Постанова № 35842452, 29.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2013 року 2а-1041/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Росава"доміського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції третя особаНаціональний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській областіпрозобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство "Росава" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, третя особа - Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області про зобов'язання відповідача звернутися до третьої особи з вимогою повернути сертифікат іменних акцій № 2 серії А (серія АВС № 293654) і сертифікат іменних акцій № 3 серії А (серія АВС № 293655) та передати їх ВАТ "Росава", як законному володільцю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2000 році Арбітражним судом Київської області були винесені рішення про стягнення з Позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон" та Державної податкової інспекції у місті Біла Церква Київської області боргу шляхом звернення стягнення на належне Позивачу майно.

У 2001 році Міністерством юстиції України було видано наказ, яким Відділу державної виконавчої служби Броварського районного управління юстиції Київської області було надано право виконання наказів суду по вищевказаних рішеннях. В рамках виконавчого провадження з виконання наказів Арбітражного суду Київської області державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Броварського районного управління юстиції Київської області було накладено арешт на належне Позивачу майно, а саме: сертифікат іменних акцій №2 серії А (серія АВС №293654) та сертифікат іменних акцій №3 серії А (серія АВС №293655). Внаслідок цього, Сертифікат №2 та Сертифікат №3 було вилучено у Позивача та направлено на зберігання до Третьої особи, про що між Відділом державної виконавчої служби Броварського районного управління юстиції Київської області та Третьою особою було укладено Договір №2 від 05.01.2001.

Згідно угоди № 4 від 04.05.2001 про заміну сторони по договору про відповідальне зберігання майна № 2 від 05.01.2001 права і обов'язки відділу державної виконавчої служби Броварського районного управління юстиції за договором прийнято відділом Державної виконавчої служби Радянського районного управління юстиції у м. Києві.

Наказом від 13.12.2001 № 1037/7 "Про передачу відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції Київської області зведеного виконавчого провадження про стягнення боргів з ВАТ "Росава" Міністерством юстиції України покладено подальше виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення боргів з ВАТ "Росава" на відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції Київської області на підставі того, що відділ державної виконавчої служби Радянського управління юстиції м. Києва припинив свою діяльність у зв'язку з проведенням адміністративно-територіального поділу міста Києва.

Так, станом на момент звернення до суду Позивачем борг за вказаними вище рішеннями Арбітражного суду Київської області погашено у повному обсязі, заборгованості перед ТОВ "Аксон" та ДПІ у місті Біла Церква Позивач не має.

Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Броварського районного управління юстиції Київської області про накладення арешту на майно Позивача, в тому числі Сертифікат №2 та Сертифікат №3 визнано недійсними рішеннями Господарського суду Київської області у 2007 році.

Проте, Відповідач, не зважаючи на неодноразові звернення Позивача на його адресу, станом на сьогоднішній день не проводить дій передбачених чинним законодавством та не звертається до Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області з вимогою повернути вказані вище сертифікати іменних акцій. Зазначені дії Відповідача позивач вважає неправомірними та такими, що порушують його права та інтереси як власника Сертифікату №2 та Сертифікату №3.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що після ліквідації Радянського ВДВС, до якого перейшли всі права та обов'язки Броварського ВДВС за Договором відповідно до угоди №4 від 04.05.2001 про заміну сторони по договору про відповідальне зберігання майна №2 від 05.01.2001, його права та обов'язки за Договором не було передано будь-якій іншій особі. Зважаючи, що на момент ліквідації Радянського ВДВС був чинним Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963, відповідно до ч. 3 ст. 223 якого зобов'язання припинялося внаслідок ліквідації юридичної особи (боржника або кредитора). Відповідач вважає, що до правовідносин Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області та Радянського відділу ДВС за Договором зберігання мають застосовуватися норми Цивільного кодексу Української РСР, які діяли на момент ліквідації Радянського ВДВС, тобто, Відділ державної виконавчої служби Радянського районного управління юстиції, який був стороною Договору, ліквідовано, і правонаступників зазначеного відділу не визначено, і у відповідності зі ст. 223 Цивільного кодексу Української РСР зобов'язання сторін за Договором є такими, що припинилися з моменту ліквідації Радянського ВДВС.

До початку розгляду справи по суті представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 8-12 червня 2000 року Арбітражним судом Київської області у справі №83/17-00 було прийнято рішення про стягнення з Позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон" основного боргу в розмірі 2139259,08 грн. шляхом звернення стягнення на належне Позивачу майно.

У той же день Арбітражним судом Київської області у справі №100/5-00 було прийнято рішення про стягнення з Позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон" збитків у розмірі 197254,79 грн., неустойки у розмірі 235318,50 грн. та арбітражних витрат у розмірі 4325,73 грн.

