Постанова № 35842844, 29.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2013 року 810/5724/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києвіпровизнання протиправними дій, скасування припису та постанов про накладення штрафу,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової перевірки АТ "Сільпо Рітейл" за адресою: пр-т. Правди, буд. 66-А у Подільському районі м. Києва, за результатами якої складений Акт перевірки від 11.09.2013 та протокол від 26.09.2013, скасування припису від 11.09.2013 та постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03.10.2013 №436/13, №437/13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно проведено перевірку позивача без присутності власника. Також позивач вказує на те, що він не веде діяльність з будівництва, у зв'язку з чим вважає, що прийняті за результатами перевірки припис та постанови накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що всі його дії та рішення прийняті у відповідності до вимог законодавства.

До початку розгляду справи по суті від представників сторін надійшли до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2013 ПрАТ "Сільпо Рітейл" отримало від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті лист №7/26-38/1109/02/1 від 11.09.2013, до якого було додано Акт перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.09.2013 року та Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.09.2013.

В Акті перевірки зазначено, що в нежитловій будівлі на пр. Правди, 66, літера А, у Подільському районі м. Києва проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" та ПрАТ "Сільпо Рітейл". Перевірку проведено у присутності керуючого магазину "Сільпо" на пр. Правди, 66.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ "Фоззі-Фуд" та Позивачем не виконано вимоги приписів Інспекції від 07.08.2013, а саме ТОВ "Фоззі-Фуд" продовжується експлуатація самовільно реконструйованої нежитлової будівлі під торгівельний заклад за адресою пр. Правди, 66, літера А, у Подільському районі м. Києва, чим порушено п.п."а" п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також не усунуто порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. В місці для підпису про отримання акта перевірки представника суб'єкта містобудування, зазначено, що керуючий магазину "Сільпо" від підпису відмовилась.

В Приписі від 11.09.2013 вказано, що його видано Позивачу у зв'язку з тим, що за результатами позапланової перевірки, проведеної в нежитловій будівлі на пр. Правди, 66, літера А, у Подільському районі м. Києва, встановлено, що ПрАТ "Сільпо Рітейл" не виконано вимоги припису Інспекції від 07.08.2013, а саме ТОВ "Фоззі-Фуд" продовжується експлуатація самовільно реконструйованої нежитлової будівлі під торгівельний заклад за вищевказаною адресою, а також не усунуто порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, що є порушенням п.п."а" п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Вказаним приписом вимагається від позивача усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом приведення нежитлової будівлі до попереднього стану до 11 жовтня 2013 року. Зазначено, що керуючий магазину "Сільпо" від отримання припису відмовилась.

У вищезазначеному листі Відповідача № 7/26-38/1109/02/1 від 11.09.2013 було вказано про необхідність прибути уповноваженій особі Позивача до Інспекції 26.09.2013 для складання протоколів про допущене правопорушення, виявлене під час перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2013 уповноважений представник Позивача прибув до Інспекції та при ньому було складено Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.09.2013.

У вказаному Протоколі зазначено, що за результатами позапланової перевірки, проведеної в нежитловій будівлі на пр. Правди, 66, літера А, у Подільському районі міста Києва, виявлено порушення, а саме, за вказаною адресою ТОВ "Фоззі-Фуд" на підставі договору з ПрАТ "Сільпо Рітейл" (власник вищезазначеної будівлі), експлуатує самовільно реконструйовану нежитлову будівлю під торгівельний заклад, без прийняття в експлуатацію у встановленому діючим законодавством порядку, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Категорія складності об'єкту на підставі класу наслідків (відповідальності) СС2 відповідно до ДБН а.2.2-3:2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", ДБН В.1.2-14:2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ", ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва" встановлена, як IV. Відповідальність за встановлені правопорушення передбачена абз. 6 п. 6. ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Крім того, у вказаному Протоколі зазначено, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності назначено на 10:00 год. 03.10.2013 у приміщенні Інспекції.

