Постанова № 35842589, 03.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 грудня 2013 р. № 820/11313/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхова О.М. при при секретарі судового засідання - Браварець К.В.,

за участю: представника позивача - Новохацької Н.Є. (довіреність б/н від 04.11.2013 р.),

представника відповідача - Лисенка М.В. (довіреність №455/10/10-021 від 25.09.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Сальдо" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000402220 від 13.11.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ПП «Сальдо» правомірно визначило дохід від продажу товару на адресу нерезидента, оскільки звичайною ціною товару є ціна, визначена сторонами контрактів. Також позивач зазначив, що відповідачем не дотримано передбачену законом процедуру з'ясування звичайних цін та вимог співставності умов договорів на ринку ідентичних товарів.

Відповідач у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, на обґрунтування своїх заперечень посилався на письмове заперечення на адміністративний позов та акт перевірки № 206/2220/24878658 від 24.10.2013 року, згідно якого під час проведення перевірки виявлені порушення позивачем п.135.5 ст.135, пп.153.2.1, 153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, встановив наступне

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «Сальдо» зареєстроване 10.06.1998р., номер запису в ЄДР: 1 146 120 0000 002475.

На підставі наказу начальника Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 130 від 27.08.2013р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Сальдо» (код ЄДРПОУ 24878658) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2013р.

За результатами перевірки складено акт № 206/2220/24878658 від 24.10.2013р., за висновками якого встановлено заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 7 687 616 гривень, у тому числі за перше півріччя 2013р. - 7 687 616 гривень, та, відповідно, заниження податку на прибуток у першому півріччі 2013р. на суму 1 460 647 гривень, у тому числі у зв'язку із застосуванням звичайних цін 525 657 гривень.

Не погодившись з висновками податкового органу, ПП «Сальдо» звернулось до Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області із запереченнями до акту перевірки за вих. № 171 від 04.11.2013р.

Листом Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 897/10/20-14-22-19 від 11.11.2013р. за результатами розгляду заперечень платника податків надано відповідь про перегляд висновків акту перевірки в частині заниження об'єкту оподаткування та податку на прибуток по звичайним цінам. За підсумками перегляду відповідачем зроблено висновок про заниження ПП «Сальдо» об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 7 687 616 гривень, у тому числі за перше півріччя 2013р. - 7 687 616 гривень, та, відповідно, заниження податку на прибуток у першому півріччі 2013р. на 1 460 647 гривень, у тому числі у зв'язку із застосуванням звичайних цін - 1 460 647 гривень.

На підставі акту перевірки Ізюмською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000402220 від 13.11.2013р., згідно з яким платнику податків збільшено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток у розмірі 1 825 809 гривень, у тому числі 1 460 647 гривень - за основним платежем, 365 162 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що підставою для висновку про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток Ізюмською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області визначено факти реалізації кукурудзи за цінами, нижчими за ціни, що склалися на світовому ринку, більше ніж на 20%.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Сальдо» (продавець) і компанією Stenford Development LLP" (Англія) укладено зовнішньоекономічний контракт № 0020/12 від 20.12.2012р., за яким передбачено поставку кукурудзи на кормові потреби, врожаю 2012 року, у кількості 15 000 метричних тонн за ціною 210,00 доларів США за метричну тонну у строк з 01.02.2013р. по 30.04.2013р. (включно). Базис поставки визначено СРТ (перевезення оплачене до) ТОВ «Бориваж», Морський торгівельний порт Южний, СРТ (перевезення оплачене до) Зерновий термінал компанії ТОВ «МСП Ніка-Тера», СРТ (перевезення оплачене до) Миколаївський морський порт; СРТ (перевезення оплачене до) Одеський морський торгівельний порт, СРТ (перевезення оплачене до) Морський торгівельний порт Південний, у тлумаченні Інкотермс-2010.