Арбітражним судом Київської області 19.09.2000 було винесено рішення у справі №244/3-2000, яким звернено стягнення на майно Позивача на користь Державної податкової інспекції у місті Біла Церква Київської області в сумі 39771202,00 грн.

Державним виконавцем Броварського ВДВС Журбою С. В. 29.12.2000 було винесено постанову про накладення арешту на сертифікат іменних акцій №2 серії А (серія АВС №293654) та сертифікат іменних акцій №3 серії А (серія АВС №293655), що належать Позивачу.

На підставі зазначеної постанови державного виконавця Сертифікат №2 та Сертифікат №3 було вилучено у Позивача та направлено на зберігання Третій особі згідно укладеного між Броварським ВДВС та Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області договору №2 від 05.01.2001.

Так, згідно з п. 1.1 вказаного Договору Третя особа прийняла від ВДВС Броварського РУЮ на відповідальне зберігання готівкові цінні папери (майно), на яке накладено арешт і які підлягають обов'язковому вилученню.

Сторони у п. 2.3.2 Договору погодили, що Третя особа зобов'язувалась згідно звернення відділу ДВС забезпечити зберігання та видачу майна, на яке накладено арешт і яке підлягає обов'язковому вилученню.

Міністерством юстиції України 19.01.2001 було видано наказ №32/7, яким Броварському ВДВС було надано право вчиняти виконавчі дії з виконання наказів Арбітражного суду Київської області, виданих на виконання зазначених вище рішень суду, про стягнення з Позивача боргу в розмірі 57430441,56 грн. за рахунок майна Позивача, що знаходиться на території міста Києва.

В подальшому, наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2001 №29/5 було надано Відділу державної виконавчої служби Радянського районного управління юстиції м. Києва (надалі - Радянський ВДВС) право вчиняти виконавчі дії з виконання наказів Арбітражного суду Київської області зі стягнення боргу з Позивача на користь ТОВ "Аксон" та ДПІ у місті Біла Церква, а також передано зазначеному Відділу всі виконавчі документи зведеного виконавчого провадження щодо стягнення боргів з Позивача.

У рамках виконавчого провадження державним виконавцем Радянського ВДВС Нечипоренком Я.І. 05.03.2001 було винесено постанову про арешт майна Позивача та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на Сертифікат №2 та Сертифікат №3, які належать Позивачу на праві власності.

У зв'язку з цим, між Третьою особою, Броварським ВДВС та Радянським ВДВС було укладено додаткову угоду №4 до Договору №2 від 05.01.2001, відповідно до якої всі права та обов'язки Броварського ВДВС перейшли до Радянського ВДВС.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 14.06.2001 старшим слідчим з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Іскрою І.І. прийнято постанову про накладення арешту на цінні папери та заборони їх відчуження, на підставі якої накладено арешт на Сертифікати №2 та №3.

Так, Міністерством юстиції України 13.12.2001 було видано наказ №1037/7, згідно з яким зведене виконавче провадження про стягнення з Позивача боргів було передано від Радянського ВДВС до Відповідача у зв'язку з тим, що Радянський ВДВС припинив свою діяльність.

Святошинським районним судом міста Києва 17.11.2006 за результатами розгляду клопотання Позивача було винесено постанову по справі №1-13 2004 р., якою було знято арешт, накладений на Сертифікат №2 та Сертифікат №3, постановою слідчого Генеральної Прокуратури України від 14.06.2001.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 31.01.2007 у справах №83/17-00, №100/5-00, №244-3/00 було задоволено скарги Позивача на бездіяльність Відповідача та визнано недійсними постанови про арешт майна Позивача та оголошення заборони на його відчуження від 29.12.2000, винесені державним виконавцем Броварського ВДВС, якими було накладено арешт на Сертифікат №2 та Сертифікат №3.

У зв'язку з тим, що арешт на майно був скасований, Позивач 06.03.2007 звернувся до Третьої особи з вимогою передати йому Сертифікат №2 та Сертифікат №3.

Проте, Третя особа листом від 23.03.2007 №08-009/7284 відмовила Позивачу в передачі Сертифікату №2 та Сертифікату №3, мотивувавши це тим, що згідно з умовами Договору Сертифікат №2 та Сертифікат №3 перебувають на відповідальному зберіганні Третьої особи і повернення Сертифікату №2 та Сертифікату №3 можливо лише державній виконавчій службі як стороні по Договору.

В подальшому, 05.04.2007 Позивач звернувся до Відповідача з листом №05-199, у якому просив Відповідача забрати Сертифікат №2 та Сертифікат №3 у Третьої особи та передати їх Позивачу.

В подальшому, позивач 15.05.2007 звернувся із листом № 05-337 до Київського обласного управління юстиції з проханням звернутися із запитом до Третьої особи про передачу сертифікатів Позивачу.