З даного Протоколу вбачається, що він підписаний Позивачем із зауваженнями, а саме: "З протоколом не згоден. Перевірка проводилась незаконно, з порушеннями законодавства. Перевірку проведено без присутності представника власника, заборону експлуатації вважаємо незаконною. АТ "Сільпо Рітейл" не веде діяльність заборону з будівництва. Акт і Припис від 07.08.2013 вважаємо незаконними. Письмові заперечення прийняті, але не взяті до уваги, для реєстрації через канцелярію, 26.09.2013 залишені в скриньці Інспекції ДАБК".

В подальшому, 03.10.2013 представник Позивача у приміщенні Інспекції отримав Постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03.10.2013 №436/13 та № 437/13.

В Постанові №436/13 зазначено, що встановлено невиконання ПрАТ "Сільпо Рітейл" вимог припису Інспекції від 07.08.2013, а саме ТОВ "Фоззі-Фуд" продовжується експлуатація самовільно реконструйованої нежитлової будівлі на пр. Правди, 66, у Подільському районі м. Києва, під торгівельний заклад, а також не усунуто порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, чим порушено п.п."а" п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, вказаною Постановою визнано Позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 11470 грн.

Вказану постанову представником Позивача підписано із зауваженнями, а саме: "З Постановою не згоден. Перевірку проведено незаконно. Постанову винесено всупереч вимог чинного законодавства. Порушено Порядок № 553 від 23.05.2013. АТ "Сільпо Рітейл" не веде діяльність з будівництва. Об'єкт перевірки, збудоване нежитлове приміщення, яке здано в експлуатацію. Письмові заперечення на Протоколи були прийняті Інспекцією, але не взяті до уваги".

В Постанові №437/13 вказано, що встановлено експлуатацію ТОВ "Фоззі-Фуд" на підставі договору оренди з Позивачем, самовільно реконструйованої нежитлової будівлі на пр. Правди, 66, у Подільському районі м. Києва, під торгівельний заклад, без прийняття в експлуатацію у встановленому діючим законодавством порядку. Категорія складності об'єкту на підставі класу наслідків (відповідальності) СС2 відповідно до ДБН а.2.2-3:2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", ДБН В.1.2-14:2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ", ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва" встановлена, як IV, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Вказаною Постановою постановлено визнати Позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 5 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 424390 грн.

Представником Позивача Постанову №437/13 підписано із зауваженнями, а саме: "З Постановою не згоден. Перевірку проведено незаконно. Порушено Порядок № 553 від 23.05.2013. АТ "Сільпо Рітейл" не веде діяльність з будівництва. Об'єкт перевірки, збудоване нежитлове приміщення, яке здане в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Постанову винесено всупереч чинного законодавства та заперечень АТ "Сільпо Рітейл". Заборону експлуатації об'єкта вважаю незаконною. Письмові заперечення були прийняті Інспекцією, але не взяті до уваги".

Проте, вважаючи дії по проведенню перевірки протиправними, Припис та Постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності незаконними та такими, які порушують права та інтереси Позивача у сфері публічно-правових відносин, у зв'язку з неврахуванням фактичних обставин перевірки та чинного законодавства, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З приводу проведення перевірки Позивача без участі керівника, або уповноваженої особи АТ "Сільпо Рітейл", суд зазначає наступне..

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 (надалі - Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Відповідно до п. 13 Порядку №553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право перевіряти наявність у посадових осіб інспекції службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно п. 21 Порядку №553 у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що за результатами перевірки суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, складається відповідний акт у двох примірниках.

В той же час, пунктом 15 Порядку №553 визначено, що форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном.

Так, форма Акту перевірки, Протоколу та Припису затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" від 15.05.2012 № 240, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.05.2012 за №1116/21428 та передбачає такі графи як "Присутні", "Зауваження щодо складання акту", "Примірник акта отримав", "Пояснення і зауваження до протоколу", "Примірник припису одержав (прізвище, ім'я та по батькові керівника (уповноваженої особи) юридичної особи, фізичної особи/фізичної особи - підприємця), (у разі відмови особи в отриманні акта робиться відмітка)".

