Постанова № 35842395, 07.11.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/6682/13-a

категорія 8.2.1

07 листопада 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекон" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 000110225 від 16.09.2013 р.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позов про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 000110225 від 16.09.2013 р. Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ), яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 37833,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено за наслідками невиїзної позапланової документальної перевірки від 28.08.2013 року, за результатами якої складено акт, згідно якого встановлено що товариством у червні 2011 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість (далі - ПДВ) з вартості придбаних товарів у ТОВ "Хронос" на загальну суму 227000,00 грн., в тому числі ПДВ 37833,00 грн.

Позивач також зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються на висновках акту перевірки Кіровоградської ОДПІ від 19.12.2012 року № 55/22-7/13750464 про результати документальної перевірки, контрагента позивача - ТОВ "Хронос", у висновках якого зазначено про нікчемність та недійсність правочинів, укладених раніше ТОВ "Хронос" з його контрагентами. У зв'язку з цим, позивач зазначає, що певні порушення в діяльності його контрагента не можуть тягнути для ТОВ "Лекон" жодних негативних наслідків, оскільки чинний ПК України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, позивач зазначив, що факт придбання товару на 37833,00 грн. ПДВ підтверджується первинними документами , а податковим органом не підтверджено судовими рішеннями та не доведено ні фіктивність, ні нікчемність здійснених правочинів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.92-93). Пояснив, що оспорюване рішення скасуванню не підлягає у зв'язку з тим, що позивачем завищено податковий кредит на 37833,00 грн., внаслідок врахування вказаної суми ПДВ на підставі правочинів з ТОВ "Хронос", які є нікчемними та не спрямовані на настання реальних наслідків. Також зазначає, що згідно наданих до перевірки первинних документів, було встановлено відсутність документів на доставку товарів від ТОВ "Хронос", а саме: товарно - транспортні накладні, подорожні листи, а також сертифікати, паспорти, що не дає можливості визначити факт реального здійснення господарської операції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки з питань фінансово - господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Хронос" у період червень - липень 2011 року, складено акт перевірки від 28.08.2013 року № 372/22-5/30103882/0100 (а.с. 10-21).

Згідно висновків, зазначених в акті перевірки, встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого товариством завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (р. 24 Декларації) в сумі 37833,00 грн. в тому числі 2011 рік - 37833,00 грн. в частині фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Хронос" спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги для третіх осіб (а.с. 21).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 16 вересня 2013 року №000110225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 37833,00 грн. (а.с.8).

Зокрема, в акті перевірки податковий орган посилається на відсутність документів щодо підтвердження транспортування товарів від ТОВ "Хронос", а саме: товарно - транспортні накладні, подорожні листи, а також сертифікати, паспорти, що не дає можливості визначити факт реального здійснення господарської операції.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ (а.с. 30) основним видом діяльності ТОВ "Лекон" є допоміжна діяльність у рослинництві (КВЕД - 2010). У зв'язку з цим, в червні 2010 року на підставі усної домовленості позивач придбав у ТОВ "Хронос" дискову борону квернелент 5 м. вартістю 227000,00 грн. Факт придбання підтверджується наданими ТОВ "Хронос" документами, а саме: рахунком - фактурою №СФ - 0000142 від 22.06.2011 року (а.с.34), видатковою накладною № РН - 0000087 від 22.06.2011 року (а.с.35), податковою накладною від 22.06.2011 року (а.с.36) та платіжними дорученнями № 215 від 22.06.2011 року та № 216 від 23.06.2011 року (а.с.37-38).

Відповідач звертав увагу суду на те, що між сторонами не укладався будь - який письмовий правочин, який би підтверджував умови та порядок купівлі - продажу дискової борони, що на думку відповідача, вважається однією із ознак безтоварності операцій.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтями 205-206 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно із ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Таким чином, суд зазначає, що чинним законодавством, яке врегульовує цивільні та господарські правовідносини не передбачений обов'язок щодо укладення письмової форми договору купівлі-продажу товарів. Відтак волевиявлення сторін щодо укладення договору купівлі-продажу підтверджується видатковою, податковою накладною та випискою із банку по рахунку.

Вищенаведена операція відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 40).

Таким чином, досліджені судом письмові докази та встановлені обставини підтверджують реальність та товарність господарської операції по придбанню дискової борони ТОВ "Лекон" у ТОВ "Хронос" у червні 2011 року.

Також, 19 липня 2011 року між ТОВ "Хронос" та позивачем був укладений договір купівлі - продажу №21, відповідно до якого товариство придбало у контрагента дискову борону квернелент візіо 4,5 м. вартістю 22000,00 грн., що підтверджується первинними документами, наданими до податкового органу та до матеріалів справи. Згодом, відповідно до договору купівлі - продажу від 10.10.2012 року №10/10-12 та від 20.11.2012 року № 20/11-12 обидві борони були відчужені ТОВ "Поліссяагросервіс", що також підтверджується відповідними видатковими, податковими накладними та банківськими виписками, карткою рахунку №361 (а.с. 41-48).

Судом встановлено, що в основу висновків відповідача про нереальність господарської операції взято Акт Кіровоградської ОДПІ від 19.12.2012 року № 55/22-7/13750464 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Хронос" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах ТОВ "Інтер Плюс" за червень 2011 року, ФОП ОСОБА_2 за липень 2011 року та ПП "Будреаль" за липень 2012 року. Даним Актом встановлено, що діяльність ТОВ "Хронос" з його контрагентами здійснюється поза межами правового поля та є нікчемною.

Проте слід зазначити, що взяті відповідачем за основу результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Хронос" не можуть слугувати належним доказом для висновків щодо безтоварності господарської операції між позивачем та ТОВ "Хронос", оскільки ймовірні порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а відтак й не підтверджують правомірність донарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки на нікчемність укладеної домовленості між позивачем і ТОВ "Хронос", то слід зазначити наступне.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення домовленості між ТОВ "Лекон" та ТОВ "Хронос" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані товариством суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Щодо не надання під час перевірки сертифіката, паспорту на обладнання, товарно - транспортних накладних, подорожніх листів, то слвд зазначити, що відсутність вказаних документів не є підставою для висновку про безпідставність формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Хронос".

Наявність чи відсутність товарно - транспортних накладних подорожніх, листів є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства

В судових засіданнях, представник відповідача не надав належних доказів на підтвердження викладених в акті перевірки порушень ТОВ "Лекон" вимог податкового законодавства та правомірності прийнятих повідомлень - рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільними.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 000110225 від 16.09.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 14 листопада 2013 р.