Третя особа у своєму листі від 09.07.2007 №08-009/17105 у відповідь на звернення Київського обласного управління юстиції повідомила, що Сертифікат №2 та Сертифікат №3 знаходяться на відповідальному зберіганні Третьої особи, але їх повернення можливе лише після укладання нової додаткової угоди до Договору з Відповідачем та проведення відповідних розрахунків із Третьою особою за надані послуги із зберігання цінних паперів.

В серпні 2007 року Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Третьої особи про усунення перешкод в праві користування сертифікатами іменних акцій №2 та №3. Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 16.12.2008 по справі №31/470-48/247 у задоволенні позову відмовлено повністю. Однак, в постанові від 21.05.2008 по даній справі Вищий господарський суд України зазначив, що належним відповідачем по даній справі має бути не Третя особа, а Державна виконавча служба.

Так, Позивач 15.05.2009 звернувся із листом №05-194 до начальника ВДВС Білоцерківського МРУЮ з проханням забрати із зберігання Третьої особи два сертифікати іменних акцій та передати їх законному володільцю - Позивачу.

За результатами розгляду вказаного листа Відповідач повідомив Позивача про те, що вони не мають повноважень для того, щоб забрати із зберігання Третьої особи два сертифікати іменних акцій, оскільки не заключала договір на зберігання цих цінних паперів.

Проте, не погоджуючись із такими діями Відповідача, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій).

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Крім того, цією статтею встановлено, що вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту. Гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно передаються на зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Основні вимоги щодо накладання арешту на цінні папери під час виконавчого провадження відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" визначені у Порядку накладення арешту на цінні папери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.1999 №1744, згідно з яким для накладення арешту на цінні папери державний виконавець відповідно до законодавства виносить окрему постанову або в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає факт накладення арешту на майно (п. 5 Порядку), а виявлені під час опису іменні цінні папери у документарній формі та цінні папери на пред'явника у документарній формі, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню та негайній передачі на зберігання до установ Національного банку (п. 7).

Згідно з вимогами Положення про порядок і умови зберігання цінних паперів, на які накладено арешт, яке затверджене Постановою Правління Національного банку України від 04.10.1999 № 489, відповідальне зберігання майна, визначеного у пункті 1.1 Положення (цінні папери, що випущені в документарній формі, на які накладено арешт і які підлягають обов'язковому вилученню), здійснюється територіальними управліннями Національного банку України на підставі письмової угоди, укладеної з районним, міським (міст обласного значення), районним у місті відділом державної виконавчої служби, що знаходиться в межах цього регіону (п. 1.2 Положення).

Станом на час укладення договору від 05.01.2001 відносини зберігання регулювались Цивільним кодексом Української РСР у ст. 197-202 якого визначалися способи заміни сторони у зобов'язані.

При укладенні угоди № 4 від 04.05.2001 про заміну сторони по договору про відповідальне зберігання майна № 2 від 05.01.2001 Броварський ВДВС передав, а Радянський ВДВС прийняв на себе права і обов'язки першого і став стороною за договором.

Посилання Відповідача на те, що Радянський ВДВС було ліквідовано без визначення правонаступників, а тому договір припинений судом не приймається виходячи з наступного.

Згідно наказу Міністерства юстиції України від 19.10.2001 № 837/к нові районні управління юстиції у м. Києві були створенні на базі ліквідованих, в тому числі Радянського районного управління юстиції у м. Києві, а отже права та обов'язки щодо вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні, в межах якого був накладений арешт на Сертифікати № 2 та № 3, перейшли до новоствореного районного управління юстиції у м. Києві.

Згідно із ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" ліквідація, в тому числі без визначення правонаступників, органу державної виконавчої служби не є підставою для закриття виконавчого провадження.

Таким чином, зобов'язання за договором у зв'язку із ліквідацією Радянського районного управління юстиції у м. Києві не припинилося, оскільки всі його процесуальні права та обов'язки як органу державної виконавчої служби перейшли до новоствореного районного управління юстиції у м. Києві, що було створено на базі Радянського районного управління юстиції у м. Києві.

В той же час, як встановлено судом, Наказом від 13.12.2001 № 1037/7 "Про передачу відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції Київської області зведеного виконавчого провадження про стягнення боргів з ВАТ "Росава" Міністерство юстиції України покладено подальше виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення боргів з ВАТ "Росава" на відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції Київської області на підставі того, що відділ державної виконавчої служби Радянського управління юстиції міста Києва припинив свою діяльність у зв'язку з проведенням адміністративно-територіального поділу міста Києва.

Таким чином, після прийняття до подальшого виконання зведеного виконавчого провадження із стягнення боргів ВАТ "Росава", Відповідач в силу закону є тим органом державної виконавчої служби, який має повноваження щодо вчинення виконавчих дій, в тому числі щодо скасування арешту, а також інших дій, необхідних у зв'язку з скасуванням арешту.

