормативно-гарантованої безаварійної експлуатації, таким чином, відповідач експлуатує майно, передане йому за Угодою, в умовах потенційної небезпеки його знищення в порушення умов п.п. 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7 Угоди, що свідчить про наявність причинного зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою.

При цьому, доводи відповідача та припущення експерта викладені в висновку експертизи про те, що відсутність фінансування з боку Київської міської державної адміністрації та невиконання останньою зобов'язань за Угодою не дозволило ПАТ "Київенерго" завчасно виконати заявлені роботи з реконструкції, не приймаються судом до уваги, оскільки за умовами Угоди Енергопостачальник, має право здійснювати амортизаційні відрахування та використовувати їх на ремонт та відновлення майна відповідно до вимог чинного законодавства та цієї Угоди (п. 2.2.5 в редакції додаткової угоди від 30.04.2007) і таке право відповідача не залежить від розміру амортизаційної складової, передбаченої у тарифах на теплопостачання, на що він помилково посилається у відзиві на позов на підставі п. 2.2.5 Угоди в редакції додаткової угоди від 29.12.2006, враховуючи, що умови вказаного пункту були змінені сторонами додатковою угодою від 30.04.2007.

Тобто, при здійсненні господарської діяльності з виготовлення та постачання теплової енергії з використанням майна, та як наслідок отримання прибутку, відповідач має право здійснювати його амортизацію, що полягає у систематичному розподілі вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації), а кошти, що вивільняться за наслідками амортизації, зобов'язаний направляти на утримання майна, з метою виконання зобов'язань за Угодою.

Разом з тим, до обов'язків Київської міської державної адміністрації, зокрема, віднесено сприяти створенню необхідних умов щодо реалізації цієї Угоди шляхом встановлення для Енергопостачальника обґрунтованих тарифів на теплову енергію, які враховуватимуть інвестиційну складову в розмірах цих тарифів, яка буде використовуватись Енергопостачальником виключно на експлуатацію, відновлення, збереження, поліпшення та приріст майна комунальної власності територіальної громади м.Києва (п. 3.1.4.5 Угоди, в редакції додаткової угоди від 29.12.2006).

У період дії Угоди (в редакції додаткової угоди від 29.12.2006) з 2007 року та до дати виникнення спірних правовідносин, Київською міською державною адміністрацією встановлювались тарифи на теплову енергію, які включали в себе інвестиційну складову, яка мала бути використана Енергопостачальником виключно на експлуатацію, відновлення, збереження, поліпшення та приріст майна, оскільки були розраховані на підставі Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955. При цьому, на думку суду, зобов'язання, які взяв на себе відповідач, ніяким чином не залежать від виконання Київською міською державною адміністрацією своїх зобов'язань за Угодою, зокрема, невиконання Київською міською державною адміністрацією своїх зобов'язань за Угодою в частині встановлення обґрунтованих тарифів.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що порив металевої труби тепломережі стався внаслідок неналежного виконання зобов'язань за Угодою в частині належного утримання та не вчинення ефективних дій з експлуатації, належного відповідачу на праві повного господарського відання майна, тобто з його вини.

Належних доказів на підтвердження вини іншої особи у заподіянні майнової шкоди, відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 2.1.4 Угоди Енергопостачальник не відповідає за погіршення майна, якщо це сталося внаслідок його нормального зношення, згідно вимог чинного законодавства України.

Втім, з аналізу вказаного пункту Угоди вбачається, що відповідач звільняється від відповідальності за погіршення майна саме перед його власником в особі Київської міської державної адміністрації, а не перед третіми особами.

У зв'язку з чим, суд вважає помилковими посилання відповідача як на підставу звільнення його від обов'язку відшкодувати завдану шкоду на п. 2.1.4 Угоди.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний відшкодувати завдану матеріальну шкоду в порядку регресу, оскільки, пошкодження застрахованого транспортного засобу сталось внаслідок пориву металевої труби на перехресті вул.А.Барбюса та вул.Ковпака у м.Києві, яка перебуває у повному господарському віданні відповідача за його вини, через неналежне виконання останнім умов Угоди в частині належної експлуатації, відновлення та збереження ввіреного йому майна.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву та поясненнях з урахуванням висновку судової експертизи спростовуються встановленими у даній справі фактичними обставинами.

За таких обставин, враховуючи що позивач виплатив страхове відшкодування особі, майно якої було пошкоджено внаслідок аварії трубопроводу, яка сталась з вини відповідача, що підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем при зверненні суду з позовом покладаються на відповідача в порядку вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл.І.Франка, буд.5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул.Воровського,33, ідентифікаційний код 16285602) суму страхового відшкодування в розмірі 48 484 (сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 58 коп. та 1720 (тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - суми судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.2013р.

Суддя Капцова Т.П.