На виконання даного контракту позивачем на адресу компанії Stenford Development LLP" згідно з вантажною митною декларацією № 504020000/2013/000532 від 28.03.2013р. було експортовано кукурудзу фуражну 3 класу врожаю 2012 року у кількості 685320 кг на суму 143917,20 доларів США на умовах поставки СРТ UA МСП «Ніка-Тера»; згідно з вантажною митною декларацією № 504020000/2013/000634 від 16.04.2013р. експортовано кукурудзу фуражну 3 класу врожаю 2012 року у кількості 2652850 кг на суму 557098,50 доларів США на умовах поставки СРТ UA МСП «Ніка-Тера»; згідно з вантажною митною декларацією № 504020000/2013/000459 від 15.03.2013р. експортовано кукурудзу фуражну 3 класу врожаю 2012 року у кількості 2544810 кг на суму 534410,10 доларів США на умовах поставки СРТ UA МСП «Ніка-Тера».

Між ПП «Сальдо» (продавець) і компанією Stenford Development LLP" (Англія) також укладено зовнішньоекономічний контракт № 0017/12 від 17.12.2012р., за яким передбачено поставку кукурудзи на кормові потреби, врожаю 2012 року, у кількості 5 000 метричних тонн за ціною 210,00 доларів США за метричну тонну у строк з 15.01.2013р. по 15.03.2013р. (включно). Базис поставки визначено СРТ (перевезення оплачене до) ТОВ «Бориваж», Морський торгівельний порт юний у тлумаченні Інкотермс-2010.

На виконання даного контракту позивачем на адресу компанії Stenford Development LLP" згідно з вантажною митною декларацією № 500010102/2013/001134 від 25.02.2013р. було експортовано кукурудзу для кормових потреб 3 класу, тип ІХ, у кількості 2016560 кг на суму 423477,60 доларів США на умовах поставки СРТ UA порт Южний; згідно з вантажною митною декларацією № 500010102/2013/092213 від 08.04.2013р. експортовано кукурудзу для кормових потреб 3 класу, тип ІХ, у кількості 3479710 кг на суму 730739,10 доларів США на умовах поставки СРТ UA порт Южний.

Між ПП «Сальдо» (продавець) і компанією Stenford Development LLP" (Англія) також укладено зовнішньоекономічний контракт № 0025/10 від 25.10.2012р., за яким передбачено поставку кукурудзи на кормові потреби, врожаю 2012 року, у кількості 20 000 метричних тонн за ціною 198,00 доларів США за метричну тонну у строк з 10.12.2012р. по 15.03.2013р. (включно). Базис поставки визначено СРТ (перевезення оплачене до) Миколаївський морський торгівельний порт, залізнична станція Миколаїв - вантажний - експорт у тлумаченні Інкотермс-2010.

На виконання даного контракту позивачем на адресу компанії Stenford Development LLP" згідно з вантажною митною декларацією № 504050000/2013/101018 від 28.02.2013р. було експортовано кукурудзу не насіннєву для кормових потреб 3 класу, тип ІХ, у кількості 3614415 кг на суму 715654,17 доларів США на умовах поставки СРТ UA ММТП; згідно з вантажною митною декларацією № 504050000/2013/101162 від 11.03.2013р. експортовано кукурудзу для кормових потреб 3 класу, тип ІХ, у кількості 1212870 кг на суму 240148,26 доларів США на умовах поставки СРТ UA ММТП.