У пунктах 9, 10, 11 Порядку накладення арешту на цінні папери встановлено, що зняття арешту на цінні папери провадиться на підставі окремої постанови або постанови про закриття виконавчого провадження, винесеної державним виконавцем згідно із законодавством; припинення обмежень в обігу цінних паперів, випущених у бездокументарній формі, знерухомлених цінних паперів та іменних цінних паперів у документарній формі здійснюється відповідно зберігачем або реєстроутримувачем невідкладно після отримання відповідної постанови щодо зняття арешту на цінні папери; у разі зняття арешту на цінні папери у документарній формі, що були вилучені та передані на зберігання до установ Національного банку, такі папери негайно повертаються власнику державним виконавцем.

До матеріалів справи надані ухвали Господарського суду Київської області від 31.01.2007 у справах №83/17-00, №100/5-00, №244/3-00, в яких Господарський суд Київської області встановив, що ВАТ "Росава" відносно стягувачів - Державної податкової інспекції у місті Біла Церква Київської області, ТОВ "Біосинтез", якому ТОВ "Аскон" відступлено право вимоги до боржника, погашено борг у повному обсязі. Постанова державного виконавця Броварського ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.12.2000, постанова державного виконавця Радянського ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.03.2001 визнані недійсними.

Також, в матеріалах справи знаходиться постанова Святошинського районного суду міста Києва від 17.11.2006 по справі №1-13 2004 р., якою було скасовано постанову слідчого Генеральної Прокуратури України від 14.06.2001 про накладення арешту на Сертифікат №2 та Сертифікат №3, які належать Позивачу на праві власності.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки у розгляді даної справи беруть участь Позивач та Відповідач, які були сторонами у справах №83/17-00, №100/5-00, №244/3-00, що розглядалися Господарським судом Київської області, а саме: Відкрите акціонерне товариство "Росава" та Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, то встановлені ухвалами Господарського суду Київської області у справах №83/17-00, №100/5-00, №244/3-00 факти погашення Позивачем боргів перед стягувачами, з приводу яких було накладено арешт на належні Позивачу цінні папери, є такими, що не потребують доведення при вирішенні даної справи. З огляду на це, Київський окружний адміністративний суд визнає, що ухвали Господарського суду Київської області від 31.01.2007 у справах №83/17-00, №100/5-00, №244/3-00 є належними доказами по даній справі та сприймає встановлені у них обставини як належні.

Згідно з п. 11 постанови Кабінету Міністрів України № 1744 від 22.09.1999 "Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери" у разі знаття арешту на цінні папери у документарній формі, що були вилучені та передані на зберігання до установ Національного банку, такі папери негайно повертаються власнику державним виконавцем.

Відповідно до п. 2.7 постанови Правління Національного банку України № 489 від 04.10.1999 "Про затвердження Положення про порядок і умови зберігання цінних паперів, на які накладено арешт" передбачено, що видавання державному виконавцю цінних паперів, які знаходяться на зберіганні у територіальному управлінні, здійснюється за його письмовим зверненням.

Як встановлено судом, наказом Міністерства юстиції України № 1037/7 від 13.12.2001 "Про передачу відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції Київської області зведеного виконавчого провадження про стягнення боргів з Відкритого акціонерного товариства "Росава"" було покладено подальше виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення боргів з ВАТ "Росава" на відділ Державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції Київської області.

Отже, з наведеного слідує, що в даному випадку Відповідач в силу закону є тим органом державної виконавчої служби, який має повноваження щодо вчинення дій з приводу звернення до Третьої особи з вимогою повернути сертифікат іменних акцій № 2 серії А (серія АВС № 293654) і сертифікат іменних акцій № 3 серії А (серія АВС № 293655) та передати їх законному володільцю - ВАТ "Росава".

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України під правом власності розглядається право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1-2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частинами 1-2 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вони вказують на наявність у Позивача підстав для звернення до суду за захистом свого порушеного права власності, оскільки незвернення Відповідача до Третьої особи з вимогою повернути сертифікати іменних акцій №2 та №3 та передати вказані сертифікати Позивачу, позбавляє Позивача можливості реалізовувати своє право власності на зазначені цінні папери у порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема, здійснювати володіння та розпорядження такими цінними паперами.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірність своїх дій.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Росава" - задовольнити.

Зобов'язати міський відділ Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції звернутись до Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області з вимогою повернути сертифікат іменних акцій № 2 серії А (серія АВС № 293654) і сертифікат іменних акцій № 3 серії А (серія АВС № 293655) та передати вказані сертифікати Відкритому акціонерному товариству "Росава" як законному володільцю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.