Постанова № 35842500, 05.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків FONT>

ss="fs25">05.12.2013р. справа № 820/11831/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар"

до

ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області

скасування рішення, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агродар», в порядку адміністративного судочинства висунув вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, №0000152204 від 10.10.2013 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що сформував податковий кредит з ПДВ за липень 2013р. з дотриманням вимог Податкового кодексу України, додавши до податкової декларації скаргу на постачальника. Вказана скарга є достатньою підставою для збільшення податкового кредиту, позаяк податкова накладна була включена до реєстру отриманих податкових накладних в межах 365 днів від дати виписки накладної. Спираючись на викладені мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, заявлений позов не визнав, проте правом на подання письмових заперечень не скористався, повноважного представника для участі у засіданні не направив.

ass="fs146">Оскільки завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, а також з огляду на правовий статус відповідача як суб’єкта владних повноважень та приписи ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути і вирішити спір на підставі наявних у справі документів, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення, надані у судовому засіданні 02.12.2013 р., дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 26.09.2013 р. за №598/20-31-22-04-07/36036864 відповідачем, ДПІ у Київському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, було складено акт камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ «Торговий дім «Агродар» (ідентифікаційний код - 36036864) за липень 2013 р.

У вказаному акті викладені судження суб’єкта владних про вчинення платником податків податкового правопорушення - недотримання вимог п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: віднесення до податкового кредиту з ПДВ липня 2013р. виписаної СФГ «Меліса» податкової накладної №1/1 від 18.04.2013р., котра не зареєстрована в реєстрі податкових накладних та віднесена до складу податкового кредиту не за звітний податковий період.

10.10.2013р. з посиланням на даний акт ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000152204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 22.858,50 грн. (основний платіж – 15.239,00 грн.; штраф – 7.619,50 грн.)

Перевіряючи відповідність закону спірного рішення суб’єкта владних повноважень, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб’єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що виписана СФГ «Меліса» податкова накладна №1/1 від 18.04.2013 р. на суму 91.434,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 15.239,00 грн.) була отримана позивачем в квітні 2013р., включена до складу податкового кредиту з ПДВ липня 2013 р. Одночасно з подачею податкової декларації з ПДВ за липень 2013р. позивач склав і приєднав до означеної декларації скаргу на постачальника –СФГ «Меліса» по податковій накладній №1/1 від 18.04.2013 р. на суму 91.434,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 15.239,00 грн.).

На думку ДПІ, таке діяння платника податків є податковим правопорушенням – недотриманням вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, позаяк скарга на постачальника мала бути подана у звітному податковому періоді складання спірної податкової накладної, тобто до декларації з ПДВ за квітень 2013 р.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу формування податкового кредиту з ПДВ унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

За загальними правилами, що викладені законодавцем у п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит з ПДВ підлягає збільшенню на суму податку, котра зазначена в податкових накладних, складених постачальниками у звітному податковому періоді та фізично отриманих платником на дату складання податкової декларації з ПДВ за звітний податковий період.

Випадки, коли платник має право правомірно збільшити розмір податкового кредиту з ПДВ за відсутності податкової накладної, передбачені законодавцем, зокрема, в п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, де зазначено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З наведеної норми кодексу слідує, що скарга на постачальника є підставою для збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість 1) у випадку відмови постачальника у видачі податкової накладної, 2) у випадку порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної, 3) у випадку порушення постачальником порядку реєстрації податкової накладної в реєстрі податкових накладних.

При цьому, випадки порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної та порушення постачальником порядку реєстрації податкової накладної в реєстрі податкових накладних об’єктивно можуть бути виявлені платником – отримувачем товарів (робіт, послуг) не раніше настання події фізичного отримання податкової накладної.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, слід дійти висновку, що законодавець наділив платника ПДВ правом на власний розсуд визначати той звітний податковий період, до податкового кредиту з ПДВ якого може бути віднесена отримана податкова накладна, за умови, що такий період не перевищує 365 днів від дати складання податкової накладної.