В той же час, з наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що жодні докази присутності керуючого магазином "Сільпо" на пр. Правди, 66, під час проведення перевірки відсутні, особу керуючої магазином "Сільпо" на пр. Правди, 66, перевіряючим від Інспекції не встановлено, повноваження не перевірено. Крім того, керуюча магазином "Сільпо" на пр. Правди, 66, не уповноважена на супровід перевірок Інспекцією. Також, судом встановлено, що Позивач є власником приміщення, яке надав в оренду ТОВ "Фоззі-Фуд", який використовує торгівельну марку "Сільпо".

З наведеного слідує, що Відповідачем проведено перевірку за відсутністю керівника Позивача або уповноваженої їм особи, а відтак, суд дійшов прийшов до висновку, що Позивач від підпису Акту перевірки складеного нібито 11.09.2013 не відмовлявся.

Це означає, що в результаті таких дій відповідачем Позивач не міг спростувати вказані в Акті перевірки порушення, що призвело до безпідставного винесення оскаржуваних Припису та Постанови.

Як зазначалось вище, 23.09.2013 ПрАТ "Сільпо Рітейл" отримало Акт перевірки та припис від 11.09.2013.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Разом з протоколом складається припис про усунення допущених порушень.

Частини 3 та 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачають, що Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з п. 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Так, п. 4-5 "Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", затвердженого Кабінетом Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 (в редакції від 27.02.2012) передбачено, що підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний Протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис. Припис складається у двох примірниках. Перший примірник припису вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування. Другий примірник залишається в матеріалах справи.

Таким чином, з аналізу вищевказаних вимог законодавства вбачається, що за результатами перевірки незалежно від того чи виявлені або не виявлені порушення складається акт, а у разі виявлення порушень крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Проте, Відповідачем до 11.09.2013 протокол за результатами перевірки не складався, від підпису Позивач не відмовлявся. Інспекція лише 26.09.2013 склала відповідний протокол. Вказане свідчить про те, що Відповідачем не встановлено факту порушень у порядку і спосіб передбаченим чинним законодавством і тому підстав для винесення припису не було.

Аналогічної позиції додержується і Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 02.04.2013 по справі № К/9991/70813/12.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з даної правової норми вбачається, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, а, відтак, оскаржувані рішення Відповідача оцінюються виходячи з доведеності з боку інспекції тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які винесені під час їх прийняття, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Припис від 11.09.2013 про необхідність приведення будівель до попереднього стану та виконати вимоги припису від 07.08.2013 про заборону експлуатації нежитлової будівлі підписаний лише головним державним інспектором інспекційного відділу Мосур С.М., а не керівником органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступником.

Так, відповідно до п. 9 ч. 4. ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Згідно з п.п.10 п. 11 Порядку №553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Таким чином, з наведеного слідує, що рішення про заборону експлуатації об'єкту можуть прийняти керівник інспекції або його заступник, проте не головний державний інспектор. Зазначені твердження стосується як припису від 07.08.2013, так і припису від 11.09.2013.

Відповідачем не надано суду доказів того, що отриманий Позивачем припис від 11.09.2013 є рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника. При цьому, припис від 07.08.2013, отриманий ПрАТ "Сільпо Рітецл" від Відповідача, також не містить підпису керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника.

Цей факт свідчить про те, що припис винесено Інспекцією з перевищенням меж, наданих їй Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553.

Так, частиною першою статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Разом з тим, Відповідачем не доведені вищевказані обставини, а від акт, суд вважає, що, припис підлягає скасуванню.

З приводу прийняття відповідачем постанови від 03.10.2013 № 436/13, суд зазначає наступне.

Відповідачем в Постанові зазначено, що ТОВ "Сільпо Рітейл" не виконано вимог припису Інспекції від 07.08.2013, а саме ТОВ "Фоззі-Фуд" продовжується експлуатація самовільно реконструйованої нежитлової будівлі.

