Постанова № 35842488, 02.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 грудня 2013 р. № 820/10111/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді - Горшкової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001", звернувся до суду із адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням наданих уточнень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0002001532 від 08.10.2013 року в частині нарахування штрафу у сумі 99705,36 грн., а в іншій частині спірне податкове повідомлення-рішення залишити без змін. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу штрафних санкцій, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем граничних строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Вказує, що вказане порушення слугувало наслідком того, що податковий орган самостійно зарахував сплачені позивачем кошти в рахунок погашення податкового боргу. Разом з тим, оскільки ані Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон України № 2181-IIІ), ані Законом України "Про систему оподаткування" (далі - Закон України № 1251-XII) не встановлено права чи обов'язку податкового органу самостійно змінювати призначення платежу, яке було визначено платником податків у платіжних дорученнях. Крім того, податковим органом було неправомірно з порушенням встановленого ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено позивачу суму штрафних санкцій на підставі поданих позивачем уточнюючих розрахунків по податковим деклараціям за період вересень 2008 року, листопад 2008 року, серпень 2010 року, жовтень 2010 року. Таким чином, оскільки підприємством не було порушено граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, то застосування до позивача штрафних санкцій за вказане порушення є неправомірним, та як насідок, спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафу у сумі 99705,36 грн. є незаконним. В свою чергу, позивач погодився з правомірністю нарахування податковим органом суми штрафу на підставі спірного податкового повідомлення-рішення у розмірі 3990,80 грн.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення є законним. Зокрема вказує, що оскільки за наслідком проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми податкового законодавства, то податковим органом було правомірно та у відповідності до вимог діючого законодавства застосовано до позивача штрафні санкції на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У судове засідання призначене на 02.12.2013 року представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив, із заявами про відкладення розгляду справи або розгляду справи без його участі не звертався.

Згідно приписів ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи вищенаведеної норми права, суд дійшов висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ "САТП - 2001" пройшло передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Західній ОДПІ.

09.09.2013 року співробітниками Західної ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "САТП - 2001" з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям за звітний податковий період: червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011року, січень, лютий, березень, квітень 2012р. та по уточнюючим розрахункам у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень, листопад 2008р, за серпень, жовтень 2010р., за травень, червень, серпень, жовтень 2011р. та по податковому повідомленню-рішенню від 17.09.2010р. № 0001162303, за наслідками якої було складено Акт №240/20-33-15-01-09 від 09.09.2013 року.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- в порушення п.57.1 ст.57 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) протягом граничних строків не сплачено узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначених по податковим деклараціям з податку на додану вартість за червень 2010 року (від 20.07.2010р. № 34598), за липень 2010р. (від 20.08.2010р. № 43244), за серпень 2010р. (від 17.09.2010р № 45085), за жовтень 2010р. (від 18.11.2010р. №62523), за квітень 2011р. (від 20.05.2011р. № 9003573628), за травень 20111р. (від 20.06.2011р. №9004229211), за червень 2011р. (від 19.07.2011р. № 9004932689), за липень 2011р. (від 22.08.2011р. № 9007139484), за серпень 2011р. (від 20.09.2011р. № 49943), за вересень 2011р (від 20.10.2011р №9009270386), за листопад 2011р. (від 21.12.2011р № 9012898579), за грудень 2011р. (від 20.01.2012р. № 9014227132), за січень 2012р. (від 23.02.2012р № 9006950693), за лютий 2012р. (від 20.03.2012р. № 9013324285), за березень 2012р. (від 17.04.2012р № 9019144071), за квітень 2012р. (від 21.05.2012р. № 9028192934);

- в порушення п.50.1 ст. 50 ПК України протягом граничних строків не сплачено узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначених по уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковій декларації з ПДВ за листопад 2008р. (від 16.07.2010р. № 33330), за вересень 2008р. (від 16.07.2010р. № 33334), за серпень 2010р. (від 04.11.2010р. № 59390), за жовтень 2010р. (від 25.11.2010р. № 63649), за червень 2011р. (від 21.11.2011р. № 9011689864), за травень 2011р. (від 21.11.2011р. № 9011690179), за серпень 2011р. (від 20.02.2012р № 9006975633), за жовтень 2011р. (від 20.03.2012р. № 9013120059);

- в порушення п.57.3 ст. 57 ПК України протягом граничних строків не сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню від 17.09.2010р. № 0001162303.

Згідно із наявним в матеріалах справи розрахунком податкового органу зазначено, що загальна сума сплаченого позивачем податкового боргу, який виник у період з 16.07.2010 року по 30.05.2012 року, складає 518480,75 грн.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002001532 від 08.10.2013 року, яким до позивача на підставі ст. 126 ПК України було застосовано штрафні санкції у розмірі 20 % від погашеної суми податкового боргу, що складає 103696,16 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми штрафних санкції на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок податкового органу про порушення позивачем строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 518480,75 грн.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як насідок правомірність визначення позивачу суми штрафних санкції на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

При вирішенні справи суд зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України механізм справляння податку на додану вартість, було визначено Законом України № 2181-IIІ.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181-IIІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України № 2181-IIІ було передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-IIІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

В свою чергу, з 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні правові норми щодо строку сплати суми податкового зобов'язання містяться в п.203.2 ст.203 ПК України.

Згідно п.116.1 ст.116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Відповідальність у виді штрафу відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України застосовується у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом. Такий штраф становить :

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При вирішенні справи суд враховує, що до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (надалі - Закон України №3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу ХІХ "Перехідні положення" доповнено, зокрема, пунктом 11.

Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Таким чином, з дати набрання чинності Законом України №3609-VI штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з викладеного, починаючи з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, слугували висновки податкового органу про порушення позивачем граничного строку сплати суми податкового боргу, який виник у період з 16.07.2010 року по 30.05.2012 року.