За змістом додатку № 1 до акту перевірки № 206/2220/24878658 від 24.10.2013р. «Визначення доходу від реалізації ПП «Сальдо» кукурудзи для кормових цілей, фуражної (код товару 1005900000) на експорт для Company "Stenford Development LLP" за звичайними цінами за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу)» відповідачем встановлено невідповідність між ціною платника податків 210 доларів США/тонна (або 1678,53 грн./тонна), зазначеною у вантажній митній декларації № 1134 від 25.02.2013р., та середньозваженою ціною згідно моніторингу ІА «АПК-Інформ» 271 доларів США/тонна (або 2166,10 грн./тонна), відхилення становить 22,51% (61 доларів США або 487,57 гривень), умови поставки СРТ-UA порт Южний, кількість товару 2916,56 тонн, договір № 0017/12 від 17.12.2012р.; між ціною позивача 198 доларів США/тонна (або 1582,61 грн./тонна), зазначеною у вантажній митній декларації № 101018 від 28.02.2013р., та середньозваженою ціною згідно моніторингу ІА «АПК-Інформ» 252,40 доларів США/тонна (або 2017,43 грн./тонна), відхилення становить 21,55% (54,40 доларів США або 434,82 гривень), умови поставки СРТ-UA ММТП, кількість товару 3614,415 тонн, договір № 0025/10 від 25.10.2012р.; між ціною позивача 198 доларів США/тонна (або 1582,61 грн./тонна), зазначеною у вантажній митній декларації № 101162 від 11.03.2013р., та середньозваженою ціною згідно моніторингу ІА «АПК-Інформ» 268,40 доларів США/тонна (або 2145,32 грн./тонна), відхилення становить 26,23% (70,40 доларів США або 562,71 гривень), умови поставки СРТ-UA ММТП, кількість товару 1212,87 тонн, договір № 0025/10 від 25.10.2012р.; між ціною позивача 210 доларів США/тонна (або 1678,53 грн./тонна), зазначеною у вантажній митній декларації № 459 від 15.03.2013р., та середньозваженою ціною згідно моніторингу ІА «АПК-Інформ» 263,90 доларів США/тонна (або 2109,35 грн./тонна), відхилення становить 20,42% (53,90 доларів США або 430,82 гривень), умови поставки СРТ-UA МСП «Ніка-Тера», кількість товару 2544,81 тонн, договір № 0020/12 від 20.12.2012р.; між ціною позивача 210 доларів США/тонна (або 1678,53 грн./тонна), зазначеною у вантажній митній декларації № 532 від 28.03.2013р., та середньозваженою ціною згідно моніторингу ІА «АПК-Інформ» 267,30 доларів США/тонна (або 2136,52 грн./тонна), відхилення становить 21,44% (57,30 доларів США або 458,00 гривень), умови поставки СРТ-UA МСП «Ніка-Тера», кількість товару 685,32 тонн, договір № 0020/12 від 20.12.2012р.; між ціною позивача 210 доларів США/тонна (або 1678,53 грн./тонна), зазначеною у вантажній митній декларації № 2213 від 08.04.2013р., та середньозваженою ціною згідно моніторингу ІА «АПК-Інформ» 279,30 доларів США/тонна (або 2232,44 грн./тонна), відхилення становить 24,81% (69,30 доларів США або 553,91 гривень), умови поставки СРТ-UA порт Южний, кількість товару 3479,71 тонн, договір № 0017/12 від 17.12.2012р.; між ціною позивача 210 доларів США/тонна (або 1678,53 грн./тонна), зазначеною у вантажній митній декларації № 634 від 16.04.2013р., та середньозваженою ціною згідно моніторингу ІА «АПК-Інформ» 267,30 доларів США/тонна (або 2136,52 грн./тонна), відхилення становить 21,44% (57,30 доларів США або 458,00 гривень), умови поставки СРТ-UA МСП «Ніка-Тера», кількість товару 2652,85 тонн, договір № 0020/12 від 20.12.2012р.

Відповідно п.39.1 ст.39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Підпункт 153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України містить положення, відповідно до якого дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

При цьому підпунктом 153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України передбачено, що положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності. Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів. Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, в установленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів.

Згідно з п.39.11 ст.39 Податкового кодексу України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: 39.11.1. статистичні дані державних органів і установ; 39.11.2. ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; 39.11.3. довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; 39.11.4. звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; 39.11.5. інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Відповідно до п.39.14 ст.39 Податкового кодексу України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на контролюючий орган у порядку, встановленому законом.

Проаналізувавши вказані норми, суд зазначає, що для визначення звичайної ціни закладено основний принцип - порівняння у співставних умовах. При цьому порядок визначення звичайної ціни за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) регламентований п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України, в межах якого та за передбаченими цим пунктом правилами податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Разом з тим в ході судового розгляду встановлено, що в акті перевірки № 206/2220/24878658 від 24.10.2013р. відсутні дані, які є обов'язковими для визначення звичайної ціни за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), оскільки відповідачем при перевірці не використано інформацію про укладені на момент продажу договори щодо ідентичних товарів на умовах, які є співставними з умовами контрактів позивача; в акті перевірки та додатках до нього не наведено порівняльний аналіз умов зовнішньоекономічних контрактів, за якими встановлено заниження цін позивача; матеріали перевірки не містять статистичних даних державних органів і установ та інших джерел інформації, передбачених п.39.11 ст.39 Податкового кодексу України, завдяки яким було б забезпечено обов'язкову співставність умов та повноту й об'єктивність дослідження при визначенні звичайних цін.