Стаття 238 Господарського кодексу України визначає, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Підставою для застосування господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) особи та негативними наслідками.

Для встановлення відповідальності за правопорушення необхідна наявність складу правопорушення.

Разом з тим, Відповідачем взагалі не доведено, що ПрАТ "Сільпо -Рітейл" є тим суб'єктом, який продовжує експлуатацію приміщення, а тому не встановлено вини Позивача у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що інспекцією не доведено правомірність свого рішення,а тому постанова про накладення штрафу від 03.10.2013 №436/13 підлягає скасуванню.

З приводу прийняття відповідачем постанови від 03.10.2013 № 437/13, суд зазначає виходить з наступного.

Так, в постанові зазначено, що ТОВ "Фоззі-Фуд" на підставі договору оренди з Позивачем експлуатує самовільно реконструйовану нежитлову будівлю.

В той же час, Відповідачем не зазначено яким чином проведена самовільна реконструкція та в який період.

Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.09.2013, в якому згідно Наказу Мінрегіонбуду України від 15.05.2012 № 240 передбачені такі графи як "Суть правопорушень із зазначенням абзаців, пунктів, частин, статей, розділів, глав нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил, проектних рішень тощо, які порушено)" не містить опису суті правопорушень.

Так, для з'ясування поняття самовільного будівництва (у виді реконструкції) необхідно врахувати наступне.

Згідно статей 4, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" №687-ХІУ від 20.05.1999, абзацу 2 пункту 1 "Порядку виконання будівельних робіт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011, будівництво (будівельні роботи) - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.

Відповідно п. 1 "Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів", який затверджений наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2011 за № 651/19389, будівництво - нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрація та капітальний ремонт об'єктів будівництва.

Так, згідно Листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-17-3019 від 29.09.2011 "Щодо заповнення декларації про початок виконання будівельних робіт при реконструкції або капітального ремонту квартир (приміщень) в багатоповерховому будинку з питань права власності або користування земельною ділянкою" роботи з перепланування не віднесені до будівництва.

Відповідно статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з п. 3.2 "Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773 (надалі - Інструкція №127) в редакції, чинної на момент проведення перевірки та винесення оспорюваних рішень Відповідачем, не належать до самочинного будівництва для громадських та виробничих будівель (приміщень):

- перепланування, пов'язані зі зміною загальної, основної та допоміжної площі за рахунок демонтування та влаштування перегородок (без порушення несучих конструкцій);

- збільшення або зменшення площі за рахунок демонтування чи влаштування перегородок (без порушення несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін;

- збільшення або зменшення площі за рахунок демонтування печей, грубок, камінів (без перекривання вентиляційних шахт, димоходів);

- зведення на земельній ділянці тимчасових господарських будівель та споруд, навісів, альтанок, тамбурів, терас, веранд, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, воріт, хвірток, відкритих басейнів та із накриттям полегшеної конструкції, погребів, ганків тощо;

- зміна призначень невиробничих приміщень;

- улаштування чи закриття віконних або дверних прорізів у внутрішніх не капітальних стінах;

- перестановка обладнання в межах призначення приміщень;

- влаштування допоміжних приміщень санвузлів, душових, ванних;

- заміна матеріалу частини стін без збільшення розміру фундаменту;

- засклення балконів і лоджій, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Так, Наказ Державного комітету з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207 містить наступні поняття:

Перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Разом з тим, визначення понять "стіна" та "перегородка" містяться у додатку до п. 2 наказу Фонду державного майна України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23 грудня 2004 року №2929/227, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.01.2005 за № 54/10334 "Про затвердження Порядку визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва».

Так, в розумінні законодавства України, стіни - основний конструктивний елемент будинку; несуть на собі корисне навантаження (перекриття, перегородки, дах) і призначені для захисту приміщень від атмосферних опадів, опору теплопередачі, інших природно-кліматичних впливів.