Оскільки строк у 365 за своєю правовою суттю є присікальним, то навіть в разі неотримання відповідної податкової накладної право на збільшення податкового кредиту за такою накладною зберігається за платником ПДВ лише протягом 365 днів від дати виписування податкової накладної.

Аналізуючи приписи Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що скарга на постачальника є визначеним законодавцем документом, котрий замінює собою податкову накладну. Фізична відсутність в розпорядженні платника податків податкової накладної з огляду на приписи п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України рівно як і фізична відсутність скарги на постачальника з огляду на приписи п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України унеможливлює збільшення розміру податкового кредиту з ПДВ. Враховуючи ідентичний правовий статус як податкової накладної, так і скарги на постачальника, однакові юридичні наслідки, що настають в разі відсутності згаданих документів, а також запроваджене кодексом право платника податків на віднесення податкової накладної до податкового кредиту протягом періоду часу в 365 днів від дати складання податкової накладної, суд доходить висновку, що протягом цього ж часу платник податків може сформувати податковий кредит з ПДВ і на підставі скарги на постачальника.

За матеріалами справи судом встановлено, що податкова накладна №1/1 від 18.04.2013 р. на суму 91.434,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 15.239,00 грн.) була виписана СФГ «Меліса» 18.04.2013р., а відтак, податковий кредит з ПДВ може бути збільшений отримувачем за означеною податковою накладною включно по звітний податковий період, на який припадає завершення 365 дня від дати складання податкової накладної, тобто по квітень 2014р. як на підставі самої податкової накладної, так і на підставі скарги на постачальника.

Окремо суд відзначає, що правило виправлення показників документів обов’язкової податкової звітності в порядку ст.50 Податкового кодексу України в межах строку відповідно до ст.102 Податкового кодексу України, тобто протягом 1095 від дати складання і подання до податкового органу відповідної податкової декларації, не підлягає застосуванню до правовідносин з приводу формування податкового кредиту з ПДВ, адже спеціальною нормою права стосовно позначених правовідносин є приписи п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а спеціальним строком – період в 365 днів від дати складання податкової накладної, тобто від дати настання події виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за господарською операцією, котра є об’єктом оподаткування ПДВ.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що виписана СФГ «Меліса» податкова накладна №1/1 від 18.04.2013р. на суму 91.434,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 15.239,00 грн.) була включена позивачем, ТОВ «ТД «Агродар», до складу податкового кредиту з ПДВ липня 2013р., тобто в межах 365 днів від дати виникнення податкових зобов’язань за господарською операцією. Збільшення податкового кредиту з ПДВ за податковою накладною №1/1 від 18.04.2013р. на суму 91.434,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 15.239,00 грн.) відбулось на підставі скарги на постачальника. Обставини складання ТОВ названої скарги та долучення цієї скарги до податкової декларації з ПДВ за липень 2013р. відповідачем, ДПІ не заперечуються, матеріалами справи підтверджені, податковим органом в ході перевірки визнані.

За змістом ст.198 Податкового кодексу Укаїнив кореспонденції з приписами ст.201 Податкового кодексу України випливає, що скарга на постачальника, котра є обов’язковою передумовою законодавчо запровадженого механізму практичної реалізації платником податків суб’єктивного права на формування податкового кредиту з ПДВ, повинна бути подана до податкової декларації з ПДВ, яка подається за той звітний податковий період, коли платник податків збільшує розмір податкового кредиту на підставі невиданої постачальником податкової накладної, чи на підставі неправильно заповненої постачальником податкової накладної, чи на підставі податкової накладної, незареєстрованої постачальником в реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Оцінивши обґрунтованість доводів сторін, з’ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи суб’єкт владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості мотивів, покладених в основу спірного рішення, зміст складеного податковим органом акту перевірки не містить належних та достатніх фактичних даних, які б достеменно засвідчували факт вчинення платником податків податкового правопорушення.

Натомість викладені в акті судження суб’єкта владних повноважень мають характер припущень, бо не підкріплені належними висновками та не доведені відповідними документами.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «Торговий дім «Агродар» до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування рішення – задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 10.10.2013 р. №0000152204.

Роз’яснити, що постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Роз’яснити, постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко