Постанова № 35842448, 11.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 року м. Київ 810/5172/13-а

15:27

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Дубравський В.С.,

від відповідача - Харченко Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства завод «Цегла Трипілля»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство завод «Цегла Трипілля» з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 00001312201/288.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 23.10.2013 № 609) позивач зазначив, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у зв'язку з реалізацією виготовленої продукції ТОВ «Будхауз» нижче собівартості, викладені в Акті перевірки, є безпідставними, а спірне податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Як стверджує позивач, виготовлену цеглу підприємством реалізувало ТОВ «Будхауз» не за ціною нижче собівартості, а зі знижками, про що свідчать дані наявних первинних бухгалтерських документів.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд їх задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував і зазначив, що перевіркою діяльності ПАТ Завод «Цегла Трипілля» встановлено заниження валового доходу. При порівнянні фактично здійсненних витрат на виробництво цегли і ціни реалізації встановлено, що витрати підприємств на окремі види продукції перевищують отриманий дохід на ці види продукції. Тобто, позивачем у період з 01.07.2011 по 31.12.2012 здійснювався продаж готової продукції за цінами нижче собівартості, що підтверджено первинними документами і даними бухгалтерського обліку.

На думку відповідача, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства заводу «Цегла Трипілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 27.08.2013 № 203/2201/05474949 (далі - Акт перевірки).

На сторінці 7 Акта перевірки податковим органом зазначено, що за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 ПАТ завод «Цегла Трипілля» задекларовано дохід, що враховується при визначені об'єкта оподаткування у сумі 147549567,00 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 встановлено заниження валового доходу на загальну суму 10388691,00 грн.

Відповідно до сторінки 9 Акта перевірки, в ході проведення перевірки, проаналізувавши реалізацію виготовленої продукції згідно первинних документів (видаткових накладних) встановлено, що ПАТ завод «Цегла Трипілля» реалізує виготовлену продукцію нижче собівартості, що підтверджено первинними документами (видатковими накладними). Відповідно до наданих до перевірки договорів продажу, встановлено, що ПАТ завод «Цегла Трипілля» реалізовувало виготовлену продукцію ТОВ «Будхаус» за ціною нижче собівартості, що підтверджено видатковими накладними, наданими в ході перевірки.

На сторінці 17 Акта перевірки податковий орган зазначив «При порівнянні фактично понесених витрат на виробництво цегли та ціни реалізації встановлено, що витрати підприємства на окремі види продукції перевищують отриманий дохід на ці види продукції, про що свідчать надані ПАТ завод «Цегла Трипілля» дані бухгалтерського обліку.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що ПАТ завод «Цегла Трипілля» у період з 01.07.2011 по 31.12.2012 здійснювало реалізацію готової продукції за цінами нижче собівартості, що підтверджено первинними документами та даними бухгалтерського обліку.

У розділі «Висновок» податковим органом зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПАТ Завод «Цегла Трипілля» пункту 135.1, пункту 135.2, пункту 135.3, пункту 135.4 статті 135, підпункту 1.14.36 пункту 1.14 статті 1, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 г) пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на суму 714729,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 00001312201/288, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 у сумі 714729,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 135.3 статті 135 Податкового кодексу України суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Як було зазначено судом, підставою для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 714729,00 грн. відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення є висновок податкового органу про реалізацію виготовленої цегли у період з 01.07.2011 по 31.12.2012 за ціною нижче собівартості.

Судом досліджено дану обставину і встановлено наступне.

Відповідно до пункту статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами

Із аналізу наведених норма вбачається, що законодавець визначив, що поняття доходу для цілей податкового законодавства, яке визначає усі види надходжень, які набуваються платником податку у власність чи на його користь і мають вартісне вираження. При цьому, здійснення господарської діяльності не пов'язується з фактом перевищення надходжень до такого платника податків над його витратами.

Крім того, визначення розміру витрат підприємства шляхом визначення їх на рівні отриманого доходу чинним податковим законодавством України не передбачено.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 140.5 статті 104 Податкового кодексу України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни. Тобто реалізація товарів продавцем за цінами нижчими від ціни собівартості чи придбання не є законодавчо забороненою.

Як вбачається із наданих позивачем суду копій видаткових накладних за період з січня 2012 по березень 2012, ПАТ Завод «Цегла Трипілля» реалізовували ТОВ «Будхауз» цеглу. В даних податкових накладних наявні графи «Одиниці виміру», «Кількість», «Ціна без ПДВ», «Процент», «Знижка», «Сума без ПДВ» і «Сума з ПДВ».

Тобто, позивач реалізовував товар, відносно якого не встановлено державні ціни.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що підприємство реалізувало цеглу ТОВ «Будхауз» у перевіряємий період за ціною із знижкою для оптових закупівель, проте, ціна зі знижкою не нижча собівартості, а висновок податкового органу ґрунтується на даних видаткових накладних, в яких наявна графа «Знижка» із зазначенням ціни товару зі знижкою.

На підтвердження обставин реалізації проданої цегли у перевіряємому періоді вище собівартості представник позивача надав суду копії податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 і уточнюючого розрахунку податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012.

Відповідно до даних податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 і уточнюючого розрахунку податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012, у рядку 02 «Дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) позивачем зазначено 14642524,00 грн., а у рядках 05 «Витрати операційної діяльності» і 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) зазначено 13864752,00 грн.

Таким чином із наведених даних податкової звітності вбачається, що дохід від реалізації товарів за 1 квартал 2012 є вищим від собівартості реалізованих товарів.

При цьому, суд звертає увагу, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду у податкового органу не було претензій до даних податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 і уточнюючого розрахунку податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012.

Крім того, в Акті перевірки відсутні відомості щодо встановлення у ході перевірки заниження або завищення задекларованих підприємством адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат звичайної діяльності і інших операційних витрат, амортизаційних відрахувань.

Відсутні в Акті перевірки і будь-які розрахунки податкового органу різниці між сумою собівартості та ціною за якою було реалізовано цеглу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач на виконання вимог даної норми не надав суду доказів, які б підтверджували висновки викладені в Акті перевірки щодо реалізації товару позивачем нижче собівартості та порушення у зв'язку з цим вимог чинного податкового законодавства.

За наведених обставин і враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 00001312201/288 є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 11.09.2013 № 00001312201/288.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства завод «Цегла Трипілля» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 листопада 2013 р.