Перегородка - вертикальна внутрішня захисна конструкція, що розділяє суміжні приміщення в будинку. Перегородки бувають: панельні, монолітні та збірно-розбірні, суцільні та з прорізами, у т. ч. які не доходять до стелі; конструктивно несучі та не несучі; стаціонарні (положення яких незмінні); розсувні. Перегородки зводяться з гіпсових, гіпсокартонних (збірно-розбірних), гіпсошлакобетонних, цементно-шлакових, фібролітових і керамічних плит, а також з цегли і дерева.

Таким чином, з наведеного слідує, що у разі посилання Відповідачем про встановлення перегородок в приміщенні без доведення факту порушення несучих конструкцій приміщень, то це не вважається самочинним будівництвом.

У зв'язку з цим, суд вважає, що інспекцією неправомірно встановлено порушення ч.8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України "Про будівельні норми" від 05.11.2009 №1704-VI будівельні норми - затверджений суб'єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Державні будівельні норми є нормативним актом, затвердженим центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури - Мінрегіоном України.

Так, зміст ДБН охоплює наступне коло питань: встановлення комплексу якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

Відповідно до Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Мінрегіонбуду №45 від 16.05.2011, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2011 за №651/19389, для забезпечення проектування об'єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування. Назва об'єкта будівництва за проектною документацією має відповідати завданню на проектування, не змінюватися на всіх стадіях проектування та відображати вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрація, капітальний ремонт) та його місце розташування.

Зважаючи на викладені вище норми, визначення виду будівництва здійснюється проектувальником відповідно до вихідних даних, наданих замовником.

Тобто, визначення Відповідачем виду будівництва, яке начебто проводилося на об'єкті та віднесення його до виду будівництва "реконструкція" є таким, що вчинено з перевищенням посадових повноважень інспектора державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки діючими нормативними актами передбачено, що визначення виду будівництва відноситься до компетенції проектувальників, відповідно до вихідних даних наданих замовником.

Разом з тим, для визначення поняття реконструкція, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Підпунктом 3.10 ДБН А.2.2-3:2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" визначено, що реконструкція - це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо).

Реконструкція передбачає збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Згідно Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005 промислове виробництво - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовується для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи товарів виробничого призначення); оброблення уживаних товарів на сировину; надання промислових послуг.

Виходячи з цього, удосконалення виробництва - процес підвищення ефективності перероблення та виготовлення продукції.

Техніко-економічний рівень являє собою оцінку якості виробничої системи і тісно пов'язаний з промисловим виробництвом, поняття якого наведено вище. Виходячи з цього, підвищення техніко-економічного рівня - процес підвищення якості виробничої системи.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами економічної діяльності ТОВ "Фоззі-Фуд" згідно довідки з ЄДРПОУ не належать до Секції О "Переробна промисловість" Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005.

Вказане приміщення використовується ТОВ "Фоззі-Фуд" в якості торгівельного магазину.

Згідно ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" основні техніко-економічні показники - кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо. В результаті виконання робіт основні техніко-економічні показники змінені не були.

При цьому умови експлуатації - сукупність факторів, що діють на стан приміщення при його експлуатації: температура, атмосферний тиск, відносна вологість.

Як видно з доданих документів, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували проведення Позивачем чи будь-якою третьою особою реконструкції, а саме проведення робіт, пов'язаних зі зміною основних техніко-економічних показників, на чому наполягає Відповідач, а тому доводи щодо здійснення реконструкції "Нежитлової будівлі" суд вважає безпідставними та недоведеними.

При цьому, загальна площа вказаного об'єкту та земельної ділянки, на якій він розміщений, відповідно до зазначених договорів залишаються незмінними.

Також, слід звернути увагу на те, що відповідно постанови Верховного суду України від 27 лютого 2012 року по справі № 21-419а11, яке відповідно ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, зазначає, що за результатами перевірки інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області складено акт за № 1.1.1-20в від 30.03.2009, яким встановлено порушення, зокрема, виконання ТОВ НВП "ТВК" капітального ремонту системи опалення ГРС та будинків операторів із заміною опалювальних котлів без дозволу Інспекції.