В свою чергу суд зауважує, що кошти на погашення податкового боргу не були самостійно перераховані платником податку.

В даному випадку контролюючим органом було вчинено дії по зарахуванню коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

З даного приводу суд зазначає, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції до 01.01.2011 року), який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів були відсутні зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Крім того, відповідно до п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції, при цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податковий орган до 01.01.2011 року не мав встановленого законом права скеровувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов'язань іншого податкового періоду, оскільки таке право податкового органу не передбачено ані нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ані іншими законами з питань оподаткування, що діяли у той період часу.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було самостійно спрямовано сплачені платником податків у період з 21.10.2010 року по 30.12.2010 року грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, яка була самостійно визначена на підставі поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковим деклараціям з ПДВ за вересень 2008р. (від 16.07.2010р. № 33334) та за листопад 2008р. (від 16.07.2010р. № 33330).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність зарахування податковим органом у вказаний період грошових кошів в рахунок погашення заборгованості, яка була самостійно визначена платником податків.

Разом з тим, з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати земельного податку платниками податку визначений ПК України.

Відповідно до п.1 ч.2 Р. ХІХ Податкового кодексу України, що набув чинності 01.01.2011 р., Закон України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2011р.

Згідно п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (абз.1 п.87.9); спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (абз.2 п.87.9).

З урахуванням абз.2 п.2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оскільки в даному випадку контролюючим органом було вчинено дії по зарахуванню коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, то суд вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватися норми законодавства, які ці дії (повноваження) врегульовують. Тобто у випадку зарахування податковим органом платежів зі зміною їх призначення, які були вчинені до набуття чинності ПК України, застосуванню підлягали би положення Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким податковій інспекції не було надано повноважень змінювати призначення платежів. Проте, в даному випадку зарахування податковим органом платежів зі зміною їх призначення було вчинено вже після набуття чинності ПК України, а тому застосуванню підлягають саме положення п.87.9. ст.87 ПК України, відповідно до яких контролюючому органу надано право на зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Тобто, з 01.01.2011 року податковий орган має встановлене законом право на зарахування платежів зі зміною їх призначення.

Разом з тим, суд зазначає, що необхідною умовою вчинення дій щодо перерахування грошових коштів, є саме наявність у платника податків непогашеного податкового боргу.

З даного приводу суд зазначає, що нормами ПК України визначено поняття безнадійної заборгованості.

Так, безнадійної заборгованістю визнається, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (абз. "а" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (п.п. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України).

Строки давності та їх застосування визначені ст. 102 ПК України.

Так, відповідно до положень п.п. 102.1, 102.4 вищенаведеної статті Кодексу передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Пунктом 114.1 ст. 114 ПК України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно із положеннями п.п. 191.1.18 п. 191.1 ст. 191 ПК України функціями органів державної податкової служби є, серед іншого, здійснення контролю за відстроченням, розстроченням та реструктуризацією грошових зобов'язань та/або податкового боргу, а також списанням безнадійного податкового боргу.

Суд зауважує, що порядок списання безнадійного податкового боргу визначений ст. 101 ПК України.

Так, згідно із положеннями п.п. 101.1, 104.4 та 104.5 вищенаведеної статті Кодексу визначено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В свою чергу, як встановлено судом та не заперечувалось під час розгляду справи представником відповідача, сплачені платником податків кошти були самостійно зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу який виник у період з 16.07.2010 року по 30.09.2010 року, тобто по закінченню 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку його сплати.

Враховуючи вищенаведені положення, суд дійшов висновку, що в даному випадку податковим органом повинні були бути вчинені дії з приводу списання вказаного боргу, як безнадійного. Замість цього, відповідачем було проведено самостійне зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення вказаного боргу, який фактично є безнадійним, та додатково нарахована ще сума штрафних санкцій за порушення термінів їх сплати.

При цьому, суд зауважує, що положення ПК України не містять приписів, які надають органу державної податкової служби права продовжувати встановлені ст. 102 Кодексу строки давності або права на застосування штрафних санкцій відповідно до ст.126 ПК України без їх дотримання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, про неправомірність встановлених податковим органом порушень позивачем термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, по яким закінчився встановлений законодавством строк у 1095 днів, а саме: по податковим деклараціям з податку на додану вартість за червень 2010 року (від 20.07.2010р. № 34598), за липень 2010р. (від 20.08.2010р. № 43244), за серпень 2010р. (від 17.09.2010р № 45085); по уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковій декларації з ПДВ за листопад 2008р. (від 16.07.2010р. № 33330), за вересень 2008р. (від 16.07.2010р. № 33334) та по податковому повідомленню-рішенню від 17.09.2010р. № 0001162303.

З урахуванням наявних в матеріалах справи розрахунків, суд дійшов висновку, що загальна сума нарахованих позивачу на підставі п. 126.1. ст. 126 ПК України штрафних санкцій по узгодженому податкову зобов'язанню, по якому минув граничний строк сплати складає 62676,72 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу штрафних санкції у розмірі 62676,72 грн. є незаконним, а відтак підлягає скасуванню.

В свою чергу, в іншій частині спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим, в зв'язку з чим, скасуванню не підлягає.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 62676,72 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

В свою чергу, враховуючи, що суб'єктом владних повноважень під час розгляду справи було доведено правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 41019,43 грн. (103696,15 грн. - 62676,72 грн.), з урахуванням визнаної позивачем частини штрафних санкцій у розмірі 3990,80 грн., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

З огляду на вищезазначене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0002001532 від 08.10.2013 року в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" штрафних санкцій у розмірі 62676 (шістдесят дві тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 72 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" (61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, 30, код ЄДРПОУ 31013004) судовий збір в сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Горшкова О.О.