При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що вантажна митна декларація не містить договірних умов продажу та складових такого продажу, і що дані вантажної митної декларації обмежуються лише узагальненим описом товару (графа 31 «Вантажні місця та опис товарів»), кількістю товару (графа 38 «Вага нетто») та вказівкою на базис і місце поставки (графа 20 «Умови поставки») та жодним чином не відтворюють обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристику ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегію підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну, та які мають враховуватися відповідно до вимог п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України.

Одночасно суд зауважує, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на контролюючий орган у порядку, встановленому законом. Встановлений законом порядок передбачає, що співставність умов, визначена п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України, забезпечується завдяки порівнянню договірних положень, а не відомостей вантажних митних декларацій, та за умови, якщо відмінність між договірними умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, під час перевірки податковим органом використано інформацію щодо рівня цін, отриману від ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», Аграрної біржі України, ТОВ«Медіа-групп «АПК-Інформ».

Дослідженням листів ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» (ДП «Держзовнішінформ») за № 4.3/898 від 29.07.2013р., 4.3/1228 від 17.06.2013р., 4.3./1523 від 31.07.2013р., № 4.3/1236 від 18.06.2013р., наданих Ізюмською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту даних листів, на запити податкового органу про надання цінової інформації ДП «Держзовнішінформ» повідомило орієнтовний рівень цін на кукурудзу фуражну на умовах поставки FOB - порти Чорного моря, зауваживши при цьому, що рівень ринкових цін залежить від умов поставки, кількості, якості товару та договірних умов.

Суд вважає за необхідне зазначити, що різні базиси поставки згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) передбачають різний обсяг функцій, які виконуються сторонами, й на це звернуто увагу у змісті самих відповідей ДП «Держзовнішінформ».

При цьому поставки на умовах "FOB", як зазначено у листах ДП «Держзовнішінформ», та на умовах "СРТ", як зазначено в експортних контрактах позивача № 0020/12 від 20.12.2012р., № 0017/12 від 17.12.2012р., № 0025/10 від 25.10.2012р. та відповідних вантажних митних деклараціях, не можуть бути визнані співставними умовами, зважаючи на їх відмінності щодо обсягу зобов'язань продавця та самого способу здійснення поставки.

На відміну від базису "СРТ", який передбачає здійснення поставки шляхом передання товару перевізнику (за наявності кількох перевізників - то першому з них), поставка на умовах "FOB" є здійсненою саме з моменту завантаження товару на борт (коли вантаж перейшов через поручні судна), та, відповідно, покладає на продавця додаткові обов'язки та витрати. Тому витрати продавця за умовами "СРТ" є меншими, аніж за умовами "FOB", що безпосередньо відбивається на ціні товару.

З огляду на таке, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано обов'язкову співставність умов згідно з вимогами п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України, оскільки невідповідність контрактних цін позивача рівню звичайних цін не може вважатись доведеною завдяки листам ДП «Держзовнішінформ» про ціни на умовах "FOB" за наявності дійсних поставок платника податку на умовах "СРТ".

Крім того, дослідженням листа ДП «Держзовнішінформ» за № 4.3/1236 від 18.06.2013р. судом встановлено, що його зміст стосується орієнтовного рівня цін на олію соняшникову, а тому також не може бути використаний для визначення звичайних цін на кукурудзу для кормових потреб.

Суд зазначає, що у листах ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» за № 4.3/898 від 29.07.2013р., 4.3/1228 від 17.06.2013р., 4.3./1523 від 31.07.2013р., № 4.3/1236 від 18.06.2013р. не викладено порівнянних договірних умов, передбачених п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України, які б забезпечували дотримання вимог співставності, зокрема, у частині кількості (обсягу) товарів (наприклад, обсягу товарної партії); обсягу функцій, виконаних сторонами; умов розподілу між сторонами ризиків і вигод; строків виконання зобов'язань; умов здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристики ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегії підприємства; звичайних надбавок чи знижок до ціни, та інших об'єктивних умов, що впливають на ціну.

Дослідивши листи Аграрної біржі України за вих. № 277 від 14.05.2013р., № 328 від 30.05.2013р., надані відповідачем, суд дійшов висновку, що вказані листи також не можуть бути належною підставою для визначення рівня звичайних цін, оскільки вони містять ціни на інші дати поставок, ніж дати поставок, здійснених позивачем; зазначені листи позбавлені вказівок на морські порти відвантаження і також не передбачають обов'язкових даних про договірні умови продажу, визначених п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України.