В судовому рішенні, на яке товариство посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, зазначено, що відповідач не довів виконання позивачем капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів згідно з умовами договору, який потребує отримання дозволу на його виконання, тобто вчинення правопорушення, передбаченого статтею 1 Закону № 208/94-ВР.

Держбуд України листом від 30.04.2003 № 7/7-401 повідомив, що Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Отже, до капітального ремонту відносяться роботи, пов'язані зі зміною існуючого вигляду раніше експлуатованого приміщення з заміною конструктивних елементів споруди, а при поточному ремонті заміни конструктивних елементів споруди не відбуваються.

Крім того, з Переліку вбачається, що поняття "капітальний ремонт" і "поточний ремонт" збігаються за назвою виконуваних робіт, проте при капітальному ремонті експлуатація будівлі за цільовим призначенням призупиняється, а при поточному ремонті ні.

Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, не звернув уваги на наведене, то заява Товариства підлягає задоволенню, а постанова Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2011 року скасуванню.

Стосовно не визначення Відповідачем суб'єкта містобудування для притягнення АТ "Сільпо Рітейл" до відповідальності за самовільну експлуатацію приміщення, суд виходить з наступного.

Як вбачається з оскаржуваної постанои,і Відповідачем зазначено, що до АТ "Сільпо Рітейл" застосована відповідальність згідно абз. 5 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Проте, відповідно преамбули Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" цей Закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:

- експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації:

- об'єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

З огляду на вищенаведені норми, видно, що відповідальність застосовується до суб'єкта містобудування, якщо останній є замовником будівництва або одночасно замовником та підрядником. Тобто, спеціальним законодавчим актом який регулює спірні правовідносини передбачено застосування санкцій саме на суб'єктів містобудування які є замовниками будівництва об'єктів, або тих хто виконує функції замовника і підрядника одночасно.

Для встановлення відповідальності за правопорушення необхідна наявність складу правопорушення.

Відповідачем взагалі не доведено, що Позивачем здійснювало нібито будівництво об'єкту у виді реконструкції та коли було здійснено будівництво даного об'єкту, не встановлено, хто саме зобов'язаний був вводити в експлуатацію об'єкт будівництва, тому не встановлено вини ПрАТ "Сільпо Рітейл" у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

З вищезазначеним висновком погоджується і Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 17.07.2013 по справі № 826/4143/13-а та в постанові від 18.07.2013 по справі 826/3843/13-а.

Також, суд погоджується із доводами позивача, що Відповідачем не обґрунтовано, що об'єкт перевірки відноситься до IV категорії складності, що надавало б право Відповідачам здійснювати безперешкодний доступ за місцезнаходженням магазину "Сільпо" по вул. Правди, 66 у м. Києві та застосовувати відповідальність згідно абз. 5 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

- безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів;

- проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

Відповідно до п.п.1 п. 11 Порядку №553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право: безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта, або місцезнаходження суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

При цьому, п. 1 вказаного Порядку №553 визначає, що цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Таким чином, перевіряючи мають право безперешкодного доступу або на місце будівництва об'єкта або місцезнаходження суб'єкта господарювання, який належить до IV і V категорій складності.

Так, згідно Акту перевірки та Постанови встановлено, що ТОВ "Фоззі-Фуд" здійснюється експлуатація будівлі IV категорії складності. Категорія складності об'єкту на підставі класу наслідків (відповідальності) СС2 відповідно до ДБН А.2.2-3:2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", ДБН В.1.2-14:2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ" встановлена, як IV.

Відповідно статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, порядок віднесення об'єктів до IV - V категорій складності визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 557 "Про затвердження Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV - V категорій складності".