Стосовно листів ТОВ «Медіа-групп «АПК-Інформ» за вих. № 64 від 20.09.2013р., № 65 від 20.09.2013р., №66 від 20.09.2013р., № 67 від 20.09.2013р., суд зауважує, що вони так само не відтворюють зміст та співставність договірних умов, за якими наведено діапазон цін у цих листах, і не містять даних про ціни на дати поставок позивача 25.02.2013р., 08.04.2013р., 16.04.2013р., а також 11.03.2013р. (місце поставки - ММТП).

Одночасно суд констатує, що згідно з листом ТОВ «Медіа-групп «АПК-Інформ» за вих. № 64 від 20.09.2013р. мінімальну експортну ціну кукурудзи 3 класу для кормових потреб на дату поставки 28.02.2013р. на умовах СРТ - ММТП визначено на рівні 198 доларів США/тонна - відповідно до контракту позивача № 0025/10 від 25.10.2012р. та ВМД № 504050000/2013/101018 від 28.02.2013р. ціна продажу складає 198,00 доларів США за метричну тонну; згідно з листом ТОВ «Медіа-групп «АПК-Інформ» за вих. № 65 від 20.09.2013р. мінімальну експортну ціну кукурудзи 3 класу для кормових потреб на дату поставки 15.03.2013р. на умовах СРТ - МСП «Ніка-Тера» визначено на рівні 210 доларів США/тонна - відповідно до контракту позивача № 0020/12 від 20.12.2012р. та ВМД № 504020000/2013/000459 від 15.03.2013р. ціна продажу складає 210,00 доларів США за метричну тонну; на дату поставки 28.03.2013р. на умовах СРТ - МСП «Ніка-Тера» визначено на рівні 210 доларів США/тонна - відповідно до контракту позивача № 0020/12 від 20.12.2012р. та ВМД № 504020000/2013/000532 від 28.03.2013р. ціна продажу складає 210,00 доларів США за метричну тонну.

Як вбачається з вищенаведеного, відхилення між контрактними цінами позивача та мінімальним значенням експортних цін за даними, отриманими відповідачем, відсутні.

За приписами пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України можливість донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток передбачена у випадку, якщо договірна ціна на товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Отже, розглянувши надані відповідачем листи ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», Аграрної біржі України, ТОВ«Медіа-групп «АПК-Інформ», суд дійшов висновку, що ані самостійно, ані у сукупності такі документи (джерела) не можуть бути підставою для визначення звичайних цін у порядку, регламентованому Податковим кодексом України.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідачем не виконано обов'язку, покладеного на нього п.39.14 ст.39 Податкового кодексу України, за яким доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. За таких обставин, суд вважає , що відповідачем не доведено той факт, що ціна товару, реалізованого позивачем, є нижчою за звичайні ціни.

У ракурсі викладеного суд звертає увагу, що у п.49 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (2010 рік, заяви № 23759/03 та № 37943/06) Судом безпосередньо вказано: «Збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Найпершою та найбільш важливою вимогою ст.1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні».

Згідно з ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Виходячи зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

З огляду на викладене, при вирішенні справи суд враховує, що збільшення податковим органом зобов'язання з податку на прибуток є втручанням до майнових прав позивача, яке здійснене відповідачем з порушенням визначеної законом процедури з'ясування звичайних цін, а відтак - не на умовах, передбачених законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого Ізюмською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області податкового повідомлення-рішення № 0000402220 від 13.11.2013р. вимогам законодавства та про необхідність його скасування.

Згідно зі ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеному, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, і не доведено правомірності прийнятого ним рішення про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП «Сальдо» документально та нормативно обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Сальдо" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000402220 від 13.11.2013 року .

Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО: 851011, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, р/р: 31217206784011) на користь Приватного підприємства "Сальдо" (адреса: Харківська область, Ізюмський район, с. Забавне, вул. Харківська, буд. 1"Б" ; код ЄДРПОУ 24878658 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 588,00 грн. (чотири тисячі п"ятсот вісімдесят вісім гривень ).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2013 року.

Суддя Шляхова О.М.