Відповідно до п. 5 вказаної постанови, до IV категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак: розраховані на постійне перебування більше 500 осіб; становлять можливу небезпеку для більш як 10000 осіб, які перебувають поза об'єктом; у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації можуть спричинити збитки в обсязі понад 15000 мінімальних розмірів заробітних плат, або можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж регіонального рівня, або можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини місцевого значення.

Таким чином, з наведеного слідує, що для з'ясування питання чи мають право посадові особи Відповідача право доступу на місцезнаходження суб'єкта господарювання є віднесення об'єкта до IV - V категорій складності відповідно Постанови КМУ від 27.04.2011 № 557, а не наслідків відповідальності відповідно ДБН.

Рішенням Науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 59 від 16.06.2011 схвалена "Настанова щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об'єктів будівництва до категорій складності для подальшого проектування і експертизи", згідно абз. 1 якої Настанова розроблена для застосування проектувальниками і замовниками на стадії розроблення завдання на проектування об'єктів будівництва та при здійсненні їх проектування, а також для використання експертами експертних організацій при проведенні експертизи проектів будівництва і посадовими особами Держархбудінспекції, зокрема під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) та при прийманні завершених будівництвом об'єктів в експлуатацію.

Клас наслідків (відповідальності) будівлі або споруди визначається відповідно до ДБН В.1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ" (абз. 5 Настанови).

Категорії складності об'єктів цивільного призначення визначаються відповідно до ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" (абз. 6 Настанови).

Абзацами 7-11 Настанови передбачено, що при цьому рекомендується наступна схема урахування класу наслідків (відповідальності) СС1; СС2; СС3:

класу наслідків СС1 відповідають I та II категорія складності;

класу наслідків СС2 відповідають III та IV категорія складності;

класу наслідків СС3 відповідає V категорія складності.

Клас наслідків визначається за шістьма ознаками:

- кількість осіб, які постійно перебувають на об'єкті;

- кількість осіб, які періодично перебувають на об'єкті;

- кількість осіб, які перебувають поза об'єктом;

- обсяг можливого економічного збитку;

- втрата об'єктів культурної спадщини;

- припинення функціонування комунікацій транспорту, зв'язку, енергетики, інших інженерних мереж.

При цьому вважається, що на об'єкті постійно перебувають люди, якщо вони знаходяться там не менше ніж вісім годин на добу і не менше ніж 150 днів на рік. Людьми, які періодично відвідують об'єкт, вважаються ті, що перебувають там не більше трьох годин на добу. Небезпекою для життєдіяльності людей є можливе порушення нормальних умов життєдіяльності більше ніж на три доби (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 №368).

З наведеного слідує, що згідно Настанови класу наслідків відповідальності СС-2 відповідають ІІІ та ІV категорія складності об'єкту.

Отже, відповідачем не доведено, що об'єкт перевірки - нежитловий будинок по вулиці Правди, 66 в м. Києві, відноситься до IV категорії складності, так як посилання в Акті перевірки на наслідки (відповідальності) СС2 є недостатнім, хоча б у зв'язку з тим, що наслідки відповідальності СС2 відповідають III та IV категорія складності об'єкту.

Таким чином, суд вважає, що підстав для безперешкодного доступу до об'єкту перевірки у Відповідача не було і тому дії по проведенню перевірки є незаконними. Також, Відповідачем не доведено IV категорію складності для застосування штрафу згідно постанови.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих рішень (приписів та постанов). Не надано також доказів вчинення позивачем будь яких порушень будівельних норм та правил або фактів самочинного будівництва.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 128, 157, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" - задовольнити.

Визнати протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві щодо проведення 11.09.2013 позапланової перевірки АТ "Сільпо Рітейл" за адресою: пр. Правди, 66-А у Подільському районі м. Києва, за результатами якої складений Акт перевірки від 11.09.2013 та протокол від 26.09.2013.

Визнати протиправним та скасувати Припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 11.09.2013.

Визнати протиправними та скасувати постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03.10.2013 №436/13 та №437/13.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" (код за ЄДРПОУ 33870708) сплачений судовий збір у розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.